466/7138/17 Про неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого - смерть новонародженої дитини - 12.07.2022 Прийняття

Згідно з вироком, ОСОБА_3, будучи лікарем-акушером-гінекологом, несучи персональну відповідальність як лікуючий лікар за проведення обстеження, лікування та ведення пологів у вагітної ОСОБА_4, яка 20 листопада 2015 року близько00:15 поступила в акушерське відділенняКомунальної 3-ої міської клінічної лікарні м. Львова, що на вул. Раппопорта, 8, недбало та несумлінно відносячись до своїх професійних обов`язків, порушуючи вимоги наказів МОЗ України, локальних протоколів,зазначених у вироку, а також ст. 6, 58, п."а" ч.1 ст.78 " Основи законодавства України про охорону здоров`я (2801-12) ", за наявності усіх умов та можливостей для проведення спостереження за вагітною та плодом, володіючи достатнім кваліфікаційним рівнем та не використавши ці знання та навички при наданні медичної допомоги останній, не провів кардіомоніторингового спостереження за серцевою діяльністю плода, із запізненням встановив діагноз - дистрес плода в пологах, а також не провів електронного фетального моніторингу впродовж першого періоду пологів, вчасно не оцінив зміну стану плода й відповідно не прийняв вчасного рішення про зміну тактики ведення пологів, та завершив о 9:20 пологи у породіллі шляхом проведення епізіотомії та прийняв зрілого (доношеного) хлопчика. За терміновими показами зі встановленим діагнозом об 11:20 цього ж дня хлопчик був госпіталізований для подальшого лікування у відділення реанімації та анестезіології новонароджених Міської дитячої клінічної лікарні, що на вул. П. Орлика, 4 у м. Львові, де, пробувши вісім днів і отримавши комплексне лікування, ІНФОРМАЦІЯ_2 о 22:25 помер.

Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи № 23, 28 від 30 травня 2017 року між порушенням, допущеним лікарем-акушером-гінекологом ОСОБА_3 під час проведення пологів у ОСОБА_4, і смертю її новонародженої дитини є прямий причинний зв`язок.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 18 березня 2021 року вирок щодо ОСОБА_3 залишено без змін і постановлено звільнити ОСОБА_3 від відбуття покарання на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК у зв`язку із закінченням строків давності.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Гурський В.С. просить скасувати судові рішення з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх вимог вказує на те, що на його переконання:

- у порушення вимог статей 91, 94, 370, 374 КПК суд першої інстанції обмежився перерахуванням у вироку доказів без проведення їх аналізу, наведення мотивів та їх взаємозв`язку, не зазначив підстав неврахування важливих письмових доказів та показань свідків, надавши повну перевагу іншим доказам, зокрема висновку комісійної судово-медичної експертизи № 23, 28, показанням експертів;

- у зв`язку з протиріччями і розбіжностями у показаннях свідків та експерта, неповнотою висновку експертів № 23, 28, стороною захисту в суді заявлялось клопотання про повторний допит свідків, експерта, проведення додаткової судово-медичної експертизи, у задоволенні якого судом було відмовлено, а допит експертів не усунув розбіжностей висновку з іншими доказами, у зв`язку з чим, на його думку, допущено порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 410 КПК (неповнота судового розгляду);

- всупереч вимог пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 411 КПК (невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження) суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки - показання спеціаліста ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, висновок КЕК Департаменту охорони здоров`я ЛОДА, довідку за наслідками службового розслідування за фактом смерті ОСОБА_8, протокол розтину трупа, дослідження плаценти, що мають суттєві протиріччя із висновком експерта № 23, 28 та спростовують винуватість ОСОБА_3, а їх дослідження та аналіз були би підставою для інших висновків суду;

- суд апеляційної інстанції при перегляді вироку суду першої інстанції в порушення вимог статей 370, 404, 409, 419 КПК зазначених порушень не усунув, чим допустив аналогічні помилки, поверхнево розглянув доводи апеляційної скарги сторони захисту, не перевірив і не спростував їх, та формально зазначив про правильне встановлення судом першої інстанції доведеності винуватості обвинуваченого з посиланням на докази, зазначені у вироку і досліджені письмові медичні й інші документи без будь-якого їх аналізу;

- всупереч вимогам п. 2 ч. 1 ст. 415 КПК суд апеляційної інстанції не перевірив обґрунтованості заявленого відводу головуючому судді в першій інстанції, не надав оцінки в цій частині;

- апеляційний суд у порушення вимог ч. 3 ст. 404 КПК без зазначення мотивів відмовив стороні захисту в допиті свідка ОСОБА_9, акушерки під час пологів ОСОБА_4 та родички потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_4, свідчення якої могли б спростувати враховані судом докази.

Позиції учасників судового провадження

Від потерпілої ОСОБА_4 та її представника Малерик Т.І. надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких вони зазначають про необґрунтованість заявлених захисником касаційних вимог.

У судовому засіданні захисник підтримав касаційну скаргу, а прокурор, потерпіла і цивільний позивач та її представник заперечували щодо задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Отже, законом не передбачена можливість скасування в суді касаційної інстанції судових рішень через неповноту судового розгляду та невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження.

За таких обставин у касаційному порядку не перевіряються доводи касаційної скарги захисника про невідповідність висновків судів, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження, про неповноту судового розгляду, а також про оцінку окремих доказів.

З урахуванням наведеного не є предметом перегляду Суду доводи касаційної скарги про те, що:

- на його думку, всупереч вимогам пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 411 КПК (невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження) суд не взяв до уваги показання спеціаліста ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, висновок КЕК Департаменту охорони здоров`я ЛОДА, довідку за наслідками службового розслідування за фактом смерті ОСОБА_8, протокол розтину трупа, дослідження плаценти, що, на його переконання, мають суттєві протиріччя із висновком комісійної судово-медичної експертизи № 23, 28 та спростовують винуватість ОСОБА_3, а їх дослідження та аналіз були би підставою для інших висновків суду;

- у зв`язку з протиріччями і розбіжностями у показаннях свідків та експерта, неповнотою висновку судово-медичної експертизи № 23, 28, стороною захисту в суді заявлялось клопотання про повторний допит свідків, експерта, проведення додаткової судово-медичної експертизи, у задоволенні якого судом було відмовлено, а допит експертів не усунув розбіжностей висновку судово-медичної експертизи з іншими доказами, у зв`язку з чим, на його думку, допущено порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 410 КПК (неповнота судового розгляду).

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину ґрунтується на сукупності доказів, досліджених судом першої інстанції, а саме на показаннях:

- потерпілої ОСОБА_4 про те, що вона дізналась про вагітність на четвертому тижні, коли була на УЗД, це була її перша вагітність. Вона стала на облік у жіночій консультації № 1 міської клінічної лікарні ім.Князя Лева та перебувала на обліку у лікаря ОСОБА_10 . Упродовж вагітності приходила у визначені лікарем дати, здавала всі необхідні аналізи. Будучи вагітною хворіла ГРВІ, однак ніяких ускладнень не було. Народжувати вона мала 15 листопада 2015 року, планувала пологи в пологовому відділенні на вул. Раппопорта у лікаря ОСОБА_11 . Однак, оскільки цей лікар перебував на курсах до 20.11.2015, домовилась із лікарем-акушером-гінекологом ОСОБА_3, який мав приймати у неї пологи. 19 листопада 2015 року вона відчула початок перейм та зателефонувала ОСОБА_3, який сказав їй їхати до пологового будинку. При поступленні у пологовий будинок ОСОБА_3 оглянув її та сказав: "Що вона народить дитину приблизно за 4-5 годин". У родзалі, крім неї та чоловіка ОСОБА_2, ще була акушерка, яка за її станом майже не слідкувала. Лікар ОСОБА_3 приходив дуже рідко та казав, що не може зрозуміти, чому вона не народжує. Також ОСОБА_3 дав їй половину невідомої таблетки та сказав покласти її під язик; крім того, їй поставили крапельницю і акушерка зробила укол. Приблизно о 6 ранку 20 листопада 2015 року в родзал зайшли ОСОБА_3 та інші лікарі, які почали тиснути їй на живіт, намагаючись випхати таким чином дитину, однак нічого не виходило. Тоді ОСОБА_3 зробив їй надріз, щоб вийняти дитину. Приблизно о 9 годину ранку народилась дитина, яку відразу ж поклали їй на груди, але зразу забрали, плачу дитини вона не чула. Після цього в родзалі почався інтенсивний рух, дитині почали робити масаж серця, під`єднали до апарату штучної вентиляції легень. Згодом дитину перевели у дитячу лікарню на вул. П. Орлика, де дитина померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

- цивільного позивача ОСОБА_2 - чоловіка ОСОБА_4 про те, що 20 листопада 2015 року він був присутній під час пологів. Повідомив, що після того як його дружину в родзалі оглянув лікар ОСОБА_3, останній одразу пробив їй води, сказав акушерці поміряти тиск, температуру та здати аналізи. Приблизно через дві години лікар прийшов до дружини та сказав, щоб їй поставили крапельницю та апарат для відстеження серцебиття дитини та сказав жінці більше ходити. Наступного разу лікар ОСОБА_3 прийшов до дружини приблизно о 8 год ранку. Протягом ночі, як повідомив ОСОБА_2, йому неодноразово доводилось будити акушерку, щоб подивилася на крапельницю, бо до його дружини, крім нього, ніхто не підходив. Зранку, коли ОСОБА_3 оглядав його дружину, повідомляв: "Що не розуміє чому вона не може народити". Приблизно о 9 годині ОСОБА_3 та ще один лікар давили на живіт дружини. Коли народився син, він не заплакав, тоді зібралось багато лікарів та почали надавати дитині допомогу. Згодом дитину перевели в лікарню, що знаходиться по вул. П.Орлика у м. Львові.

Також ОСОБА_2 повідомив, що ОСОБА_3 пропонував йому гроші, щоб він забрав заяву, та сказав, що вони все одно нічого не докажуть. ОСОБА_2 вважає, що лікар не надав належної допомоги під час пологів, яку мав би надати, бо дитина померла, крім того, як дізнався пізніше, видавлювання дитини є забороненим методом;

- свідка ОСОБА_10 - лікаря-акушера жіночої консультації № 1 міської клінічної лікарні ім. Князя Лева, на обліку у якої перебувала вагітна ОСОБА_4, про те, що впродовж вагітності жінка своєчасно проходила усі необхідні обстеження, огляди, лабораторні дослідження. У липні 2015 року вагітна зверталася зі скаргами на нежить, однак у неї це не був грип, їй було призначено лікування без антибіотиків. Щодо анемії у вагітної, то нею було скориговане харчування останньої. Стосовно внутріутробного інфікування, на час вагітності ОСОБА_4, заперечує, оскільки воно би мало відобразитись і на дитині, тоді б дитина не набрала б ваги 4 кг (діагноз - крупний плід), і були б запальні зміни в плаценті;

- свідка ОСОБА_12 - матері ОСОБА_13 про те, що у телефонному режимі їй повідомив зять 20.11.2015 о 01:30, що ОСОБА_14 в роддомі, пологи проходять добре. Зі слів ОСОБА_15 їй відомо, що о 01:30 поставили дочці крапельницю, а самі медпрацівники пішли спати. При пологах в лікарні її не було. Дочка, будучи вагітною, один раз була на лікарняному з "насмарком", в лікарні на збереженні не лежала. Дитинка народилась крупна. Лікарі на вул. П.Орлика у м. Львові повідомили, що "дитинка захлеснулась водою";

- свідка ОСОБА_7, допитаної в судовому засіданні, про те, що вона приймала участь у консілярному огляді ОСОБА_4 разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_3 20.11.2015 та постановили пологи вести консервативно, повідомила, що слухала серцебиття дитини, яке було задовільне. Про стан породіллі їм доповідав лікуючий лікар, а саме ОСОБА_3 . За перебігом пологів ОСОБА_4 вони не спостерігали та при народженні дитини участь не приймала;

- аналогічними показаннями свідка ОСОБА_6 .

Суд першої інстанції також дійшов висновку про неналежне виконання засудженим своїх професійних обов`язків дослідивши письмові докази, надані стороною обвинувачення, зокрема: витяг із наказу про призначення ОСОБА_3 на посаду лікаря акушер-гінеколога; ксерокопію, виданого йому диплому про освіту за спеціальністю "Лікувальна справа"; посадову інструкцію лікаря акушер-гінеколога акушерського відділення, відповідно до пп.2.2, 2.3, 2.4 якої, лікар-акушер-гінеколог зобов`язаний здійснювати спостереження за вагітними, сприяти ранньому виявленню ускладнень вагітності та пологів, надавати кваліфіковану медичну допомогу під час пологів; характеристику; копію трудової книжки; копію посвідчення про присвоєння кваліфікаційної категорії; положення про акушерське відділення комунальної 3-ї МКЛ; копії локальних протоколів комунальної 3-ї МКЛ під заголовками "Нормальне ведення пологів", "Прееклампсія", "Реанімація новонароджених".

При постановленні вироку судом першої інстанції також було врахованомедичні документи, які на підставі ухвал слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів були вилучені з пологового відділення 3-ї КМКЛ м. Львова, Львівської міської дитячої клінічної лікарні, жіночої консультації № 1-ї міської клінічної лікарні імені Князя Лева, патологоанатомічного відділення Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації і згідно з протоколом огляду документів від 28 грудня 2018 року були запаковані в конверт, скріплені печаткою Львівської місцевої прокуратури № 2, з метою подальшого скерування експертам для проведення комісійної судово-медичної експертизи, призначеної постановою від 28 грудня 2016 року.

Судом першої інстанції також було враховано висновок комісійної судово-медичної експертизи № 23, 28 від 30 травня 2017 року, у якому, серед іншого, зазначено, що:

- аналіз клінічної ситуації, яка виникла при проведенні пологів ОСОБА_4 у пологовому відділенні 3-ї МКЛ, свідчить про невідповідність записів, зроблених лікарем ОСОБА_3 і результатів пологів. А саме: тривалість гіпоксії (дистресу) плода, зазначена в історії пологів №4273 ОСОБА_4, - 1 хвилина до народження (о 09:19 констатація дистресу при народженні дитини о 09:20) не можуть відповідати реальним подіям. Цьому суперечать оцінка стану новонародженого за шкалою Апгар (1 бал - на першій хвилині і 3 бали у подальшому - до 20 хвилин) і дані патологоанатомічного дослідження трупа дитини, яка померла на 8 добу життя (меконій, луски лануґо в просвіті альвеол), плаценти (імбібіція мас меконію в хоріальній пластинці). Наведені дані свідчать про несвоєчасну, запізнілу діагностику кисневого голодування плода в пологах лікарем ОСОБА_3, який оглядав породіллю о 08:30 і постановив "пологи вести консервативно" (п. 12-13);

- у пологовому будинку лікарем акушер-гінекологом пологового відділення комунальної 3-ї МКЛ ОСОБА_3 не було вжито заходів для скорішого розродження ОСОБА_4, а саме: при тривалості періоду вигнання 50 хв., наявності умов для проведення операції накладання вихідних акушерських щипців на голову дитини о 08:45 (тобто за 35 хвилин до народження дитини у стані важкої асфіксії) - дана операція проведена не була;

- такі дії лікаря-акушера-гінеколога пологового відділення комунальної 3-ї МКЛ ОСОБА_3 не відповідають вимогам нормативних документів МОЗ України стосовно даного випадку;

- гіпоксично-ішемічне ураження центральної нервової системи важкого ступеня у ОСОБА_8 виникло внаслідок запізнілої діагностики кисневого голодування (дистресу) плоду в пологах лікарем-акушером-гінекологом ОСОБА_3, який проводив пологи у ОСОБА_4 (п. 14);

- за ведення вагітної ОСОБА_4 та пологів у неї несе відповідальність лікуючий лікар ОСОБА_3 . Таким чином, між допущеним лікарем акушер-гінекологом ОСОБА_3 порушенням під час проведення пологів у ОСОБА_4 і смертю її новонародженої дитини є прямий причинний зв`язок.

Свої висновки суд першої інстанції обґрунтував також посилаючись на показання допитаних у судовому засіданні експертів ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, які підтримали висновок комісійної судово-медичної експертизи № 23, 28 від 30 травня 2017 року.

Так, експерт ОСОБА_16 у суді першої інстанції дала показання про те, що:

- через затримку в наданні медичної допомоги жінці, тобто ОСОБА_4, під час пологів, у дитини розвинулось кисневе голодування протягом певного проміжку часу, яке тривало не 1 хв., а більш тривалий час, від чого загинув головний мозок. Лікарем недооцінено ризики, у зв`язку з якими потрібно було ще більш ретельніше слідкувати за станом ОСОБА_4 . Стимулювання пологів ОСОБА_4 не потребувала;

- записи, зроблені лікарем ОСОБА_3 у медичній документації, не відповідали реальній ситуації, свідченням чого є: стан новонародженого по шкалі Апгар на першій хвилині - 1 бал і в подальшому - 3 бали; патологоанатомічне дослідження трупа дитини, яка померла на 8 добу життя; дослідження плаценти, які дали патологоанатоми;

- дослідження генералізованої інфекції плоду проводилось комісією експертів на підставі медичної документації; гістологічні препарати на експертизу за запитом експертів не були надані, так як були знищені. Проте експертами враховувалось медичне заключення патологоанатомів, які також на перше місце як причину смерті новонародженого ОСОБА_8 поставили діагноз - гіпоксичне ішемічне ураження центральної нервової системи з розм`якшенням головного мозку;

- комісія експертів обговорювала всі варіанти і зупинилася на найбільш вірогідних, що підтверджуються і клінікою і реальними даними стану дитини після народження, та дійшла висновку, що гіпоксія плоду є причиною ураження головного мозку.

Експерт ОСОБА_17 в суді першої інстанції дав показання про те, що в разі, якщо плід страждає від будь-якої інфекції - це може бути затримка в розвитку, аномалії, інші захворювання, очевидно йому важко перенести пологи, складніше ніж здоровій дитині. Акушер-гінеколог не бачить дитини, бо вона ще не народилася, тому він реагує на зміни в стані. Дистрес плода може виникати у відповідь на інфекцію, а може виникати через гіпоксію, але акушер-гінеколог цього не знає і має діяти за протоколом. Якщо інфекція втручається в цей процес, то є чинники ризику, які акушер-гінеколог знає і може призначити антибіотики, які діють на плід. У цій ситуації акушер-гінеколог не бачить, що з плацентою. Акушер-гінеколог знає, якщо плацента уражена - страждає харчування плода і плід не буде рости та не досягне 4-х кілограмів. Якщо є тривала внутріутробна інфекція, генералізована і важка, то плід не буде рости нормально, не досягне такої ваги, він буде страждати, його серцебиття буде страждати, не раптово, а тривало і проблеми в пологах виникають ще раніше.

Також експерт у суді першої інстанції наголосив, що комісією досліджувались уся медична документація та вивчалися всі можливі варіанти. Щодо внутріутробного інфікування повідомив, що факт інфікування внутріутробного не встановлений (додатковим доказом цього є спостереження за плодом у динаміці - УЗД), тому невідомо коли інфекція виникла. Якщо вона була під час пологів, то воно б відображалося (у т.ч. на серцебитті), це б погіршувало ситуацію і вимагало б ще більшої акушерської допомоги та швидкості.

При цьому експертом було зазначено, що ознаками ураження плода є:

1. Ріст та розвиток - у педіатрії є одна ознака, якщо дитина добре росте та розвивається, як правило, немає серйозних проблем і навпаки.

2. Якщо плід уражений, - він має страждати, бо знижені компенсаторні реакції - це науковий та практичний факт(!), про це знають акушери-гінекологи.

При цьому експертом було також зазначено, що в даній ситуації - увійшли в пологи, страждання немає. Ультразвук під час вагітності - норма. Обстеження на інфекції - норма. У медичних документах не зазначено лікарем про погіршення стану здоров`я вагітної ОСОБА_4 після перенесення нею ГРВІ.

Експерт ОСОБА_18 в суді першої інстанції повідомила наступне:

- меконій - вивільнення калових мас, коли плід перебуває в стані гіпоксії, то йде вивільнення і меконій виходить у навколоплідні води. Те, що навіть при розтині трупу дитини через декілька днів життя було виявлено меконій у дихальних шляхах, говорить про досить тривале заковтування навколоплідних вод, які були з меконієм;

- за хвилину не могла розвинутись така сильна гіпоксія у дитини. Свідченням того, що за одну хвилину гіпоксія не могла розвинутись, є об`єктивні показники: глибоке заковтування меконію;

- показники стану новонародженого по шкалі Апгар - 1 бал на момент народження, що вказує на те, що партограма велась несвоєчасно чи неправильно.

Експерт при цьому зазначила, що для того, щоб були такі показники у новонародженого по шкалі Апгар, серцебиття мало змінюватись, тобто в певний момент серцебиття мало бути більше 160-170 уд/хв., а тоді погіршуватись - менше 100-90 уд/хв. Такий стан мав тривати, щоб дитина народилася з 1 балом по шкалі Апгар. І це теж свідчить про гіпоксичне ураження ЦНР. Очевидно, що така ситуація, яка була описана в історії пологів, не відповідала дійсності, бо іншим чином пояснити народження дитини з такими показниками - 1 бал по Апгар (лише серцебиття) неможливо. "Води чисті, серцебиття нормальне - через 50 хвилин народжується дитина з 1 балом по Апгар (лише серцебиття) - так не буває, до того ж меконій у бронхіальному дереві (виявлений при розтині). Дитина може заковтувати навколоплідні води до початку періоду вигнання плоду. Це теж свідчить, що медична документація велася з порушенням вимог відомчих наказів.

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції дійшов висновку, що висновок комісійної судово-медичної експертизи № 23, 28 від 30 травня 2017 року ґрунтується на досліджених медичних документах та знаходиться в об`єктивному взаємозв`язку із показаннями потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_2 (цивільного позивача), ОСОБА_12, ОСОБА_10, судово-медичних експертів ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_17 .

Щодо показань ОСОБА_19, даними нею в судовому засіданні як спеціалістом, надаючі які вона покликалась на загальні медичні дані та дані медичної літератури, а свої відповіді на запитання, що ставилися при уточненні подій даної справи, будувала на припущеннях, то суд першої інстанції розцінив їх як консультацію в загальному.

Оцінюючи показання свідків, експертів, суд першої інстанції визнав їх правдивими та такими, що доповнюються показаннями потерпілої, цивільного позивача, іншими письмовими доказами по справі.

Що стосується показань обвинуваченого ОСОБА_3, то суд першої інстанції розцінив їх як обраний спосіб захисту, щоб уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, та зазначив, що його показання спростовуються показаннями потерпілої, цивільного позивача, експертів та іншими письмовими доказами у справі.

Так, суд при постановленні вироку встановив, що, зокрема, під час допиту експертів ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_16, лікар ОСОБА_3 заперечував факт посилення родової діяльності ОСОБА_4, однак у партограмі він не зазначив посилення родової діяльності, що, на думку суду першої інстанції, у черговий раз свідчить про несумлінне ставлення до своїх обов`язків.

Окрім цього, суд першої інстанції мотивував своє рішення про доведеність винуватості ОСОБА_3 тим, що відповідно до наказу МОЗ від 03.11.2008 № 624 "Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги", наказу МОЗ від 31.12.2004 № 676 "Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги" вбачається, що основною метою надання допомоги під час пологів є забезпечення безпечності для жінки та дитини при мінімальному втручанні в фізіологічний процес шляхом: ретельного моніторингу стану матері, плода та прогресування пологів; створення умов для надання невідкладної допомоги роділлі/породіллі та новонародженому; проведення заходів, що спрямовані на попередження інфекційних та гнійно-запальних ускладнень; впровадження та суворе дотримання принципів "теплового ланцюжка".

При цьому судом першої інстанції було зазначено, що у своїх показаннях лікар ОСОБА_3 неодноразово згадував про даний наказ, проте, як вбачалося з його пояснень, не діяв відповідно до вимог даного наказу, особливо тих, які стосуються спостереження, моніторингу стану матері, плода, як в першому так і в другому періоді.

Отже, встановивши обставини справи на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК.

З таким висновком погодився і суд апеляційної інстанції та, переглядаючи вирок, не знайшов підстав для задоволення апеляційної скарги, умотивувавши своє рішення тим, що суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що висновок комісійної судово-медичної експертизи № 23, 28 від 30 травня 2017 року ґрунтується на досліджених медичних документах та знаходиться в об`єктивному взаємозв`язку із показаннями потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_2 (цивільного позивача), ОСОБА_12, ОСОБА_10, судово-медичних експертів ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_17 .

При постановленні ухвали судом апеляційної інстанції було зазначено, що відповідно до п.п. 2.2, 2.3, 2.4 посадової інструкції лікаря акушер-гінеколога акушерського відділення, затвердженої 3 серпня 2011 року головним лікарем Комунальної 3-ї МКЛ м. Львова ОСОБА_20, лікар-акушер-гінеколог зобов`язаний здійснювати спостереження за вагітними, сприяти ранньому виявленню ускладнень вагітності та пологів, надавати кваліфіковану медичну допомогу під час пологів.

Поряд з цим апеляційний суд дійшов висновку, що результати комісійної судово-медичної експертизи № 23, 28 від 30 травня 2017 року свідчили про невідповідність записів, зроблених лікарем ОСОБА_21, і результатами пологів. Дані свідчили про несвоєчасну, запізнілу діагностику кисневого голодування плода в пологах лікарем ОСОБА_21, який оглядав породіллю та постановив вести пологи консервативно. Водночас висновок комісійної судово-медичної експертизи свідчив про те, що лікарем не було вжито заходів для скорішого розродження ОСОБА_4 .

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, з яким погоджується і Суд, обґрунтованості висновку суду першої інстанції про доведеністьвинуватості ОСОБА_22 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК. Вирок є законним, обґрунтованим, відповідає засадам кримінального та кримінально-процесуального законодавства України.

Зазначаючи у касаційній скарзі доводи про те, що суди не надали оцінку показанням свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, захисник не зазначає, як це вплинуло на законність судових рішень, при тому, що ОСОБА_3 обвинувачувався саме у тому, що будучи лікарем-акушером-гінекологом, несучи персональну відповідальність як лікуючий лікар за проведення обстеження, лікування та ведення пологів у вагітної ОСОБА_4, не провів кардіомоніторингового спостереження за серцевою діяльністю плода, із запізненням встановив діагноз - дистрес плода в пологах, а також не провів електронного фетального моніторингу упродовж першого періоду пологів, вчасно не оцінив зміну стану плода й відповідно не прийняв вчасного рішення про зміну тактики ведення пологів.

Що стосується доводів у касаційній скарзі в частині незадоволення судами першої та апеляційної інстанцій клопотання захисника про призначення додаткової експетризи, то Суд вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, під час проведення досудового розслідування, із урахуванням положень, передбачених ч. 2 ст. 242 КПК, була проведена комісійна судово-медична експертиза, для проведення якої було надано матеріали кримінального провадження, у т.ч. медичні документи, вилучені на підставі ухвали слідчого судді у пологовому відділенні 3-ї Комунальної міської клінічної лікарні м. Львова, серед яких були і висновок за результатами клініко-експертної оцінки надання медичної допомоги ОСОБА_4, довідка за наслідками службової перевірки за фактом смерті ОСОБА_8, протокол патологоанатомічного дослідження за результатами розтину трупа ОСОБА_8, протокол патологоанатомічного дослідження посліду та інші.

Водночас підстави для проведення експертизи під час судового розгляду чітко визначені положеннями ст. 332 КПК.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 332 КПК суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо:

1) суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності;

2) під час судового розгляду виникли підстави, передбачені частиною другою статті 509цього Кодексу;

3) існують достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності.

Розглядаючи клопотання захисника щодо необхідності проведення додаткової експертизи, суд першої інстанції ухвалою від 27 січня 2020 рокувідмовив у його задоволенні. Так, суд, мотивуючи своє рішення зазначив, що:

- захист при скеруванні такого клопотання до суду чітко не зазначив у чому полягає неповнота висновку комісійної судово-медичної експертизи № 23, 29 від 30 травня 2017 року;

- підставою для призначення судово-медичної експертизи у даному кримінальному провадженні було з`ясування причини смерті новонародженого ОСОБА_23 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 242 КПК;

- з висновку комісійної судово-медичної експертизи вбачається, що вона проведена за матеріалами кримінального провадження, за фактом неналежного надання медичної допомоги ОСОБА_4 . Для проведення експертизи експертам було надано матеріали кримінального провадження в одному томі, історію пологів, індивідуальну карту вагітної та породіллі, обміну карту ОСОБА_4, медкарту стаціонарного хворого, історію розвитку новородженого, амбулаторну карту ОСОБА_4, протокол патологоанатомічного дослідження посліду ОСОБА_4, протокол патологоанатомічного дослідження померлого ОСОБА_23, довідка про проведення службової перевірки за фактами викладеними у заяві ОСОБА_24, згідно наказу ДОЗ ЛОДА, висновок за результатами клініко-експертної оцінки надання медичної допомоги ОСОБА_4, пояснювальна записка ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_25, копія акта № 11/6 від 01.12.2016 (про переробку гістологічних препаратів), рецензія на карту стаціонарного хворого;

- експертами досліджено представлені матеріали та на кожне з 19 поставлених запитань надано відповідь;

- у судовому засіданні за клопотанням сторони захисту було допитано експертів ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, спеціаліста ОСОБА_19, свідка ОСОБА_10, які надали суду на кожне запитання учасників процесу змістовну відповідь.

Відтак, після дослідження висновку комісійної судово-медичної експертизи № 23, 28 від 30 травня 2017 року та матеріалів кримінального провадження, зокрема, оригіналів медичних документів, а також допиту свідків, експертів, спеціаліста у судовому засіданні, судом першої інстанції не було встановлено підстав вважати цей висновок неповним чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності.

Таким чином, суд першої інстанції, умотивувавши своє рішення, не знайшов підстав для призначення експертизи під час судового розгляду з підстав, передбачених п. 3 ч. 2 ст. 332 КПК. З урахуванням зазначених положень, не знайшов підстав для задоволення такого клопотання і суд апеляційної інстанції, умотивувавши своє рішення в ухвалі від 18 березня 2021 року тим, що з висновку експертизи вбачається, що експертами досліджено представлені матеріали кримінального провадження та на кожне поставлене питання надано відповідь, крім цього, у судовому засіданні в суді першої інстанції було допитано експертів ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, спеціаліста ОСОБА_19, свідка ОСОБА_10 з приводу питань, висвітлених у висновку. Разом з тим, зазначив в ухвалі, що захисником Гурським В.С. у поданому клопотанні не наведено належних підстав для призначення додаткової судово-медичної експертизи і колегією суддів не встановлено підстав вважати показання експертів неповними чи такими, що суперечать матеріалам справи, не встановлено обставин, які б свідчили про необхідність розширеного дослідження.

Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із загальних засад кримінального провадження.

Так, частинами 1 і 2 ст. 22 КПК визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом; сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 КПК кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.

Таким чином, з урахуванням зазначених положень, сторона захисту не була позбавлена можливості вжити заходів щодо залучення експертної установи, експерта чи експертів для проведення експертизи для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, та надати такий висновок суду. Проте з матеріалів кримінального провадження не вбачається, що сторона захисту скористалась таким правом.

За таких обставин у судів попередніх інстанцій були відсутні підстави для проведення експертизи за ухвалою суду відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 332 КПК.

З огляду на вищезазначене, доводи в касаційній скарзі щодо порушення судом першої інстанції положень статей 91, 94, 370, 374 КПК та судом апеляційної інстанції положень статей 370, 409, 419 КПК не є такими, що спростовують обґрунтованість судових рішень у цій частині.

Віповідно до ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Таким чином, відповідно до вказаних положень, докази, які не досліджувались судом першої інстанції, суд може дослідити, але не зобов`язаний цього робити.

Водночас, посилаючись у касаційній сказі на те, що свідчення акушерки ОСОБА_9 могли би спростувати враховані судом докази, захисник не наводить переконливих обґрунтувань того, яким чином показання цього свідка могли би вплинути на законність та обґрунтованість судових рішень, при тому, що в суді першої інстанції прокурор заявляв клопотання про допит цього свідка на підтвердження винуватості ОСОБА_3, проте остання за станом здоров`я не з`явилася в суд першої інстанції.

З урахуванням вищезазначеного, судом касаційної інстанції не встановлено, що судами першої та апеляційної інстанцій у цій частині допущено такі істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

При цьому Судом береться до уваги, що вирок першої інстанції постановлено з урахування вимог КПК (4651-17) , у цілому є належним чином мотивованим та не викликає сумнівів у його обґрунтованості.

За таких обставин відсутні підстави для висновку, що вирок суду у цьому провадженні постановлений саме упередженим судом, у зв`язку з чим доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не перевірив обґрунтованості заявленого відводу головуючому в суді першої інстанції з підстав, які, на думку сторони захисту, могли свідчити про упередженість судді Свірідової В.В., у цілому не спростовує обґрунтованості цього судового рішення.

Разом з цим Судом враховується, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 415 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою.

Проте, як вбачається зі змісту звукозапису судового засідання, зазначене питання було предметом обговорення судом апеляційної інстанції, однак зі змісту ухвали не вбачається, що судом апеляційної інстанції визнано обґрунтованою заяву про відвід судді Свірідової В.В. у зв`язку з наявністю обставин, які би очевидно могли викликати сумнів у її неупередженості. Втім, на думку колегії суддів, таке порушення судом апеляційної інстанції вимог КПК (4651-17) щодо ненаведення мотивів у судовому рішенні з цих підстав, з урахуванням вищезазначених висновків Суду про обґрунтованість вироку, не є тим істотним порушенням КПК (4651-17) , оскільки у цьому випадку не перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Разом з тим доводи касаційної скарги щодо наявності упередженості з боку судді Свірідової В.В. зводяться до незгоди з мотивами неодноразового ухвалення нею рішень про відсторонення ОСОБА_3 від посади і самі по собі не можуть свідчити про наявність обставин, які би могли свідчити про її упередженість.

Таким чином, касаційна скарга захисника не містить переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність вироку Шевченківського районного суду м. Львова від 28 липня 2020 року та ухвали Львівського апеляційного суду від 18 березня 2021 року щодо засудженого ОСОБА_3, і Суд не встановив істотних порушень норм кримінального процесуального закону, які би стали підставою для зміни чи скасування указаних судових рішень.