206/5773/20 Про грубе порушення громадського порядку, скоєне особою з мотивів явної неповаги до суспільства, із використанням металевого предмета, яким було заподіяно незнайомій особі легких тілесних ушкоджень - 05.07.2022 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Довгаля Сергія Миколайовича в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року стосовно останнього в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020045700000029, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бєлгорода російської федерації, жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого,останнього разу 12 листопада 2019 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки та на підставі ст. 75 цього Кодексу звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. За вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, та призначено йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

2. На підставі частин 1, 2 ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.

3. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 375,40 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 30 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

4. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2021 рокуапеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Довгаля С.М. та прокурора залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 без змін.

5. Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

6. Так, 01 липня 2020 року приблизно о 16:00 ОСОБА_1 перебував у громадському місці на узбіччі автодороги по вул. Гаванській у м. Дніпрі на відстані приблизно 150 метрів від перехрестя з кільцевим рухом між вулицями Гаванською та Томською, де зупинив свій автомобіль марки "ГАЗ-0233", державний номерний знак НОМЕР_1, щоб полагодити технічну несправність, а його дружина у цей час вийшла на автодорогу по вул. Гаванській у м. Дніпрі та почала зупиняти автомобілі, які їхали цією автодорогою, з метою отримання від водіїв допомоги в ремонті автомобіля своєму чоловікові.

7. У цей же час зазначеною автодорогою на своєму вантажному автомобілі марки "RENAULT PREMIUM 400", державний номерний знак НОМЕР_2, рухався ОСОБА_2, який, проїжджаючи повз автомобіль ОСОБА_1, побачив дружину останнього, ОСОБА_3, яка, знаходячись на вказаній автодорозі, створювала аварійну ситуацію та перешкоджала вільному руху транспортних засобів, у зв`язку з чим почав подавати звукові сигнали, після чого зупинив свій автомобіль неподалік автомобіля ОСОБА_1 і направився до нього, оскільки зрозумів, що йому потрібна допомога.

8. У цей момент у ОСОБА_1 раптово виник злочинний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, а саме на безпричинне спричинення тілесних ушкоджень раніше не знайомому йому ОСОБА_2, із застосуванням невстановленого в ході проведення досудового розслідування металевого предмета, який ОСОБА_1 з цією метою заздалегідь взяв до правої руки та тримав при собі, тобто заздалегідь заготовив для нанесення тілесних ушкоджень.

9. Реалізуючи свій злочинний умисел на вчинення хуліганських дій з мотивів явної неповаги до суспільства, ОСОБА_1 швидко наблизився до раніше незнайомого йому ОСОБА_2 та, нехтуючи загальноприйнятими нормами поведінки та моралі в суспільстві, діючи умисно, безпричинно, із хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок в частині забезпечення спокійних та безпечних умов пересування громадян по вул. Гаванській у м. Дніпрі, проявляючи явну неповагу до суспільства, що виявилось в бажанні продемонструвати факт своєї переваги над потерпілим, самоствердитись за рахунок його приниження, в присутності особи жіночої статі, а саме дружини ОСОБА_3, а також свого знайомого ОСОБА_4 та інших громадян, зневажаючи особу раніше незнайомого йому ОСОБА_2, з особливою зухвалістю, яка виразилась у використанні предмета, спеціально заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, утримуючи в правій руці невстановлений в ході проведення досудового розслідування металевий предмет, стоячи навпроти ОСОБА_2, безпричинно наніс йому вказаним предметом два послідовні удари в потиличну область та по лівому плечу потерпілого, після чого, вважаючи свої хуліганські дії доведеними до кінця, ОСОБА_1 припинив наносити удари потерпілому ОСОБА_2 та повернувся до свого автомобіля.

10. Внаслідок хуліганських дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 згідно з висновком судово-медичної експертизи спричинено тілесні ушкодження у виді: забійної рани в потиличній області, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень, що зумовила короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6 діб, але не більше як три тижні (21 день); підшкірної гематоми на лівому плечі, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

11. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок та ухвалу стосовно ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що за наявності підстав для закриття судом провадження у кримінальній справі його не було закрито. Посилається на порушення вимог ст. 404 КПК України судом апеляційної інстанції, який належним чином не перевірив доводів його апеляції на вирок стосовно ОСОБА_1 та формально погодився з викладеними у ньому висновками суду першої інстанції.

12. Вказує на те, що відомості під № 12020045700000029 було внесено до ЄРДР за ч. 2 ст. 125 КК України,однак у жодній із форм, визначених ст. 283 КПК України, це досудове розслідування не завершувалося, але при цьому обвинувачення ОСОБА_1 було пред`явлене за ч. 4 ст. 296 КК України, відомості про яку до ЄРДР не вносилися взагалі. Водночас начальник сектору дізнання Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області капітан поліції Герасименко Д.А., не маючи на це відповідних процесуальних повноважень, винесла постанову про зміну попередньої правової кваліфікації кримінального правопорушення з ч. 2 ст. 125 КК України на ч. 4 ст. 296 цього Кодексу, що чинним КПК України (4651-17) не передбачено.

13. Також захисник стверджує, що знаряддя злочину до матеріалів справи не долучено, а висновки суду в цій частині ґрунтуються на припущеннях, доказів того, що предмет, який нібито використав ОСОБА_1 для нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2, був спеціально ним для цього пристосований чи заздалегідь заготовлений, в ході досудового розслідування та судового розгляду не здобуто. Даючи власну оцінку доказам у справі, відмінну від їх оцінки судами, захисник вважає, що відсутні такі кваліфікуючі ознаки складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, як грубе порушення громадського порядку та наявність у ОСОБА_1 хуліганського мотиву, оскільки інцидент між обвинуваченим та потерпілим стався не у громадському місці, не носив явного характеру і був спричинений неналежною поведінкою останнього стосовно дружини ОСОБА_1 .

14. Крім цього захисник не погоджується з рішенням суду щодо цивільного позову потерпілого ОСОБА_2, вважаючи докази заподіяння йому будь-якої шкоди неприйнятними.

Позиції інших учасників судового провадження

15. У засіданні суду касаційної інстанції засуджений ОСОБА_1 та захисник Довгаль С.М. підтримали касаційну скаргу останнього.

16. Прокурор просила відхилити касаційну скаргу.

17. Потерпілий ОСОБА_2 надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а судові рішення стосовно ОСОБА_1 без змін.

Мотиви Суду

18. Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.

19. Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

20. Відповідно до вимог ст. 370 КПКУкраїни судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПКУкраїни. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

21. Положеннями ст. 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ - з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

22. Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції. Згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК України при перегляді оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 КПК України і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції має бути зазначено підстави, на яких її визнано необґрунтованою. Тобто у цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.

23. У цьому кримінальному провадженні апеляційний суд дотримався зазначених вимог кримінального процесуального закону не в повній мірі.

24. Так, зазначений суд цілком підставно відхилив доводи в апеляційній скарзі захисника Довгаля С.М. на вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону у зв`язку з проведенням досудового розслідування неналежною особою та з порушенням процедури, встановленої КПК України (4651-17) , оскільки в ході апеляційного розгляду було встановлено, що необхідні процесуальні дії було виконано відповідними посадовими особами та з дотриманням вимог цього Кодексу.

25. Однак в апеляційній скарзі захисник, не погоджуючись з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 296 КК України, крім іншого, посилався також на відсутність у нього хуліганського мотиву.

26. На спростування цих доводів апеляційний суд у своїй ухвалі обґрунтовано зазначив, що обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм хуліганства, як злочину проти громадського порядку та моральності.

27. Головною рушійною силою хуліганських дій є бажання завдати шкоди не конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.

28. Даючи правову оцінку діям ОСОБА_1, апеляційний суд виходив із того, що згідно з встановленими судом фактичними обставинами справи конфлікт з раніше не знайомим йому ОСОБА_2 був спровокований саме ОСОБА_1 як зухвалий виклик соціальному оточенню, а явна неповага до суспільства з його боку знайшла вираз у бажанні продемонструвати факт своєї переваги над потерпілим, самоствердитись за рахунок його приниження, в присутності особи жіночої статі, а саме дружини ОСОБА_3, а також свого знайомого ОСОБА_5 та інших громадян, які перебували на місці події.

29. Проте згідно з показаннями самого ОСОБА_1, який визнав свою винуватість частково та не заперечував факту спричинення ним тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2, його дії були викликані тим, що він побачив реальну загрозу своїй дружині ОСОБА_3, яка перебувала на восьмому місяці вагітності, з боку потерпілого, який біг в її бік, висловлюючись нецензурною лайкою. У зв`язку з цим він вирушив на зустріч потерпілому і наніс йому один удар у лоб, після чого припинив свої дії.

30. Водночас із показань потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_5, які знаходилися в автомобілі разом із ОСОБА_1, а також ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які косили траву неподалік місця події, убачається, що в той час, коли ОСОБА_1 намагався полагодити свій автомобіль, його дружина ОСОБА_3 вийшла на проїжджу частину дороги і намагалася зупиняти інші автомобілі з метою отримання допомоги. Проїжджаючи повз них на своєму вантажному автомобілі ("тягач" довжиною приблизно 12-18 м та висотою 2,5 м), ОСОБА_2 здійснив звуковий сигнал, щоб попередити створення ними аварійної ситуації на дорозі, на що ОСОБА_3 показала йому непристойний жест рукою. Після цього ОСОБА_2 зупинив свій автомобіль і направився у їх бік, а ОСОБА_1, побачивши це, пішов йому на зустріч.

31. На переконання колегії суддів касаційного суду, за таких обставин не можна стверджувати, що дії ОСОБА_1 носили безпричинний характер, саме він був провокатором конфлікту, а до протиправних дій стосовно ОСОБА_2 його спонукало виключно прагнення протиставити себе суспільству, продемонструвавши зневагу до загальноприйнятних норм і правил поведінки.

32. Як наголосив Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2019 року (справа № 556/1576/17), надавати правильну кримінально-правову оцінку хуліганству та відмежовувати його від інших кримінально караних діянь належить, зокрема, за об`єктом злочину і такою ознакою суб`єктивної сторони злочину, як його мотив.

33. Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок та інші зазначені вище об`єкти захисту. Особливість мотиву хуліганства (явна неповага до суспільства) полягає у причинній зумовленості. Спонукання вчинити такі дії можуть бути різні. Поєднує їх те, що вони здебільшого позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою ніби вищість (винятковість), протиставити себе іншим чи з розгнузданого самолюбства, пов`язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і установлених у суспільстві правил поведінки.

34. У контексті зазначеного слід послатися й на роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 10 "Про судову практику у справах про хуліганство" (va010700-06) , в яких зазначено, що суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально караних дій. Дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім`ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями Кримінального кодексу України (2341-14) , що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише у тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

35. Отже, висновок апеляційного суду про правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 296 КК України є передчасним, а доводам в апеляційній скарзі захисника про відсутність у засудженого хуліганського мотиву не надано належної оцінки, у зв`язку з чим ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене та прийняти рішення, яке буде відповідати вимогам закону.

36. Оскільки протягом досудового розслідування та судового розгляду справи запобіжний захід у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_1 не обирався, а ухвала Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року, на підставі якої вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2021 року стосовно ОСОБА_1 набрав законної сили, скасовується, правові підставі для відбування ОСОБА_1 покарання за цим вироком відсутні, тому за ним він підлягає звільненню з-під варти.