707/2102/19 Про порушення Правил дорожнього руху, не зменшення швидкостіь і не зупинення автомобіля після виявлення на дорозі велосипедиста, який у попутному напрямку рухався по узбіччу дороги, внаслідок чого був скоєний наїзд на потерпілого, в результаті чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер у лікарні - 07.07.2022 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1, захисника Манзар Т. В., а також прокурора та потерпілого ОСОБА_2 на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 22 березня 2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року у кримінальному провадженні №12018250270001275 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. За вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 22 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілого, та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з СТзДВ "Глобус" на його користь у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно 22 568, 90 та 30 000 грн, а також стягнуто на його користь із засудженого ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно 14 345,02 та 40 000 грн і 16 000 грн витрат на правову допомогу.

Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат і долю речових доказів.

2. Місцевий суд установив, що ОСОБА_1 19 жовтня 2018 року о 13:27 керуючи автомобілем "Хонда Акорд" д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись по захисній дамбі з м. Черкаси у напрямку с. Свидівок поблизу бази відпочинку "Селена" в порушення вимог пунктів 2.3 "б", 12.3 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР (1306-2001-п) ) не стежив за дорожньою обстановкою, був неуважний, не обрав безпечної швидкості руху та не вжив заходів щодо своєчасного застосування екстреного гальмування внаслідок чого здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3, який рухався в попутному напрямку зліва та порушивши вимоги пунктів 10.1, 11.14 ПДР (1306-2001-п) змінив напрямок руху вправо.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_3 було завдано тяжких тілесних ушкоджень від яких він помер у лікарні ІНФОРМАЦІЯ_2 .

3. При перегляді вироку за апеляційними скаргами прокурора, потерпілого, цивільного відповідача та сторони захисту Черкаський апеляційний суд 15 вересня 2021 року змінив його в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_2, збільшив розмір стягнутої з СТзДВ "Глобус" моральної шкоди до 44 676 грн та зменшив розмір стягнутої з цього товариства матеріальної шкоди на 400 грн, а також виключив з вироку рішення про зняття арешту з автомобіля "Хонда Акорд". Урешті вирок залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

4. Захисник Манзар Т. В. та засуджений ОСОБА_1 у спільній касаційній скарзі просять скасувати оскаржувані судові рішення через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і закрити кримінальне провадження.

На обґрунтування своїх вимог зазначають, що в основу висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення суд першої інстанції у вироку поклав протокол огляду місця події від 19 жовтня 2018 року, який, на думку сторони захисту, не відповідає вимогам статей 104, 105, 237 КПК, а також протокол слідчого експерименту від 01 березня 2019 року в якому ОСОБА_1 брав участь як свідок, що свідчить про недопустимість цих доказів з урахуванням вимог ст. 87 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК (4651-17) ). З огляду на це сторона захисту вважає, що недопустимими також є і висновки судових експертиз у кримінальному провадженні, оскільки при їх проведенні експертами були узяті до уваги дані отримані під час проведення вказаних слідчих дій.

Вказують, що в матеріалах кримінального провадження відсутні постанови про створення групи слідчих, що зумовлює визнання недопустимими доказів зібраних під час досудового розслідування.

Стверджують, що при вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 судами обох інстанцій допущено порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки зазначені в ньому позовні вимоги не обґрунтовані належним чином. При цьому звертають увагу на те, що ОСОБА_1 застрахував свою цивільно-правову відповідальність у СТзДВ "Глобус", а тому визначена судом у межах суми страхового відшкодування матеріальна шкода підлягала стягненню лише зі страховика.

Крім того вважають, що суд апеляційної інстанції незаконно наклав арешт на автомобіль "Хонда Акорд" д. н.з. НОМЕР_2, який лише перебував у користуванні засудженого і не є його власністю.

Відтак, на думку сторони захисту, оспорювані вирок та ухвала не відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК і є незаконними.

5. У касаційній скарзі прокурор Бердник В. П., який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, просить скасувати ухвалу апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що в своєму рішенні суд апеляційної інстанції всупереч ст. 419 КПК не навів переконливих мотивів на спростування доводів прокурора в апеляційній скарзі про неправильне застосування місцевим судом до засудженого положень ст. 75 КК, що призвело до призначення йому явно несправедливого покарання через м`якість.

Вказує, що цей суд не у повній мірі врахував того, що внаслідок ДТП настала смерть потерпілого, а сам ОСОБА_1 своєї вини у вчиненому не визнав і завданої шкоди потерпілому ОСОБА_2 не відшкодував. Крім того, звертає увагу на те, що згідно з висновком експерта через неналежний технічний стан автомобіля "Хонда Акорд" його експлуатація заборонялась відповідно до вимог пунктів 31.4.1 та 31.4.2 ПДР (1306-2001-п) .

Тому, на думку прокурора, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК.

6. Потерпілий ОСОБА_2 у касаційній скарзі просить скасувати вказані вирок та ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції свого рішення про можливість виправлення засудженого ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства належним чином не обґрунтував та залишив поза увагою тяжкі наслідки спричинені злочином у виді смерті потерпілого, а також того, що засуджений своєї вини у вчиненому не визнав, завданої моральної і матеріальної шкоди не відшкодував та керував автомобілем, який знаходився у технічно несправному стані. У свою чергу, при перегляді вироку суд апеляційної інстанції не дав умотивованих відповідей на доводи його апеляційної скарги щодо неправильного застосування до засудженого вимог ст. 75 КК та м`якості призначеного покарання. Відтак, потерпілий вважає, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статей 370, 374 та 419 КПК.

Позиція учасників в суді касаційної інстанції

7. Захисники та засуджений вимоги касаційної скарги сторони захисту підтримали, касаційні скарги прокурора та потерпілого просили залишити без задоволення.

8. Прокурор вимоги касаційної скарги сторони обвинувачення та касаційної скарги потерпілого підтримала, у задоволенні касаційної скарги сторони захисту просила відмовити.

9. Потерпілий у судове засідання не прибув і в касаційній скарзі просив розглянути справу без його участі.

Мотиви Суду

10. Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційних скаргах, дійшла висновку про таке.

11. Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

12. При цьому, згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

13. Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

14. Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

15. Висновок місцевого суду у вироку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_3, ґрунтується на досліджених у судовому засіданні доказах, яким цей суд дав належну правову оцінку.

16. Такого висновку суд першої інстанції дійшов на підставі: показань засудженого ОСОБА_1, свідка ОСОБА_4, експерта ОСОБА_5, а також даних, зазначених у протоколах: огляду місця події від 19 жовтня 2018 року зі схемою ДТП та фототаблицею до неї; слідчих експериментів від 01 та 29 березня 2019 року; у висновках експертів: від 24 жовтня 2018 року № 03-01/888, від 17 грудня 2018 року № 4/894, від 28 грудня 2018 року № 4/910, від 27 лютого 2019 року № 4/112, від 02 квітня 2019 року № 4/158.

17. Дослідивши надані докази цей суд дійшов умотивованого висновку, що саме невиконання водієм ОСОБА_1 вимог пункту 12.3 ПДР (1306-2001-п) у вказаній ситуації призвело до дорожньо-транспортної пригоди та загибелі потерпілого. Ці докази були зібрані у встановленому законом порядку, є послідовними, співпадають між собою в деталях, не містять істотних відмінностей та узгоджуються з висновками експертів у справі, тож підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність цих доказів у суду не було.

18. При цьому в своїх рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій дали належну оцінку доводам сторони захисту щодо недопустимості як доказів протоколів огляду місця події від 19 жовтня 2018 року та проведення слідчого експерименту від 01 березня 2019 року, а також похідних від них висновків судових автотехнічних експертиз у кримінальному провадженні, які обґрунтовано відхилили з посиланням на конкретні мотиви зазначені у цих рішеннях, із правильністю яких погоджується і суд касаційної інстанції.

19. Так, за правилами ч. 3 ст. 214 КПК огляд місця події може проводитися до внесення відомостей до ЄРДР і вимагає негайного внесення відомостей до ЄРДР після його завершення. За наявності ознак, передбачених ст. 233 КПК, щодо огляду житла чи іншого володіння особи, необхідно дотримуватися як певних правил, передбачених статтями 233, 234, 237 КПК так і підстав, визначених зазначеними статтями, що за відсутності добровільної згоди володільця до внесення відомостей до ЄРДР неможливо.

20. Протокол огляду місця події від 19 жовтня 2018 року в справі складений з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства з метою фіксування слідів дорожньо-транспортної пригоди, шляхом візуального обстеження обох транспортних засобів як предметів, що зберегли на собі сліди кримінального правопорушення.

21. Під час проведення огляду місця події слідчим було виявлено зовнішні пошкодження автомобіля та велосипеда. Крім того, автомобіль "Хонда Акорд" являється знаряддям вчинення злочину у кримінальному провадженні, а тому необхідність його огляду з метою визначення технічного стану відразу після ДТП, до переміщення з місця події та отримання доступу до його органів керування будь-якою особою, була зумовлена потребою у фіксації слідів кримінального правопорушення та зберігання доказів у кримінальному провадженні. Як убачається з протоколу огляду, огляд автомобіля на місці був проведений слідчим саме з метою встановлення та фіксації його технічного стану, виявлення пошкоджень, іншої слідової інформації та ознак характерних для ДТП, а також стану окремих вузлів, агрегатів та органів керування, без мети відшукати і вилучити будь-які предмети, а тому ці дії слідчого не містять у собі ознак які вимагають виконання вимог, передбачених статтями 233, 234, 237 КПК.

22. Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що якщо свідок або інший учасник процесу дає в суді показання, які співпадають з його показаннями, наданими під час досудового розслідування, або посилається на ці показання, то саме по собі посилання суду в рішенні на такі позасудові показання не є порушенням процесуального закону, оскільки у такому випадку позасудові показання інкорпоруються з тими, що були надані ними в суді.

23. Протокол слідчого експерименту за участю засудженого ОСОБА_1 від 01 березня 2019 року в матеріалах справи відповідає вимогам статей 104, 105 КПК. Ця слідча дія була проведена за участю засудженого, захисника Юрченка Б. М. і понятих ОСОБА_6, ОСОБА_7 . Як убачається зі змісту протоколу, при її проведенні ОСОБА_1 не давав визнавальних показань щодо обставин вчинення ДТП, зі слів останнього слідчим лише було встановлено напрямок руху транспортних засобів, їх розташування на дорозі та приблизна швидкість руху кожного, а також проводились заміри, фотографування і складено схему. При цьому Суд зауважує на тому, що зміст показань наданих ОСОБА_1 під час слідчого експерименту не відрізняється від тих, що були надані ним у суді.

24. Під час касаційної перевірки колегією суддів встановлено, що всупереч доводів касаційної скарги сторони захисту керівником слідчого підрозділу на стадії досудового розслідування було прийнято ряд постанов про доручення здійснення досудового розслідування групі слідчих, а саме: 22 жовтня 2018 року - Павловському С. Ю. (старший групи), Бойку М. В. та Демиденку В. А.; 28 лютого 2019 року - Демиденку В. А. (старший групи), Пителю С. М., Черниченку Є. М., Морозу Ю. В., Вознюку І. О., Сироті П. П., Бойку М. В.; 02 серпня 2019 року - Морозу Ю. В. (старший групи), Пителю С. М., Черниченку Є. М., Вознюку І. О., Сироті П. П., які підтверджують їхні повноваження на проведення слідчих дій у кримінальному провадженні (т. 3, а. к. п. 152-159).

25. З огляду на зазначене доводи сторони захисту в касаційній скарзі про недопустимість доказів у кримінальному провадженні через їх збирання неуповноваженими слідчими є неприйнятними.

26. Дорожній рух становить діяльність із підвищеним ризиком, під час якої можуть виникати непередбачувані ситуації як в силу певних зовнішніх факторів (наприклад, завалів або поваленого дерева), так і в силу людських помилок, необережності, необачності, в тому числі і порушення ПДР (1306-2001-п) . Тому на всіх учасників дорожнього руху покладається обв`язок дотримуватися не лише чітко визначених вимог ПДР (1306-2001-п) , як то, обмеження швидкості або заборони проїзду, але й загальних засад безпеки руху, що визначаються дорожньою обстановкою, яка склалася.

27. Водій юридично зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну (пункт 2.3 ПДР (1306-2001-п) ), а в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку об`єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди (пункт 12.3 ПДР (1306-2001-п) ). Закон не передбачає модифікації цих обов`язків або звільнення від них залежно від причин виникнення перешкоди, тому ці причини можуть включати також і погодні умови.

28. Визначальним фактором для встановлення відповідальності водія за наслідки ДТП є наявна в нього об`єктивна можливість виявити небезпеку та технічна можливість уникнути спричинення цих наслідків.

29. Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи від 02 квітня 2019 року в даній дорожній ситуації ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди шляхом застосування екстреного гальмування, чого він не зробив, а тому його дії не відповідали вимогам пунктів 2.3 "б" та 12.3 ПДР (1306-2001-п) (т. 2, а. к. п. 18-21).

30. З урахуванням цього висновку експерта, а також інших зібраних у справі та досліджених судом доказів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли умотивованого висновку, що дії засудженого в даній ситуації призвели до ДТП та перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з її наслідками.

31. Наведені в касаційних скаргах прокурора та потерпілого доводи про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості скоєного злочину та даним про його особу через м`якість колегія суддів вважає безпідставними.

32. Відповідно до статей 50, 65 ККособі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

33. За правилами ч. 1 ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

34. Ця норма дає суду можливість прийняти рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням лише у випадку, коли дані про особу засудженого, з урахуванням обставин справи та тяжкості вчиненого злочину, дають достатні підстави дійти висновку про те, що виправлення цієї особи можливе без реального відбування призначеного покарання.

35. Як убачається з вироку, свій висновок про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування основного покарання у виді позбавлення волі за умов застосування до нього положень ст. 75 КК місцевий суд зробив з урахуванням даних про особу засудженого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, злочин вчинив з необережності, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, одружений, працює і має на утриманні малолітню дитину. При цьому суд також взяв до уваги відсутність у справі обставин, що обтяжують покарання та порушення потерпілим ОСОБА_3 вимог пунктів 10.1, 11.14 ПДР (1306-2001-п) , який у вказаній дорожній ситуації рухаючись на велосипеді не переконався у безпечності свого маневру та змінив напрямок руху зліва на вправо виїхавши на смугу руху автомобіля "Хонда Акорд".

36. Зважаючи на те, що засуджений керував транспортним засобом, експлуатація якого забороняється відповідно до пунктів 31.4.2 "г" та 31.4.1"а" ПДР (1306-2001-п) , суд також призначив йому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

37. Наведені в ухвалі апеляційного суду висновки про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання, за умов його звільнення від відбування покарання з випробуванням, є належним чином умотивованими і не суперечать законодавчим приписам та принципам закладених у нормах кримінального закону щодо мети покарання.

38. Покарання призначене ОСОБА_1 відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених у статтях 50 та 65 КК і є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

39. Щодо доводів касаційної скарги сторони захисту про незаконне, на їх думку, накладення апеляційним судом арешту на автомобіль "Хонда Акорд" д. н.з. НОМЕР_2, то слід зазначити наступне.

40. Постановою слідчого від 22 жовтня 2018 року вказаний автомобіль було визнано речовим доказом та ухвалою слідчого судді від 11 лютого 2019 року накладено на нього арешт (т. 1, а. к. п. 207-208, 210).

41. Зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу виданого на ім'я ОСОБА_1 убачається, що він не є власником автомобіля.

42. Відповідно до чинного законодавства, сукупність обставин може свідчити про те, що це майно законно перебувало в її володінні. Зокрема, згідно з пунктом 2.2 Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

43. Суд звертає увагу на те, що в матеріалах провадження відсутня будь яка інформація щодо власника автомобіля "Хонда Акорд", не зазначено такої і в касаційній скарзі сторони захисту. У той же час, договір про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на вказаний автомобіль, а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу оформлені на ОСОБА_1 . Вказані обставини, а також пасивна поведінка власника автомобіля "Хонда Акорд", який попри те, що автомобіль тривалий час перебував під арештом, проявив повну байдужість і не ставив питання перед судом про його повернення, вказують на те, що фактично номінальним власником цього транспортного засобу є засуджений ОСОБА_1 .

44. Оскільки на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції завдана потерпілому шкода ОСОБА_1 не була відшкодована, цей суд у своєму рішенні вірно зазначив про те, що скасування накладеного арешту на автомобіль є передчасним.

45. Разом з тим, доводи касаційної скарги сторони захисту про неправильне вирішення судами обох інстанцій цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 є частково обґрунтованими.

46. Так, відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав та розміру цивільного позову задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому.

47. Згідно зі ст. 128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

48. Загальними вимогами цивільного процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

49. Під час судового розгляду потерпілим ОСОБА_2 було заявлено цивільний позов про стягнення: з ОСОБА_1 - 55324 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, 9704 грн витрат на поминальні обіди, 4641 грн витрат на лікування та придбання ліків, а також коштів витрачених на правову допомогу; з СТзДВ "Глобус" - 44676 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, 7418, 90 грн витрат на поховання та 15 150 грн витрат на спорудження пам`ятника.

50. Цей позов суд першої інстанції задовольнив частково. Стягнув з СТзДВ "Глобус" на його користь у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно 22 568, 90 та 30 000 грн, з ОСОБА_1 відповідно 14 345, 02 та 40 000 грн, а також з останнього 16 000 грн витрат на правову допомогу.

51. При перегляді справи за апеляційним скаргами сторін суд апеляційної інстанції змінив вирок у частині цивільного позову, збільшив розмір стягнутої з СТзДВ "Глобус" моральної шкоди на користь потерпілого до 44 676 грн, та зменшив розмір стягнутої з цього товариства на його користь матеріальної шкоди на 400 грн.

52. Відповідно до ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) моральна шкода, зокрема, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

53. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що смерть батька через ДТП призвела до порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого ОСОБА_2 та завдала йому глибоких душевних і моральних страждань.

54. З урахуванням встановлених судом обставин справи колегія суддів вважає, що прийняті цими судами рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь потерпілого 40 000 грн у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди є правильними і відповідають засадам розумності, виваженості та справедливості і не суперечать вимогам статей 23 та 1168 ЦК.

55. Разом із тим, рішення суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь потерпілого коштів у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції, не ґрунтується на вимогах закону.

56. За правилами ч. 2 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

57. Відповідно до ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

58. Законом України від 1 липня 2004 року "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961-IV (1961-15) передбачено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

59. На момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правову відповідальність ОСОБА_1 як володільця транспортного засобу було застраховано у СТзДВ "Глобус", про що свідчить наявний у матеріалах справи поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/2713099 (т. 2, а. к. п. 26), відповідно до умов якого в разі настання страхового випадку страхова компанія зобов`язана здійснити виплату страхового відшкодування, зокрема за шкоду заподіяну життю і здоров`ю потерпілого та його майну, на суму завданих збитків, але не більше встановленого в договорі ліміту страхової суми: 200 000 грн - за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю; 100 000 грн - за шкоду, заподіяну майну.

60. У своїх постановах від 04 липня 2018 року (справа № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18) та від 14 грудня 2021 року (справа № 147/66/17, провадження № 14-95цс20) Велика Палата Верховного Суду вказала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах суми страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

61. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди в передбаченому Законом № 1961-IV (1961-15) порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у ст. 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

62. Також, поза увагою судів обох інстанцій залишились положення ст. 2 Закону України від 10 липня 2003 року "Про поховання та похоронну справу" № 1102-IV, відповідно до змісту якої поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Витрати пов`язані з проведенням поминальних обідів, які проводяться після поховання, не належать до витрат на поховання, та не підлягають стягненню.

63. Отже, прийнявши рішення про часткове задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 та стягнення з ОСОБА_1 на його користь завданої матеріальної шкоди у межах суми страхового відшкодування та витрат на поминальний обід суд першої інстанції не врахував вказаних вимог закону і допустився помилки.

64. На ці порушення при перегляді вироку суд апеляційної інстанції уваги не звернув та їх не усунув.

65. Таким чином, оскаржувані судові рішення в частині вирішення цивільного позову потерпілого про стягнення матеріальної шкоди не можна вважати законними та обґрунтованими, ухваленими з додержанням вимог статей 128, 370, 374 та 419 КПК.

66. Допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення є істотними, які перешкодили цим судам ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення у справі.

67. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції.

68. З урахуванням наведеного колегія суддів доходить висновку, що касаційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а касаційну скаргу захисника Манзар Т. В. та засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково, оскаржувані судові рішення в частині вирішення цивільного позову потерпілого про стягнення матеріальної шкоди скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

Касаційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а касаційну скаргу захисника Манзар Т. В. та засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 22 березня 2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року щодо ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.