199/190/16-к Про скоєння нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я особи, яка зазнала такого нападу, скоєне особою у стані алкогольного сп'яніння - 26.05.2022 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2022 року

м. Київ

справа № 199/190/16-к

провадження № 51-106 км 17

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді Марчук Н.О.,

суддів: Макаровець А.М., Маринича В.К.,

за участю:

секретаря судового засідання Крота І.М.,

прокурора Єременка М.В.,

захисника Мороза Є.В. (у режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Мороза Є.В. на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року стосовно

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця

АДРЕСА_1 ),

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією усього майна, яке є його власністю.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 змінено, виключено з мотивувальної частини вироку посилання як на доказ - протокол пред`явлення для впізнання від 20 листопада 2015 року за участю свідка ОСОБА_2 у частині вказівки свідка про спричинення ОСОБА_1 удару ОСОБА_3 .

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він20 листопада 2015 року о 02:45, знаходячись у стані алкогольного сп`яніння поблизу будинку № 6 у пров. Л. Мокієвської у м. Дніпро, маючи умисел на заволодіння чужим майном із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчинив на ОСОБА_3 розбійний напад, заподіявши останньому тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, та заволодів майном потерпілого (мобільним телефоном "Nokia 225 Dual Sim" та навушниками), спричинивши йому майнової шкоди на суму 1399 грн.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Мороз Є.В., не погоджуючись із судовими рішеннями через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 - закрити на підставі ст. 284 КПК України.

Свої вимоги захисник мотивує тим, що:

- орган досудового розслідування порушив положення ст. 290 КПК України, оскільки не відкрив стороні захисту речовий доказ, у зв`язку з чим всі докази, пов`язані з ним, в тому числі й висновок експерта № 6132-15 від 15 грудня 2015 року, яким визначено вартість викрадених речей, є недопустимими;

- суд першої інстанції, оцінивши вибірково докази, безпідставно визнав винуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України;

- суди першої та апеляційної інстанцій не виконали в повному обсязі вказівок вищих судів та ухвалили рішення, які не відповідають вимогам КПК України (4651-17) .

Позиції учасників судового провадження

Захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити, скасувати оскаржувані судові рішення, а кримінальне провадження - закрити.

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).

Статтею 438 КПК України передбачено, що неповнота судового розгляду, про що порушує питання захисник, перегляду в касаційному порядку не підлягають, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів касаційного суду виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

За змістом ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.

Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

У поданій касаційній скарзі захисник ставить питання щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до безпідставного засудження ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

Проте зазначені доводи засудженого Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів.

Так, при перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, врахувавши:

- показання свідка ОСОБА_4 про те, що 20 листопада 2015 року у нічний час він працював у ломбарді на вул. Донецьке шосе у м. Дніпро, вночі до нього прийшов ОСОБА_1, який заклав до ломбарду мобільний телефон "Nokia 225 Dual Sim" чорного кольору, та який у подальшому було вилучено працівниками поліції;

- показання свідка ОСОБА_5 про те, що 20 листопада 2015 року увечері він зустрівся зі ОСОБА_1, переміщаючись на таксі, вони намагалися продати або відремонтувати магнітолу. Знаходячись у провулку Л. Мокієвської у м. Дніпро, вони побачили двох чоловіків у стані алкогольного сп`яніння, одним із яких був потерпілий ОСОБА_3 . Після чого він придбав цигарки та повернувся до автомобіля. ОСОБА_1 прийшов через деякий час з тієї сторони, де був потерпілий;

- показання свідка ОСОБА_6 - сестри потерпілого ОСОБА_3 про те, що за участь в АТО брат отримав грошові кошти, на які він придбав новий мобільний телефон та навушники; 20 листопада 2015 року ОСОБА_3 пішов на прогулянку зі своїм другом, а коли повернувся додому, то мав тілесні ушкодження, була розбита голова, в подальшому перебував у стані коми. Зі слів брата їй стало відомо, що він вживав у той вечір зі своїм другом алкогольні напої, у нічний час до них із автомобіля вийшов чоловік, який наніс йому тілесні ушкодження, після чого забрав пляшку горілки, мобільний телефон та навушники;

- показання свідка ОСОБА_2 про те, що 20 листопада 2015 року він працював таксистом, близько 02 ночі його зупинили двоє чоловіків, один з яких - ОСОБА_1, які бажали закласти до ломбарду мобільний телефон та автомагнітолу, при цьому зазначили, що розрахуються з ним з отриманих від продажу грошей. Після чого, він відвіз їх на пров. Л. Мокієвської до свого знайомого, який можливо міг придбати зазначені речі, однак він відмовився. Далі, вони вирішили поїхати до ломбарду на ж/м Фрунзенський, однак у цей момент біля автомобіля проходило двоє чоловіків, у яких була пляшка горілки, і ОСОБА_1 вийшов з машини, а через невеликий проміжок часу він почув звуки боротьби та падіння тіла. ОСОБА_1 повернувся до автомобіля з мобільним телефоном та пляшкою горілки. Після чого, він відвіз їх до ломбарду, куди останні зайшли, а вийшовши з ломбарду, не розрахувались з ним за перевезення. Також свідок підтвердив у суді, що з ним в ході досудового розслідування було проведено впізнання осіб, під час якого він упізнав ОСОБА_1 як особу, яка 20 листопада 2015 року приблизно о 02:30 годині біля будинку №6 у пров. Л. Мокієвської у місті Дніпро вийшов із автомобіля та через невеликий проміжок часу повернувся до автомобіля з мобільним телефоном чорного кольору та пляшкою горілки;

- показання свідка ОСОБА_7 - лікаря в лікарні, куди було доставлено потерпілого ОСОБА_3 та де йому було надано медичну допомогу, який конкретних обставин надання потерпілому медичної допомоги після появи останнього в лікарні не пам`ятав за давністю події;

а також дані, що містяться в:

- протоколі огляду місця події від 21 листопада 2015 року - ділянки місцевості біля будинки № 6 у пров. Л. Мокієвської у м. Дніпро;

- протоколі пред`явлення особи для впізнання з фототаблицею до нього, за яким свідок ОСОБА_2 із чотирьох осіб, що були надані на впізнання, упізнав ОСОБА_8 як особу, яка 20 листопада 2015 року приблизно о 02:30 год, біля будинку №6 у пров. Л. Мокієвської у м. Дніпро перебувала у його автомобілі в якості пасажира та яка, повернувшись до автомобіля, тримала у руках мобільний телефон чорного кольору, навушники та бейсболку;

- протоколі огляду предмета від 27 листопада 2015 року з фототаблицею до нього, згідно з яким у присутності свідка ОСОБА_6 було оглянуто коробку з - під мобільного телефону "Nokia 225 Dual Sim", а також фіскальний чек від 19.11.2015 року про придбання у магазині "Алло" вказаного мобільного телефону, карти пам`яті та стартовий пакет до нього за кошти у розмірі 1534,50 грн;

- протоколі огляду від 23 листопада 2015 року мобільного телефону "Nokia 225 Dual Sim", добровільно виданого працівником ломбарду ОСОБА_4, який пояснив, що телефон був закладений до ломбарду вночі з 20 на 21 листопада 2015 року чоловіками на ім`я ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ;

- висновку експерта №6132-15 від 15 грудня 2015 року про те, що станом на 20.11.2015 року середня вартість мобільного телефону "Nokia 225 Dual Sim" та навушників до телефону 2015 року випуску становить 1399 грн;

- висновку судово-медичного експерта №5622е від 15 грудня 2015 року, за яким у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: тяжкої закритої черепно-мозкової травми, забиття головного мозку 3-го ступеню, геморагічних вогнищ забиття речовини головного мозку в скроневій долі праворуч, в лобних долях та лівої гемісфери мозочку, субарахноїдального крововиливу, крововиливів в шлуночки головного мозку, лінійного перелому потиличної кістки ліворуч з переходом на основу черепа, синця у лівого кута роту, забійно-рваної рани правої щоки та нижньої губи праворуч з розвитком в посттравматичному періоді абсцедування, синця у правій параорбітальній області, субкон`юнктивального крововиливу правого ока, ділянки на спинці носу, що є наслідком загоєння поверхневої забійної рани або глибокого садна. За своїм характером виявлені тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю. Враховуючи характер та локалізацію виявлених у нього тілесних ушкоджень, ступень ознак їх загоєння та дані медичної документації, можливо вказати, що вони отримані не задовго до надходження на стаціонарне лікування. Виявлені у нього тілесні ушкодження спричинені від механічної дії тупого твердого предмету (предметів), що діяв (діяли) в область обличчя праворуч та ліворуч, якими могла бути і рука, стиснута в кулак, або інші предмети з аналогічними властивостями, з послідуючим наданням тілу прискорення та падінням обстеженого і ударом лівою потиличною частиною голови об тупу тверду поверхню, що підтверджується характером та локалізацією виявлених у нього тілесних ушкоджень, наявністю перелому кісток черепу та контузійними вогнищами забиття речовини головного мозку. Всі виявлені у нього тілесні ушкодження на голові та обличчі оцінюються в сукупності та розмежуванню по ступеню тяжкості не підлягають. Враховуючи вищевказане за своїм характером виявлені тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю;

- додатковому висновку судово-медичного експерта №5716е від 23 грудня 2015 року, згідно з яким у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: тяжкої закритої черепно-мозкової травми, забію головного мозку 3-го ступеню, геморагічних вогнищ забиття речовини головного мозку в скроневій долі праворуч, в лобних долях та лівої гемісфери мозочку, субарахноїдального крововиливу, крововиливів в шлуночки головного мозку, лінійного перелому потиличної кістки ліворуч з переходом на основу черепа, синця у лівого кута роту, забійно-рваної рани правої щоки та нижньої губи праворуч з розвитком в посттравматичному періоді абсцедування, синця у правій параорбітальній області, субкон`юнктивального крововиливу правого ока, ділянки на спинці носу, що є наслідком загоєння поверхневої забійної рани або глибокого садна. Виявлені у нього тілесні ушкодження спричинені від не менш як двох механічних дій тупого твердого предмета (предметів), що діяв (діяли) в область обличчя праворуч та ліворуч, якими могла бути і рука, стиснута в кулак, або інші предмети з аналогічними властивостями, з послідуючим наданням тілу прискорення та падінням обстеженого і ударом лівою потиличною частиною голови об тупу тверду поверхню, що підтверджується характером та локалізацією виявлених у нього тілесних ушкоджень, наявністю перелому кісток черепу та контузійними вогнищами забиття речовини головного мозку.

Частиною 1 ст. 23 КПК України визначено, що суд досліджує докази безпосередньо.

Принцип безпосередності дослідження доказів спрямований передусім на найкраще забезпечення права сторін на перехресний допит особи, яка дає показання, що дає стороні можливість з`ясувати всі обставини, які вона вважає важливими для вирішення справи, уточнити показання свідків та поставити під сумнів ті чи інші повідомлення особи або її репутацію.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час судового розгляду суд першої інстанції у зв`язку зі смертю потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_11 оголосив їхні показання, надані ними у судовому засіданні при попередньому складі суду.

Колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що показання, які особа надавала під час минулого судового розгляду, не можуть вважатися недопустимими доказами лише на тій підставі, що неможливо було забезпечити явку такої особи під час нового судового розгляду.

Така позиція суду узгоджується з висновком Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 листопада 2019 року (справа 750/5745/15-к), про те, що, якщо попри всі необхідні заходи забезпечити явку особи виявилося неможливим, сторона на доведення своєї позиції може надати суду показання особи, які та давала під час минулого судового розгляду, і сам факт відсутності такої особи під час нового розгляду не може бути підставою для визнання таких її показань недопустимим доказом. Водночас, дослідивши ці показання, суд повинен дати їм оцінку з погляду допустимості, належності та достовірності, враховуючи, у тому числі, наскільки були забезпечені права сторони під час допиту особи в минулому розгляді. Факт неможливості допиту цієї особи під час нового судового розгляду має враховуватися судом при оцінці достовірності цього доказу у сукупності з іншими доказами у справі.

За результатами касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження Судом встановлено, що під час минулого судового розгляду сторонам була надана необмежена можливість піддати потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_11 перехресному допиту, вони повною мірою скористалися такою можливістю, зокрема й можливістю дискредитувати ці показання, а тому сама їхня наявність свідчить про те, що сторони ефективно і результативно використали своє право на перехресний допит.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що, враховуючи обставини кримінального провадження, дослідження показань потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_11, які вони давали під час минулого судового розгляду, забезпечувало сторонам достатні процесуальні гарантії, здатні компенсувати неможливість їхнього допиту під час нового судового розгляду, а тому визнання цих показань допустимим доказом не порушувало права обвинуваченого ОСОБА_1 на справедливий судовий розгляд.

Разом із цим, під час судового розгляду, на виконання постанови Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року, стороною обвинувачення вживались заходи до забезпечення участі свідка ОСОБА_12 у судовому засіданні, проте забезпечити його явку виявилось не можливим у зв`язку з його смертю.

Щодо доводів касаційної скарги захисника про те, що органом досудового розслідування порушено положення ст. 290 КПК України, оскільки прокурором не було відкрито стороні захисту речовий доказ, у зв`язку з чим всі документи, пов`язані з ним, в тому числі й висновок експерта № 6132-15 від 15 грудня 2015 року, яким визначено вартість викрадених речей, є недопустимими, колегія суддів уважає безпідставними з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час судового розгляду стороною захисту було заявлено аналогічне клопотання про порушення положення ст. 290 КПК України - невідкриття стороною обвинувачення речового доказу та недопустимість зібраних доказів.

Суд першої інстанції, розглянувши вказане клопотання сторони захисту відповідно до вимог кримінального процесуального закону, відмовив у його задоволенні, навівши при цьому у вироку достатні мотиви.

Крім того, Суд уважає за необхідне заначити таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 290 КПК Українипрокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.

Законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає сторонам майбутнього судового розгляду можливість ознайомитися із доказами (в тому числі речовими) кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду.

При цьому, на орган досудового розслідування покладено обов`язок надати сторонам майбутнього судового розгляду безперешкодно реалізувати їх можливість ознайомитися із речовими доказами (у разі виявлення ними бажання), однак він не зобов`язаний здійснювати таке ознайомлення в обов`язковому порядку за відсутності ініціативи сторони.

Так, згідно з матеріалами провадження, колегією суддів встановлено, що доступ до матеріалів досудового розслідування стороні захисту (адвокат Мисечко К.О.) було надано 06 січня 2016 року та в цей же день вручено реєстр матеріалів досудового розслідування, в якому, зокрема, зазначалось про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів. ОСОБА_1 у присутності понятих 06 січня 2016 року відмовився від ознайомлення з матеріалами досудового розслідування та відмовився від підпису у протоколі. ОСОБА_1 та його захисник Мисечко К.О. не були позбавлені права, у разі необхідності, ознайомитися із речовими доказами. На час відкриття матеріалів досудового розслідування сторона захисту знала, що мобільний телефон, який було визнано речовим доказом, 04 грудня 2015 року було передано на відповідальне зберігання ОСОБА_3 під розписку.

Суд уважає, що посилання захисника Мороза Є.В. на порушення ст. 290 КПК України, є безпідставними, так як сторона захисту під час досудового розслідування не мала перешкод до ознайомлення з цим речовим доказом, проте відповідного клопотання не подавала.

Колегія суддів касаційного суду не погоджується з посиланням захисника на те, що висновок експерта № 6132-15 від 15 грудня 2015 року є недопустимим доказом, оскільки висновок експерта складено у відповідності до вимог статей 101, 102 КПК України на підставі постанови слідчого від 02 грудня 2015 року.

Також не заслуговують на увагу твердження захисника про недопустимість доказів: протоколу огляду місця події від 23 листопада 2015 року за участю свідка ОСОБА_4, протоколу огляду предмету від 27 листопада 2015 року за участю свідка ОСОБА_6, оскільки дані слідчі дії були проведені у відповідності до положень статей 103, 104, 105, 106 КПК України, зазначені у протоколах відомості мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд першої інстанції встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та, ухвалюючи вирок, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 вчинив інкриміноване йому суспільно небезпечне діяння.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому злочині доведена поза розумним сумнівом.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість, з дотриманням вимог статей 85- 87, 89, 94, 95 КПК України.

Суд уважає, що судовий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 проведено з дотриманням вимог ст. 337 КПК України, в межах пред`явленого обвинувачення, та його діям дано правильну юридичну оцінку.

Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам статей 370, 374, 415 КПК України.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції, обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на певний строк із конфіскацією майна, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, та наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, а також дані про особу винного, зокрема, те, що він раніше не судимий, суспільно-корисною працею не займається, офіційно не працевлаштований, нікого не має на утриманні, не страждає тяжкими захворюваннями, не є інвалідом, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, тобто дотримався вимог статей 50, 65- 67 КК України.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції, зокрема, за апеляційною скаргою обвинуваченого, доводи якої аналогічні доводам касаційної скарги захисника, з дотриманням вимог статей 404, 405, 407, 412- 414, 439 КПК України перевірив зазначені в ній доводи, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави.

За результатами перегляду вироку суду першої інстанції суд апеляційної інстанції з урахуванням конкретних обставин справи погодився з оцінкою доказів, досліджених місцевим судом та врахованих при доведенні винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції, на думку Суду, правомірно виключив з мотивувальної частини вироку посилання як на доказ на протокол пред`явлення для впізнання від 20 листопада 2015 року за участю свідка ОСОБА_2 у частині вказівки свідка на спричинення ОСОБА_1 удару ОСОБА_3 .

З такими висновками суду апеляційної інстанції погоджується й колегія суддів касаційного суду.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419, 439 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника Мороза Є.В. залишити без задоволення, а вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року стосовно ОСОБА_1 - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.О. Марчук А.М. Макаровець В.К. Маринич