492/1311/19 Про незаконне заволодіння чужим мопедом - 08.02.2022 Прийняття

провадження № 51-4713км21Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:головуючого Антонюк Н. О.,суддів Бущенка А. П., Шевченко Т. В.,за участю:секретаря судового засідання Олеярника М. І.,прокурора Сингаївської А. О.,засудженого ОСОБА_1,захисника Старенкова О. Ю. (в режимі відеоконференції),розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Старенкова Олександра Юхимовича на вирок Арцизького районного суду Одеської області від 08 грудня 2020 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Кам?янське Арцизького району Одеської області, громадянина України, який проживає в АДРЕСА_1 ),

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК, і

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Арцизького районного суду Одеської області від 08 грудня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК повністю невідбуте ОСОБА_1 покарання за вироком Арцизького районного суду Одеської області від 14 вересня 2016 року у виді позбавлення волі на строк 5 років частково приєднано до покарання за даним вироком та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

Вирішено питання щодо речових доказів та інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року вирок місцевого суду залишено без змін, а апеляційну скаргу засудженого - без задоволення.

Суди попередніх інстанцій визнали ОСОБА_1 винуватим у тому, що він 06 квітня 2019 року приблизно о 21:00, перебуваючи неподалік від будинку АДРЕСА_1, здійснив незаконне заволодіння мопедом марки "Альфа", належним ОСОБА_2, шляхом його буксирування.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 і закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.

Сторона захисту вважає, що в основу вироку місцевий суд поклав припущення та неповно дослідив докази, стверджує про відсутність в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК, вважає, що суд першої інстанції не встановив місця вчинення кримінального правопорушення та моменту встановлення контролю над мопедом. Зазначає, що судами не було встановлено суб'єктивної сторони інкримінованого засудженому діяння, оскільки суди попередніх інстанцій не врахували того, що ОСОБА_1 мав на меті усунути небезпеку, яка загрожувала іншим особам та транспортним засобам. На думку захисника, засуджений діяв з мотивів крайньої необхідності.Також захисник вказує на те, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги засудженого, що призвело до порушення положень ст. 419 КПК. На думку захисника, розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції за відсутності сторони захисту призвів до неможливості заявити клопотання про допит свідка ОСОБА_3 .

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні:

- засуджений та захисник підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити;

- прокурор заперечила вимоги касаційної скарги і просила відмовити у її задоволенні.

Мотиви Суду

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, Суд під час оцінки касаційних доводів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Зі змісту касаційної скарги слідує, що сторона захисту вважає, що в діях ОСОБА_1 немає складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК.

Колегія суддів не погоджується з цими твердженнями сторони захисту з таких підстав.

У цьому кримінальному провадженні судами було встановлено, що ОСОБА_1 перемістив чужий мопед шляхом його буксирування, що не заперечує і сам засуджений. Проте сторона захисту стверджує, що причиною, яка спонукала засудженого до переміщення мопеду слугувало те, що він був залишений власником у такому місці, що створювало небезпеку для людей та інших транспортних засобів. Зважаючи на це, як стверджує сторона захисту, ОСОБА_1 і здійснив буксирування мопеду.

Суди попередніх інстанцій під час кримінально-правової оцінки вчиненого засудженим діяння взяли до уваги те, що сам ОСОБА_1 у своїх показаннях під час судового розгляду вказав, що закотив мопед у двір до сусіда ОСОБА_4, який не знав кому належав цей мопед.

Також судами було встановлено, що мопед виявили на балці, оскільки потерпілий ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_5 у суді першої інстанції повідомили, що ОСОБА_3, до двору якої вели сліди мопеда від балки сказала, що мопед прикотив засуджений і залишив. Пізніше вони побоялись, що мопед знайдуть у них і відкотили його на балку.

Ця інформація слідує як з протоколу огляду місця події від 07 квітня 2019 року та фототаблиці до нього, так і з показань потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_5 .

Потерпілий повідомляв суду, що залишив свій мопед на узбіччі дороги, а коли приблизно через годину вони з ОСОБА_5 вийшли, то мопеда вже не було. Потерпілий зранку побачив, що його мопед стоїть на балці. Сліди вели до ОСОБА_3, яка пояснила, що мопед прикотив засуджений.

Аналогічні показання в суді першої інстанції надав свідок ОСОБА_5, який також стверджував, що ОСОБА_3 сказала, що мопед залишив ОСОБА_1 . Зазначав про те, що ОСОБА_3 говорила, що вони викотили мопед на балку, боячись, що його знайдуть у неї дома.

Колегія суддів вважає, що у разі необхідності переміщення транспортного засобу, який створює небезпеку для людей чи інших транспортних засобів, достатньо було змістити його до воріт, або у місце, максимально наближене до того, в якому транспортний засіб був залишений власником чи законним володільцем. Переміщення його у двір до іншої особи, нібито з метою збереження від викрадення, ускладнює або навіть унеможливлює виявлення транспортного засобу власником чи законним користувачем.

Аргументи сторони захисту про те, що мопед був залишений у дворі аби його не вкрали, оскільки не горіли ліхтарі, колегія суддів також відхиляє. Адже власник на свій розсуд залишив мопед на вулиці біля воріт, вважаючи, що вчинив достатні дії для збереження схоронності свого майна.

З огляду на вказане, Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що у вчиненому ОСОБА_1 діянні є всі ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК.

Судами попередніх інстанцій було констатовано, що ОСОБА_1 здійснив заволодіння мопедом шляхом його буксирування. Відсутність у судових рішеннях вказівки на конкретний час, коли засуджений здійснив таке буксирування, не свідчить про відсутність у його діях кримінально-караного складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК.

Про вчинення дій засудженим у зв`язку із крайньою необхідністю у цьому провадженні не може йтися, оскільки ця обставина, що виключає кримінальну протиправність діяння, має місце виключно у тих випадках, коли обставини вчинення того чи іншого діяння вказують фактично на вимушеність його вчинення через наявність певної загрози об`єктам кримінально-правової охорони і така небезпека має бути реальною, а не існувати в уяві особи.

Відтак колегія суддів констатує, що підстав для закриття кримінального провадження щодо засудженого, як про це вказує захисник в касаційній скарзі, немає.

Щодо доводів захисника про те, що апеляційний суд здійснив розгляд апеляційної скарги засудженого за відсутності сторони захисту, чим позбавив її можливості подати клопотання про допит свідка, то Суд зазначає таке.

Як слідує зі змісту оскаржуваної ухвали апеляційного суду, цей суд встановив, що як ОСОБА_1, так і його захисник були належним чином повідомлені про дату, час та місце засідання в суді апеляційної інстанції, про що свідчать матеріали кримінального провадження (а. с. 116-117, 118, 120-121, Т. 2), а заяв про відкладення судового розгляду сторона захисту не подавала. Захисник Старенков О. Ю. направив до апеляційного суду клопотання про розгляд справи за його відсутності (а. с. 122-123, Т. 2).

Окрім цього, питання про погіршення правового становища засудженого апеляційним судом не розглядалося, а його явка обов`язковою не визнавалася, що дозволяло апеляційному суду здійснювати апеляційний перегляд вироку, враховуючи положення ч. 4 ст. 401 КПК.

Також Суд звертає увагу і на те, що суд апеляційної інстанції в повній мірі дослідив аргументи апеляційної скарги засудженого щодо виклику свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та вказав в ухвалі, що останній помер, а щодо виклику свідка ОСОБА_3, то судом першої інстанції здійснювалися численні заходи для її виклику в судові засідання, які були безрезультатними, докази чого містяться у матеріалах цього кримінального провадження і відображені в оскаржуваних судових рішеннях.

З огляду на викладене Суд вважає необґрунтованими доводи захисника про порушення вимог КПК (4651-17) під час здійснення апеляційного розгляду у цьому кримінальному провадженні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що за результатами касаційного перегляду судових рішень щодо ОСОБА_1 не встановлено істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вирок місцевого суду відповідає вимогам статей 370, 374 КПК, а ухвала апеляційного суду положенням ст. 419 КПК.

Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

Вирок Арцизького районного суду Одеської області від 08 грудня 2020 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 17 серпня 2021 рокущодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.