ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2022 року

м. Київ

справа № 542/484/21

провадження № 51-5695 км 21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Фоміна С.Б.,

суддів Булейко О.Л., Іваненка І.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Письменної Н.Д.,

прокурора Сеник В.Г.,

у режимі відеоконференції:

засудженого ОСОБА_1,

захисника Євграфової О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 17 травня 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Аркалик Тургайської області Республіки Казахстану, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 289, частиною 3 статті 185 та частиною 3 статті 15, частиною 2 статті 289 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області від 17 травня 2021 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 289, частиною 3 статті 185, частиною 3 статті 15 частиною 2 статті 289 КК, і призначено йому покарання: за частиною 2 статті 289 КК - у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць без конфіскації майна; за частиною 3 статті 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за частиною 3 статті 15, частиною 2 статті 289 КК - у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі частини 1 статті 70 КК за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць без конфіскації майна.

На підставі частини 1 статті 71 КК до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 16 травня 2018 року у виді позбавлення волі на строк 1 місяць та остаточно за сукупністю вироків призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці без конфіскації майна.

Вирішено питання судових витрат і речових доказів.

За вироком суду 26 січня 2021 року близько 03 год ОСОБА_1 із метою заволодіння транспортним засобом прибув до господарства ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Там, реалізуючи свій злочинний умисел на заволодіння автомобілем із корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки свого діяння і бажаючи їх настання, діючи повторно, ОСОБА_1 відчинив водійські двері та проник до автомобіля марки ВАЗ-2105, державний номер НОМЕР_1 . Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, почав виконувати дії, спрямовані на незаконне заволодіння автомобілем марки ВАЗ 2105, державний номер НОМЕР_1, 1989 року випуску, зеленого кольору, зареєстрованого на ОСОБА_2, а саме увімкнув замок запалення та перегнав автомобіль до окраїн с. Галущина Гребля Новосанжарського району Полтавської області, таким чином здійснив незаконне заволодіння транспортним засобом, вартість якого становить 20 148 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 31 січня 2021 року близько 04 год ОСОБА_1 із метою крадіжки чужого майна прийшов до домоволодіння ОСОБА_3, розташованого на АДРЕСА_2 .

Так, реалізуючи свій злочинний умисел на крадіжку з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки свого діяння і бажаючи їх настання, діючи повторно, ОСОБА_1 переконався у відсутності господаря та інших осіб, які могли б його викрити, шляхом віджиму пластикового вікна проник до будинку ОСОБА_3, звідки таємно викрав належну останньому бензопилу марки "Іскра" ІБП-6300 вартістю 1152 грн, чим завдав ОСОБА_3 збитків на вказану суму.

Викраденим ОСОБА_1 надалі розпорядився на власний розсуд.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 03 лютого 2021 року близько 04 год ОСОБА_1 із метою заволодіння транспортним засобом прибув до господарства ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

Там, реалізуючи свій злочинний умисел на заволодіння автомобілем із корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки свого діяння і бажаючи їх настання, діючи повторно, ОСОБА_1 розбив віконне скло і проник до приміщення гаража. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, він почав виконувати дії, спрямовані на незаконне заволодіння автомобілем марки "Citroen Berlingo", реєстраційний номер НОМЕР_2, 2004 року випуску, червоного кольору, вартість якого становить 110 014 грн, зареєстрованим на ОСОБА_4, а саме увімкнув замок запалення та намагався здійснити рух. Однак ОСОБА_1 не зміг вчинити всіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, з причин, що не залежали від його волі, оскільки був виявлений власником та затриманий працівниками поліції на місці події.

Полтавський апеляційний суд ухвалою від 04 листопада 2021 року залишив без змін вирокНовосанжарського районного суду Полтавської області від 17 травня 2021 року.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 17 травня 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Так, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону засуджений убачає в тому, що суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження не пересвідчився в добровільності визнання ним вини у пред`явленому обвинуваченні та не роз`яснив йому наслідків переходу до скороченого судового розгляду, чим порушив вимоги частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) .

Також зазначає про те, що апеляційний суд не дослідив обставин щодо наявних порушень кримінального процесуального закону, які викладено в його уточненій апеляційній скарзі, та не надав можливості ані йому, ані його захиснику дати пояснення з приводу доводів апеляційної скарги.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні просила частково задовольнити касаційну скаргу.

Засуджений та його захисник у судовому засіданні просили задовольнити касаційну скаргу з підстав, зазначених у ній.

Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від учасників не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, засудженого і його захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

За нормами частини 1 статті 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК (4651-17) , які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно зі статтею 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК (4651-17) , на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіряючи доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.

Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження не пересвідчився у добровільності визнання ним вини у пред`явленому обвинуваченні та не роз'яснив йому наслідків переходу до скороченого судового розгляду, чим порушив вимоги частини 3 статті 349 КПК, є обґрунтованими з огляду на таке.

Приписами частини 3 статті 349 КПК передбачено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Слід зазначити, що роз`яснення учасникам судового провадження спрощеного порядку розгляду не повинно мати формального характеру. Тобто суд, перш ніж постановити рішення про здійснення розгляду кримінального провадження на підставі частини 3 статті 349 КПК, повинен роз`яснити їм суть даної норми, при цьому не обмежитися цитуванням самої статті, а в доступній, чіткій та конкретизованій формі викласти її зміст, тим самим дати розгорнуте пояснення сторонам. Метою такого роз`яснення є однакове, правильне і точне розуміння усіма учасниками судового провадження змісту цієї норми, виявлення її сутності, яку законодавець вклав у словесне формулювання. Водночас суд має упевнитися і в тому, що учасники судового провадження правильно сприймають суть такого роз`яснення, та переконатися в добровільності їх позицій.

Повне визнання вини, незаперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння й усвідомлення змісту обставин злочину, у якому особа обвинувачується, правових наслідків розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку частини 3 статті 349 КПК.

Проте, як свідчить технічний запис судового провадження в суді першої інстанції, суд порушив вимоги, передбачені частиною 3 статті 349 КПК.

Так, у місцевому суді в ході судового розгляду, який відбувся 14 травня 2021 року, хоча ОСОБА_1 і визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, однак суддя під час визначення порядку та обсягу дослідження доказів без пояснення суті здійснення судового розгляду в порядку частини 3 статті 349 КПКі правових наслідків розгляду за спрощеною процедурою, не пересвідчившись у добровільності позиції ОСОБА_1, усупереч вимогам кримінального процесуального закону ухвалила провести спрощений порядок дослідження доказів. При цьому у вироку зазначено, що, зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчинених діяннях визнав повністю і дав суду показання, що вчинив злочини саме за викладених обставин, суд, визначаючи порядок дослідження доказів, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, захисника обвинуваченого, визнав недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого у їх вчиненні, обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням доказів, характеризуючих особу обвинуваченого та необхідних для вирішення судом відповідно до пункту 2 частини 4 статті 374 КПК питань щодо речових доказів і судових витрат, роз`яснивши при цьому положення частини 3 статті 349 КПК України, згідно з якими сторони в такому випадку будуть позбавлені права оскаржити обставини, які ніким не оспорюються в апеляційному порядку, що не відповідає дійсним обставинам судового розгляду.

Разом з тим апеляційний суд в ухвалі безпідставно указав обставини, які не відповідають дійсності та спростовано матеріалами кримінального провадження, а саме, що положення частини 3 статті 349 КПКнібито було роз`яснені учасникам судового провадження.

Вказане порушення вимог кримінального процесуального закону є істотним, оскільки перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення і відповідно до частини 1 статті 412 КПК, пункту 1 частини 1статті 438 КПК є підставою для скасування вироку щодо ОСОБА_1 .

Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги засудженого ОСОБА_1 зазначене порушення не усунув, безпідставно залишив без розгляду обставини щодо наявних порушень кримінального процесуального закону, викладені в його уточненій апеляційній скарзі, чим порушив вимоги статті 370 КПК, ухвала апеляційного суду також підлягає скасуванню на підставі пункту 1 частини 1 статті 438 КПК.

Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, розглянути кримінальне провадження відповідно до вимог КПК (4651-17) та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справі (зокрема, рішення "Едуард Шабалін проти Росії" від 16 жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, з метою попередження ризику переховування засудженого ОСОБА_1 від суду та забезпечення судового розгляду колегія суддів вважає за необхідне обрати йому запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, мінімально необхідний для вирішення зазначеного питання судом першої інстанції, який у будь-якому разі не може перевищувати 60 днів.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 17 травня 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 3 вересня 2022 року включно.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

С.Б. Фомін О.Л. Булейко І.В. Іваненко