598/280/21 Про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції та повернення справи до суду апеляційної інстанції - 13.07.2022 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2 та прокурора на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року щодо ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42013210180000007.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 вересня 2021 року закрито кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 5

ст. 191 КК України, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року відмовлено прокурору, потерпілим ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та їх представнику - Цимбалюку О. Є. у поновленні строку на апеляційне оскарження, апеляційне провадження за апеляційними скаргами вказаних осіб закрито.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційних скаргах потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_1, а також потерпілий ОСОБА_2, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просять ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх доводів зазначають, що викладені в оскаржуваній ухвалі висновки суду апеляційної інстанції є надуманими, не відповідають матеріалам та фактичним обставинам кримінального провадження. Зокрема, під час проголошення 02 вересня 2021 року резолютивної частини ухвали місцевого суду та повного її тексту 07 вересня 2021 року потерпілі присутніми не були, при цьому копія судового рішення їм та іншим учасникам не надсилалася. Крім того, не відповідає дійсності твердження апеляційного суду щодо отримання потерпілими 13 вересня 2021 року копії повного тексту ухвали місцевого суду, оскільки вказану копію судового рішення отримано їх представником

Цимбалюком О. Є. 14 вересня 2021 року, що засвідчено його підписом у матеріалах кримінального провадження. Потерпілий ОСОБА_2 також стверджує, що не був належним чином повідомлений про судове засідання, що відбулось 02 вересня 2021 року, оскільки номер мобільного телефону, що міститься у телефонограмі складеній секретарем судового засідання, йому не належить, та вказана телефонограма секретарем не підписана.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. В обґрунтування зазначає, щодо 07 вересня 2021 року він з`явився у суд, однак копію повного тексту ухвали суду йому видано не було. Подати апеляційну скаргу в день отримання копії повного тексту, тобто 09 вересня 2021 року, не виявилося за можливе, так як підготовка апеляційної скарги вимагала більшого часу для формування належних мотивів та правових підстав для скасування незаконного судового рішення. Стверджує, що без ознайомлення із повним текстом судового рішення, прокурор був позбавлений можливості підготувати апеляційну скаргу у відповідності до вимог ст. 396 КПК України.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор, потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили задовольнити касаційні скарги.

Захисник Катрук Є. А., посилаючись на безпідставність доводів касаційних скарг, просив оскаржуване судове рішення залишити без зміни.

Від обвинуваченого ОСОБА_4 надійшло клопотання про проведення касаційного розгляду за його відсутності.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 438 КПК України однією з підстав для скасування судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Доступ до правосуддя є одним із основоположних принципів верховенства права, гарантованим Конституцією та законами України (частина 2 статті 55, пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України; стаття 7, частина 6 статті 9, стаття 24 КПК України).

Крім того, забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України, стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року "Про судоустрій і статус суддів"). Згадані правові норми конкретизовано в пунктах 1, 2 та 17 статті 7 КПК України, де вказано, що зміст та форма кримінального провадження повинні узгоджуватися із загальними засадами кримінального провадження і, зокрема, із забезпеченням права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Суд наголошує, що відповідно до статті 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому зазначеним Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Механізм реалізації кримінально-процесуальних гарантій є, по суті, всією системою кримінально-процесуальних норм, які спрямовують кримінальне провадження на досягнення його завдань. Такими завданнями є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження та щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.

Правилами п. 2 ч. 2 та абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України встановлено, що апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на інші ухвали суду першої інстанції протягом семи днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 117 КПКУкраїни,строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо він пропущений із поважних причин.

Суд звертає увагу, що під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.

Вказане узгоджується з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, оскільки в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності; див.: рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року; рішення у справі "Устименко проти України" (Ustimenko v. Ukraine), заява № 32053/13, п. 47, від 29 жовтня 2015 року).

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 20 вересня 2021 року до місцевого суду надійшла апеляційна скарга потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та їх представника Цимбалюка О. Є. на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 вересня 2021 року, в якій було заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого зазначено, що повний текст оскаржуваної ухвали представник потерпілих Цимбалюк О. Є. отримав в суді

14 вересня 2021 року, а потерпілий ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.

У апеляційній скарзі прокурора, яка надійшла до суду першої інстанції 13 вересня 2021 року, також було заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, з підстав надання судом повного тесту ухвали в останній день визначеного законом строку на апеляційне оскарження, а саме 09 вересня 2021 року, що позбавило прокурора можливості без порушення вказаного процесуального строку підготувати апеляційну скаргу, в якій надати оцінку висновкам суду з викладенням власних доводів щодо незаконності судового рішення.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, а саме технічного запису судового засідання від 02 вересня 2021 року, прокурор, потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_5 та їх представник Цимбалюк О. Є. були присутні в залі суду під час розгляду клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Перед виходом до нарадчої кімнати, судом було повідомлено, що рішення щодо заявленого клопотання буде оголошено цього ж дня близько 16 години. Прокурор у визначений для проголошення судового рішення час з`явився в судове засідання, а потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_5 та їх представник Цимбалюк О. Є. - не з`явились, що підтверджується технічним носієм інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції. В судовому засіданні 02 вересня 2021 року була оголошена резолютивна частина ухвали суду.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції безпідставно зазначено в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, що потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_5 та їх представник Цимбалюк О. Є. були присутні в залі суду під час оголошення резолютивної частини ухвали місцевого суду від 02 вересня 2021 року та отримали її копію.

Під час проголошення повного тексту ухвали, а саме 07 вересня 2021 року, прокурор, потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_5 та їх представник Цимбалюк

О. Є. були відсутні (а. п. 174).

Матеріали кримінального провадження не містять відомостей щодо направлення місцевим судом учасникам судового провадження повного тексту ухвали.

В апеляційній скарзі прокурор вказував, що пропустив строк на апеляційне оскарження з причин отримання повного тексту судового рішення

09 вересня 2021 року, що підтверджується відміткою у матеріалах кримінального провадження, та недостатністю часу для викладення належного обґрунтування доводів щодо незаконності судового рішення.

Суд апеляційної інстанції, постановляючи судове рішення про відмову в поновленні процесуального строку вказав, що прокурором не наведено поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки відсутні об`єктивні дані, які б перешкоджали йому вчасно отримати копію судового рішення та подати апеляційну скаргу у визначений законом процесуальний строк.

В постанові Верховного Суду від 02 червня 2020 року (справа № 739/535/19, провадження № 51-4337км19) зазначено, що суду апеляційної інстанції під час вирішення питання про відмову або поновлення строку на апеляційне оскарження слід перевірити своєчасність виготовлення повного тексту оскаржуваного рішення, виходячи з матеріалів провадження, які містять відомості щодо процесуальних дій, момент вчинення яких є нормативно визначеним та прямо пов`язаний з часом виготовлення повного тексту судового рішення, зокрема: надсилання копії судового рішення учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні (не пізніше наступного дня після ухвалення рішення); внесення електронного примірника повного тексту судового рішення до автоматизованої системи документообігу суду (у день його виготовлення).

Прокурором копія повного тексту ухвали суду першої інстанції від 02 вересня 2021 року отримана безпосередньо в суді 09 вересня 2021 року, тобто в останній день строку на касаційне оскарження, що узгоджується з даними про надсилання вказаного рішення до ЄДРСР цього ж дня, з оприлюдненням лише

15 вересня 2021 року, що залишено без належної уваги суду апеляційної інстанції.

Об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 27 травня 2019 року у справі № 51-6470 кмо18 зазначено, що у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому частини 1 статті 117 КПК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відсутність у прокурора поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду від 02.09.2021 року, при цьому свій висновок належним чином не обгрунтував.

Разом з тим, безпідставним є твердження прокурора в касаційній скарзі, що на підставі вимог абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України строк на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду від 02 вересня 2021 року повинен обчислюватися з моменту отримання копії її повного тексту.

У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що сумлінне забезпечення здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободє обов`язком держави.

Неприбуття сторони кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду лише у разі, якщо особа була належним чином повідомлена про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомила про поважні причини свого неприбуття.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

При цьому суд повинен переконатися, що таке повідомлення мало місце.

Згідно з ч. 1 ст. 136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

З матеріалів кримінального провадження слідує, що не погодившись з ухвалою місцевого суду про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_4, потерпілий ОСОБА_2 разом із іншими потерпілими та їх представником подав апеляційну скаргу, в якій, поміж іншого, просив поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки місцевим судом не був належним чином повідомленим про проведення судового розгляду 02 вересня 2021 року та з повним текстом ознайомився лише 14 вересня 2021 року через свого представника -

Цимбалюка О. Є.

Як вбачається зтелефонограми, складеної секретарем судового засідання, 18 серпня 2021 року по номеру телефону, поміж інших учасників, повідомлено і потерпілого ОСОБА_2 про проведення 02 вересня 2021 року судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України в приміщенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області. Разом з тим, вказана телефонограма не містить підпису секретаря судового засідання та апеляційним судом не спростовано твердження потерпілого, що зазначеним номером мобільного телефону він не користується (а. п. 167).

Зазначене свідчить, що судом апеляційної інстанції належним чином не перевірені доводи потерпілого ОСОБА_2 про порушення місцевим судом вимог статей 325, 342 КПК України.

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо застосування

ст. 6 Конвенції,право на захист є абсолютним та однією з основоположних ознак справедливого судового розгляду.

ЄСПЛ у справі "Лазаренко та інші проти України" постановив, що національними судами було порушено п. 1 ст. 6 Конвенції, де визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Крім того, у цьому рішенні, Європейський суд виходив з того, що національне законодавство України містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін процесу про ключові процесуальні дії і дотримання таким чином принципу рівності сторін та зберігання відповідної інформації, оскільки загальна концепція справедливого судового розгляду охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу.

Таким чином, відмовляючи у поновленні строку на апеляційне оскарження, без належної перевірки матеріалів кримінального провадження щодо повідомлення потерпілого ОСОБА_2 про проведення судового розгляду та отримання останнім копії оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог вищезазначених процесуальних норм.

Поряд із цим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційних скарг потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 про неправильну вказівку в ухвалі апеляційного суду, що вони отримали копію повного тексту ухвали суду першої інстанції 13 вересня 2021 року, оскільки, як убачається з відмітки у матеріалах кримінального провадження, копію вказаної ухвали отримав 14 вересня 2021 року лише представник потерпілих Цимбалюк О. Є.

На думку колегії суддів, допущені апеляційним судом порушення вимог кримінального процесуального закону, згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України є істотними, оскільки перешкодили вказаному суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого слід врахувати викладене й ухвалити рішення, яке б відповідало вимогам статей 370, 419 КПК України.