ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 727/2962/21
провадження № 51-4597км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Марчука О. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового
засідання Матвєєвої Н. В.,
прокурора Чабанюк Т. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Чернівецького апеляційного суду від 12 липня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021263020000309, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого за вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 21 листопада 2019 року за ч. 1 ст. 190 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 квітня 2021 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 року 6 місяців іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього певні обов`язки.
Згідно з вироком суду дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 309 КК, як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, за обставин детально викладених у вироку.
Апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора. Вирок скасував в частині призначеного ОСОБА_1 покарання та призначив йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. В решті вирок залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує на те, що апеляційний суд належним чином не дослідив всі дані про особу засудженого та не навів у вироку жодних мотивів, якими він керувався при призначенні покарання у виді штрафу. Вважає, що призначене апеляційним судом покарання не буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 434 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, за який його засуджено, кваліфікація вчиненого за ч. 1 ст. 309 КК в касаційній скарзі не оспорюються. При розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обстави, які ніким не оспорюються.
Доводи, викладені у касаційній скарзі прокурора про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, на думку Суду, є необґрунтованими з огляду на таке.
Згідно з вимогами ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а згідно із ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа "Довженко проти України") зазначає лише про необхідність оцінювання представниками судових органів визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, при призначенні ОСОБА_1 покарання, врахував ступінь суспільної небезпеки вчиненого засудженим кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК відноситься до кримінальних проступків, а також відомості про особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше судимий. Обставинами, що пом`якшують покарання суд визнав щире каяття, визнання вини та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
З врахуванням наведеного, суд прийшов до висновку про призначення ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 309 КК.
Крім цього суд дійшов висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_1 без реального відбування покарання на підставі положень статей 75, 76 КК.
Переглядаючи вирок за апеляційною скаргою прокурора, апеляційний суд погодився з доводами прокурора про те, що суд першої інстанції невірно врахував особу винного та дійшов помилкового висновку, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.
Разом з тим, з врахуванням обставини, які були встановлені безпосередньо під час апеляційного розгляду, суд прийшов дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_1 покарання у виді штрафу.
Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним статтями 50, 65 КК. Враховуючи положення ст. 49 КК, підстави, вважати таке покарання явно несправедливим через м`якість за доводами, викладеними в касаційній скарзі прокурора, відсутні.
Крім цього, з наданої засудженим копії квитанції вбачається, що штраф, призначений вироком Чернівецького апеляційного суду 21 серпня 2021 року засудженим сплачений.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального проступку та особі засудженого, касаційну скаргу прокурора має бути залишено без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Вирок Чернівецького апеляційного суду від 12 липня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
С. В. Яковлєва О. П. Марчук В. В. Наставний