129/2554/16-к Про умисне вбивство, скоєне з особливою жорстокістю - 03.02.2022 Прийняття

іменем України03 лютого 2022 рокум. Київсправа № 129/2554/16-кпровадження № 51 - 3923 км 21Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:головуючої Яновської О. Г.,суддів Антонюк Н.О., Стефанів Н. С.,за участю: секретаря судового засідання Сергійчук Л. Ю., засуджених (в режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_1, ОСОБА_2, захисників(в режимі відеоконференцзв`язку) Порохненко І. В., Сувалова В. О.,потерпілої (в режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_3,прокурора Нескородяного А. М., розглянула в судовому засіданні касаційні скарги захисників Сувалова В. О. та Порохненко І.В. на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 26 листопада 2020 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 10 червня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016020000000193 щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого, останній раз вироком Гайсинського районного суду Вінницької області від 20 липня 2016 року за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Гайсин Вінницької області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2, раніше судиму, останній раз вироком Гайсинського районного суду Вінницької області від 24 червня 2015 року за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 70, ст. 75 КК до покарання на

3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнену від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки. Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від

02 вересня 2016 року скасовано звільнення від відбування покарання з іспитовим строком за цим вироком та направлено ОСОБА_1 для відбування призначеного судом покарання реально,

яких засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК.

ВступКримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 двічі розглядалось судами першої та апеляційної інстанцій. За результатами першого судового розгляду лише ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні вбивства з особливою жорстокістю особи похилого віку - ОСОБА_4 . Під час апеляційної перевірки вироку ОСОБА_1 надала показання щодо непричетності ОСОБА_2 до спричинення ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень, які, нібито, були завдані останньому ОСОБА_1 самостійно. Після повторного судового та апеляційного розгляду цього кримінального провадження вже обох - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - було засуджено за вчинення розбійного нападу та вбивство ОСОБА_4 . Сторона захисту вважає судові рішення незаконними та необґрунтованими. Основні доводи касаційних скарг обумовлюють необхідність вирішення судом касаційної інстанції двох основних питань:- чи є допустимими доказами протокол огляду місця події (далі - ОМП) від 08 червня 2016 року з додатками, постанова про визнання речовими доказами вилучених під час ОМП предметів, фотознімки та диск із записом ОМП, постанови про призначення експертиз щодо вилучених під час ОМП речей та висновки цих експертиз, заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 09.06.2016 року, рапорт від 09.06.2016 року, протоколи затримання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 09.06.2016 року, дві постанови прокурора про відібрання зразків крові від 10.06.2016 року, показання свідка ОСОБА_5 .?- чи можна вважати доведеною поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях?Вирішення визначених вище питань потребує більш детального опису обставин вчинених кримінальних правопорушень та доводів касаційних скарг, що Суд вважає за необхідне викласти у наступних частинах судового рішення.

Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені обставини1. Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 26 листопада 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано винними (кожного окремо) у вчиненні злочинів передбачених пунктами 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК та призначено покарання:ОСОБА_2 за пунктами 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна; за ч. 4 ст. 187 КК - 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.На підставі ч. 4 ст. 70 КК остаточно визначено ОСОБА_2 покарання за сукупністю злочинів з урахуванням покарання, призначеного за вироком Гайсинського районного суду Вінницької області від 20 липня 2016 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.За правилами ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_2 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення в даному кримінальну провадженні з моменту затримання - з 09 червня 2016 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі;ОСОБА_1 за пунктами 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна; за ч. 4 ст. 187 КК - 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна.Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна.На підставі ч. 2 ст. 71 КК за сукупністю вироків шляхом поглинення більш суворим покаранням невідбутої частини покарання за вироком Гайсинського районного суду Вінницької області від 24 червня 2015 року призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна.За правилами ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення в цьому кримінальному провадженні з моменту затримання - з 09 червня 2016 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.2. Цивільний позов потерпілої задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 5565 грн та 300 000 грн відповідно на відшкодування матеріальної та моральної шкоди.3. Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.4. Як установлено місцевим та апеляційним судами, ОСОБА_2, діючи спільно за попередньою змовою групою осіб із особою, яка раніше вчинила розбій - ОСОБА_1, в стані алкогольного сп`яніння, разом проникли у житло, здійснили розбійний напад на ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу, із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень. Діючи за домовленістю та з корисливих мотивів, засуджені вчинили умисне вбивство ОСОБА_4 з особливою жорстокістю. Вказані злочини було вичинено засудженими за таких обставин. 06 червня 2016 року приблизно о 17:00 год. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проникли на територію домоволодіння ОСОБА_4 на АДРЕСА_3 . Дотримуючись узгодженого плану та розподілу ролей, ОСОБА_2 раптово забіг до веранди будинку, де знаходився потерпілий. Застосовуючи небезпечне для життя насильство, ОСОБА_2 силоміць кинув ОСОБА_4 на підлогу та, долаючи його опір, притиснув. ОСОБА_1 закрила ротову порожнину ОСОБА_4 ганчіркою. ОСОБА_2 утримував ОСОБА_4 на підлозі, тоді як ОСОБА_1 обшукала кімнати з метою виявлення цінних речей. Не виявивши речей, які б становили істотну цінність, ОСОБА_1 повідомила про це ОСОБА_2 . Після цього засуджений з метою заподіяння смерті наніс потерпілому тілесні ушкодження руками, ножем та сокирою.ОСОБА_2 вказав ОСОБА_1 утримувати ОСОБА_4 . Діючи спільно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 умисно, тривалий час зі значною силою наносив удари ножем, сокирою та руками потерпілому в різні частини тіла, чим заподіяв ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді двох непроникаючих колото-різаних ран грудної клітки, однієї в ділянці сечовідного відростку, десяти ран в ділянці лівого стегна, одного колото-різаного проникаючого поранення живота, забійні рани в ділянці голови, численні синці та садна голови, обличчя, кінцівок та живота. Смерть ОСОБА_4 настала внаслідок чисельних колото-різаних поранень грудної клітки, живота, лівого стегна, які супроводжувались масивною зовнішньою гострою кровотечею та ускладнились геморагічним шоком. При цьому дані тілесні ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпечності для життя.Засуджені, переконавшись, що ОСОБА_4 помер, обшукали його будинок, викрали з нежитлового приміщення велосипед "Аіст", дві бензопили та інші речі, які значної матеріальної цінності не мали, чим заподіяли потерпілій ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 2828,11 грн. Засуджені покинули місце події, а викраденим майном розпорядилися на власний розсуд. 5. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 червня 2021 року вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 26 листопада 2020 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було залишено без змін.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали6. У касаційних скаргах захисники Сувалов В. О. та Порохненко І.В. ставлять питання про скасування судових рішень щодо засуджених із підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність під час досудового розслідування та судового розгляду.7. Захисник ОСОБА_2 - Порохненко І. В. указує на недопустимість доказів, які було отримано під час досудового розслідування. На думку захисника, протокол огляду місця події від 08 червня 2016 року з додатками є недопустимим доказом оскільки огляд було проведено без ухвали слідчого судді. Аналогічно, недопустимими є похідні докази, такі як постанова про визнання речовими доказами вилучених предметів під час слідчої дії, фотознімки, диск із записом, постанови про призначення експертиз щодо вилучених речей та висновки цих експертиз. Недопустимими доказами, на думку захисника, також є заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та рапорт від 09.06.2016 року, які не були відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 КПК. Суди не дали належної оцінки тому, що письмові зізнання ОСОБА_1 у вчиненні злочину відібрані без участі захисника. На думку захисту, судами однобічно були ураховані показання свідка ОСОБА_5 . Захисник вважає, що були проігноровані клопотання сторони захисту про визнання недопустимими доказами двох постанов прокурора про відібрання зразків крові від 10.06.2016 року в зв`язку з тим, що відповідний прокурор не була включена в групу прокурорів в даному кримінальному провадженні. Місцевий суд не розглянув клопотання захисту з приводу визнання цих доказів недопустимими, всупереч вимогам КПК (4651-17) обґрунтував указаними доказами доведеність винуватості засуджених. Показання ОСОБА_1 в судовому засіданні спростовують доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів. Апеляційний суд безпідставно відмовив стороні захисту в повторному дослідженні доказів у справі, не виправив помилку місцевого суду, тому ухвала суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки висновки апеляційного суду не мотивовано належним чином. Захисник просить скасувати ухвалу Вінницького апеляційного суду від 10 червня 2021 року та направити справу на новий розгляд в суді апеляційної інстанції.8. Доводи захисника ОСОБА_1 - Сувалова В. О. аналогічні доводам, викладеним в касаційній скарзі захисника Порохненко І. В. Крім того, адвокат Сувалов В.О. стверджує, що висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 діяла умисно за попередньою змовою із ОСОБА_2, є необґрунтованим. Зокрема, стороною обвинувачення не доведено спільного умислу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на заподіяння смерті ОСОБА_4, як і не доведено обсягу злочинних дій, які засуджена виконувала, які можуть мати причинний зв`язок із загибеллю потерпілого. ОСОБА_1 заздалегідь не домовлялася про спільне виконання злочинів. Дії, вчинені ОСОБА_2, не охоплювалися умислом ОСОБА_1 . Засуджена показувала, що була в домоволодінні ОСОБА_4 з метою придбання алкоголю в потерпілого. Призначаючи покарання винній, суд не врахував обставину, яка пом`якшує покарання, а саме наявність на утриманні сина ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ). У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують таку обтяжуючу обставину як стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 . На думку захисника, призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає ступеню тяжкості вичиненого кримінального правопорушення та даним про її особу. Захисник просить вирок і ухвалу суду щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.9. В запереченнях, які подано на касаційні скарги, потерпіла ОСОБА_3 просить залишити вирок та ухвалу суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без зміни, а касаційні скарги захисників - без задоволення.

Позиції учасників судового провадження10. Захисники та засуджені підтримали доводи касаційних скарг. 11. Прокурор та потерпіла ОСОБА_3 заперечили проти задоволення касаційних скарг.

Мотиви Суду12. Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників, прокурора та засуджених, потерпілої, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги захисника Порохненко І. В. та захисника Сувалова В. О. не підлягають задоволенню з наступних підстав.13. Відповідно до положень ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Щодо повторного дослідження доказів апеляційним судом

14. Як убачається зі змісту апеляційних скарг та ухвали суду, захисником

Порохненко І. В. ставилося питання про повторне дослідження доказів, у тому числі тих, які отримано з порушенням вимог кримінального процесуального закону. Проте, колегія суддів апеляційного суду не знайшла підстав для задоволення такого клопотання, визнала доводи апеляційних скарг такими, що є необґрунтованими.

15. За положеннями ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого. За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушенням.

16. Як свідчить ухвала апеляційного суду, колегія суддів не ставила під сумнів достовірність доказів, досліджених у суді першої інстанції. Вирішення питання допустимості та належності доказів не завжди вимагає їх повного дослідження. У касаційній скарзі захисту не міститься доводів про те, що відмова апеляційного суду провести повне дослідження доказів завадила стороні захисту належним чином обґрунтувати свою позицію щодо допустимості та належності доказів, наданих стороною обвинувачення. Правильність оцінки апеляційним судом аргументів сторони захисту щодо допустимості доказів є питанням, яке не залежить від питання повторного дослідження доказів. Аналогічна позиція виловлена Верховним Судом в постанові від 23.03.2021 р.

(справа №144/1182/15-к).

17. Ураховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційних скарг щодо безпідставної відмови в задоволенні поданого стороною захисту клопотання є необґрунтованими, оскільки процесуальних порушень під час здійснення апеляційного розгляду Судом встановлено не було, а безпосередня наявність клопотання не є підставою для обов`язкового його задоволення.

Щодо допустимості доказів

18. На думку захисників, протокол ОМП від 08 червня 2016 року з додатками є недопустимим доказом оскільки огляд було проведено без ухвали слідчого судді. Аналогічно, недопустимими є похідні докази, таки як постанова про визнання речовими доказами вилучених предметів під час слідчої дії, фотознімки, диск із записом, постанови про призначення експертиз щодо вилучених речей та висновки цих експертиз.

Суд погоджується із висновками судів, що твердження захисників про те, що протокол ОМП від 08.06.2016 з додатками є недопустимим доказом, є необґрунтованим. Ця слідча дія проводилась у присутності особи, яка мала право надавати дозвіл на огляд будинку - потерпілої ОСОБА_3, яка і надала такий дозвіл слідчим органам, крім того при цьому були присутні поняті як того і вимагає закон. Відповідно не має у Суду сумнівів в допустимості і похідних від зазначеного протоколу ОМП доказах. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 31.10.2019 р. (справа 346/7477/13-к), від 08.12.2020 р. (справа № 278/1306/17).

19. Недопустимими доказами, на думку захисника, також є заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та рапорт від 09.06.2016 року, які не були відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 КПК, а також протокол допиту ОСОБА_1 від 10.06.2016 року та диск до нього, протоколи затримання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 09.06.2016 року.

Відповідно до ч.4 ст. 95 КПК, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Крім того, істотним порушенням права на захист є проведення процесуальних дій із особою, яка є затриманою в зв`язку із підозрою у вчиненні особливо тяжкого злочину, що, згідно із ст. 52 КПК, обумовлює обов`язкову участь захисника в такому кримінальному провадженні.

Ураховуючи вимоги процесуального закону, Суд вважає, що заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а також протокол допиту ОСОБА_1 від 10.06.2016 року та диск до нього мають бути визнані недопустимими доказами.

Щодо рапорту працівника поліції від 09.06.2016 року Суд зауважує, що, хоч такий документ і досліджувався судом першої інстанції, однак посилання на нього як на доказ доведеності вини засуджених судові рішення не містять, що виключає необхідність його оцінки на відповідність критерію допустимості як ознаки доказу в кримінальному провадженні.

Аналогічно Суд не вбачає підстав для оцінки допустимості протоколів затримання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 09.06.2016 року в зв`язку із відсутністю у судових рішеннях посилання на ці протоколи як на докази доведеності вини засуджених.

20. Сторона захисту вважає, що були проігноровані клопотання про визнання недопустимими доказами двох постанов прокурора про відібрання зразків крові від 10.06.2016 року в зв`язку з тим, що відповідний прокурор не була включена в групу прокурорів в даному кримінальному провадженні.

Суд ураховує, що матеріали кримінального провадження не містять відповідної постанови про призначення прокурора Романової Л.М. в групу прокурорів в даному кримінальному провадженні. Водночас, в правовому висновку, викладеному в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 лютого 2021 року (справа № 754/7061/15), зазначено, що рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов`язково повинно прийматись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Виходячи з викладеного, Суд вважає, що є підстави визнати дві постанови прокурора Романової Л.М. про відібрання зразків крові від 10.06.2016 року недопустимими доказами та, відповідно, визнати недопустимими похідні докази, а саме висновки експертиз, проведених на основі зразків крові, відібраних на підставі зазначених постанов від 10.06.2016 року.

21. На думку сторони захисту, судами однобічно були ураховані показання свідка ОСОБА_5 . Зокрема, як вбачається з показів свідка ОСОБА_5, наданих ним суду першої інстанції, він повідомив, що перебував біля будинку загиблого в день виявлення злочину. З метою встановлення осіб, які причетні до скоєння вбивства ОСОБА_4, працівники поліції застосували службового собаку. Останній привів їх до куреня в лісі. Після огляду території біля куреня він зрозумів, що там проживає кілька осіб, одна з яких жінка. Також біля куреня працівники поліції знайшли велосипед, викрадений у ОСОБА_4 . Після затримання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за підозрою у скоєння злочинів відносно ОСОБА_4, він чув як ОСОБА_2 надавав працівникам поліції показання. При цьому, ОСОБА_2 стверджував, що він разом з ОСОБА_1 скоював злочини, говорив, що ударив ОСОБА_4 біля дверей, від чого останній упав. ОСОБА_2, відповідно до показань свідка ОСОБА_5, вказував, що він разом з ОСОБА_1 затягнули потерпілого в іншу кімнату, далі ОСОБА_1 тримала ОСОБА_4 та закривала йому рот, а ОСОБА_2 наносив йому тілесні ушкодження.

Суд зауважує, що показання, які містять висловлювання іншої особи, надані з метою доведення того, що інша особа висловилася саме так за певних обставин, не можуть вважатися показаннями із чужих слів відповідно до ст. 97 КПК України, оскільки у такому разі вони є повідомленням про факт висловлювання, який свідок безпосередньо спостерігав. Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постановах від 19.11.2019 р. (справа № 441/845/17), від 10.12.2020 р. (справа

З урахуванням вищевказаного колегія суддів вважає, що показання свідка

ОСОБА_5 щодо обставин вчинення злочину, про які він дізнався зі слів підозрюваного ОСОБА_2, в силу положень ст. 97 КПК України не є показаннями із чужих слів, оскільки зазначений свідок особисто сприймав безпосередні висловлювання підозрюваного, який вказував про факт вбивства ним та ОСОБА_1 потерпілого.

22. Водночас, оцінка достовірності показань свідка знаходиться в межах дискреційних повноважень суду та, в силу ст. 433 КПК, перебуває за межами предмету перевірку судом касаційної інстанції.

Щодо доведеності поза розумним сумнівом вини ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

23. Суд зазначає, що вище він визнав недопустимими доказами заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 09.06.2016 року, протокол допиту ОСОБА_1 від 10.06.2016 року та диск до нього, протоколи затримання ОСОБА_2 та

ОСОБА_1 від 09.06.2016 року, дві постанови прокурора Романової Л.М. про відібрання зразків крові від 10.06.2016 року, висновки експертиз, проведених на основі зразків крові, відібраних на підставі зазначених постанов від 10.06.2016 року.

24. Таким чином, Суду належить визначити, чи є посилання на ці докази в рішеннях судів попередніх інстанцій підставою для їх скасування. Вирішуючи це питання, Суд має взяти до уваги вплив цих доказів на висновок про винуватість засуджених.

25. Суд зауважує, що суд першої інстанції висновок про винуватість засуджених обґрунтував достатньо вагомими доказами, зокрема, як зазначено у вироку, в ході проведення огляду будинку ОСОБА_4 працівники поліції, крім іншого, вилучили недопалок цигарки та матерчату рукавицю на ліву руку. Під час огляду території в лісі біля куреня, де проживали ОСОБА_2 та ОСОБА_1, працівники поліції, крім майна ОСОБА_4 та інших предметів, вилучили недопалки цигарок та матерчату рукавицю на праву руку. В ході проведення експертного дослідження вказаних речей (висновок експерта № 422 від 12.09.2016 року та № 423/424 від 12.09.2016 року), на недопалках цигарок, вилучених з території біля куреня в лісі, виявлено сліди букального епітелію ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а на недопалку цигарки, вилученої з будинку ОСОБА_4, виявлено сліди букального епітелію

ОСОБА_2 . На матерчатих рукавицях на праву та ліву руки, одна з яких була виявлена у будинку потерпілого, інша у лісі, виявлено генетичні ознаки букального епітелію ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Згідно з висновком експерта № 174 від 07.07.2016 року на телефоні ОСОБА_1 виявлено сліди крові ОСОБА_4 . Відповідно до висновку експерта № 423/424 від 12.09.2016 року на лезі та руків`ї ножа, який був вилучений біля будинку потерпілого, виявлено сліди, які містять генетичні ознаки букальних епітеліїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

26. Крім того, обставини вчинених кримінальних правопорушень та винуватість ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у їх вчиненні підтверджуються показаннями потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_11, експерта ОСОБА_12, протоколом ОМП від 08.06.2016 року (в будинку ОСОБА_4 ), протоколом огляду трупа ОСОБА_4 та висновком експерта № 65 від 17.08.2016 року та іншими доказами.

27. Ці докази жодним чином не залежать від доказів, визнаних Судом недопустимими, і є вагомими доказами того, що одяг і тіло засуджених мали контакт із кров`ю та тілом потерпілого. Ця обставина у сукупності з встановленими тілесними ушкодженнями, що потягли смерть ОСОБА_4, способом їх нанесення та іншими доказами підтверджує версію обвинувачення про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1, маючи спільний злочинний умисел, спрямований на привласнення майна ОСОБА_4, проникли на територію домоволодіння ОСОБА_4 та, дотримуючись попередньо розподілених ролей та плану вчинення злочину, вчинили розбійний напад та протиправно заподіяли смерть останньому.

28. За таких обставин не можна визнати, що докази, які Суд визнав недопустимими, були єдиними доказами або мали вирішальне значення для висновку суду про причетність засуджених до інкримінованих їм кримінальних правопорушень. Напроти, доводи сторони захисту спростовані належними та допустимими доказами з наведенням переконливих мотивів, які ґрунтуються на обставинах цього кримінального провадження.

29. За відсутності будь-якого іншого розумного пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і засуджені є винними у вчиненні цього злочину, Суд вважає вину ОСОБА_2 та ОСОБА_1 доведеною поза розумнім сумнівом.

30. Суд зазначає, що інші доводи, наведені в касаційних скаргах, повторюють доводи апеляційних скарг, і Суд не вбачає підстав ставити під сумнів висновки апеляційного суду щодо їх необґрунтованості.

31. Таким чином, Суд вважає, що наведені стороною захисту доводи не свідчать про те, що процесуальні порушення під час досудового слідства, що призвели до отримання недопустимих доказів, чи судового розгляду перешкодили чи могли перешкодити судам ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення, і, таким чином, не дають підстав для скасування оскаржених судових рішень.Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів

ухвалила:Касаційні скарги захисників Порохненко І.В. та Сувалова В. О. залишити без задоволення, а вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 26 листопада 2020 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 10 червня 2021 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - без змін.Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

О. Г. Яновська Н. О. Антонюк Н. С. Стефанів