ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2022 року
м. Київ
справа № 722/151/20
провадження № 51 - 71 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів: Лагнюка М.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Крота І.М.,
прокурора Єременка М.В.,
захисників Поляка П.П., Поляк М.В. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами прокурора та захисника Поляк М.В. на вирок Кельменецького районного суду Чернівецької області від 26 травня 2021 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 03 листопада 2021 року стосовно
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця м. Сокиряни Чернівецької області,
який мешкає за адресою:
АДРЕСА_1,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України;
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_2 ),
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України;
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_3,
уродженки та мешканки
АДРЕСА_3 ),
обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України;
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
уродженця м. Чернівців, який мешкає за адресою:
АДРЕСА_4,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Кельменецького районного суду Чернівецької області від 26 травня 2021 року засуджено за ч. 2 ст. 162 КК України:
- ОСОБА_1 - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- ОСОБА_2 - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- ОСОБА_3 - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- ОСОБА_4 - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на кожного з них обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Чернівецький апеляційний суд 03 листопада 2021 року вирок суду першої інстанції скасував, постановив ухвалу, якою кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 закрив на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 обвинувачувались у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
Так, 18 липня 2017 року ОСОБА_4, працюючи на посаді Сокирянського міського голови, ОСОБА_3 - на посаді начальника відділу організаційної, кадрової роботи, зв`язків з громадськістю та засобами масової інформації Сокирянської міської ради, ОСОБА_2 - на посаді директора комунального підприємства "Сокиряни-благоустрій", ОСОБА_1 - на посаді начальника відділу документообігу та комп`ютерно-технічного забезпечення Сокирянської міської ради, тобто будучи службовими особами, прибули до садиби АДРЕСА_4, яка перебувала у володінні ОСОБА_5 . ОСОБА_4 дав вказівку зняти сітку, якою була огороджена дана земельна ділянка, та разом із ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 провели її огляд.
Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проникли до господарського приміщення, розташованого на цій земельній ділянці, яке перебувало у володінні ОСОБА_5 .
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
За змістом касаційної скарги прокурор, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про незаконність скерування обвинувального акта до суду поза межами строку досудового розслідування та незаконно закрив кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України з огляду на те, що ця норма кримінального процесуального закону може застосовуватись до справ, у яких відомості про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань після 15 березня 2018 року, а у даному кримінальному провадженні відомості про злочин були внесені 24 липня 2017 року, й закон не має зворотної дії у часі. Крім того, вказує на те, що апеляційний розгляд відбувся без участі потерпілого, що призвело до порушення принципу змагальності сторін.
У касаційній скарзі захисник Поляк М.В., не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - закрити за відсутністю у їхніх діях складу інкримінованого кримінального правопорушення. Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що суд першої інстанції дав неправильну оцінку зібраним у справі доказам та дійшов помилкового висновку про наявність в діях обвинувачених складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України, оскільки земельна ділянка, яка перебувала у володінні ОСОБА_5, є прибережною захисною смугою, відноситься до земель водного фонду та є власністю Українського народу, права власника від імені якого в даному випадку здійснює Сокирянська міська рада, тому ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, будучи службовими особами Сокирянської міської ради, діяли в межах своїх повноважень та могли заподіяти шкоди правоохоронюваним інтересам потерпілого лише в стані крайньої необхідності, що полягала у відверненні небезпеки, яка загрожувала життю і здоров`ю населення Сокирянського району. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції, вірно встановивши факт направлення обвинувального акта до суду поза межами строку досудового розслідування, закрив кримінальне провадження з нереабілітуючої підстави, без скасування підозри, погіршивши становище обвинувачених, при цьому не надав оцінки доводам апеляційної скарги сторони захисту. Зазначає про те, що на час подій, що мали місце 18 липня 2017 року, Сокирянська міська рада, від імені якої діяли обвинувачені, була законним та фактичним володільцем земельної ділянки, якою незаконно володів потерпілий, тому в діяннях ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відсутні ознаки злочинності інкримінованого їм діяння.
Позиції учасників судового провадження
Захисники Поляк М.В. та Поляк П.П. касаційну скаргу сторони захисту підтримали повністю, касаційну скаргу прокурора - частково в частині неправильного закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, просили закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за відсутністю у їхніх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України.
Прокурор підтримав обидві касаційні скарги в частині доводів щодо неправильного закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, просив ухвалу скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Положенням ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 438 КПК Українипідставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому, безумовно, повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК України.
Частиною 2 ст. 419 КПК України визначено, що при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Тобто суд апеляційної інстанції має перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі матеріалами та дати на кожен доречний і важливий аргумент сторони вичерпну відповідь у своєму рішенні.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка зобов`язана перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження обставин й оцінки доказів з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПКУкраїни.
У разі встановлення апеляційним судом обставин, зазначених у ст. 284 КПК України, рішення про скасування обвинувального вироку та закриття кримінального провадження, передбачене ст. 417 КПК України, має бути належним чином мотивоване, а такі висновки суду мають бути підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими в суді апеляційної інстанції.
Недотримання наведених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Колегія суддів касаційного суду уважає, що суд апеляційної інстанції вказаних вимог закону при перегляді вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за апеляційною скаргою захисника не дотримався з огляду на таке.
Так, суд першої інстанції, заслухавши пояснення потерпілого, свідків, обвинувачених, надані ними в судових дебатах, та дослідивши письмові докази, визнав винуватими ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України, мотивуючи своє рішення тим, що обвинувачені, будучи службовими особами, незаконно проникли до іншого володіння особи та незаконно провели в ньому огляд.
Не погоджуючись із вироком суду першої інстанції, захисник Поляк М.В. подала апеляційну скаргу, в якій із наведенням відповідних обґрунтувань просила скасувати оскаржуване судове рішення, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України закрити за відсутністю в їхніх діях складу інкримінованого кримінального правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог захисник вказувала на те, що судом першої інстанції неправильно встановлені фактичні обставини, оскільки правомірним володільцем спірної земельної ділянки, яка є прибережною захисною смугою й відноситься до земель водного фонду та не є матеріальним об`єктом в розумінні ст. 233 КПК України, була Сокирянська міська рада, від імені якої у даному випадку діяли ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з метою усунення перешкод у її користуванні для відвернення небезпеки, тому й умислу на проникнення до іншого володіння особи у них не було. Також захисник зазначала про складення обвинувального акта поза межами строків досудового розслідування та невірне тлумачення судового рішення Верховного Суду України від 24 березня 2016 року у справі № 5-299кс15.
Однак суд апеляційної інстанції належним чином вищезазначених доводів апеляційної скарги захисника не перевірив, не навів переконливих мотивів для їхнього спростування та не зазначив підстави, через які залишив їх без задоволення.
Так, суд апеляційної інстанції частково погодився з доводами сторони захисту й закрив кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Закриваючи кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції своє рішення мотивував тим, що направлення обвинувального акта прокурором відбулось поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я, що виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), унеможливлює розгляд кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
При цьому інших доводів суд апеляційної інстанції не розглянув, обмежившись формулюванням про те, що колегія суддів не наводить обґрунтованості інших доводів апеляційної скарги з огляду на встановлення підстав для закриття кримінального провадження.
Колегія суддів касаційного суду погоджується з викладеними в касаційній скарзі доводами сторони захисту про формальний розгляд апеляційної скарги захисника.
Водночас поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось те, що частину першу статті 284 доповнено пунктом 10 згідно із Законом № 2147-VIIIвід 03 жовтня 2017 року, за яким ці зміни вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, тобто після 15 березня 2018 року, не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань після введення в дію цих змін.
Відтак, застосування судом апеляційної інстанції в даному випадку п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України як підстави для закриття кримінального провадження не ґрунтується на вимогах закону, оскільки відомості про вчинення інкримінованого ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 кримінального правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 липня 2017 року, тобто, до внесення вказаних змін.
Разом із тим, колегія суддів визнає необґрунтованими доводи прокурора в частині порушення КПК України (4651-17) щодо здійснення апеляційного розгляду без участі потерпілого з огляду на наявність у матеріалах провадження заяви потерпілого ОСОБА_5 про можливість розгляду апеляційної скарги без його участі, що не суперечить вимогам ст. 405 КПК України. При цьому про дату та час кожного судового засідання потерпілий був повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
З огляду на викладене ухвала суду апеляційної інстанції як така, що не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суд має врахувати наведене в цій постанові та ухвалити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
Водночас, враховуючи наявність у суду апеляційної інстанції достатніх повноважень та процесуальних можливостей для перевірки викладених у апеляційній скарзі доводів сторони захисту, які є аналогічними доводам касаційної скарги, Суд не вбачає підстав для скасування вироку суду першої інстанції.
За таких обставин касаційні скарги прокурора та захисника підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд
постановив:
Касаційні скарги прокурора та захисника Поляк М.В. задовольнити частково.
Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 03 листопада 2021 року стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
С у д д і:
Н.О. Марчук М.М. Лагнюк В.К. Маринич