Постанова
Іменем України
21 квітня 2022 року
м. Київ
Справа № 280/38/18
Провадження № 51-6087 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Білик Н.В., Остапука В.І.,
при секретарі Ігнатенку Ю.В.,
за участю прокурора Матюшевої О.В.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017060190000888 за обвинуваченням
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у с. Козіївка Коростишівського району Житомирської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України,
за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Брусилівського районного суду Житомирської області від 09 квітня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 119 КК Українина 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки, і покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування спричиненої матеріальної шкоди 7 806 (сім тисяч вісімсот шість) гривень 68 копійок, моральної шкоди 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень.
Вирішено питання про речові докази у провадженні.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого адвоката Здоренка В.М. про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК Українивідмовлено.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року вищевказаний вирок залишено без змін.
За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 26 грудня 2017 року, приблизно о 3 годині, у дворі багатоквартирного будинку № 17 по вул. Героїв Небесної Сотні в м. Коростишів під час конфлікту на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_4, які перебували у стані алкогольного сп`яніння, наніс один удар рукою по обличчю ОСОБА_4, від якого останній впав. Після цього ОСОБА_1, продовжуючи свої злочинні дії, наніс ще ряд ударів рукою по обличчю ОСОБА_4, який лежав на спині. Внаслідок заподіяних ОСОБА_1 тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження, які за механізмом свого утворення складають закриту черепно-лицьову травму, тобто утворились за невеликий проміжок часу до настання смерті, що може вимірюватись хвилинами, від контактів (не менше 6) із твердими тупими предметами з обмеженою контактуючою поверхнею, які не залишили специфічних ознак, за допомогою яких їх можливо було б ідентифікувати, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Після умисного заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 . ОСОБА_1 залишив місце пригоди. В результаті отриманих тілесних ушкоджень, які знаходяться у прямому причинному зв`язку зі смертю, ОСОБА_4 втратив свідомість та помер внаслідок закриття дихальних шляхів кров`ю.
Таким чином, ОСОБА_1 проявив злочинну недбалість, не передбачивши можливості настання суспільно-небезпечних наслідків від вчинених ним дій, хоч повинен був та міг їх передбачити.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, а також істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, і призначити новий розгляду у суді апеляційної інстанції. Вважає, що призначаючи ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, суд першої інстанції не надав оцінки наслідкам вчиненого правопорушення у вигляді смерті людини. Зазначає, що не враховано судом особу обвинуваченого, який за три роки судового розгляду не намагався відшкодувати шкоду. Стверджує, що апеляційний суд необґрунтовано відхилив доводи апеляційної скарги прокурора. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
У надісланих до суду касаційної інстанції письмових запереченнях захисник Здоренко В.М. вважає касаційну скаргу прокурора необґрунтованою, просить залишити без зміни ухвалу апеляційного суду.
Від потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надійшли заяви про можливість слухання справи щодо ОСОБА_1 без їхньої участі.
Прокурор підтримала доводи, викладені в касаційній скарзі прокурора, касаційну скаргу просила задовольнити.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення
у межах касаційної скарги.
Висновків суду про доведеність винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 119 ККУкраїни, прокурор у касаційній скарзі не оспорює.
Відповідно до вимог ст. 65 ККУкраїни суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Так, колегія суддів касаційного суду погоджується із висновками апеляційного суду про те, що призначаючи ОСОБА_1 покарання, місцевий суд дотримався положень ст. 65 КК України. При призначенні ОСОБА_1 покарання судом враховано тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до нетяжкого злочину, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, працює, раніше не судимий. Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, згідно ст. ст. 66, 67 КК України судом не встановлено.
Врахувавши наведені обставини, місцевий суд призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 119 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки, та дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування положень ст. ст. 75, 76 КК України, враховуючи усі обставини справи, а також дані досудової доповіді про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства.
Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що призначене ОСОБА_1 судом першої інстанції покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 119 КК України із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України, - є необхідним та достатнім для досягнення мети покарання та не може бути визнано явно несправедливим. Так, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 повністю визнав себе винним, щиро розкаявся, згідно наданих апеляційному суду квитанцій обвинувачений направляв потерпілим поштою грошові перекази у відшкодовування завданої шкоди внаслідок кримінального правопорушення, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.
Окрім того, відповідно до копії довідки Військової частини А1586 Міністерства Оборони України від 06.04.2022 року, надісланої поштовим зв`язком захисником на адресу суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 з 10 березня 2022 року призваний до лав Збройних Сил України по мобілізації та зарахований до списків особового складу військової частини А1586, відповідно до Указу Президента України № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" у зв`язку з військовою агресією РФ проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової та мобілізаційної готовності Збройних Сил України, відповідно до ч. 2 ст. 102, пунктів 1,17, 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України.
З огляду на наведене, у касаційній скарзі прокурора відсутні достатні дані та переконливі доводи, які би спростовували висновки суду апеляційної інстанції, які б давали підстави визнати призначене засудженому судом покарання явно несправедливим через м`якість або свідчили би про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК України.
Апеляційний суд належним чином перевірив доводи апеляційної скарги прокурора, надав мотивовані відповіді.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність колегія суддів не встановила, а тому вважає, що в задоволенні касаційної скарги прокурора слід відмовити.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
С.І. Кравченко Н.В. Білик В.І. Остапук