ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2022 року

м. Київ

Справа № 186/88/20

Провадження № 51 - 1408 км 22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів: Марчука О.П., Слинька С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,

прокурора Шевченко О.О.,

захисника засудженого ОСОБА_1 адвоката Савченка С.А.

в режимі відеоконференції,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040380000566 від 29 листопада 2019 року, щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Вишневе, Близнюківського району, Харківської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

за ст. 342 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року щодо нього.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 342 ч. 2 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з дня його фактичного прибуття до місця відбування покарання і постановки на облік у виправному центрі після набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

Відповідно до наказу начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 352 о/с від 09 грудня 2016 року сержанта поліції ОСОБА_2 переміщено на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 3 Першотравенського відділення поліції Павлоградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

Під час проходження служби у Першотравенському ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_2 керується вимогами національного законодавства, в тому числі Законом України "Про Національну поліцію" та посадовою інструкцією поліцейського сектору реагування патрульної поліції Першотравенського відділення поліції Павлоградського відділу поліції Головного управління поліції в Дніпропетровській області від 25.02.2019 року. Згідно зі ст. 17 п. 2 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

В період часу з 20 години 00 хвилин 28 листопада 2019 року до 08 години 00 хвилин 29 листопада 2019 року група Першотравенського ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області у складі начальника СРПП № 4 капітана поліції ОСОБА_3, поліцейського СРПП № 1 лейтенанта поліції ОСОБА_4 та поліцейського СРПП №3 сержанта поліції ОСОБА_2 перебували у наряді на службовому автомобілі Skoda Rapid реєстраційний номер НОМЕР_1 та виконували службові обов`язки з патрулювання і охорони громадського порядку на території міста Першотравенська згідно встановленого графіку.

29 листопада 2019 року приблизно в 00 годин 17 хвилин на перехресті вулиць Ювілейної та Пушкіна міста Першотравенська Дніпропетровської області було помічено автомобіль "Opel Vectra B", реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, яким не були виконані вимоги знаку 2.1 Правил дорожнього руху (дати дорогу). На підставі ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" з використанням гучномовця та маячків синьо-червоного кольору вони почали зупиняти автомобіль "Opel Vectra B", реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1, але останній, порушуючи вимоги п. 2.4 ПДР (1306-2001-п) України, не виконуючи вимоги про зупинку, грубо порушуючи правила дорожнього руху, почав рухатись із прискоренням від вулиці Ювілейної по вулиці Горького міста Першотравенська Дніпропетровської області.

У той же день приблизно в 00 годин 20 хвилин працівники СРПП Першотравенського ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області з метою виконання обов`язку з охорони громадського порядку наздогнали біля будинку № 26 по вулиці Горького міста Першотравенська автомобіль "Opel Vectra B", реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та службовим автомобілем "Skoda Rapid" реєстраційний номер НОМЕР_1 заблокували останньому рух. В цей час у ОСОБА_1, який перебував у стані алкогольного сп`яніння, виник злочинний умисел на вчинення опору працівникам правоохоронного органу, усвідомлюючи, що рух йому перекритий службовим автомобілем "Skoda Rapid" реєстраційний номер НОМЕР_1, почав їхати в напрямку службового автомобіля та вчинив з ним зіткнення, спричинивши при цьому механічні ушкодження.

У свою чергу поліцейський СРПП № 3 сержант поліції ОСОБА_2 наблизився до водійських дверей автомобіля "Opel Vectra B", р.н.з. НОМЕР_2, який зупинився на узбіччі проїжджої частини в районі будинку №26 по вулиці Горького м. Першотравенська, на підставі ст. 16 Закону України "Про дорожній рух", п.п. 2.1,2.4 "Правил дорожнього руху України", з метою припинення порушення громадського порядку, а саме адміністративних порушень, передбачених ст.ст. 122-2, 124 КУпАП, та повідомлення ОСОБА_1 про його адміністративне затримання. Знаходячись біля автомобіля, ОСОБА_2, розуміючи те, що ОСОБА_1 зникне з місця скоєння правопорушення, почав триматись за відчинені водійські двері автомобіля "Opel Vectra B", реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, задля недопущення його руху.

У цей час, розуміючи, що поліцейський СРПП № 3 сержант поліції ОСОБА_2 є перешкодою для уникнення ним передбаченої законом відповідальності, ОСОБА_1, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення опору працівнику правоохоронного органу - поліцейському СРПП № 3 сержанту поліції ОСОБА_2, який виконував свої обов`язки з охорони громадського порядку, почав рух на вказаному автомобілі з динамічним прискоренням назад, надавши суттєве прискорення руху працівнику поліції з подальшим безконтрольним його волочінням на декілька метрів за автомобілем по проїзній частині вулиці Горького, м. Першотравенська.

Після зупинки автомобіля ОСОБА_1, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на вчинення опору працівнику правоохоронного органу - сержанту поліції ОСОБА_2, який виконував свої обов`язки з охорони громадського порядку, з метою уникнення затримання та продовження подальшого руху на автомобілі "Opel Vectra B", реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ненавмисно наніс ОСОБА_2 два удари ліктем лівої руки в обличчя, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді забою м`яких тканин обличчя, підшкірної гематоми верхньої і нижньої губи.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року залишено без задоволення апеляційну скаргу прокурора Першотравенської окружної прокуратури Мільченка Є.О., частково задоволено апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 та змінено вирок Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_1 . Виключено з мотивувальної частини вироку посилання на обставину, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1, - скоєння злочину у стані алкогольного сп`яніння. В іншій частині вирок суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок та ухвалу щодо нього і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що оскаржені ним судові рішення винесені з порушенням вимог матеріального та процесуального права, оскільки його необхідно було виправдати через недоведеність вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення. Зазначає про неправильне застосування судами обох інстанцій закону України про кримінальну відповідальність та безпідставне притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 342 ч. 2 КК України, оскільки ці ж дії були кваліфіковані як адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122 ч. 4, ст. 122-2, ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за вчинення яких його було піддано адміністративному стягненню, та яке він відбув у повному обсязі. За таких обставин вважає, що було порушено вимоги ст. 61 Конституції України, ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) . Крім того, вказує на допущене апеляційним судом вимог ст. 403 ч. 3 КПК України, оскільки його слова при допиті під час апеляційного розгляду помилково були розцінені та враховані як зміна вимог апеляційної скарги. Зазначає, що він письмово і до початку апеляційного розгляду не змінював свою апеляційну скаргу та на момент апеляційного розгляду його вимоги були незмінні. Вказує на порушення вимог ст. 404 ч. 1 КПК України, оскільки апеляційний суд не розглянув підстави його апеляційної скарги та не переглянув судове рішення в межах його апеляційної скарги. Заперечує те, що він визнав свою вину, оскільки вина ним була визнана лише частково, чого апеляційним судом також не було враховано.

Заперечень на касаційну скаргу засудженого від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Захисник в судовому засіданні вважав касаційну скаргу засудженого обґрунтованою та просив її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу частково обґрунтованою, просила скасувати ухвалу апеляційного суду як таку, що постановлена з порушенням вимог КПК України (4651-17) , і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.

В даному кримінальному провадженні апеляційний суд не виконав зазначені вимоги процесуального закону щодо ухвали з огляду на таке.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1, не погодившись із вироком суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, подавши апеляційну скаргу. Ухвалами Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада та 08 грудня 2021 року відповідно відкрито провадження за цією апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 і призначено її до апеляційного розгляду на 24 січня 2022 року.

Після чого, до початку апеляційного розгляду, призначеного на 24 січня 2022 року, обвинувачений ОСОБА_1 не змінював свою апеляційну скаргу в порядку ст. 403 КПК України та не повідомляв апеляційний суд про таке бажання.

Обвинувачений ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі просив: скасувати вирок суду першої інстанції щодо нього, визнати його невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст. 342 ч. 2 КК України та виправдати через недоведеність вчинення ним кримінального правопорушення. В обґрунтування такої вимоги обвинувачений послався на положення ст. 61 Конституції України, якою передбачено заборону "подвійного" притягнення особи до відповідальності та аналогічні за змістом положення статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) .

Обґрунтовуючи таку позицію ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначив, що постановою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2020 року з врахуванням постанови Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2020 року його піддано адміністративному стягненню за ст. 122 ч. 4., ст. 122-2, ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік, яке він відбув у повному обсязі. Проте, в порушення вимог закону, через рік за ті самі діяння його було притягнуто вже до кримінальної відповідальності, що є грубим порушенням його прав.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 також зробив порівняння об`єктивних сторін адміністративних правопорушень, за які він був підданий стягненню, та кримінального правопорушення, за яке його засуджено вироком суду.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_1, надаючи власну оцінку доказам в апеляційній скарзі, заперечив встановлені вироком суду фактичні обставини кримінального провадження та вказав на безпідставність висновків суду першої інстанції, зроблених у вироку суду.

В порушення вимог ст. 419 КПК України суд апеляційної інстанції не розглянув такі доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, їх не перевірив і відповіді на них не дав, не зазначив докази, що спростовують такі доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та не навів в ухвалі підстав, з яких їх визнано необґрунтованими.

При цьому апеляційний суд в порушення вимог ст. 403 ч. 3 КПК України врахував думку обвинуваченого ОСОБА_1 щодо поданої ним апеляційної скарги як її зміну, чим також порушив вимоги процесуального закону з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 403 ч. 3 КПК України до початку апеляційного розгляду особа, яка подала апеляційну скаргу, має право змінити та/або доповнити її. У такому разі суд апеляційної інстанції за клопотанням осіб, які беруть участь в апеляційному розгляді, надає їм час, необхідний для вивчення зміненої апеляційної скарги і подання заперечень на неї.

З аудіозапису судового засідання апеляційного суду від 24 січня 2022 року вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду підтримав свою апеляційну скаргу та зазначив, що не згоден із вироком суду відносно нього, визнавши вину та повідомивши суд, що він вже відбув покарання за вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених за ст. 122 ч. 4., ст. 122-2, ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. При цьому він не зазначав, що просить змінити підстави або зміст апеляційної скарги, зазначивши, що визнає вину частково і просить не позбавляти його волі. Захисник Савченко С.А. був такої ж думки щодо апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1, вказав не недопустимість притягнення особи до двох видів відповідальності за одні й ті ж діяння та на запитання головуючого щодо зміни апеляційних вимог повідомив, що вони з обвинуваченим підтримують усі свої вимоги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст.ст. 370, 419 КПК України не розглянув усі доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, в тому числі щодо порушення місцевим судом вимог ст. 61 Конституції України щодо неприпустимості притягнення особи двічі до відповідальності за одні й ті ж дії і необхідності виправдати його за ст. 342 ч. 2 КК України з підстав зазначених в апеляційній скарзі, відповіді на них не дав, не зазначив докази, що спростовують такі доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та не навів в ухвалі підстав, з яких їх визнано необґрунтованими.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга засудженого - задоволенню частково.

При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України (4651-17) та прийняти законне і обґрунтоване рішення. Інші доводи касаційної скарги засудженого, які аналогічні доводам його апеляційної скарги, про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушення вимог ст. 61 Конституції України, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та необхідність його виправдання за ст. 342 ч. 2 КК України підлягають перевірці і з`ясуванню при новому розгляді в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Наставний О.П. Марчук С.С. Слинько