161/5596/21 Про порушення Правил дорожнього руху та скоєння наїзду на пішохода, яка перетинала проїзну частину дороги зліва направо відносно руху автобуса, внаслідок чого потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження - 06.07.2022 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги представника цивільного відповідача Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа вієнна іншуранс груп" - адвоката Бондарук І. Ю. та директора Товариства з додатковою відповідальністю "Преміум-Сервіс ЛТД" Куденчука О. В. на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 травня 2021 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020030130000540, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Шкроби Ковельського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 ),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 травня 2021 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 цього Кодексу ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.

Цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_3 - адвоката Щербяка Н. В. до Товариства, Страхової компанії про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Постановлено стягнути:

із ОСОБА_2 на користь КП "Луцька міська клінічна лікарня" - 28 214 грн на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої;

із Товариства на користь потерпілої ОСОБА_3 - 200 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди;

зі Страхової компанії на користь потерпілої ОСОБА_3 - 16 261,66 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди і 13 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за те, що він 05 червня 2020 року приблизно о 13:15 у с. Струмівка Луцького району, керуючи автобусом марки БАЗ "Еталон" моделі А079.54 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), рухаючись зі швидкістю не менше 50 км/год по крайній правій смузі автодороги Н-22 сполученням Устилуг - Луцьк - Рівне у напрямку м. Луцька Волинської області, порушив вимоги п. 1.7, пп. "б" п. 2.3, п. 12.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР (1306-2001-п) ), проявив неуважність до дорожньої обстановки, неправильно відреагував на зміну дорожньої обстановки, а саме при появі на проїзній частині пішохода не обрав безпечної швидкості руху, не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3, особу похилого віку, коли вона переходила проїзну частину зліва направо відносно напрямку руху автобуса.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) потерпілій ОСОБА_3 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя.

Порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. 1.7, пп. "б" п. 2.3, п. 12.3 ПДР (1306-2001-п) перебуває у прямому причинному зв`язку з виникненням ДТП.

Волинський апеляційний суд ухвалою від 20 жовтня 2021 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишив без змін.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі представник Страхової компанії - адвокат Бондарук І. Ю., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення в частині вирішення цивільного позову поданого до вказаного товариства і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Як стверджуєкасатор, суд, порушуючи ст. 26-1 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV (1961-15) ), неправильно визначив суму страхового відшкодування моральної шкоди, вирахувавши її зі страхової суми, яка згідно з полісом страхування становила 260 000 грн, а не зі страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю потерпілої.

Вважає, що апеляційний суд усупереч ч. 3 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України(далі - КПК (4651-17) ) повторно не дослідив заявленого в апеляційній скарзі клопотання щодо встановлення розміру шкоди.

У касаційній скарзі директор Товариства Куденчук О. В., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення в частині вирішення цивільного позову про відшкодування завданої моральної шкоди і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Вважає, що суд не навів обґрунтувань визначення розміру моральної шкоди і не вказав, у чому вона полягає.

На переконання касатора, рішення суду про стягнення 200 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди не відповідає принципам розумності та справедливості.

Також зазначає, що апеляційний суд, не звернув уваги на вказані порушення, не перевірив доводів, викладених Товариством в апеляційній скарзі, та не дав їм належної оцінки.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор Піх Ю. Г., надавши відповідні пояснення, заперечила проти задоволення касаційної скарги Товариства, а також висловила міркування про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скаргиСтрахової компанії щодо вирішення цивільного позову в частині стягнення відшкодування моральної шкоди.

Представник потерпілої Щербяк Н. В. заперечив проти задоволення касаційних скарг та просив постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення залишити без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційних скаргах, суд касаційної інстанції дійшов висновків, що подана директором Товариства Куденчуком О. В. касаційна скарга не підлягає задоволенню, а касаційну скаргу представника Страхової компанії - адвоката Бондарука І. Ю. необхідно задовольнити частково з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, установлених місцевим судому порядку ч. 3 ст. 349 КПК, кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 286 КК, а також правильність призначення покарання Верховний Суд не перевіряє, оскільки законності й обґрунтованості судового рішення в цій частині касатори не оскаржують.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи директора Товариства Куденчука О. В. про необґрунтоване стягнення на користь потерпілої 200 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Статтею 128 КПК передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

З огляду на це під час вирішення цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників і характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також визначити порядок її відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) моральна шкода, крім іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Із системного аналізу ст. 23 ЦК випливає, що під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При цьому розмір відшкодування моральної шкоди (немайнової) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Крім того, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як вбачається з матеріалів провадження, в результаті ДТП потерпілій ОСОБА_3 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження у вигляді важкої відкритої черепно-мозкової травми, перелому основи черепа, забою головного мозку важкого ступеня, посттравматичного субарахноідального крововиливу, гострих субдуральних геморагічних нашарувань, закритої травми грудної клітки, закритого перелому п`ятого ребра, забою обох легень, закритого перелому сідничної кістки без зміщення.

Враховуючи викладене, рішення суду щодо часткового задоволення цивільного позову та стягнення з Товариства 200 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди відповідає приписам статей 1167, 1187 ЦК та узгоджується з принципом розумності, виваженості та справедливості, відповідає характеру і обсягу моральних страждань потерпілої за наслідками отриманих нею травм.

Апеляційний суд проаналізував указані доводи, дав на них вичерпні відповіді та, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу представника Товариства на виконання вимог ст. 419 КПК зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.

Із таким рішенням погоджується і суд касаційної інстанції, і підстави вважати його невмотивованим відсутні.

Водночас, викладені в касаційній скарзі доводи адвоката Бондарука І. Ю. щодо неправильного визначення розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню зі Страхової компанії, на думку колегії суддів, заслуговують на увагу з огляду на нижченаведене.

У статті 979 ЦК зазначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 Закону України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР "Про страхування". До них згідно з п. 9 ч. 1 вказаної статті належить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини в цій сфері регламентує, зокрема, Закон № 1961-IV (1961-15) .

За матеріалами кримінального провадження засуджений ОСОБА_2 на момент ДТП працював уТоваристві на посаді водія автотранспортних засобів, і за ним був закріплений автобус марки БАЗ "Еталон" моделі А079.54 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ). Тобто на момент ДТП ОСОБА_2 перебував із Товариством у трудових відносинах та виконував покладені на нього обов`язки водія автобуса.

Під час розгляду кримінального провадження суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що цивільно-правова відповідальність власника автобуса марки БАЗ "Еталон" моделі А079.54 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) була застрахована у Страховій компанії на підставі поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-146356543.

Згідно з полісом страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну його життю і здоров`ю, була визначена в розмірі 260 000 грн, а за шкоду, заподіяну майну - 130 000 грн.

Відповідно до положень ст. 26-1 Закону- № 1961-ІV страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Обґрунтовано пославшись на вищевказані норми Закону, суд першої інстанції помилково визначив суму в розмірі 13 000 грн, виходячи з 5 % від розміру страхової суми (260 000 грн), за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю потерпілого.

Разом із тим страхова сума - це грошова сума, у межах якої (тобто не більше) страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (п. 1 ст. 9 Закону № 1961-ІV).

Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування (п. 4 ст. 9 зазначеного Закону). Порядок та розмір страхової виплати визначається відповідно до статей 23 - 25 Закону.

Так, п. 23.1 ст. 23 Закону № 1961-IV передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого.

Як установлено п. 24.1 ст. 24 вказаного Закону, у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані, зокрема, з придбанням лікарських засобів.

Суд правильно стягнув зі Страхової компанії у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 16 261,66 грн як суму, яка відповідно до чеків, наявних у матеріалах справи, була витрачена потерпілою, зокрема, на придбання медичних препаратів.

Таким чином, усупереч зазначеним положенням Закону № 1961-ІV (1961-15) , суд провів розрахунок сум на відшкодування моральної шкоди не від суми страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю (16 261,66 грн), а від страхової суми, що не узгоджується зі ст. 26-1 цього Закону, на підставі якої відповідно до встановлених судами обставин стягненню підлягає 813,08 грн (16 261,66 грн ? 5 %).

Питання про неправильне визначення судом першої інстанції розміру моральної шкоди, яка підлягала відшкодуванню Страховою компанією, було порушено її представником в апеляційній скарзі, проте суд апеляційної інстанції залишив його поза увагою.

Отже, з урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції в частині вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди необхідно змінити, а касаційну скаргу представника Страхової компанії - адвоката Бондарук І. Ю. задовольнити частково.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

Касаційну скаргу директора ТзОВ "Преміум-Сервіс ЛТД" Куденчука О. В. залишити без задоволення.

Касаційну скаргу представника цивільного відповідача ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа вієнна іншуранс груп" - адвоката Бондарук І. Ю. задовольнити частково.

ВирокЛуцького міськрайонного суду Волинської області від 26 травня 2021 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди змінити, стягнути з ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа вієнна іншуранс груп" на користь потерпілої ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 813,08 грн.