1-84/10 Про крадіжку та шахрайство, скоєні з метою заволодіння чужим майном та незаконного збагачення шляхом обману та зловживання довірою - 21.05.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м.Миколаїв, мешканця АДРЕСА_1, із повною загальною середньою освітою, неодруженого, не працюючого, раніше судимого вироком Жмеринського районного суду від 26.09.2002 року за ч.3 ст. 186 КК України до чотирьох років позбавлення волі, вироком Жмеринського районного суду від 21.11.2002 року за ч.3 ст. 185, ст. 70 КК України до п’яти років шести місяців позбавлення волі, вироком Замостянського районного суду м.Вінниці від 05.10.2007 року за ч.3 ст. 182, ст. 27, 69 КК України до одного року двох місяців позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 03.04.2008 року після повного відбуття покарання,

– у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 190 КК України,

Підсудний ОСОБА_2 16.10.2008 року біля 10 години ранку, перебуваючи в приміщенні відділення №2 Вінницького обласного протитуберкульозного диспансера в с.Агрономічне Вінницького району, з метою заволодіння чужим майном та незаконного збагачення шляхом обману та зловживання довірою потерпілого ОСОБА_4 під приводом прослуховування музики взяв належний останньому плеєр "FLASH/MP3 TRANSCEND" вартістю 931,22 грн., який незаконно привласнив, здавши його наступного дня у ломбард в м.Вінниці, а отримані гроші витратив на власні потреби.

03.06.2009 року після 9 години ранку ОСОБА_2 з метою заволодіння чужим майном умисно проник до будинку АДРЕСА_2, звідки таємно викрав належний потерпілому ОСОБА_5 ноутбук "ASUS X51L-T237SCCDWW" вартістю 3696,50 грн. та зник із викраденим з місця вчинення злочину.

В ході досудового слідства потерпілим ОСОБА_4 був заявлений цивільний позов до ОСОБА_2 з вимогою стягнення з останнього на користь цивільного позивача 968 грн. завданої майнової шкоди.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 винним себе у вчиненні даних злочинів визнав повністю.

Показав, що злочини вчинив при обставинах, викладених вище.

Пояснив, що в середині жовтня 2008 року він відвідував своїх знайомих у Вінницькому обласному протитуберкульозному диспансері, де спілкуючись з іншими хворими, познайомився із ОСОБА_4 Останній за проханням підсудного дав йому послухати свій MP3-плеєр, який ОСОБА_2 пообіцяв повернути того ж дня ввечері. Однак, наміру повертати потерпілому його плеєр підсудний не мав, натомість поїхав з тубдиспансера і наступного дня здав належний ОСОБА_4 MP3-плеєр до одного з ломбардів в м.Вінниці. За заставлений в ломбарді плеєр потерпілого ОСОБА_2 отримав 100 грн., які витратив на власні потреби. В подальшому, вранці 03.06.2009 року, прокинувшись у власному будинку, підсудний зайшов за цигарками до свого сусіда ОСОБА_5 Гукаючи останнього зрозумів, що того не було вдома, і помітивши в цей час ключ від вхідних дверей його будинку ОСОБА_2 вирішив щось звідти викрасти, а тому відчинив двері та увійшов до середини. В одній з кімнат побачив на столі ноутбук, який забрав із собою та того ж дня запропонував його придбати своєму знайомому ОСОБА_6, домовившись з тим, що гроші за даний ноутбук підсудний отримає наступного дня. ОСОБА_6 він не повідомляв, що цей ноутбук є краденим. З ОСОБА_6 підсудний в подальшому не зустрівся, згодом дізнався, що ноутбук у нього вилучили працівники міліції.

Із висновками експертів щодо вартості викрадених у потерпілих речей погодився.

У вчиненому щиро розкаявся.

Потерпілий ОСОБА_5, будучи допитаним в судовому засіданні, пояснив, що за наслідком повернення йому працівниками міліції викраденого ноутбука у справному стані він не має ніяких претензій до підсудного і не вважає за необхідне призначення ОСОБА_2 суворого покарання.

Потерпілий ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився. Родичами потерпілого суду повідомлено про те, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

У відповідності до вимог ст. 299 КПК України суд дійшов висновку про недоцільність вивчення інших доказів щодо тих фактичних даних, які ніким не оспорюються.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2, ммючи непогашену судимість за вчинені ним злочини, передбачені ч.3 ст.185, ч.3 чт.186 КК України (2341-14) , вчинив шахрайство (заволодіння майном потерпілого ОСОБА_4 шляхом обману та зловживання його довірою), а тому підсудний повинен нести кримінальну відповідальність за ч.2 ст. 190 КК України за кваліфікуючою ознакою вчинення вказаних незаконних дій повторно, а також таємне викрадення майна потерпілого ОСОБА_5, за що ОСОБА_2 підлягає кримінальній відповідальності за ч.3 ст. 185 КК України за кваліфікуючими ознаками повторного вчинення вказаних незаконних дій, поєднаних із проникненням в житло.

При визначенні міри покарання суд враховує, що вчинені ОСОБА_2 злочини є відповідно злочином середньої тяжкості та тяжким злочином, приймає до уваги особу підсудного, який хоча й раніше притягувався до кримінальної відповідальності, однак позитивно характеризується за місцем проживання, а також враховує думку потерпілого ОСОБА_5, який визначив відсутність шкідливих наслідків вчиненого злочину та не вимагав суворого покарання для підсудного, та обставини, що пом’якшують покарання – щире каяття підсудного і активне сприяння ним встановленню істини в справі, а також встановлення йому на час розгляду справи по суті другої групи інвалідності загального захворювання.

Обставиною, що обтяжує покарання, є рецидив злочинів.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне обрати підсудному покарання за злочин щодо крадіжки, пов’язаної із проникненням в житло, у виді арешту, що з урахуванням особи підсудного, який за станом здоров’я потребує фахової медичної допомоги, думки потерпілого, та за наявності двох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, визначає у виді більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції відповідної статті кримінального закону; за злочин щодо шахрайства суд визначає необхідність призначення покарання у виді обмеження волі.

Приймаючи до уваги факт захворювання підсудного ОСОБА_2 на відкриту форму туберкульозу, яка становить небезпеку для здоров’я інших осіб, суд вважає за необхідне застосувати до нього примусове лікування.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 слід залишити без розгляду у зв’язку із невирішенням питань про його правонаступництво на час розгляду справи судом.

Керуючись ст. 93, 323, 324, 328, 331 КПК України, суд

ОСОБА_2 визнати винним та призначити покарання за ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 69 КК України у виді арешту строком на шість місяців, за ч.2 ст. 190 КК України у виді двох років двох місяців обмеження волі.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_2 визначити у виді двох років двох місяців обмеження волі.

Зарахувати в строк відбування покарання засудженим ОСОБА_2 за відповідним співвідношенням термін тримання під вартою з 03.06.2009 року.

В порядку ст. 96 КК України застосувати до засудженого ОСОБА_2 примусове лікування від туберкульозу за місцем відбування покарання.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін – тримання під вартою.

Речовий доказ: ноутбук "ASUS X51L-T237SCCDWW" залишити в розпорядженні потерпілого ОСОБА_5

Стягнути з ОСОБА_2 на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Вінницькій області (м.Вінниця, вул. В.Порика, 8, р/р №35227002000019 в Банку УДК у Вінницькой області, МФО 802015, код 24525055) 1333 гривні 38 копійок судових витрат за судово-товарознавчу експертизу №1294 від 11.06.2009 року, а також на користь експерта ОСОБА_7 (АДРЕСА_3, р/р НОМЕР_2 у відділенні №44 АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351005, код НОМЕР_1) 465 гривень судових витрат за проведення судово-товарознавчої експертизи №48 від 18.06.2009 року.