703/2657/20 Про умисне вбивство двох осіб, скоєне у стані алкогольного сп'яніння на грунті неприязних відносин - 12.07.2022 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 квітня 2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 112020250230000324, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с.В`язівок Городищенського району Черкаcької області, зареєстрованого в АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2 ), такого, що судимості не мав,

у вчиненні злочину, передбаченого пунктами 1, 4 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Придніпровського районного суду м.Черкаси від 30 квітня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за пунктом 1 частини 2 статті 115 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання визначено обчислювати з 30 квітня 2021 року, ОСОБА_1 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 20 лютого 2020 року по 29 квітня 2021 року.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою залишено без зміни до набрання вироком законної сили.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати та вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 20 лютого 2020 року близько 16:00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння знаходячись у будинку свого знайомого ОСОБА_2, який проживав на АДРЕСА_1, де також перебували ОСОБА_3 та похилого віку ОСОБА_4, на ґрунті неприязних стосунків та з метою умисного вбивства цих осіб, завдав численні удари невстановленим тупим предметом ОСОБА_2, а також не менше 22 ударів ножем йому у груди, спричинивши тілесні ушкодження у виді колото-різаних ран, від яких ОСОБА_2 помер. Також ОСОБА_1 завдав ОСОБА_3 не менше 43 ударів ножем у життєво важливі органи, від нанесених тілесних ушкоджень ОСОБА_3 помер. Також ОСОБА_1 з метою вбивства завдав ОСОБА_4 численних ударів невстановленим тупим предметом у життєво важливі органи та 5 ударів ножем у груди, внаслідок чого ОСОБА_4 померла.

Після того, як потерпілі припинили проявляти ознаки життя, ОСОБА_1 з метою уникнути кримінальної відповідальності по черзі перетягнув трупи потерпілих до колодязя, який розташований на подвір`ї вказаного домоволодіння, куди вкинув трупи ОСОБА_2 і ОСОБА_4, а труп ОСОБА_3 залишив біля колодязя, після чого пішов до місця проживання своїх батьків.

Вказаними умисними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене пунктом 1 частини 2 статті 115 КК, тобто умисне протиправне заподіяння смерті двом або більше особам (умисне вбивство).

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 30 квітня 2021 року залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала.

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, при цьому посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону в частині порушення його права на захист, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та невідповідність призначеного особі виду та міри покарання.

В обґрунтування своєї позиції засуджений зазначає, що судом залишено не з`ясованими мотив і мета вчиненого кримінального правопорушення, що призвело до неправильної кваліфікації вчинених протиправних дій, а надалі до неправильного формулювання обвинувачення.

Зокрема, засуджений у своїй касаційній скарзі зазначає, що формулювання обвинувачення, визнане у суді доведеним, викладено лише за версією сторони обвинувачення без перевірки перебігу подій кримінального правопорушення, без вказівок на мотив і мету вчинення злочину.

Крім того, засуджений вказує на те, що суд першої інстанції не надав оцінки процесуальним джерелам доказів, оскільки не перевірив повноваження експерта, який проводив судово-медичну експертизу, а також під час проведення експертизи експерта не було попереджено про кримінальну відповідальність. Тобто, на думку засудженого, суд залишив недослідженими обставини процесуальної складової представлених стороною обвинувачення доказів.

Разом із цим, на думку засудженого, суд залишив поза увагою його порушені процесуальні права на захист, оскільки його захисник не реалізував належним чином своїх обов`язків, мав пасивну поведінку, чим порушив його конституційні та процесуальні права.

Обґрунтовуючи порушене право на захист, засуджений вказує на відсутність кваліфікованої правової допомоги з боку захисника, відсутність оцінки матеріалів досудового розслідування щодо їх допустимості та відмову судом апеляційної інстанції у задоволенні клопотання про відмову від захисника.

Невідповідність призначеного покарання засуджений аргументує тим, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, має родину, перебуває у цивільному шлюбі з ОСОБА_5, з якою має спільну дитину 2014 року народження, має батьків похилого віку, а відтак довічне позбавлення волі не узгоджується з вимогами статті 50 КК, оскільки не має на меті завдавати фізичних страждань або приниження людської гідності.

Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого та його захисника, які підтримали касаційну скаргу, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення такої скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, і перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви Суду.

Зі змісту касаційної скарги убачається, що засуджений оспорює свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 115 КК, посилається на відсутність мотивів та мети на вбивство потерпілих.

Однак зазначені доводи, наведені в касаційній скарзі, є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з вимогами статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Однак під час касаційного розгляду суд не має права досліджувати докази, тобто фактичні дані, отримані в передбаченому КПК (4651-17) порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню.

Суд не може перевіряти будь-які докази, а також приймати нові докази, які не були предметом розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій. Крім того, не має права встановлювати та визнавати обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні.

При цьому такі доводи в касаційній скарзі не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, оскільки суд не вправі виходити за межі фактів та обставин, установлених у судах першої та апеляційної інстанцій, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, тобто перевіряти доказ на несумлінність, точність і несуперечність з фактичними обставинами справи, а також зіставляти ці дані з іншими доказами.

Суд першої інстанції, встановивши обставини вчинення кримінального правопорушення, в основу обвинувального вироку поклав належні та допустимі докази, а саме дані протоколу огляду місця події від 20 лютого 2020 року, які свідчать про те, що тілесні ушкодження потерпілим заподіяні у помешканні ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 ; дані з протоколу проведення обшуку житла батьків обвинуваченого на АДРЕСА_3, де вилучено ніж з плямами речовини коричневого кольору (т.2, а.с.67-69).

З показань потерпілої ОСОБА_6 судом встановлено, що 20 лютого 2020 року вона увечері в будинку на АДРЕСА_1, де проживала разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_2, виявила сліди крові, а на подвір`ї біля колодязя знайшла тіло ОСОБА_3, який був їх сусідом, з ознаками насильницької смерті. У подальшому працівниками поліції під час огляду місця події в колодязі знайшли тіла ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Їй відомо, що ОСОБА_1 затримали вдома у його батьків і вилучили ніж із рукояткою синьо-білого кольору, яким користувалися члени її сім`ї.

З показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 судом встанолено, що під час затримання ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, свідки бачили на ньому сліди крові та виявили ніж.

Крім того, у своїх висновках суд послався на письмові докази, а саме: протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 21 лютого 2021 року про те, що ОСОБА_1 затриманий за підозрою у вчиненні злочину і у нього вилучено предмети одягу та мобільний телефон; протокол освідування особи від 21 лютого 2021 року, за змістом якого у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень не виявлено; акт хіміко-токсикологічних досліджень № 290 від 25 березня 2020 року про те, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Встановлюючи тілесні ушкодження, які виявлено на тілі потерпілих, суд виходив із:

- висновку експерта № 05-6-02/074 від 30 червня 2020 року про заподіяні ОСОБА_2 тілесні ушкодження, які утворились від дії знаряддя з гострою та ріжучою кромкою (лезо), які є тяжкими за ознакою небезпеки для життя і перебувають у прямому причинному зв`язку із настанням смерті ОСОБА_2 . В організмі ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт у кількості, що відповідає тяжкому ступеню алкогольного сп`яніння;

- висновку експерта № 05-6-02/072 від 30 червня 2020 року про те, що ОСОБА_4 заподіяно тілесні ушкодження від дії знаряддя, що володіло властивостями плаского колюче-ріжучого та мало гостру ріжучу кромку (лезо). Такі ушкодження є тяжкими за ознакою небезпеки для життя. Всі тілесні ушкодження мають прижиттєвий характер і виникли незадовго (за 20-40 хв) до настання смерті. Смерть ОСОБА_4 настала від проникаючих поранень правої грудної клітки, які супроводжувались ушкодженнями правої легені із внутрішньою кровотечею та обтяжені гострою кровотечею із недокрів`ям внутрішніх органів;

- висновку експерта № 05-6-02/070 від 30 червня 2020 року про те, що ОСОБА_3 заподіяно тілесні ушкодження внаслідок дії знаряддя із властивостями плаского колюче-ріжучого та гострою ріжучою кромкою (лезо) і обухом з помірно вираженими ребрами по типу ножа. Такі ушкодження є тяжкими за ознакою небезпеки для життя і виникли більше, ніж за 20-40 хвилин до настання смерті. Смерть ОСОБА_3 настала від проникаючих поранень тулуба, які супроводжувались ушкодженням внутрішніх органів із зовнішньою і внутрішньою кровотечею та обтяжені гострою крововтратою із недокрів`ям внутрішніх органів, та перебуває у прямому причинному зв`язку із даними ушкодженнями. В організмі ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт у кількості, що відповідає сильному ступеню алкогольного сп`яніння;

Також судом проаналізовано та покладено в основу вироку висновок експерта № 05-1-08/129 від 16 квітня 2020 року про те, що у змивах, вилучених під час проведення 20 лютого 2020 року огляду місця події з бетонних плит при вході в будинок на АДРЕСА_1, виявлено кров, яка могла походити від ОСОБА_3, у вигляді домішок від ОСОБА_4 і ОСОБА_2, а також ОСОБА_1 ; висновок експерта № 05-5-06/86 від 03.04.2020 про те, що у змивах, вилучених під час проведення 20.02.2020 огляду місця події з криниці домоволодіння на АДРЕСА_1, виявлено кров, яка могла походити від ОСОБА_4 і ОСОБА_2 ; висновок експерта № СЕ-19-20/8355-Б від 08.07.2020 про те, що під час молекулярно-генетичного дослідження ножа із полімерною рукояткою синьо-білого кольору, вилученого 20.02.2020 при обшуці домоволодіння батьків ОСОБА_1, виявлено кров людини і клітини з ядрами. Частина слідів крові та клітин на руків`ї ножа є змішаними, містять ознаки більше двох осіб; висновок експерта № СЕ-19-20/8365-Б від 30.06.2020 про те, що під час молекулярно-генетичного дослідження пари чоловічих черевиків, вилучених у ОСОБА_1 при обшуці домоволодіння на АДРЕСА_3, виявлено кров ОСОБА_2, ОСОБА_9, а також змішані сліди крові, походження яких можливе від більше ніж двох осіб.

Таким чином, суд надав таким доказам належну оцінку та при встановленні фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення проаналізував їх у сукупності та дійшов висновку, що такі встановлені дані поза розумним сумнівом вказують на те, що саме ОСОБА_1, а не інша особа або особи, вчинив умисне вбивство ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду, належним чином виклав доводи, які містить апеляційна скарга засудженого, та надав на них обґрунтовані та мотивовані висновки.

Так, апеляційний суд зазначив, що судом першої інстанції встановлений факт перебування ОСОБА_1 у домоволодінні на АДРЕСА_1 разом із потерпілимиОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, яким заподіяно тілесні ушкодження від дії предмета із властивостями плаского колюче-ріжучого та гострою ріжучою кромкою (лезо) і обухом з помірно вираженими ребрами по типу ножа.

Під час обшуку домоволодіння за місце проживання батьків на АДРЕСА_3 у ОСОБА_1 вилучено ніж, а згідно показань потерпілої ОСОБА_6, вилученим з домоволодіння батьків ОСОБА_1 ножем із рукояткою синьо-білого кольору користувалися члени її сім`ї, у тому числі, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . На руків`ї даного ножа виявлено кров та клітини більше двох осіб, а на його лезі лише кров ОСОБА_4, на що вказує висновок експерта № СЕ-19-20/8355-Б від 08.07.2020. За змістом висновку експерта № 05-5-06/87 від 06 квітня 2020 року, на руках ОСОБА_1 виявлено кров, походження якої можливе від ОСОБА_4 і у вигляді домішок від ОСОБА_2, ОСОБА_3 . Наведене переконує в тому, що саме ножем, вилученим за місцем проживання батьків ОСОБА_1, заподіяно тяжкі тілесні ушкодження у виді колото-різаних ран потерпілим, від яких настала їх смерть.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки судами було надано ретельний аналіз доказів судом та вважає, що у кримінальному провадженні зібрано достатньо доказів, які вказують на винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 115 КК.

Що стосується доводів засудженого про відсутність мотиву та умислу на спричинення смерті потерпілим, неправильну кваліфікацію дій та відсутність формулювання обвинувачення, Суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

У мотивувальній частині обвинувального вироку, згідно з пунктом 2 частини 3 статті 374 КПК, мають бути зазначені: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Формулювання обвинувачення повинно ґрунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо.

Щодо часу та способу та місця вчинення вбивства потерпілих, судом, у фабулі обвинувачення визнаного судом доведеним, зазначено, що тілесні ушкодження потерпілим з умислом на їх вбивство наносились ОСОБА_1 невстановленим твердим тупим предметом, а також знаряддям, що володіло властивостями ріжучого та мало гостру ріжучу кромку, а саме ножем за місцем проживання ОСОБА_2 на АДРЕСА_1, близько 16 години 20 лютого 2020 року.

Доводи засудженого про те, що у нього були відсутні мотив та умисел також було спростовано судом апеляційної інстанції, який у своїх висновках зазначив, що про наявність умислу ОСОБА_1 на вбивство свідчить кількість травмуючих ударів, нанесених кожному з потерпілих, які локалізовані в життєво-важливих органах, характер застосованого знаряддя ножа довжиною леза 15 см, поведінка обвинуваченого після події, відсутність імовірності залишення потерпілих живими, навіть у разі своєчасного надання медичної допомоги.

При цьому, як зазначив апеляційний суд ушкодження потерпілим ОСОБА_1 наносив діючи послідовно й обдумано. Він почергово позбавив життя трьох осіб, а потім, з метою приховання наслідків вчиненого, перемістив загиблих з будинку до колодязя, біля якого залишив тіло ОСОБА_3, скинувши в колодязь тіла ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Більш того, ОСОБА_1 з метою уникнення потрапляння крові потерпілих на власний одяг під час переміщення цілеспрямовано одягнув на себе куртку ОСОБА_3 .

До того ж, зі змісту касаційної скарги засудженого убачається, що він вважає невстановленим судом мету та мотив злочину, однак, слід зазначити, що простий склад умисного вбивства, передбачений у частині 1 статті 115 КК, являє собою умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині незалежно від мотивів та мети, а наявність умислу в повній мірі була предметом розгляду суду апеляційної інстанції, де суд спростував доводи засудженого та зазначив, що дії ОСОБА_1 були цілеспрямовані, про що вказує кількість нанесених травмуючих ударів ножем та послідовність дії засудженого після вчинення злочину.

Що стосується доводів засудженого про неналежну проведену експертизу щодо встановлення тілесних ушкоджень на тілі потерпілих, некомпетенції експертів та відсутність відомостей про попередження їх про кримінальну відповідальність.

Для визначення тяжкості тілесних ушкоджень і причини смерті потерпілих проведено судово-медичні експертизи.

Відповідно до частини 2 статті 84 КПК процесуальними джерелами доказів є, зокрема, висновки експертів.

За частиною 1 статті 69 КПК до осіб, які є експертами у кримінальному провадженні висуваються такі вимоги: 1) володіння науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями; 2) наявність права відповідно до Закону України "Про судову експертизу" (4038-12) на проведення експертизи; 3) наявність доручення цій особі на проведення дослідження об`єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та надання висновку з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судову експертизу" (у редакції Законувід 6 грудня 2016 року № 1774-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2017 року) судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

Виключно державними спеціалізованими установами, до яких належать і судово-медичні установи Міністерства охорони здоров`я України, здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням судово-медичних експертиз.

Частиною 2 статті 10 цього Закону визначено, що судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

Згідно з частиною 1 статті 16 цього Закону метою атестації судового експерта є оцінка професійного рівня фахівців, які залучаються до проведення судових експертиз або беруть участь у розробках теоретичної та методичної бази судової експертизи. Залежно від спеціалізації їм присвоюється кваліфікація судового експерта з правом проведення певного виду експертизи.

З матеріалів провадження убачається, що експертизи проведені належними експертами, які мають відповідну кваліфікацію щодо виду досліджень та були попереджені про кримінальну відповідальність щодо завідома неправдивого висновку.

Так, у матеріалах кримінального провадження містяться експертизи, які були досліджені судом першої інстанції та які було покладено в основу обвинувального висновку,

- висновок експерта від 21 лютого 2022 року №05-6-02/072 судово-медична експертиза трупа ОСОБА_4 (т.3 а.п. 8-10);

- висновок експерта від 21 лютого 2022 року №05-6-02/071 судово-медична експертиза трупа ОСОБА_4 (т.3 а.п. 8-10).;

- висновок експерта від 21 лютого 2022 року №05-6-02/070 судово-медична експертиза трупа ОСОБА_3 (т.3 а.п. 12-14).

Під час перевірки матеріалів кримінального провадження судом апеляційної інстанції були перевірні ці докази, підстав вважати їх неналежними або недопустимими у Суду немає.

Крім того, засуджений у своїй касаційній скарзі ставить під сумнів компетенцію експертів щодо проведення судово-медичних експертиз та встановлення ступеня тяжкості таких тілесних ушкоджень потерпілих, однак не зазначає в чому саме полягають його сумніви та не конкретизує, які саме порушення відбулись під час проведення судово-медичних експертиз при встановленні тілесних ушкоджень потерпілих.

Що стосується доводів засудженого про відсутність належної правової допомоги під час кримінального провадження.

Засуджений у своїй касаційній скарзі вказує, що порушення його права на захист обумовлене тим, що його захисник належним чином не виконував своїх обов`язків, не захищав його у той спосіб, який був би ефективний під час кримінального провадження.

Такі аналогічні за змістом доводи були предметом розгляду суду апеляційної інстанції.

Як установив апеляційний суд, захист ОСОБА_1, на підставі доручення № 023-0000400 від 12 березня 2020 року виданого регіональним центром з надання безоплатної вторинної допомоги у Черкаській області, здійснював адвокат Кочетков Г.О. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 202 від 01 червня 2017 року). Під час розгляду провадження місцевим судом ОСОБА_1 від послуг адвоката Кочеткова Г.О. не відмовлявся, на якість його юридичних послуг не скаржився і жодного разу не порушував перед судом питання про залучення іншого адвоката для здійснення його захисту.

Як перевірив суд апеляційної інстанції, захисник Кочетков Г.О. в суді першої інстанції активно реалізовував надані йому законом права, допитував обвинуваченого, потерпілу, свідків, брав участь у дослідженні письмових доказів, заявляв клопотання і користувався іншими процесуальними можливостями для відстоювання обраної позиції захисту. Об`єктивних даних про неналежне виконання ним професійних обов`язків адвоката, яке б могло призвести до істотного обмеження прав ОСОБА_1, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 59 Конституції України, статтями 20, 42 КПК, у матеріалах кримінального провадження судом не встановлено.

Клопотання про відмову від захисника Цуцков П.Ю. заявив лише в суді апеляційної інстанції і у зв`язку з тим, що він не навів обґрунтованих для заміни адвоката підстав, йому було відмовлено в його задоволенні.

З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку, що така позиція ОСОБА_1, з огляду на внесені ним доповнення до апеляційної скарги, була визначена як зловживання наданими процесуальними правами. Враховується, що незважаючи на те, що захисник Кочетков Г.О. не оскаржував в апеляційному порядку вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1, він приймав активну участь в апеляційному розгляді, заявляв клопотання, надавав суду апеляційної інстанції характеризуючи дані на обвинуваченого, обґрунтовуючи можливість призначення йому менш суворого покарання, а також уточнював апеляційні вимоги самого обвинуваченого, наведені ним у різних апеляційних скаргах.

Із звукозапису судового засідання під час апеляційного розгляду убачається, що засуджений ОСОБА_1 не обґрунтував необхідність відмови від захисника, не вказав підстави, які б слугували обґрунтуванням для такої відмови, а лише зазначив про пасивну поведінку захисника, не пояснив головуючому в справі, в чому виразилась ця пасивність, як і не відповів на запитання - чому саме хоче відмовитись від захисника. Апеляційний суд у своєму рішенні надав висновок щодо заявленого клопотання проаналізував поведінку захисника під час судового розгляду та у суді апеляційної інстанції та належним чином перевірив доводи засудженого (журнал судового засідання від 17 серпня 2021 року, т.5, а.п. 158-160).

Крім того, з матеріалів кримінального провадження убачається, що захисник Кочетков Г.О. приймав активну участь у розгляді кримінального провадження, підтримував позицію свого підзахисного, задавав питання свідкам, заявляв клопотання про приєднання характеризуючих даних щодо ОСОБА_1 та мав узгоджену позицію зі своїм підзахисним (журнали судових засідань від 24 лютого 2021 року, т.5, а.п.16-17).

З огляду на наведене доводи касаційної скарги засудженого щодо порушеного його права на захист не знайшли підтвердження під час перевірки матеріалів провадження, а відтак його доводи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження у суді є неспроможними.

Доводи засудженого щодо суворості призначеного йому покарання.

Суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_1 покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до особливо тяжкого злочину, наслідки злочину у вигляді смерті трьох людей, особу винного, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується. як особа схильна до порушення громадського порядку та вживання алкогольних напоїв, притягувався до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП, перебував на лікуванні через розлад психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, агресивної поведінки у стані сп`яніння та шантажних суїцидальних висловлювань, має на утриманні малолітню дитину. Обставиною, яка обтяжує покарання, суд встановив вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння та вчинення злочину щодо особи похилого віку. Обставини, які пом`якшують покарання, суд відніс наявність у нього неповнолітньої дитини і батьків похилого віку.

При цьому суд дійшов висновку, що лише міра покарання у виді довічного позбавлення волі відповідатиме меті, визначеній у статті 50 КК, оскільки виправлення винуватого при застосуванні навіть максимальної межі строкового покарання не можливе через його суспільну небезпечність як особи, яка без жалю та вагань позбавила життя трьох осіб.

Суд апеляційної інстанції погодився з призначеним покаранням, вказавши, що саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення особи та попередження вчинення ним нових злочинів.

На переконання колегії суддів, призначене ОСОБА_1 покарання, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, є співмірним протиправному діянню і не може вважатися явно несправедливим через його суворість.

Поняття суддівського розсуду або судової дискреції у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання є: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції, принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оцінюючі поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а

правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66 та 67 КК), визначенні "інші обставини справи" або ж "інші обставини кримінального провадження"; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.