466/3303/19 Про незаконне придбання, виготовлення та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини з метою збуту та її збут - 05.07.2022 Прийняття

розглянув розглянув касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на вирок Львівського апеляційного суду від 29 листопада 2021 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22016140000000043 від 06 травня 2016 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки с. Кримяки Одеської області, мешканки м. Львова, відповідно до статті 89 КК є такою, що судимості не мала,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами ?першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 15 січня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 2 статті 307 КК із застосуванням статті 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі статті 75 КК ОСОБА_1 звільнена від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 3 роки та покладенням на неї обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 частини 1, пункту 2 частини 3 статті 76 цього Кодексу.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 13 січня 2021 року, кримінальне провадження №22016140000000043 від 06 травня 2016 року про обвинувачення ОСОБА_2, ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 307 КК, в частині обвинувачення ОСОБА_2 - закрито у зв`язку зі смертю обвинуваченого ОСОБА_2 .

Як установлено судом та детально викладено у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

ОСОБА_1 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин вступила в злочинну змову із ОСОБА_2, метою якої було незаконний збут наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадону.

З цією метою, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин придбали наркотичний засіб обіг якого обмежено - метадон та зберігали його за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, з метою подальшого збуту, розфасувавши такий, шляхом огортання захисним упакуванням та сформували його, за приблизно рівною вагою в 0,25 г.

Реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на збут наркотичного засобу метадону, обіг якого обмежено, 29 листопада 2018 року ОСОБА_1, перебуваючи за вказаним місцем свого проживання о 13:09, збула ОСОБА_3 за грошові кошти в сумі 900 грн два полімерні згортки в яких знаходився наркотичний засіб метадон загальною масою 0,3599 г, який віднесено до наркотичних засобів, обіг яких обмежено, який ОСОБА_3 в подальшому добровільно видав працівникам поліції.

Продовжуючи реалізацію спільного із ОСОБА_2 умислу, спрямованого на збут наркотичного засобу метадону, обіг якого обмежено, ОСОБА_1, діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_2, 03 січня 2019 року, перебуваючи за вказаним місцем свого проживання о 14:27, достовірно знаючи, що ОСОБА_2 цього ж дня о 14:24 отримав грошові кошти в сумі 900 грн від ОСОБА_3 в якості оплати за придбання наркотичного засобу метадону, обіг якого обмежений, діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_2, винесла на поріг вищевказаного будинку два полімерні згортки, в яких знаходився наркотичний засіб метадон, обіг якого обмежено, загальною масою 0,3902 г та збула такий ОСОБА_3 шляхом передачі в руки останньому та які він в подальшому добровільно видав працівникам поліції.

Продовжуючи реалізацію спільного із ОСОБА_2 умислу, спрямованого на збут наркотичного засобу метадону, обіг якого обмежено, ОСОБА_1, діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_2, зберігала за місцем свого проживання раніше придбаний за невстановлених досудовим розслідуванням обставин наркотичний засіб, обіг якого обмежений - метадон, розфасувавши такий наркотичний засіб у 35 полімерних пакетів з метою його подальшого збуту, загальною масою 7,1372 г, який 03 січня 2019 року було виявлено та вилучено працівниками поліції під час проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1, в ході особистого обшуку ОСОБА_1 .

Розглядаючи апеляційну скаргу прокурора, суд апеляційної інстанції 29 листопада 2021 року постановив свій вирок, яким вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 15 січня 2021 року щодо ОСОБА_1 скасував в частині призначеного покарання. ОСОБА_1 призначено покарання за частиною 2 статті 307 КК у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна.

Ухвалено строк відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту звернення вироку до виконання. В решті вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджена просить вирок апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої.

На переконання засудженої, апеляційний суд проігнорував наявність пом`якшуючих покарання обставин в той час, коли районний суд застосував статтю 69 КК за наявності одразу трьох пом`якшуючих обставин, які, відповідно, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, а саме: щире каяття; активне сприяння розкриттю злочину та встановлення істини по справі; вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких сімейних обставин (онкохвора онучка). Стверджує, що районний суд правильно врахував її особу та обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості, до яких відніс відсутність від її дій шкоди та тяжких наслідків, невелику кількість збутого наркотичного засобу, її бажання і прагнення стати на шлях виправлення.

Засуджена відзначає, що її виправлення можливе без відбування покарання з випробуванням з огляду на те, що під час розгляду провадження вона знаходилася на волі, за цей час вона не вчинила нічого, щоб дало змогу сумніватися у її виправленні. Також вважає, що остаточному виправленню та її правослухняній поведінці сприятиме встановлений судом першої інстанції контроль за її поведінкою протягом найбільшого терміну, визначеного законом для тривалості іспитового строку, а також усвідомлення того факту, що її можуть направити для відбування призначеного покарання у разі якщо вона не буду виконувати покладені на неї обов`язки.

Крім того, засуджена вказує на ігнорування апеляційним судом медичних документів про її стан здоров`я, про який надано апеляційному суду медичні документи.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, який підтримав касаційну скаргу, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на наступних підставах.

Мотиви Суду

Згідно зі статтею 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обґрунтованості доведення винуватості засудженої ОСОБА_1 за частиною 2 статті 307 КК та правильності кваліфікації її дій у касаційній скарзі засуджена не заперечує та не оскаржує.

Доводи засудженої щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та її особі колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до вимог статті 65 КК, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише "за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину", тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.

При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити із системного тлумачення статей 66 та 69 КК і тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеня тяжкості вчиненого злочину.

Ці обставини у своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим. Зазначене кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, неодноразово викладеною в судових рішеннях.

Згідно зі статтею 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Поняття судової дискреції (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Як убачається з вироку суду, вирішуючи питання про вид та міру покарання ОСОБА_1, суд першої інстанції враховував ступінь тяжкості скоєного нею злочину, який відноситься до тяжкого злочину, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини, особу винного. Зокрема встановлено, що вона за місцем проживання характеризується позитивно, має постійне місце проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відповідно до статті 89 КК Україниє такою, що судимості не мала, має інвалідність третьої групи загального захворювання, її вік та стан здоров`я, те, що вона критично ставиться до вчинених нею діянь, що вказує на усвідомлення небезпеки скоєного кримінального правопорушення. До обставин, які пом`якшують покарання, віднесено її щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та встановленню істини по справі, а також вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких сімейних обставин (онкохвора онука). Не встановлено обставин, які обтяжують покарання. Враховано також наслідки та обставини вчинення злочину, її поведінку під час та після скоєння, у ході досудового розслідування та судового розгляду.

Вказані обставини надали суду першої інстанції підстави для призначення засудженій покарання із застосуванням статей 69, 75 КК.

Скасовуючи вказаний вирок районного суду в частині призначеного засудженій покарання, апеляційний суд вважав, що якісна характеристика сукупності обставин, наведених судом у вироку, аж ніяк не може зменшити ступінь суспільної небезпеки вчиненого засудженою злочину.

У зв`язку з чим, апеляційний суд вважав, що призначення покарання засудженій є занадто м`яким, а матеріали провадження свідчать, що відсутні обставини, які б могли слугувати основою для прийняття рішення про застосування статті 75 КК щодо ОСОБА_1 .

При цьому вказано, що судом першої інстанції належним чином не враховано того, що засуджена раніше притягувалась до кримінальної відповідальності та вчинила тяжкий злочин, а також в оскаржуваному вироці не наведено підстав, які на думку апеляційного суду, давали можливість застосування окремо статті 69 КК та статті 75 ККщодо ОСОБА_1 .

В свою чергу апеляційний суд вважав, що районним судом не взято до уваги і відомостей щодо виявлення та вилучення під час обшуку у засудженої пофасованих психотропних речовин у великих розмірах, що, на переконання апеляційного суду, свідчить про її намір в подальшому здійснювати свою злочинну діяльність та тривалий період здійснення діяльності щодо збуту наркотичних засобів.

Призначаючи покарання, апеляційний суд вважав, що виправлення засудженої та попередження вчинення нею нових злочинів можливе лише за умов реального відбуття покарання в умовах ізоляції від суспільства. При цьому, зважаючи на наявність пом`якшуючих обставин - щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину, враховуючи дані про особу засудженої, стан її здоров`я, вважав, що міра покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією майна, на переконання суду, є достатньою для досягнення мети покарання, застосовуваного до неї.

Наведене не надає колегії суддів підстав для висновку, протилежного тому, до якого дійшов суд апеляційної інстанції під час перевірки призначеного засудженій покарання, оскільки при його визначенні підлягають врахуванню всі обставини справи у їх сукупності, що можуть істотно знизити ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Верховний Суд, зважаючи на ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке є тяжким, суспільну небезпечність обставин вчинення злочину, оскільки він перш за все порушує встановлений законодавством порядок обігу наркотичних засобів, внаслідок якого задовольняється незаконний попит на наркотики, незаконна діяльність засудженої припинена лише за втручання працівників правоохоронних органів, не має підстав вважати, що покарання засудженій призначене без дослідження та оцінки всіх даних про її особу, обставин провадження та воно є таким, що не відповідає тяжкості кримінального провадження та особі засудженого.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи прокурора, дійшов умотивованого висновку про неможливість призначення покарання нижче від найнижчої межі, а також досягти мети заходу примусу без ізоляції засудженої від суспільства, а тому правомірно визнав рішення місцевого суду необґрунтованим.

Разом з цим, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що виправлення полягає в тому, щоб шляхом примусового впливу на засуджену особу,внести корективи в її соціально-психологічні властивості, нейтралізувати негативні настанови, змусити додержуватися положень закону про кримінальну відповідальність.

Досягнення такого результату визнається юридичним виправленням, що саме собою є важливим результатом застосування покарання та суттєвим показником його ефективності.

З огляду на зазначене, покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини 2 статті 307 КК призначено апеляційним судом ОСОБА_1 відповідно до вимог статей 50, 65 КК та є справедливим та достатнім для її виправлення та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень.