546/84/16-к Про крадіжку, скоєну за попередньою змовою групою осіб повторно з проникненням до приміщення - 08.02.2022 Прийняття

та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого 18 липня 2014 року Решетилівським районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 80 годин,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3

ст. 185 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Решетилівка Полтавської області, жителя АДРЕСА_1, такого,

що судимості не мав,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3

ст. 185 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця

та жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не мав,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3

ст. 185 КК України,

за касаційними скаргами захисників Літвінової - Бородіної Н. В., Акрітова К. К. та Пожидаєва В. О. на вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11 червня 2020 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 22 липня

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11 червня 2020 року засуджено до покарання у виді позбавлення волі:

- ОСОБА_1 : за ч. 2 ст. 185 КК України - на строк 2 роки; ч. 2 ст. 15 ч. 3

ст. 185 КК України - на строк 3 роки; ч. 3 ст. 185 КК України - на строк 3 роки

6 місяців. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів покарання шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців;

- ОСОБА_2 : за ч. 2 ст. 185 КК України - на строк 2 роки; ч. 2 ст. 15 ч. 3

ст. 185 КК України - на строк 3 роки; ч. 3 ст. 185 КК України - на строк 3 роки

3 місяці. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці;

- ОСОБА_3 : за ч. 2 ст. 185 КК України - на строк 2 роки; ч. 2 ст. 15 ч. 3

ст. 185 КК України - на строк 3 роки; ч. 3 ст. 185 КК України - на строк 3 роки

6 місяців. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_3 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

Цим вироком засуджено також ОСОБА_4 та ОСОБА_5, судові рішення щодо яких не оскаржуються.

Вирішено питання щодо цивільних позовів, речових доказів та процесуальних витрат.

Полтавський апеляційний суд 22 липня 2021 року змінив згаданий вирок місцевого суду в частині призначеного покарання, у тому числі, ОСОБА_1,

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Вирок в частині засудження ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

за ч. 2 ст. 185 КК України скасовано, провадження в цій частині закрито у зв`язку

із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 цього Кодексу.

Постановлено вважати засудженими до покарання у виді позбавлення волі:

- ОСОБА_1 : за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України - на строк 3 роки; ч. 3

ст. 185 КК України - на строк 3 роки 6 місяців. На підставі ст. 70 КК України

за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;

- ОСОБА_2 : за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України - на строк 3 роки; ч. 3

ст. 185 КК України - на строк 3 роки 3 місяці. На підставі ст. 70 КК України

за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці;

- ОСОБА_3 : за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України - на строк 3 роки; ч. 3

ст. 185 КК України - на строк 3 роки 6 місяців. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим

ОСОБА_3 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі

на строк 3 роки 6 місяців.

В іншій частині вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без змін.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винуватими у тому, що вони в період з 27 жовтня 2014 року по 26 вересня 2015 року в Полтавській області повторно за попередньою змовою групою осіб вчинили ряд крадіжок, поєднаних з проникненням в інше сховище, а саме:

- ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - однієї голови великої рогатої худоби вартістю 6 560 грн з охоронюваної території МТФ №5 ТОВ "Вікторія Агроекспо", розташованого у с. Переводчикове Шишацького району;

- ОСОБА_1, ОСОБА_3 разом із ОСОБА_5 - двох голів великої рогатої худоби загальною вартістю 10 000 грн з приміщення господарського сараю ОСОБА_6, розташованого на АДРЕСА_2 ;

- ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 разом із ОСОБА_5 - однієї голови великої рогатої худоби вартістю 13 690 грн з охоронюваної території літнього загону ФГ "Сагайдацький світанок", розташованого у с. Сагайдак Шишацького району;

- ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - однієї голови великої рогатої худоби вартістю 6 650,25 грн з охоронюваної території літнього загону

МТФ №3 ТОВ "Федунка", розташованого у с. Білаші Шишацького району;

- ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 разом із ОСОБА_5 - двох голів великої рогатої худоби загальною вартістю 21 425,5 грн з охоронюваної території літнього загону МТФ №3 ВП "Золота Гора" ТОВ "АФ "ім. Довженка", розташованого у с. Соснівка Шишацького району;

- ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - однієї голови великої рогатої худоби вартістю 10 469,19 грн з охоронюваної території загону на МТФ №5 ТОВ "Віктрія Агроекспо", розташованого у с. Переводчикове Шишацького району;

- ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 разом із ОСОБА_5 - однієї голови великої рогатої худоби вартістю 15 075 грн, що належить ОСОБА_7 та випасалася на прив`язі поблизу його домогосподарства, розташованого

у с. Гоголеве Шишацького району;

- ОСОБА_1 разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - однієї голови великої рогатої худоби вартістю 14 580 грн з охоронюваної території літнього загону СФГ "С.Г.М.", розташованого у с. Шилівка Решетилівського району;

- ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 разом із ОСОБА_5 - однієї голови великої рогатої худоби вартістю 14 580 грн з охоронюваної території літнього загону СФГ "СГМ", розташованого у с. Шилівка Решетилівського району.

Внаслідок вчиненого потерпілим було завдано матеріальної шкоди на зазначені суми.

Крім цього, в середині червня 2015 року, точної дати не встановлено,

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 разом із ОСОБА_5, діючи повторно, за попередньою змовою між собою, користуючись вільним доступом, шляхом витягування із землі, таємно викрали 10 металевих труб загальною вартістю 1402,5 грн, які слугували стовпчиками огорожі МТФ №3 ВП "Золота Гора" ТОВ "АФ "ім. Довженка", розташованого на околиці с. Соснівка Шишацького району, чим заподіяли Товариству матеріальної шкоди на вказану суму.

Крім того, 23 вересня 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом із ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою групою осіб, маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, шляхом відкриття воріт проникли до охоронюваної території літнього загону МТФ №1 ВП АФ "Орданівка" ТОВ АФ "ім. Довженка", розташованого у с. Орданівка Диканського району, звідки шляхом виведення таємно викрали одну голову великої рогатої худоби вартістю

14 210 грн, яку в подальшому зарізали, а тушу, помістивши на причеп, перевозили

до місця свого проживання у с. Молодиківщина Решетилівського району цієї ж області, однак свій злочинний умисел не змогли довести до кінця із причин,

що не залежали від їх волі, оскільки, побачивши невідомий автомобіль, скинули її

із причепа, а з місця події втекли.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

Захисники у касаційних скаргах, кожен окремо, посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженого через суворість, просять змінити оскаржені судові рішення шляхом застосування

до їх підзахисних положень ст. 75 КК України.

Захисник Літвінова-Бородіна Н. В. в інтересах засудженого ОСОБА_2 звертає увагу на те, що вчинені ним кримінальні правопорушення не потягли за собою жодних тяжких наслідків для суспільства чи потерпілих. Вважає, що судами під час призначення покарання не було враховано належним чином даних про особу

її підзахисного, його позитивних характеристик, факту наявності на його утриманні власної неповнолітньої дитини та чотирьох дітей його дружини, обставин, що пом`якшують покарання, зокрема, щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину, а також того, що він вибачився перед потерпілими, відшкодував заподіяну шкоду, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, а з часу скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою (26 червня 2017 року) не вчиняв нових злочинів, працевлаштований. Стверджує також, що поза увагою судів залишилась і позиція потерпілих, які просили суворо не карати її підзахисного. Наголошує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Захисник Пожидаєв В. О. у своїй касаційній скарзі, поданій в інтересах засудженого ОСОБА_1, зазначає, що судом першої інстанції, а згодом і апеляційної інстанції не було належним чином враховано та досліджено обставин, за яких були вчинені кримінальні правопорушення, даних про особу його підзахисного, зокрема того,

що ОСОБА_1 щиро розкаявся та визнав свою вину, активно сприяв розкриттю злочину, частково відшкодував заподіяну матеріальну шкоду, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, офіційно працевлаштований, є особою молодого віку,

за місцем роботи та проживання має позитивну характеристику, потерпілі просять суворо його не карати, обставини, що обтяжують покарання відсутні.

Вважає, що суди попередніх інстанцій не навели переконливих мотивів

про неможливість виправлення засудженого без реального відбування покарання, що призвело до призначення несправедливого за своєю суворістю покарання. Також стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки апеляційний суд не перевірив належним чином доводи його апеляційної скарги та не зазначив підстав, з яких її визнано необґрунтованою.

Захисник Акрітов К. К. в інтересах ОСОБА_3 вказує на те, що суди, на його думку, прийшли до помилкового висновку щодо неможливості виправлення його підзахисного без застосування до нього реального покарання у виді позбавлення волі. Вважає, що судами не було враховано належним чином наявність

у ОСОБА_3 міцних соціальних зв`язків, відсутність судимостей у минулому, будь-яких порушень з моменту вчинення останнього епізоду кримінального правопорушення, що було предметом судового розгляду, позицію потерпілих,

які попри матеріальні збитки не наполягали на суворому покаранні, а більшість з них навіть не заявляли цивільних позовів для відшкодування завданої шкоди. Окрім цього, звертає увагу на пом`якшуючі покарання обставини, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відшкодування шкоди по одному з епізодів, що залишилось поза увагою судів при призначенні покарання. З висновками апеляційного суду не погоджується та вважає постановлену ухвалу необґрунтованою.

Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції

Прокурор заперечила проти задоволення касаційних скарг захисників, вважала оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими, просила залишити їх без змін.

Захисник підтримала свою касаційну скаргу, просила її задовольнити.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у касаційних скаргах.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та правильність кваліфікації їх дій за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185,

частинами 2, 3 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи захисників про істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженого через суворість є безпідставними.

Відповідно до статей 50, 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне

й достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Положеннями ч. 1 ст. 75 КК України визначено, що, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку

про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1, ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 покарання, врахував характер та ступінь тяжкості вчинених кожним з них злочинів, кількість та вартість майна, яким вони протиправно заволоділи, відношення потерпілих до вчинених злочинів, тяжке соціально-економічне становище в державі, що сприяє росту безробіття, а як наслідок - злочинності, дані про їх особу, які позитивно характеризуються за місцем проживання, їх молодий вік, відсутність обставин, які б обтяжували їх покарання, для ОСОБА_2, крім того, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, а для ОСОБА_1 - трьох неповнолітніх дітей.

Крім того, місцевий суд взяв до уваги наявність обставин, що пом`якшують покарання, якими визнав для усіх засуджених щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, для ОСОБА_1 повне відшкодування шкоди по двом епізодам, а для ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - по одному з епізодів.

Зважив суд першої інстанції і на можливість застосування до засуджених положень

ст. 75 КК України, однак, враховуючи наведене й усі обставини справи

у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність для того підстав.

Апеляційний суд, переглянувши вирок суду першої інстанції за апеляційними скаргами захисників, ствердив про правильність визначеного засудженим покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуванням.

При цьому суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що покарання, призначене судом ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відповідає вимогам

статей 50 та 65 КК України, визначене із врахуванням тяжкості вчинених злочинів, даних про особу винних, думки потерпілих та пом`якшуючих покарання обставин,

у тому числі щирого каяття.

Разом із тим, апеляційний суд, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо застосування положень ст. 70 КК України при призначенні покарання

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за сукупністю злочинів, враховуючи тривалість розгляду кримінального провадження щодо обвинувачених, період часу,

що пройшов після вчинення ними кримінальних правопорушень, часткове відшкодування ними завданих збитків, та визнання вини у повному обсязі, дійшов висновку про можливість зменшення розміру призначеного кожному з них покарання, визначивши їм остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Також апеляційний суд не залишив поза увагою існування підстав для звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2

ст. 185 КК України, у тому числі ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Колегія суддів вважає, що призначене засудженим покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуванням відповідає вимогам ст. 65 КК України,

є справедливим і сприятиме перевихованню ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Підстав вважати таке покарання несправедливим через суворість, як і підстав для застосування до засуджених положень ст. 75 КК України, колегія суддів не вбачає.

Викладені в касаційних скаргах захисників доводи щодо необхідності зміни оскаржених судових рішень не спростовують правильності визначеної судом форми відбування покарання та були враховані під час їх постановлення.

Крім того, слід зазначити, що доводи захисників у касаційних скаргах аналогічні доводам, викладеним у їх апеляційних скаргах, суд апеляційної інстанції перевірив

ці доводи та визнав безпідставними. При цьому апеляційний суд, відмовляючи

в задоволенні поданих апеляційних скарг, навів в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення та підстави, на яких апеляційні скарги визнав необґрунтованими.

Постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є належно вмотивованими та обґрунтованими, їх зміст відповідає вимогам статей 370, 374, 419 КПК України, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися під час їх постановлення.

Таким чином, підстави для задоволення касаційних скарг захисників відсутні.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

Вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11 червня

2020 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 22 липня 2021 року щодо

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційні скарги захисників Літвінової - Бородіної Н. В., Акрітова К. К. та Пожидаєва В. О. - без задоволення.