316/1293/20 Про порушення Правил дорожнього руху, керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, та скоєння наїзду на пішоходів, які рухалися по тротуару вздовж проїзної частини дороги, внаслідок чого один із потерпілих загинув на місті пригоди - 07.07.2022 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Сухенко Ю.М. на вирок Запорізького апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020080160000107, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Енергодарського міського суду Запорізької області від 17 червня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за:

- ч.2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки;

- ч. 1 ст. 135 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено тримання під вартою.

Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання, з 1 лютого 2020 року.

Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.

Цивільний позов потерпілих задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 30 892,09 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 250 000 грн. - моральної шкоди та 4000 грн. - витрат на правову допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 25 284 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 200 000 грн. - моральної шкоди та 4000 грн. - витрат на правову допомогу.

Вироком Запорізького апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року вирок місцевого суду в частинах призначеного покарання та стягнення з обвинуваченого моральної шкоди на користь потерпілих - скасовано.

Постановлено новий вирок, яким ОСОБА_1 призначено покарання за: ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки; ч. 1 ст. 135 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 000 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 900 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 01 лютого 2020 року близько 17:34 год., в порушення вимог п.п. "а" п.2.9, п. 10.1 ПДР (1306-2001-п) України, керуючи автомобілем ВАЗ - 21070, д.н.з. НОМЕР_1, в стані алкогольного сп`яніння, рухаючись по дворовому проїзду, що розташований біля будинку № 2 по бульварі Каштановому в м. Енергодарі Запорізької області, маючи об`єктивну можливість своєчасно виявити пішоходів ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які йшли по тротуарі, у зв`язку зі зниженням уваги і реакції та порушенням координації дій, викликаних вживанням алкогольних напоїв, не впевнився, що це буде безпечним, змінив напрямок руху автомобіля вліво, внаслідок чого виїхав за межі проїжджої частини на тротуар, де скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_2 та ОСОБА_4, в результаті ДТП ОСОБА_4 загинула, а ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 10.1 ПДР (1306-2001-п) України перебуває у причинному зв`язку із наслідками ДТП.

Крім того, ОСОБА_1, здійснивши наїзд на пішоходів, які внаслідок безпорадного стану були позбавлені можливості вжити заходів щодо самозбереження, всупереч вимог п.п. "г" п.2.10 ПДР (1306-2001-п) України та Закону України "Основи законодавства про охорону здоров`я" (2801-12) не вжив можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, хоча мав таку можливість, та втік з місця події, не повідомивши нікому про ДТП.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

В обґрунтування своєї позиції вказує на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженого через суворість.

Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував щире каяття, як пом`якшуючу обставину, оскільки ОСОБА_1 свою вину у вчиненому визнав повністю, висловлював жаль з приводу скоєного, вибачився перед потерпілими, а також виплатив їм 20 000 грн. у рахунок часткового відшкодування шкоди.

Позиції інших учасників судового провадження

На касаційну скаргу захисника від потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надійшло заперечення у якому вони просять скаргу залишити без задоволення.

Прокурор Нескородяний А.М., в суді касаційної інстанції, посилаючись на безпідставність доводів скарги захисника, заперечив проти її задоволення.

Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді

За змістом ст. 433 цього Кодексу Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.

Висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України, та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюється.

Єдиним доводом скарги захисника є невідповідність покарання, призначеного ОСОБА_1 апеляційним судом, тяжкості кримінальних правопорушень й особі засудженого внаслідок суворості.

Мотиви Суду

Заслуговує на увагу той факт, що апеляційний перегляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 здійснювався після скасування Верховним Судом попередньої ухвали апеляційного суду від 30 вересня 2020 року.

Статтею 439 КПК України закріплено особливості нового розгляду справи після скасування судового рішення судом касаційної інстанції.

Зокрема, ч. 1, 2 ст. 439 КПК України передбачено, що після скасування ухвали судом касаційної інстанції, суд апеляційної інстанції здійснює судове провадження згідно із загальними вимогами, передбаченими цим Кодексом, в іншому складі суду, а вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду апеляційної інстанції при новому розгляді.

Вказаним правилом законодавець створює додаткові процесуальні засоби усунення порушень матеріального чи процесуального закону допущених, зокрема, судом апеляційної інстанції у випадках, коли за наслідками касаційного розгляду судом касаційної інстанції не ухвалюється кінцеве рішення у кримінальному провадженні.

А тому дотримання цього правила має важливе значення, в тому числі як гарантія дієвості судового контролю, що здійснюється вищою судовою інстанцією, за законністю та обґрунтованістю рішень судів нижчих інстанцій.

Тому, під час нового розгляду, апеляційний суд хоча і розглядає справу у звичайному порядку, однак при цьому обов`язковою умовою є виконання вказівок суду касаційної інстанції, адже їх ігнорування є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Так, постановою Верховного Суду від 25 травня 2021 року було задоволено частково касаційні скарги прокурора та потерпілих, скасовано ухвалу Запорізького апеляційного суду від 30 вересня 2020 року щодо ОСОБА_1 і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з необхідністю посилення покарання.

Верховний Суд у своєму рішенні звернув увагу на те, що призначене ОСОБА_1 місцевим судом покарання, з яким погодився суд апеляційної інстанції, є м`яким, оскільки воно не відповідає загальним засадам призначення покарання.

Положеннями ст. 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд під час нового розгляду, скасовуючи вирок місцевого суду в частині призначеного обвинуваченому покарання та ухвалюючи свій вирок, дотримався наведених вимог матеріального права, а також виконав вказівки суду касаційної інстанції, викладені в постанові від 25 травня 2021 року.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд врахував дані про особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, його вік, а також те, що засуджений частково відшкодував потерпілим завдану шкоду, тому це визнано обставиною, яка пом`якшує покарання. Вчинення злочинів в стані алкогольного сп`яніння - обставиною, що його обтяжує.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції дав належну оцінку ступеню тяжкості кримінальних правопорушень, вчинених засудженим, виходячи не лише з визначених у ст. 12 КК України формальних критеріїв, а і з особливостей конкретних кримінальних правопорушень. Зокрема, взяв до уваги те, що ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху, вчинив два кримінальних правопорушення, одне із яких є тяжким, за наслідками якого настала смерть молодої людини, яка відбулась на очах її матері, а інша потерпіла отримала значне травмування та довгий час перебувала на лікуванні. При цьому, маючи змогу уникнути настання тяжких наслідків, ОСОБА_1 не вжив для цього жодних заходів. Навпаки, вчинивши суспільно небезпечне діяння, яким поставив потерпілих в небезпечний для життя стан, не надав їм будь-якої допомоги, а покинув місце пригоди.

Зважив суд і на той факт, що ОСОБА_1 хоча і визнав свою вину у скоєнні інкримінованих злочинів, однак він впродовж судового розгляду неодноразово змінював свої показання стосовно вживання ним в день ДТП алкогольних напоїв, а також надавав суперечливі показання щодо характеру дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків, тому дійшов висновку про відсутність в діях засудженого щирого каяття.

З урахуванням викладених обставин, а також, виконуючи вказівки суду касаційної інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_1 більш суворого покарання, ніж те, яке було визначене місцевим судом. На переконання апеляційного суду саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

У контексті наведеного не можна визнати спроможними та переконливими доводи касаційної скарги захисника стосовно суворості призначеного засудженому покарання.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст. 420 КПК України.

Матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а тому підстав для задоволення скарги немає.