185/8146/20 Про порушення Правил дорожнього руху, неуважне керування автомобілем та скоєння зіткнення із мопедом, внаслідок чого водій мопеда отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості - 19.07.2022 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника цивільного відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) - адвоката Проца А.В. на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040370001223 від 22 липня 2020 року, за обвинуваченням

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Казані республіки Татарстан, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що судимості не мав,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини.

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим за частиною 1 статті 286 КК та призначено йому покарання у виді арешту на строк 4 місяці з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік 6 місяців.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 не обирався. Строк відбування покарання визначено обчислювати з часу затримання. Стягнуто на користь держави процесуальні витрати та вирішено питання з речовими доказами.

Позов потерпілого ОСОБА_2 про стягнення з МТСБУ матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто на користь потерпілого розмір матеріального збитку, завданого у результаті пошкодження транспортного засобу - 3256,60 грн, витрати на лікування в сумі 31252,19 грн та суму грошового відшкодування моральної шкоди - 1500 грн.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 із ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 30000 грн і витрати на залучення експерта в розмірі 1000 грн.

Згідно з установленими судом обставинами ОСОБА_1 21 липня 2020 року близько 23:35, керуючи технічно справним автомобілем марки "Daewoo Lanos", д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, їдучи зі швидкістю 15 км/год, рухався по крайній лівій смузі руху проїзної частини вул. Центральній у м.Павлограді Дніпропетровської області від вул. Соборної. Наближаючись до вул. Шевченка, він не переконався, що у безпеці виконуваний ним маневр буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, а саме скутеру марки "Fada", без державного номерного знака, під керуванням потерпілого ОСОБА_2, який рухався по крайній правій смузі по вул. Центральній від вул. Соборної у напрямку

вул. Дніпровської, та вчинив зіткнення передньої правої частини автомобіля марки "Daewoo Lanos" з лівою бічною частиною скутера марки "Fada". У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) водій скутера "Fada" - потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров`я на термін понад три тижні. Своїми діями ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР (1306-2001-п) ), що з технічної точки зору має причинний зв`язок із настанням ДТП та її наслідками.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2021 року змінено в частині вирішення цивільного позову.

Стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_2 із МТСБУ грошове відшкодування шкоди, пов`язаної з його лікуванням, у розмірі 29 252,19 грн та шкоди пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу, у розмірі 3256,60 грн.

У частині стягнення моральної шкоди у задоволенні позову ОСОБА_2 до МТСБУ відмовлено.

В іншій частині вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

У касаційній скарзі представник цивільного відповідача вказує на незаконність судових рішень, посилаючись на те, що суди порушили норми процесуального права та неправильно застосували положення матеріального права. У зв`язку з цим, просить скасувати судові рішення в частині вирішення цивільного позову до МТСБУ та призначити новий розгляд цивільного позову в суді першої інстанції.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що суди попередніх інстанцій не врахували норм спеціального законодавства, а саме Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 2004 року № 1961-IV (1961-15) (далі - Закон №1961-IV (1961-15) ), що, на думку представника призвело до порушення вимог пункту 3 частини 1 статті 91 та пункту 7 частини 1 статті 368 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ).

Зокрема, скаржник зазначає, що суди не врахували норми статті 30 вищевказаного Закону, відповідно до якої МТСБУ не відшкодовує вартість матеріального збитку, а відшкодовує лише різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.

Разом із цим, на переконання представника відповідача, залишення судами поза увагою підпункту "а" пункту 41.1 статті 41 Закону 1961-IV, згідно з яким МТСБУ не відшкодовує шкоди нанесеному транспортному засобу, що не відповідає пункту 1.7. статті 1 вказаного Закону, надалі призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

Крім того, представник відповідача вказує на відступ судів від практики Верховного Суду, (справи 204/3413/16), внаслідок чого, на думку скаржника, постановлені незаконні рішення.

Також представник відповідача у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції належним чином не вмотивував свого рішення стосовно відшкодування вартості препаратів, які не пов`язані з лікуванням після ДТП.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами частини 2 статті 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оскаржуються.

Твердження в касаційній скарзі представника МТСБУ про те, що суд не застосував вимог спеціального Закону №1961-IV (1961-15) та неправомірно стягнув із відповідача матеріальну шкоду, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.

Згідно з частиною 2 статті 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до положень статті 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану

діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК (4651-17) . Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

З огляду на це,під час вирішення цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників і характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також визначити порядок її відшкодування.

У ході вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та МТСБУ, цих вимог закону апеляційним судом дотримано.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, внаслідок вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості та йому було заподіяно матеріальну та моральну шкоду.

З метою відшкодування завданої шкоди потерпілий ОСОБА_2 подав позов до суду, визначивши як відповідачів ОСОБА_1 та МТСБУ.

Що стосується доводів касаційної скарги про належного позивача в цивільному позові.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 червня 2019 року № 13-24кс19 (справа №465/4621/16-к), положення частини 1 статті 128 КПК щодо можливості пред`явлення цивільного позову у кримінальному провадженні особою, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, зокрема, до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, треба розуміти як можливість пред`явлення зазначеного позову до МТСБУ як юридичної особи, на яку статті 41 Закону №1961-ІV покладено обов`язок відшкодування такої шкоди.

Тому доводи у скарзі представника МТСБУ про те, що потерпілий не набув правових підстав на отримання відшкодування за рахунок коштів МТСБУ, оскільки він є не застрахованою особою, суперечать вищевказаному висновку Великої Палати Верховного Суду та не спростовують правильності судових рішень у цій частині.

Крім того, недоречними є посилання представника відповідача на постанову Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року (справа 204/3413/16), згідно з якою скласти спільне повідомлення про ДТП мають право водії, які в розумінні пункту 1.7 статті 1 Закону №1961-ІV мають поліс обов`язкового страхування, а саме зазначено про умови, які передують зверненню до МТСБУ у такий спосіб, та не стосується спору, який виник у цьому кримінальному провадженні.

Стосовно доводів касаційної скарги представника МТСБУ про те, що суд неправомірно стягнув у рахунок відшкодування матеріальної шкоди вартість відновлювального ремонту.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що, оскільки вартість відновлювального ремонту пошкодженого скутера марки "Fada" становить 6672,60 грн і є значно більше його вартості, то вимоги задоволенню не підлягають. Однак згідно з висновком автотоварознавчої експертизи № 112/20 від 20 листопада 2020 року розмір матеріального збитку, завданого власнику скутера марки "Fada" - потерпілому ОСОБА_2, становить 3256,60 грн.

Саме цю суму матеріального збитку й було обґрунтовано стягнуто на користь потерпілого, а висновок автотоварознавчої експертизи № 112/20 містить усі розрахунки ринкової вартості скутера його знос на час вчинення ДТП та вартості відновлюваних робіт. Отже, місцевий суд правомірно стягнув зазначену суму, при цьому апеляційний суд її перевірив та підтвердив своїм рішенням.

Крім того, апеляційний суд, переглядаючи провадження за апеляційними скаргами, перевірив та частково задовольнив апеляційну скаргу представника МТСБУ, визнавши при цьому обґрунтованими доводи, викладені в апеляційній скарзі представника відповідача стосовно того, що відповідно до статті 26-1 Закону №1961-IV страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г", " ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Суд першої інстанції у вироку встановив, що на момент інкримінованих подій цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована, у зв`язку з чим МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених пунктом 41.1 статті 41 Закон № 1961-ІV, у разі заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

При цьому апеляційний суд дійшов висновку, що потерпілий звернувся до МТСБУ, керуючись підпунктом "а" пунктом 41.1 ст. 41 Закону № 1961-ІV, який не входить до переліку, встановленого у статті 26-1 вказаного Закону, відповідно до якого можливо стягнення моральної шкоди потерпілому, висновок суду першої інстанції щодо необхідності стягнення такої шкоди в розмірі 1500 грн є хибним.

Що стосується доводів касаційної скарги представника МТСБУ в частині стягнення шкоди, заподіяної здоров`ю потерпілого.

Суд першої інстанції встановив, що в результаті ДТП потерпілий отримав тілесні ушкодження, які за своїм характером належать до ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я на термін понад 3 тижні.

Відповідно до пункту 24.1 статті 24 Закону № 1961-ІV у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції перевірив доводи представника МТСБУ щодо безпідставності включення судом першої інстанції до витрат на лікування благодійних внесків на загальну суму 2000 грн та у своєму рішенні зменшив суму відшкодування.

Надав оцінку апеляційний суд і доводам представника відповідача в частині вимог апеляційної скарги щодо виключення із суми відшкодування витрат на лікування потерпілого медичних препаратів, які, на думку представника відповідача, не стосуються лікування потерпілого, а саме: цитрамон, аскорбінка, обліпихова олія, тайфун екстра, присипка дитяча.

При цьому суд апеляційної інстанції відхилив такі доводи, як необґрунтовані.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, та зазначає, що в касаційній скарзі представник відповідача неодноразово вдається до переліку цих медичних препаратів та вказує, що вони не стосуються реабілітації потерпілого після ДТП. Однак, як правильно акцентував апеляційний суд, представник відповідача не обґрунтував своїх доводів в апеляційній скарзі та не зазначив, чому саме ці медичні препарати не стосуються реабілітації потерпілого після ДТП. До того ж представник відповідача не зважив, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритого уламкового перелому лівого ліктьового відростка зі зміщенням уламків, закритого перелому дистального метаепіфізу променевої та нижньої третини ліктьової кістки правого передпліччя зі зміщенням уламків, закритого уламкового перелому голівки лівої плечової кістки зі зміщенням уламків, забійної рани правої ступні, множинних саден та гематом кінцівок, які за своїм характером належать до ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я на термін понад три тижні.

Ці ушкодження потребують тривалої реабілітації, на що, далі даючи показання під час судового розгляду, вказував потерпілий. Такі дані встановлені судом у ході судового розгляду та перевірені судом апеляційної інстанції, а отже, доводи представника відповідача про нездійснення судами перевірки розміру шкоди, заподіяної здоров`ю потерпілого, з урахуванням переліку зазначених препаратів є недоречними.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би були безумовною підставою для скасування ухвали апеляційного суду та вказували на порушення статті 419 КПК, Суд не встановив.

Як видно з вироку, місцевий суд розглянув цивільний позов потерпілого до МТСБУ та вирішив питання щодо правосуб`єктності особи, як належного позивача в цьому спорі, однак апеляційний суд змінив його в частині стягнення суми та відшкодування моральної шкоди і по суті вирішив позов у кримінальному провадженні. Тому колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу апеляційного суду, якою по суті вирішено цивільний позов, слід залишити без зміни.

Таким чином, ухвала апеляційного суду, якою було змінено вирок місцевого суду в частині цивільного позову, постановлена з дотриманням норм кримінального процесуального закону, є обґрунтованою та вмотивованою, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

З огляду на це касаційна скарга представника МТСБУ задоволенню не підлягає, а судові рішення слід залишити без зміни.

На підставі наведеного та керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу представника МТСБУ - без задоволення.