686/18493/20 Про умисне ухилення від сплати аліментів, присуджених на підставі судового рішення - 05.05.2022 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Залуцького В.Н. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 травня 2021 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 14 грудня 2021 року у кримінальних провадженнях № 12019240010003998 від 23 серпня 2019 року та № 12019240010003082 від 08 жовтня 2020 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Ташкент Республіки Узбекистан, мешканця АДРЕСА_1 ),

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 164, ст. 389-2 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 травня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 164, ст. 389-2 КК України із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 164, ст. 389-2 КК України, за наступних обставин.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 липня 2011 року зобов`язано ОСОБА_1 сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі ј частини усіх доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 травня 2011 року до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 липня 2018 року про збільшення розміру аліментів, ОСОБА_1 зобов`язано сплачувати аліменти в розмірі ј частини усіх доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 квітня 2018 року до досягнення дитиною повноліття щомісячно.

Водночас ОСОБА_1, достовірно знаючи про вищевказані рішення суду та необхідність сплачувати аліменти на утримання своєї неповнолітньої дитини, будучи неодноразово попередженим державним виконавцем про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, являючись дієздатною та працездатною особою, маючи офіційне джерело доходу, не повідомляючи при цьому державного виконавця про працевлаштування та суму заробітку, в центрі зайнятості не реєструвався, документів, які б свідчили про неможливість працевлаштування чи погіршення стану здоров`я у виконавчу службу не пред`являв, на виклики державного виконавця не з`являвся, матеріальної допомоги на дитину не надавав та участі у вихованні дитини не приймав, діючи умисно, протиправно, в період з 26 травня 2011 року по 01 липня 2020 року, злісно ухилився від сплати аліментів, встановлених вищенаведеним рішенням суду, у зв`язку із чим станом на 02 липня 2020 року виникла заборгованість в розмірі 83 852, 79 грн, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці.

Крім того, постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 183-1 КУпАП (Несплата аліментів) та накладено адміністративне стягнення у виді виконання суспільно корисних робіт на строк 360 годин, внаслідок чого 19 лютого 2020 року останнього поставлено на облік в Хмельницькому міськрайонному відділі філії Державної установи "Центр пробації" у Хмельницькій області.

В подальшому, 25 лютого 2020 року ОСОБА_1 ознайомився з порядком та умовами відбування призначеного йому покарання у виді суспільно корисних робіт, під час чого останній попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування такого покарання, та отримав направлення в управляючу муніципальну компанію "Центральна" Хмельницької міської ради для відбування зазначеного покарання, на підставі чого 28 лютого 2020 року директором УМК "Центральна" м. Хмельницького винесено наказ про прийняття ОСОБА_1 для відбування покарання у виді суспільно корисних робіт.

Однак, згідно графіку виходу на роботу, обвинувачений жодної години не відпрацював, у зв`язку з чим постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 травня 2020 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183-2 КУпАП (Ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт) з призначенням адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту на строк 3 доби, яке останній відбув в повному обсязі.

Після відбуття вказаного адміністративного стягнення, ОСОБА_1 в Хмельницькому міськрайонному відділі філії Державної установи "Центр пробації" у Хмельницькій області 17 серпня 2020 року повторно отримав направлення в управляючу муніципальну компанію "Центральна" Хмельницької міської ради для відбування покарання у виді суспільно корисних робіт, на підставі чого 21 серпня 2020 року директором УМК "Центральна" м. Хмельницького винесено наказ про прийняття ОСОБА_1 для відбування покарання у виді суспільно корисних робіт на строк 360 годин з 25 серпня 2020 року.

Разом з тим ОСОБА_1, будучи притягнутим до адміністративної відповідальності за ст. 183-2 КУпАП (Ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт), умисно продовжив ухилятися від відбування суспільно корисних робіт без поважних причин.

Вказаними протиправними діями ОСОБА_1, діючи умисно, злісно ухилявся від відбування суспільно корисних робіт строком 360 годин, призначених йому постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2020 року, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 389-2 КК України.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 14 грудня 2021 року апеляційну скаргу захисника Залуцького В.Н. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Залуцький В.Н., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій щодо засудженого ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. При цьому стверджує, що місцевий суд позбавив сторону захисту можливості повноцінно реалізувати своє право на виступ у судових дебатах, оскільки безпідставно відмовив у задоволенні клопотань про відкладення судового розгляду з метою надання часу для підготовки до виступу.

Обґрунтовуючи свої доводи, захисник вказує, що в судовому засіданні від 13 травня 2021 року місцевий суд, закінчивши з`ясування обставин та перевірку їх доказами, перейшов на стадію судових дебатів, у зв`язку з чим захисником та обвинуваченим було заявлено клопотання про відкладення судового засідання та надання часу для підготовки до виступу у судових дебатах, з посиланням на те, що сторона захисту не готова до даної стадії судового розгляду. Однак суд, розглянувши заявлені клопотання, безпідставно відмовив у їх задоволенні, чим порушив право обвинуваченого ОСОБА_1 на захист, а також недотримався принципів рівності сторін, змагальності та справедливого судового розгляду.

Водночас захисник, посилаючись на постанову Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 643/2909/17, стверджує, що місцевий суд, за вказаних обставин, мав надати стороні захисту час для підготовки до виступу у судових дебатах.

Крім того, захисник зауважує, що під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_1 звертав увагу колегії суддів на вказане порушення, однак апеляційний суд, постановляючи рішення, зазначені зауваження проігнорував, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України.

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник Залуцький В.Н. підтримав свою касаційну скаргу, просив її задовольнити, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати й призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Прокурор Мороз С.В. заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисника, просив постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПКУкраїни підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції, зокрема, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

При вирішенні питання про наявність зазначеної у п. 1 ч. 1 цієї статті підстави суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 КПК України.

Висновки судів попередніх інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 164, ст. 389-2 КК України у касаційній скарзі захисника не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.

Доводи касаційної скарги захисника про допущення місцевим судом істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, що виразилося у безпідставній відмові в задоволенні клопотань сторони захисту про надання часу для підготовки до судових дебатів, на переконання колегії суддів, є необґрунтованими з огляду на таке.

Положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено право обвинуваченого мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту на усіх етапах кримінального провадження, у тому числі й під час судового розгляду.

Крім того, таке право знайшло своє тлумачення й в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кен проти Австрії", згідно якого обвинуваченому має бути надана змога належним чином організувати (підготувати) свій захист та без обмежень можливостей викласти усі відповідні аргументи сторони захисту перед судом і, таким чином, повпливати на перебіг судового розгляду.

Водночас забезпечення такого права має узгоджуватися з дотриманням чіткого балансу з розумністю строків судового розгляду.

Крім того, під час забезпечення права мати достатній час та можливості для підготовки до захисту слід враховувати й низку умов, зокрема: характер справи, її складність, стадію, на якій знаходиться кримінальне провадження, класифікацію кримінального правопорушення, завантаженість захисників та інші.

Системний аналіз параграфу 3 глави 28 кримінального процесуального закону (Процедура судового розгляду), свідчить про те, що судові дебати - обов`язкова частина стадії судового розгляду, в якій виступають його учасники з аналізом доказів, які були досліджені в судовому розгляді, та пропозиціями про вирішення кримінального провадження.

Частиною 1 ст. 364 КПК України передбачено, що у судових дебатах виступають прокурор, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач, його представник, обвинувачений, його законний представник, захисник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Учасники судового розгляду мають право заявити суду клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для підготовки до судових дебатів. Однак необхідність цієї перерви має визначатись судом з урахуванням таких критеріїв, як складність та обсяг кримінальних проваджень.

З матеріалів провадження вбачається, що під час всього судового розгляду ОСОБА_1 надавалась кваліфікована правова допомога захисника, справа малоепізодна, на момент судового розгляду містилась в двох томах, кримінальне провадження в суді першої інстанції розглядалось з 28 липня 2020 року по 14 травня 2021 року, тобто справа перебувала в суді тривалий час, протягом якого ОСОБА_1 та його захисник мали достатній час і можливості узгодити свою позицію й підготуватись до судових дебатів.

При цьому станом на 08 квітня 2021 року судом першої інстанції під час з`ясування обставин та перевірки їх доказами було допитано обвинуваченого, потерпілу, свідків, досліджено надані сторонами провадження письмові докази та відкладено судовий розгляд на 13 травня 2021 року для додаткового допиту потерпілої, а тому обвинувачений ОСОБА_1 і його захисник Залуцький В.Н. передбачали можливість закінчення судового слідства й переходу до судових дебатів під час наступного судового засідання та в даному конкретному випадку мали достатньо часу для підготовки до наступної стадії судового розгляду.

Разом з тим колегія суддів звертає увагу й на те, що положеннями ст. 322 КПК України визначено вичерпний перелік випадків відкладення судового засідання, які не вважаються порушенням безперервності судового розгляду. При цьому відкладення судового розгляду з метою підготовки учасників провадження до судових дебатів до них не відноситься, а тому суд, розглядаючи клопотання сторони захисту про надання часу для підготовки до виступу у судових дебатах, не був обмежений законом необхідністю задоволення таких вимог захисника і обвинуваченого та вирішував питання щодо доцільності відкладення або продовження судового засідання, виходячи з положень ст. 318 КПК України.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 05 червня 2018 року в справі № 243/10716/16-к (провадження № 51-1782 км18).

За таких обставин доводи касаційної скарги захисника про порушення права на захист засудженого ОСОБА_1 під час судових дебатів, а також недотримання місцевим судом принципів рівності сторін, змагальності та справедливого судового розгляду, на переконання Суду, є необґрунтованими.

Крім того, колегія суддів також вважає, що посилання у касаційній скарзі захисника на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 24 листопада 2021 року у справі № 643/2909/17 (провадження № 51-5055км20) як на додатковий аргумент щодо незаконності вироку з підстав ненадання судом часу для підготовки до виступу у судових дебатах, є безпідставними, оскільки вказане рішення було ухвалено судом касаційної інстанції з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, які суттєво відрізняються від встановлених обставин у даному кримінальному провадженні.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що вирок місцевого суду відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.

Що стосується доводів захисника про допущення апеляційним судом істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, у своїй касаційній скарзі захисник Залуцький В.Н. стверджує, що в ході судового розгляду в суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_1 звертав увагу колегії суддів на процесуальні порушення, допущені місцевим судом, які виразилися у ненаданні стороні захисту можливості підготуватися до судових дебатів, проте апеляційний суд, постановляючи ухвалу, проігнорував вказані зауваження обвинуваченого та не зазначив їх у своєму рішенні, чим, на переконання захисника, порушив вимоги ст. 419 КПК України.

Однак колегія суддів вважає безпідставними вищенаведені доводи захисника з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись з вироком місцевого суду, захисник оскаржив його в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У своїй апеляційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, просив вирок місцевого суду змінити, призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням. При цьому питання про порушення місцевим судом норм процесуального закону, зокрема не надання стороні захисту можливості підготуватися до судових дебатів, захисник у своїй апеляційній скарзі не ставив.

Приймаючи до уваги вищенаведене Верховний Суд не вбачає підстав, які б свідчили про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України, оскільки апеляційна скарга не містить доводів захисника щодо незаконності вироку у зв`язку з відмовою у наданні стороні захисту часу для підготовки до виступу у судових дебатах, а посилання у касаційній скарзі на те, що ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду надавав пояснення, в яких вказував на зазначені порушення, на переконання колегії суддів, не можуть свідчити про допущення апеляційним судом порушень норм КПК України (4651-17) , оскільки суд апеляційної інстанції в силу вимог ст. 404 КПК України здійснює судовий розгляд в межах поданої апеляційної скарги.

Крім того, в ході касаційного розгляду Судом встановлено, що апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду, дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі захисника доводам, ретельно їх перевірив та обґрунтовано залишив без задоволення, належним чином мотивувавши своє рішення.

На переконання колегії суддів, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Ураховуючи вищевказане, а також те, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено колегія суддів вважає, що касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

Касаційну скаргу захисника Залуцького Віктора Нарцизовича в інтересах засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 травня 2021 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 14 грудня 2021 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.