279/4040/20 Про замах на умисне вбивство чоловіком своєї дружини, скоєне під час сварки на грунті особистих неприязних відносин, скоєне чоловіком із застосуванням незареєстрованої вогнепальної зброї - 03.05.2022 Прийняття

розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - Кремеза О.В. на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 2 червня 2021 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020060060000344 від 13 квітня 2020 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Радогоща, Житомирської області, мешканця АДРЕСА_1, такого, що судимості не мав,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 115, частиною 1 статті 263 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 2 червня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 115 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років, за частиною 1 статті 263 КК - на 3 роки позбавлення волі.

Відповідно до частини 1 статті 70 ККза сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено обчислювати з дня затримання - 13 квітня 2020 року.

Запобіжний захід ОСОБА_1 ухвалено до набрання вироку законної сили залишити тримання під вартою.

Як установлено судом та детально викладено у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 13 квітня 2020 poку о 16:25, перебуваючи в стані алкогольною сп`яніння, знаходячись за місцем свого проживання в подвір`ї домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, маючи умисел на протиправне заподіяння смерті іншій людині - своїй дружині ОСОБА_2, діючи умисно, на ґрунті виниклого конфлікту, умисно здійснив два постріли з незареєстрованої вогнепальної мисливської гладкоствольної рушниці ТОЗ БМ 16 калібру, яка була заряджена патронами 16 калібру, які були споряджені шротом, у тіло своєї дружини ОСОБА_2 . В результаті чого заподіяв потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя.

Рятуючи своє життя ОСОБА_2 намагалась втекти, але не змогла цього зробити так як від отриманих вогнепальних поранень впала на землю і не могла самостійно пересуватись.

Продовжуючи свої злочинні дії спрямовані на вбивство дружини, ОСОБА_1 перезарядив вказану мисливську рушницю, наблизився до ОСОБА_2 та навів вогнепальну зброю на тіло дружини, з метою вистрілити в неї третій раз, однак в цей час до нього підбіг їх неповнолітній син ОСОБА_3, який рукою відштовхнув ствол в сторону від тіла матері, і відразу ж ОСОБА_1 провів постріл, який не влучив у потерпілу ОСОБА_2 .

Таким чином ОСОБА_1 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, а саме на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_2, але злочин не закінчив з причин, які не залежали від його волі.

13 квітня 2020 року о 17:40 під час проведення огляду місця події за місцем проживання ОСОБА_1 в приміщенні гаражу, який розташований на території вказаного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, було виявлено та вилучено 80 патронів, які відповідно до висновку експерта N 6/4-134від 28 квітня 2020 року є боєприпасами стрілецької вогнепальної зброї.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року вказаний вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про зміну вказаних судових рішень шляхом перекваліфікації дій ОСОБА_1 з частини 2 статті 15 частини 1 статті 115 КК на частину 1 статті 121 КК та просить призначити покарання в межах санкції статті зазначеної статті з врахуванням особи засудженого та зменшити відшкодування моральної шкоди за цивільним позовом ОСОБА_4 до 50 000 грн.

Посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості.

Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що суди неправильно визначили кваліфікацію дій ОСОБА_1, вважаючи пред`явлене йому органом досудового розслідування обвинувачення за частиною 2 статі 15, частиною 1 статті 115 КК в наданих суду доказах таким, що не знайшло свого підтвердження, оскільки досудове розслідування та під час судового слідства не встановлено, що здійснюючи постріли з мисливської рушниці в напрямку потерпілої ОСОБА_2 він мав прямий умисел на ЇЇ вбивство.

Захисник також вважає занадто суворим призначене покарання, оскільки пом`якшуючі покарання обставини лише формально перераховані, але не враховані, а також стверджує про необґрунтованість розміру заподіяної моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, який підтримав касаційну скаргу, доводи представника потерпілої, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, доводи прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягають на наступних підставах.

Мотиви Суду

Відповідно до частини 2 статті 433 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК (4651-17) ) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 та кваліфікація його дій за частиною 1 статті 263 КК у касаційній скарзі захисником не оспорюються, а тому не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги захисника щодо неправильної кваліфікації дій ОСОБА_1 за частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 115 КК та недоведеність його винуватості поза розумним сумнівом за цими статтями є неспроможними.

Підтверджуючи пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення та не погоджуючись з твердженням сторони захисту про необхідність перекваліфікації дій засудженого, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, встановив, що ОСОБА_1 передбачав настання смерті своєї дружини, саме такий наслідок охоплювався його умислом. Зокрема вказано, що намір ОСОБА_1 позбавити життя свою дружину підтверджувався його погрозами до дня вчинення злочину, неприязними відносинами між ним та дружиною, його поведінкою, яка передувала цим подіям; спрямованість його дій підтверджено здійснення пострілів у життєво важливі органи, застосування рушниці, тобто такого засобу, яким безсумнівно може бути заподіяна смерть. Інтенсивність його дій свідчила про бажання позбавити життя дружину, оскільки він заходив до гаражу, брав патрони і цілився на дружину, яка була в безпорадному стані, лежала, стікаючи кров`ю.

Крім того, відповідно до показання свідка ОСОБА_5 засуджений погрожував всім сусідам постріляти їх у випадку, якщо вони стануть надавати допомогу його дружині, а свої злочинні дії засуджений припинив лише після фізичного втручання сусіда ОСОБА_6 та свого неповнолітнього сина ОСОБА_3, котрий хоч і направив ствол рушниці в землю, але за своїми фізичними даними не міг самостійно припинити злочинні дії батька.

Дослідивши показання ОСОБА_1, потерпілої та свідків, а також письмові докази, як то: протоколи огляду місця події, протокол огляду предметів, висновки експертів, заяву потерпілої, протокол слідчого експеримента за участю свідка, висновок судово-психіатричної експертизи, суд прийшов до твердого переконання, що умисел засудженого був направлений на настання смерті, а тому його показання щодо бажання налякати дружину суд розцінив як бажання ухилитися від відповідальності за скоєне.

Апеляційний суд, додатково проаналізувавши зібрані у провадженні докази в їх сукупності, вважав, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у закінченому замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині - ОСОБА_2 та у незаконному поводженні із бойовими припасами та вибуховими речовинами, а саме: носінні, придбанні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, обґрунтувавши це належним чином у вироку з посиланням на докази та надавши їм відповідну оцінку.

Про умисел на вбивство потерпілої вказують, зокрема, такі обставини, як постріл засудженим у потерпілу зі зброї, що була приведена ним у бойову готовність, у життєво важливий орган, заходив до гаражу за патронами та цілився на потерпілу, намагання повторно здійснити постріл, який був відвернутий його сином та сусідом, попередні погрози щодо вбивства потерпілої, байдуже ставлення до спричинених наслідків, погрози вбивством сусідів, якщо ті стануть надавати допомогу потерпілої.

На підставі об`єктивно з`ясованих усіх обставин кримінального провадження у сукупності та з урахуванням знаряддя й способу вчинення злочину, характеру та локалізацію поранень, поведінки винного до та після вчинення злочину, суди дійшли обґрунтованих висновків про наявність умислу на вчинення саме вбивства потерпілій, які не було завершено з причин, що не залежали від його волі.

З наведеної сукупності доказів вбачається, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів зроблено з дотриманням вимог статті 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до статті 94 КПК.

З такими висновками погоджується і колегія суддів, оскільки такі докази узгоджуються між собою, а тому доводи сторони захисту про неправильну кваліфікацію дій засудженого є неспроможною.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі у розмірі 9 років є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів. Таким чином призначене покарання відповідає загальним засадам, визначеним статтями 50, 65 КК України.

Колегія суддів вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди є співмірним понесеним потерпілою стражданням від наслідків злочину, оскільки вона потребує тривалого відновлення. Отже, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, правильно врахував, щопотерпіла перенесла фізичний біль, страх за своє життя, фізичні та психічні страждання, їй було проведено декілька складних операцій, які укоротили її життя, вона не працює, порушені її звичайні життєві зв`язки, вона терпіла сором перед сусідами.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними і обґрунтованими та не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника.

На підставі наведеного, керуючись статтями 433, 434, 436 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

Вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 2 червня 2021 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника Кремеза О.В. - без задоволення.