419/1248/20 Про умисні дії по складанню "Декларації про суверенітет Луганської народної республіки" та "Акту про проголошення державної самостійності Луганської народної республіки" з метою створення на території Луганської області нового так званого державного утворення "Луганської народної республіки", скоєне з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України - 10.02.2022 Прийняття

За вироком Новоайдарського районного суду Луганської області від 22 грудня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 110 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.Ухвалою Луганського апеляційного суду від 25 травня 2021 року вирок щодо ОСОБА_1 в частині призначеного йому покараннязмінено. На підставі ст. 75 КК звільнено його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК. В іншій частині вирок залишено без змін.Вироком суду встановлено, що наприкінці квітня 2014 року за попередньою змовою групою осіб, щодо яких здійснюється досудове розслідування, з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України (254к/96-ВР) , складені "Декларація про суверенітет Луганської народної республіки" та "Акт про проголошення державної самостійності Луганської народної республіки" з метою створення на території Луганської області нового так званого державного утворення "Луганської народної республіки" (далі - "ЛНР"). У цих документах задекларовано створення, в порушення порядку, встановленого Конституцією України (254к/96-ВР) , на території Луганської області "народної, правової, демократичної та суверенної держави - "ЛНР". Зазначені особи 27 квітня 2014 року біля будівлі УСБУ в Луганській області, що на вул. Совєтская, 79 у м. Луганську, в присутності невизначеного кола осіб публічно оголосили текст вищезазначених "Декларації про суверенітет Луганської народної республіки" та "Акта про проголошення державної самостійності "ЛНР".У подальшому ці ж особи публічно повідомили про проведення 11 травня 2014 року, у порушення чинного законодавства України, на території Луганської області незаконного "референдуму" з питанням про підтримку "Акта про проголошення державної самостійності "ЛНР".У квітні-травні 2014 року, точна дата не встановлена, ОСОБА_1 стало достовірно відомо, що в м. Луганську створено терористичну організацію, так звану "ЛНР", учасники якої на території України займаються злочинною діяльністю, шляхом вчинення актів тероризму, залякування населення, вбивств громадян, захоплення адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування, скоюють інші тяжкі й особливо тяжкі злочини, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації в державі, збройних конфліктів на території Луганської області.10 травня 2014 року близько 20:00 до ОСОБА_1 зателефонувала особа, щодо якої здійснюється досудове розслідування, і повідомила останньому про необхідність взяти участь як "голова виборчої комісії" на "референдумі", який відбудеться 11 травня 2014 року в приміщенні Михайлюківського сільського будинку культури, що на пл. Центральній, 2 у с. Михайлюках Новоайдарського району Луганської області, на що ОСОБА_1 дав свою згоду.Близько 07:00 11 травня 2014 року ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні Михайлюківського сільського будинку культури, розуміючи протиправний характер дій, а також негативні наслідки, що можуть настати внаслідок їх реалізації, з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України (254к/96-ВР) , з мотивів несприйняття соціальної та економічної політики діючої влади, вступив у злочинну змову з іншими особами, щодо яких здійснюється досудове розслідування і судове провадження, надав свою згоду на участь у проведенні вказаного "референдуму" як "голова виборчої комісії", тим самими вчинив дії, спрямовані на організацію та проведення 11 травня 2014 року у с. Михайлюках так званого "референдуму".В подальшому, в період з 8:00 11 травня 2014 року ОСОБА_1, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, перебуваючи на виборчій дільниці в приміщенні Михайлюківського сільського будинку культури, виконуючи відведену йому роль "голови виборчої комісії" на "виборчій дільниці" разом із іншими членами "виборчої комісії" (стосовно яких здійснюється досудове розслідування), шляхом спостереження за ходом проведення "референдуму", керування діями інших членів "виборчої комісії", організував проведення голосування на вказаній "виборчій дільниці".Того ж дня, близько 11:00, у зв`язку із прибуттям Збройних Сил України на територію Новоайдарського району Луганської області, ОСОБА_1 разом з двома іншими членами "виборчої комісії" склали всі бюлетені та списки людей, які проголосували, в коробку і залишили її на столі, яку згодом забрали невстановлені особи з метою їх перевезення до "штабу референдуму" в смт Новоайдар Луганської області.Внаслідок незаконних дій ОСОБА_1 та його співучасників 11 травня 2014 року на території с. Михайлюки Новоайдараського району Луганської області на "виборчій дільниці" у приміщенні Михайлюківського сільського будинку культури з метою зміни меж території та державного кордону України, в порушення порядку, встановленого Конституцією та законами України, проведено незаконний "референдум щодо підтримки "Акта про державну самостійність "ЛНР", а результати голосування (бюлетені), за сприяння невстановлених осіб, в той же день передані представникам "Центральної виборчої комісії "ЛНР" для проголошення результатів "референдуму" з метою відокремлення території Луганської області від території України.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подалаУ касаційній скарзі захисник Кузнецов П.С., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просив скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 та закрити кримінальне провадження у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати.У доповненнях до касаційної скарги захисник просить скасувати на тих же підставах лише рішення апеляційного суду, в решті висуває такі ж вимоги.На обґрунтування своїх доводів зазначає, що судами: - хибно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 110 КК за попередньою змовою групою осіб, оскільки в судових рішеннях не зазначені докази, які б поза розумним сумнівом доводили, що між ОСОБА_1 та іншими особами відбулися певні домовленості, метою яких була зміна меж території або державного кордону України. Ані обвинувальний акт, ані судові рішення не містять відомостей з якими особами відбулась попередня змова ОСОБА_1 та розподіл ролей в інкримінованих подіях. Факт існування таких осіб, на думку захисника, має характер припущення;- допущено порушення вимог статті 17 КПК щодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини ОСОБА_1, який помилково визнав свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, якого він не вчиняв.Захисник посилається також на допущені, на його думку, істотні порушення норм КПК (4651-17) , яким судом апеляційної інстанції не надано оцінку, а саме на те, що:- розслідування в кримінальному провадженні проведено процесуально неуповноваженими особами. Ні слідчий Дуда С.С., ані прокурор Задорожній В.В. не були призначені в даному кримінальному провадженні № 22020130000000194 від 23 червня 2020 року, на що сторона захисту звертала увагу в своїй апеляційній скарзі. Відповідно обвинувальний акт підписаний неуповноваженою особою. Отже, за доктриною "плодів отруєного дерева" всі отримані докази є недійсними;- постанова прокурора Задорожнього В.В. від 23 червня 2020 року про виділення з кримінального провадження № 12014130500000301 від 15 липня 2014 року матеріалів щодо ОСОБА_1 не містить конкретного переліку матеріалів, які виділялися в оригіналі або копіях;- сторона обвинувачення на обґрунтування винуватості ОСОБА_1 подала суду не оригінали письмових доказів, а копії документів, здобутих в іншому кримінальному провадженні, притому, що КПК (4651-17) не передбачена можливість використовувати копії доказів та документів (ч. 3, ч. 7 ст. 99, ч. 1 ст. 358 КПК);- протокол огляду від 22 серпня 2019 року, під час якого було оглянуто відеоролик, на якому відображено хід подій 27 квітня 2014 року в м. Луганську, є недопустимим і неналежним доказом, оскільки ОСОБА_1 визнано винуватим у подіях у Новоайдарському районі Луганської області, а досліджене судом відео стосується міста Луганська. Походження цього доказу невідоме, оскільки цей протокол складався в іншому кримінальному провадженні № 12014130500000301, а постановою про виділення матеріалів досудового розслідування від 23 червня 2020 року вказаний протокол не виділявся;- протокол пред`явлення предмета для впізнання від 14 травня 2020 року не може бути доказом винуватості ОСОБА_1, оскільки досліджений судом першої інстанції зразок "бюлетеня" не відповідає зразку, котрий використовувався 11 травня 2014 року, та пред`явлення для впізнання вказаного предмету було проведено в порушення ч. 2 ст. 229 КПК, оскільки він надавався в одному екземплярі;- у матеріалах провадження відсутній примірник бюлетеня, який використовувався 11травня 2014 року;- копії протоколів проведення слідчих експериментів від 14 травня 2020 року за участю свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, під час якого вони вказали будинок культури с. Михайлюки як місце розміщення "виборчої дільниці", показали місце, де сиділи члени комісії та де знаходились картонні коробки, в які люди кидали бюлетень, не є належним доказом, оскільки цими протоколами жодним чином не встановлено персональних дій ОСОБА_1, які б могли бути кваліфіковані за ст. 110 КК;- протокол огляду від 23 серпня 2019 року, під час якого було оглянуто в мережі Інтернет сторінку інформаційної системи "Вікіпедія" під назвою "Референдум о самоопределении Луганской Народной Республики", зразок бюлетеня для голосування та протокол так званої центральної виборчої комісії Луганської області про результати референдуму, не може бути доказом вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на порушення територіальної цілісності;- витяги з ЄРДР у кримінальних провадженнях № 12014130500000301 від 15 липня 2014 року та № 22020130000000194 від 23 червня 2020 року підтверджують лише факт внесення відомостей до ЄРДР 21 травня 2018 року за ознаками передбаченого ч. 2 ст. 110 КК складу злочину і не є доказами вчинення ОСОБА_1 злочину.

Позиції учасників судового провадженняВід прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні, надійшло заперечення на касаційну скаргу.У судовому засіданні:- захисник Готін О.М. надав пояснення та підтримав вимоги касаційної скарги захисника Кузнецова П.С., просив скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження; - прокурор просила залишити судові рішення без зміни, а касаційну скаргу захисника без задоволення.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.Згідно з ч. 1 ст. 438 цього Кодексу підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. З урахуванням зазначених положень КПК (4651-17) суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам касаційної скарги захисника у частині дослідження письмових доказів: протоколів огляду, відтворення обстановки та обставин події, пред`явлення предмета для впізнання, а також щодо неповноти судового слідства (відсутності в матеріалах провадження примірника бюлетеня, який використовувався 11 травня 2014 року).Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.За статтями 86, 87 КПК доказ визнається допустимим, якщо його отримано у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та іншими законами України, у тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК (4651-17) , для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину ґрунтується на сукупності доказів, досліджених судом, а саме на показаннях: самого обвинуваченого, який провину свою визнав повністю, та показав, що перед днем проведення голосування йому подзвонив сільський голова і сказав, що в неділю 11 травня 2014 року йому разом із двома жінками в будинку культури потрібно буде провести "опитування". Він спочатку відмовлявся, але сільський голова наполягав, казав, що бюлетені будуть доставлені і йому потрібно буде їх видавати і записувати паспортні дані людей, що голосують, це потрібно для того, щоб з`ясувати думку суспільства і направити у Верховну Раду України та Президенту України. Також сказав, що з ним будуть ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зранку наступного дня приблизно о 08:00 вони всі майже одночасно прийшли в будинок культури, там вже лежали бюлетені, в яких було одне чи два запитання (саме запитання він відтворити не може, оскільки не пам`ятає його). На той час до них вже прийшло багато людей (20-25), тому вони швидко визначились із обов`язками, його визначили головою, а жінки, оскільки мали кращий почерк, видавали бюлетені та записували паспортні дані осіб, що голосували, так як списків виборців у них не було. Під час даного процесу він стежив за порядком, показував людям куди проходити та кидати бюлетені, також він відремонтував поламаний стілець. Близько 10:00 хтось повідомив, що до них їдуть танки, тому вони зібрали всі бюлетені і списки в картонну коробку та залишили на столі, а самі пішли. Хто забрав цю коробку вони не стежили, але поблизу будинку культури стояв автомобіль, в якому сиділи двоє незнайомих чоловіків, тому він думає, що саме вони привезли бюлетені та забрали їх. За роботу йому обіцяли винагороду, яку саме він не цікавився і врешті-решт не отримав грошей взагалі. Раніше він часто брав участь у виборчих кампаніях, але останнім часом відмовлявся від цього. Чому погодився на цю пропозицію не може пояснити, але він не перебував у жодній залежності від сільського голови, вже на місці він помітив відсутність будь-яких законних атрибутів (списків виборців, печатки, бюлетені були роздруковані на звичайному папері). У вчиненому розкаюється, також зазначив, що сприяв органу досудового розслідування у викритті інших учасників даного кримінального правопорушення.Суд першої інстанції надав оцінку позиції сторони захисту щодо того, що ОСОБА_1 не розумів незаконності своїх дій, та визнав її необґрунтованою та такою, що спрямована на уникнення відповідальності чи применшення ролі обвинуваченого у цій події, оскільки, як зазначив суд першої інстанції, сам ОСОБА_1 визнав, що не бачив у процесі голосування жодних ознак законності, а питання поставлене в бюлетені, на думку місцевого суду, було досить чітким та однозначно свідчило про посягання на територіальну цілісність та конституційний устрій України.Суд першої інстанції обґрунтував свої висновки щодо винуватості ОСОБА_1 й іншими зібраними та дослідженими доказами, а саме:- показаннями свідка ОСОБА_2 про те, що їй 10 травня 2014 року о 20:00 подзвонив сільський голова ОСОБА_4 та спитав чи зможе вона зібрати комісію та провести вибори, а коли вона відповіла, що не зможе цього зробити, ОСОБА_4 сказав, щоб вона приходила, а комісію він збере сам. На наступний день зранку вона з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 прийшли в сільський будинок культури, на той час все вже було організовано для голосування, тобто стояли столи, були бюлетені. Процес голосування тривав приблизно до 10 год, а потім хтось сказав, що їдуть танки, тому вони всі втекли. Через кілька днів ОСОБА_4 поїхав і вона його більше не бачила, грошей за роботу їй не заплатили. Під час голосування ОСОБА_1 був головою комісії, вона - секретарем, а ОСОБА_3 - членом комісії. При цьому вони з ОСОБА_3 видавали бюлетені та записували паспортні дані людей, які брали участь у голосуванні, а що робив ОСОБА_1 вона не бачила;- показаннями свідка ОСОБА_5 про те, що у них проводилось опитування з приводу того чи підтримують вони "ЛНР". Зі слів дружини її попросив взяти участь у даному процесі сільський голова ОСОБА_4 . Знає також, що участь у цьому брали ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;

- показаннями свідка ОСОБА_6 про те, що 11 травня 2014 року зранку вона приходила на "дільницю", там їй видали половину листка формату А4, на якому було надруковано два питання, перше стосувалося мови, а друге - про федералізацію чи відокремлення Луганської області, але як точно звучали ці питання вона не пам`ятає. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у будинку культури вона не бачила, бачила тільки ОСОБА_3 . Голосування відбувалось не довго, бо хтось подзвонив з с. Олексіївки та сказав, що їдуть танки. Також зазначила, що ОСОБА_1 завжди був політично активним;

- показаннями свідка ОСОБА_3 про те, що в с. Михайлюки у клубі проводилось "опитування", в якому вона брала участь за вказівкою ОСОБА_4 . Отримала за це 500 грн. Крім неї в цьому процесі брали участь ОСОБА_1, який вкручував лампочки, і ОСОБА_2, разом з якою вони видавали бюлетені, більше нікого не було. Питань, з приводу яких проводилось "опитування", вона не пам`ятає. Процес тривав приблизно 2-2,5 год і припинився тому, що їм повідомили, що в їхню сторону їдуть танки. Підрахунку ніхто не проводив.

- протоколом огляду від 22 серпня 2019 року, під час якого було оглянуто відеоролик "Видео № 1. Луганск. 27 апреля 2014. Смотрим все 11 видеороликом строго в номерной последовательности" на якому відображено хід подій, які відбувались 27 квітня 2014 року в м. Луганську, в тому числі і проголошення "Акта про проголошення державної самостійності луганської народної республіки";

- протоколом огляду від 23 серпня 2019 року, під час якого було оглянуто в мережі Інтернет сторінку інформаційної системи "Вікіпедія" під назвою "Референдум о самоопределении Луганской Народной Республики", а також оглянуто зразок бюлетеня для голосування та протокол так званої центральної виборчої комісії Луганської області про результати референдуму;

- протоколом пред`явлення предмета для впізнання від 14 травня 2020 року, під час якого свідок ОСОБА_2 впізнала бюлетень, який використовувався під час проведення "референдуму" але без двох стрічок по сторонах;

- копіями протоколів проведення слідчого експерименту від 14 травня 2020 року за участю свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, під час яких вони вказали будинок культури с. Михайлюки, як місце розміщення "виборчої дільниці", показали місце, де сиділи члени комісії та де знаходились картонні коробки, в які люди кидали бюлетені.Вищевказані докази були ретельно досліджені судом першої інстанції та визнані достатніми й допустимими доказами, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку, що вони у своїй сукупності доводять висунуте ОСОБА_1 обвинувачення.Суд першої інстанції також дійшов висновку, що відомості, отримані при проведенні слідчих експериментів та відеозаписи, хоч і не вказують на причетність ОСОБА_1 до інкримінованого кримінального правопорушення, однак вказують на час, місце і обставини його вчинення, а тому є належними та допустимими доказами.З висновками місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину погодився і суд апеляційної інстанції. Так, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за апеляційними скаргами сторони захисту та сторони обвинувачення, суд апеляційної інстанції в цілому мотивував залишення апеляційної скарги захисника Кузнецова П.С. без задоволення та навів підстави, з яких він виходив.Зокрема, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції доводи захисника Кузнецова П.С., які аналогічні доводам у його касаційній скарзі, про безпідставність інкримінування ОСОБА_1 вчинення дій за попередньою змовою групою осіб. На спростування цього доводу суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1 свої незаконні дії вчиняв не один, у нього були співучасники, досудове розслідування щодо яких проводилося у межах інших кримінальних проваджень та тривають.Щодо тверджень апеляційної скарги захисника Кузнецова П.С. про помилковість визнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненому кримінальному правопорушенні та нерозуміння своїх дій з точки зору правової позиції, то суд апеляційної інстанції визнав їх надуманими та розцінив таку позицію захисника як бажання допомогти ОСОБА_1 уникнути кримінальної відповідальності.З урахуванням наведеного та, враховуючи обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, доводи касаційної скарги у цій частині є необґрунтованими.Безпідставними є і доводи захисника про те, що суд апеляційної інстанції не надав оцінку доводам його апеляційної скарги про недопустимість зібраних у цьому провадженні доказів.Так, суд апеляційної інстанції надав оцінку доводам захисника Кузнецова П.С. про те, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 був складений неповноважними особами у цьому кримінальному провадженні, та зазначив, що такі доводи захисника спростовуються матеріалами даного кримінального провадження, яке є виділеним з іншого кримінального провадження, що підтверджується відповідною постановою прокурора, який входить у групу прокурорів по даному кримінальному провадженню, а тому має відповідні повноваження, передбачені законом.Суд погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції та вважає, що не є слушними доводи у касаційній скарзі захисника про недопустимість зібраних у цьому провадженні доказів, як таких, що зібрані процесуально неуповноваженим суб`єктом органу досудового розслідування. Зокрема, матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_1 містять належним чином завірені копії постанов про визначення групи прокурорів та слідчих у кримінальному провадженні № 12014130500000301 від 15 липня 2014 року, а також постанову про виділення матеріалів досудового розслідування щодо ОСОБА_1 в окреме провадження.На підтвердження того, що у такому випадку обов`язковим є визначення групи прокурорів та слідчих у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1, захисник посилається на позицію, викладену в постанові Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 5 лютого 2020 року (справа № 676/5972/17, провадження № 51-4107км19). Проте позиція, викладена у вищенаведеному рішенні, була висловлена за інших процесуальних обставин і стосується випадків об`єднання кримінальних проваджень. У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 матеріали щодо нього були виділені в окреме провадження, тому посилання захисника на цю позицію є некоректними.Водночас виділення частини провадження з основного, на проведення досудового слідства у якому у прокурора та слідчого у порядку, передбаченому КПК (4651-17) , були всі повноваження, не може свідчити про проведення розслідування цими особами у виділеному кримінальному провадженні неуповноваженими особами.Доводи захисника Кузнецова П.С. у касаційній скарзі про те, що постанова прокурора Задорожнього В.В. від 23 червня 2020 року про виділення з кримінального провадження № 12014130500000301 від 15 липня 2014 року матеріалів щодо ОСОБА_1 не містить конкретного переліку матеріалів, які виділялися в оригіналі або копіях, що, на його переконання, є порушенням положень ст. 110 КПК, на думку Суду, не є тим істотним порушенням кримінального процесуального закону, яке вплинуло чи могло вплинути на законність постановлених судових рішень, оскільки у цій постанові зазначено про виділення із кримінального провадження матеріалів саме щодо вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК.Крім того, з урахуванням принципу диспозитивності сторона захисту не була позбавлена можливості на стадіях судового та апеляційного розгляду заявляти клопотання про перевірку достовірності вищевказаних документів, в тому числі шляхом огляду оригіналів документів, наявних у іншому провадженні.Суд апеляційної інстанції дав оцінку доводам в апеляційній скарзі захисника Кузнецова П.С. щодо посилання як на докази на копії документів, які є доказами в іншому кримінальному провадженні, за участю свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та дійшов висновку, що вказане не є істотними порушеннями кримінального процесуального закону, оскільки ці свідки безпосередньо допитувалися у судовому засіданні і сторона захисту мала можливість ставити їм запитання, а також заявляти клопотання про перевірку достовірності цих копій.Захисник у своїй касаційній скарзі, посилаючись також на недопустимість як доказів:- протоколу огляду від 23 серпня 2019 року, під час якого було оглянуто в мережі Інтернет сторінку інформаційної системи "Вікіпедія" під назвою "Референдум о самоопределении Луганской Народной Республики",зразок бюлетеня для голосування та протокол так званої центральної виборчої комісії Луганської області про результати референдуму (на тих підставах, що: інтернет-сторінка не є офіційним джерелом інформації; судом (як і слідством) не було встановлено, що оглянутий зразок бюлетеня для голосування відповідав би тим зразкам, які використовувалися 11 травня 2014 року у будинку культури під час "опитування"; свідки під час допиту зазначили, що не пам`ятають точного змісту питань в бюлетені опитування, але щодо візуальної його форми, то він різниться щонайменше в тому, що на бюлетенях-опитувальниках 11 травня 2014 року не було стрічок з боку аркушів; свідок ОСОБА_6 надала покази, що в бюлетенях-опитувальниках було два питання: щодо мови та федералізації, тоді як в запропонованому стороною обвинувачення і дослідженому судом в ході судового розгляду справи зразку "бюлетеня" сформульовано інше питання - "Чи підтримуєте Ви Акт про державну самостійність ЛНР?"; походження вказаного документа в даному кримінальному провадженні також не відомо);- протоколу пред`явлення речі для впізнання від 14 травня 2020 року, оскільки досліджений судом першої інстанції зразок "бюлетеня" не відповідає зразку, котрий використовувався 11 травня 2014 року;- витягів з ЄРДР у кримінальних провадженнях № 12014130500000301 від 15 липня 2014 року та №22020130000000194 від 23 червня 2020 року,оскільки вони не є доказами, не зазначає, як це в цілому вплинуло на доведеність винуватості ОСОБА_1 з урахуванням того, що сам засуджений, а також свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні визнали той факт, що вони видавали бюлетені для опитування під час проведення "референдуму" і ОСОБА_1 був обраний головою "виборчої комісії". Водночас висновки судів про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, ґрунтується і на інших доказах, які не входять до вказаного переліку доказів, які захисник вважає недопустимими і які у своїй сукупності є достатніми для висновку про обґрунтованість судових рішень.Щодо доводів касаційної скарги захисника про те, що пред`явлення речі (бюлетеня) для впізнання було проведено в порушення положень ч. 2 ст. 229 КПК, згідно з якими річ, що підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, в числі інших однорідних речей одного виду, якості і без різких відмінностей у зовнішньому вигляді, у кількості не менше трьох, то Суд зазначає, що з урахуванням положень, передбачених ч. 3 ст. 229 КПК, згідно з якими, якщо інших однорідних речей не існує, особі, яка впізнає, пропонується пояснити, за якими ознаками вона впізнала річ, яка їй пред`являється в одному екземплярі - відсутні підстави для висновку щодо допущення істотних порушень КПК (4651-17) .З огляду на зазначене в касаційній скарзі захисника не наведено доводів про допущення судами таких порушень КПК (4651-17) , які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, або спростовували б правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК, правильності кваліфікації його дій та відповідності призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого.За таких обставин Суд дійшов висновку про те, що відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимог касаційної скарги.Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд