442/3297/20 Про грубе порушення громадського порядку, скоєне групою осіб, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю - 14.07.2022 Прийняття

за касаційними скаргами представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката Стрипи І.С. та потерпілого ОСОБА_5 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 червня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2021 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 червня 2021 року засуджено:

- ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 296 КК Українина 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 1 рік та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України;

- ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 296 КК Українина 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 1 рік та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України;

- ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 296 КК Українина 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 1 рік та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 6464,36 гривень та моральну шкоду в розмірі 10000 гривень солідарно.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 4890 гривень та моральну шкоду в розмірі 20000 гривень солідарно.

В решті вимог відмовлено.

Вирішено питання про речові докази.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2021 року вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 червня 2021 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди змінено.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 50 000 гривень заподіяної моральної шкоди солідарно.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 50 000 гривень заподіяної моральної шкоди солідарно.

В решті вирок залишено без змін.

За вироком суду першої інстанції визнано доведеним, що 05 січня 2020 року в період часу з 04 год. 00 хв. до 04 год. 16 хв. ОСОБА_3, групою осіб із ОСОБА_2, ОСОБА_1 та двома особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, перебуваючи на перехресті вулиць Шолом-Алейхема та Малий Ринок в місті Дрогобичі Львівської області, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи із особливою зухвалістю, демонструючи свою зверхність і явне нехтування існуючими в суспільстві правилами і нормами поведінки, моральності і добропристойності, з метою самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, виражаючись нецензурними словами і принижуючи людську гідність, викрикуючи погрози фізичною розправою, діючи із єдиним прямим умислом на нанесення тілесних ушкоджень, безпричинно ногами та руками нанесли множинні удари по тілу та голові раніше незнайомим потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

У результаті отриманих ударів ОСОБА_4 неодноразово падав і просив припинити їх побиття, а ОСОБА_5 від отриманих ударів упав на бетонне покриття і втратив свідомість. Проте, ОСОБА_3, діючи узгоджено у групі осіб з ОСОБА_2, ОСОБА_1 та двома особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, перебуваючи на перехресті вулиць Шолом-Атейхема та Малий Ринок в місті Дрогобичі Львівської області, впродовж 16 хвилин вперто не припиняли своїх хуліганських дій та продовжували безпричинно наносити множинні удари по тілу та голові ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Продовжуючи свої хуліганські дії, цього ж дня, в період часу з 04 год. 20 хв. по 04 год. 28 хв. ОСОБА_3, групою осіб із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та двома особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, перебуваючи біля магазину "Сова" на вулиці Івана Мазепи, 22 в м. Дрогобичі Львівської області, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи із особливою зухвалістю, демонструючи свою зверхність і явне нехтування існуючими в суспільстві правилами і нормами поведінки, моральності і добропристойності, з метою самоутвердитися за рахунок приниження інших, осіб, протиставити себе іншим громадянам і суспільству, виражаючись нецензурними словами і принижуючи людську гідність, викрикуючи погрози фізичною розправою, діючи із єдиним прямим умислом на нанесення тілесних ушкоджень, безпричинно руками та ногами нанесли численні удари по тілу та голові потерпілому ОСОБА_4, а також плювали на нього.

Хуліганські дії ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та двох осіб, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, були припинені після приїзду на місце події працівників Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області.

Внаслідок вищевказаних хуліганських дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спричинено легкі тілесні ушкодження.

Таким чином, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 вчинили хуліганство, тобто грубо порушили громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, групою осіб, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 296 КК України.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

Представник потерпілого ОСОБА_4 - адвокат Стрипа І.С. просить скасувати постановлені судові рішення щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає про те, що місцевий суд, звільняючи засуджених від відбування призначеного покарання з випробуванням, належним чином не мотивував у рішенні, які саме обставини справи та дані про їх особи дають підстави для висновку про можливість виправлення засуджених та перевиховання без ізоляції від суспільства, а тому неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК України. Вважає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про визнання обставиною, що пом'якшує покарання, - щирого каяття обвинувачених. Вказує на те, що апеляційним судом допущені істотні порушення вимог КПК України (4651-17) , не дотримано вимог ст. 404 КПК України при відмові в задоволенні клопотання про дослідження доказів. Зазначає про те, що колегія суддів апеляційного суду обмежила та фактично не дозволила виступити потерпілому ОСОБА_4 в судових дебатах.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає про те, що апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі не навів мотивів і доводів на вимоги його апеляційної скарги в частині допущених судом першої інстанції невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених через м`якість такого покарання та через невідповідність висновків суду першої інстанції, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Зокрема, в апеляційній скарзі потерпілий вказував на неправильні висновки суду першої інстанції щодо підстав для призначення покарання ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 із застосуванням інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, та безпідставне, на його думку, врахування судом першої інстанції обставини, яка пом`якшує покарання, - щирого каяття. Стверджує про наявність підстав щодо визначення розміру відшкодування заподіяної йому моральної шкоди в більшій сумі, ніж 50 000 гривень, а саме, в сумі, визначеній в позовній заяві, тобто у розмірі 300 000 гривень. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Позиції учасників судового провадження

До початку касаційного розгляду на адресу Суду надійшли письмові заперечення захисника Кузняка І.С. в інтересах засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_2, та від засудженого ОСОБА_1 на касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката Стрипи І.С., в яких доводи, викладенні в касаційній скарзі, вважають необґрунтованими, та просять залишити постановлені судові рішення без зміни. Просять проводити касаційний розгляд без їхньої участі.

У надісланих до Суду заявах потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не заперечують про касаційний розгляд без їхньої участі, просять задовольнити касаційні скарги.

Представник потерпілого ОСОБА_4 - адвокат Стрипа І.С. у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.

Прокурор Круценко Т.В. заперечила проти задоволення касаційних скарг. Зазначила, що висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування ст. 75 КК України обґрунтовані та вмотивовані. Окрім того, апеляційний суд, збільшуючи суму відшкодування моральної шкоди, врахував всі обставини справи, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Мотиви Суду

Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доводи касаційних скарг представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката Стрипи І.С. та потерпілого ОСОБА_5 про необхідність скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, м`якості призначеного засудженим покарання та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону є необґрунтованими з огляду на таке.

Частиною 2 ст. 50 КК України закріплено, що покарання має на меті не тільки кару,

а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.

Зі змісту ст. 75 КК України випливає, що її положення застосовуються лише у тому випадку, коли суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, має обґрунтовані підстави дійти висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування призначеного покарання.

Визначаючи ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання у виді 2 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України та встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, належним чином урахував, що вони раніше не судимі, вчинили злочин вперше, у вчиненому розкаялись та усвідомили наслідки своїх дій, позитивно характеризуються, мають намір відшкодувати завдану матеріальну шкоду, а у ОСОБА_3 також на утриманні вагітна дружина. Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд визнав щире каяття останніх, та не встановив обставин, які його обтяжують.

Колегія суддів касаційного суду погоджується із висновками апеляційного суду про те, що з урахуванням способу вчинення злочину, позиції обвинувачених, які вину визнали, встановлені судом обставини свідчать про можливість виправлення ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без відбування покарання у виді позбавлення волі.

На переконання колегії суддів, призначене засудженим покарання із застосуванням ст. 75 КК України є співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення засуджених й попередження вчинення ними нових злочинів і не може вважатися явно несправедливим через м`якість.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката Стрипи І.С. та потерпілого ОСОБА_5, які за змістом є аналогічними касаційним скаргам, належним чином перевірив доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та м`якість призначеного засудженим покарання і визнав їх безпідставними, мотивувавши своє рішення й навівши підстави, на яких апеляційні скарги визнав в цій частині необґрунтованими.

Системний аналіз кримінального закону свідчить про те, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню заданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Заслухавши показання обвинувачених, суд першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для встановлення обставини, що пом`якшує покарання, - щирого каяття, яке виразилось у визнанні вини останніми та усвідомленні наслідків своїх дій, а також намірі відшкодувати завдану матеріальну шкоду.

Як вбачається з матеріалів провадження, обвинувачені неодноразово вибачались перед потерпілими, і зазначена поведінка свідчить про їх щире каяття у вчиненому злочині. Заперечення і не прийняття цього факту потерпілою стороною не може свідчити про протилежне.

Також, переглядаючи вирок суду в частині вирішення питання про відшкодування потерпілим завданої моральної шкоди, апеляційний суд обґрунтовано вказав про те, що суд першої інстанції не врахував, що в ході словесного конфлікту обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 нанесли потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 удари руками та ногами, чим спричинили тілесні ушкодження, що призвело до тимчасової втрати працездатності та розладу здоров`я, змін у їх життєвих і виробничих стосунках, часу та зусилля, необхідних для відновлення попереднього стану. Тому, зважаючи на конкретні обставини провадження, наслідки, що настали, характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, які перенесли потерпілі, їх тривалість, неможливість поновити попереднє становище, істотність вимушених змін у життєвих планах, враховуючи обставини, при яких було заподіяно моральну шкоду, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги потерпілих в частині відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення на суму стягнення з відповідачів - обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 у сумі 50000 грн. солідарно та на користь ОСОБА_5 в розмірі 50 000 грн. солідарно.

На переконання колегії суддів касаційного суду, сума визначеної апеляційним судом відшкодування моральної шкоди потерпілим є такою, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, та з урахуванням всіх обставин справи, є достатньою.

Твердження про порушення апеляційним судом положень статей 23, 404 КПК України колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, і за клопотанням учасників судового провадження зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявили клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

У судових рішення Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що суд апеляційної інстанції покликаний не стільки самостійно встановити обставини кримінального провадження, скільки перевірити та оцінити правильність їх встановлення судом першої інстанції, точність та відповідність застосування ним норм матеріального і процесуального закону, справедливість призначеного заходу кримінально-правового впливу, а також безпомилковість вирішення інших питань, що підлягають з`ясуванню під час ухвалення судового рішення.

Обсяг розгляду в суді апеляційної інстанції має бути таким, щоб він дозволив відповісти на всі доводи апеляційної скарги і постановити законне та обґрунтоване рішення. Сам апелянт визначає те коло питань, які є предметом перевірки апеляційного суду. Таким чином, процесуальні вимоги сторін відіграють роль орієнтиру, показуючи, з якими частинами судового рішення учасник судового провадження не погоджується, та зобов`язують апеляційну інстанцію надати мотивовані відповіді на доводи апеляційної скарги.

Враховуючи, що в апеляційних скаргах потерпілого ОСОБА_5 та представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката Стрипи І.С. ставилося питання про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особам обвинувачених через м`якість, неправильне вирішення цивільного позову, ухвалення нового вироку із вищенаведених підстав, суд апеляційної інстанції створив належні умови для розгляду та мотивованого вирішення тих питань, які ставилися у апеляційних скаргах.

Апеляційну перевірку вироку місцевого суду було проведено чітко з вимогами, передбаченими ст. 404 КПК України, а оскаржувана ухвала цього суду містить мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при її постановленні, з посиланням на положення закону, яким він керувався. При цьому суд апеляційної інстанції не надавав доказам іншої оцінки, ніж місцевий суд у вироку, а тому й обов`язку повторного дослідження доказів у нього не виникало.

Крім того, зі змісту журналу судового засідання від 27 серпня 2021 року та аудіозапису зазначеного судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, вбачається, що апеляційний суд в межах наданих кримінальним процесуальним законом повноважень розглянув заявлене клопотання про повторне дослідження доказів та вирішив його під час апеляційного розгляду справи, відмовивши у такому. Незгода із таким процесуальним вирішенням не зумовлює порушення правил ч. 3 ст. 404 КПК України з боку суду апеляційної інстанції. Під час апеляційного розгляду провадження всім присутнім учасникам у судовому засіданні, зокрема, і потерпілому ОСОБА_4 було надано право виступити в судових дебатах, яким він скористався. Судом апеляційної інстанції дотримано вимог ч. 6 ст. 364 КПК України.

У касаційних скаргах відсутні достатні дані та переконливі доводи, які би спростовували висновки судів попередніх інстанцій і давали підстави для скасування постановлених судових рішень. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність не встановлено, а тому Суд не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 червня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2021 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційні скарги представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката Стрипи І.С. та потерпілого ОСОБА_5 - без задоволення.