Постанова
Іменем України25 січня 2022 рокум. Київ
справа № 361/7375/18
провадження № 51-5514км20Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:головуючого Слинька С. С.,суддів: Ємця О. П., Наставного В. В.,за участю: секретаря судового засідання Гапон С. А.,прокурора Нескородяного А. М.,захисника Штимбурської О. О., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110130003471, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Малий Бакай Решетилівського району Полтавської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Решетилівського районного суду Полтавської області від 20 грудня 2012 року за частинами 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільненого 22 серпня 2017 року після відбуття покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,
за касаційною скаргою захисника Антоненко О. О. на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та долю речових доказів і заходів забезпечення кримінального провадження.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 15 серпня 2018 року близько 03:50, перебуваючи неподалік будинку № 12-А на вул. Гагаріна у м. Броварах Київської області, повторно, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, скориставшись заздалегідь приготовленою пилочкою для нігтів, відчинив замок на водійських дверцятах автомобіля марки ЗАЗ 110206 синього кольору (д.н.з. НОМЕР_1 ), який належить ОСОБА_2, та проник до салону вказаного автомобіля. Після цього ОСОБА_1 за допомогою вищевказаної металевої пилочки для нігтів завів двигун автомобіля ЗАЗ 110206 та, розпочавши рух, з місця вчинення злочину зник, розпорядившись вказаним автомобілем на власний розсуд, чим згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи від 25 жовтня 2018 року № 12-2/794 спричинив потерпілому матеріальної шкоди у сумі 184 705 грн.
Київський апеляційний суд ухвалою від 13 серпня 2020 року залишив без задоволення апеляційні скарги прокурора та захисника, а вирок місцевого суду - без змін.
Постановою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року скасовано ухвалу апеляційного суду і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
За результатами нового розгляду кримінального провадження Київським апеляційним судом постановлено ухвалу від 09 червня 2021 року, якою вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2020 року залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує на те, що місцевий суд ухвалюючи свій вирок не сформулював обвинувачення, яке визнав доведеним. Також зазначає, що в основу вироку місцевий суд поклав ряд доказів, які є недопустимими, а саме: протокол огляду місця події від 15 серпня 2018 року, проведеного в період часу з 09:05 до 10:30 та висновок судової товарознавчої експертизи від 25 жовтня 2018 року № 12-2/794. Стверджує, що огляд місця події 15 серпня 2018 року було проведено заучастю ОСОБА_1 після його фактичного затримання без участі захисника, що є порушенням права на захист, при цьому останнього під час проведення зазначеної слідчої дії було допитано до внесення відомості до ЄРДР. Також висновкок судової товарознавчої експертизи від 25 жовтня 2018 року № 12-2/794 містить очевидні помилки у розрахунку вартості викраденого автомобіля ЗАЗ 110206. Наголошує, що матеріали досудового розслідування всупереч вимогам ст. 290 КПК України під час закінчення досудового розслідування не були відкриті ОСОБА_1 .Крім того, на думку захисника, була порушена процедура вручення копії обвинувального акта разом із реєстром матеріалів досудового розслідування, оскільки ці документи намагався вручити не прокурор, а слідчий. При цьому суд апеляційної інстанції, не звернув належної уваги на допущені місцевим судом порушення й постановив рішення, яке не відповідає положенням, передбаченим ст. 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Захисник Штимбурська О. О., висловивши свої доводи на підтримання касаційної скарги, просила скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Прокурор Нескородяний А. М. просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постановлені у кримінальному провадженні судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у касаційних скаргах.
При цьому касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з приписами ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Тобто касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки такі обставини, що були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду (відповідно до вимог ст. 438 КПК України) в касаційному порядку не підлягають.
При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, проаналізувавши та оцінивши показання допитаних упродовж судового слідства свідка ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_2, а також проаналізувавши дані, що містяться у: протоколі прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 15 серпня 2018 року; рапорті старшого інспектора чергового ВП у а/п "Бориспіль" Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області Яковенка С. М. від 15 серпня 2018 року; рапорті інспектора відділення забезпечення діяльності батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_3. від 15 серпня 2018 року; протоколі огляду місця події із ілюстрованою фототаблицею від 15 серпня 2018 року (зафіксовано факт крадіжки автомобіля марки ЗАЗ 110206, синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 ); протоколі огляду місця події із ілюстрованою фототаблицею від 15 серпня 2018 року; протоколі огляду транспортного засобу від 15 серпня 2018 року; протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01 жовтня 2018 року; протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 15 серпня 2018 року; висновку судово-дактилоскопічної експертизи № 8-1/2370 від 05 жовтня 2018 року (виявлений та вилучений з пластикової пляшки ємністю 0,5 літра з-під мінеральної води "Джерельна" слід папілярного узору пальця руки під № 9 у ході огляду автомобіля марки ЗАЗ 110206, що знаходилась на сидінні водія, придатний для ідентифікації та залишений вказівним пальцем правої руки ОСОБА_1 ); висновку експерта № 12-2/794 від 25 жовтня 2018 року; висновку судової молекулярно-генетичної експертизи № 10-1/1939 від 07 лютого 2019 року (генетичні ознаки (ДНК-профілі) клітин з ядрами на вилученому з підлоги автомобіля марки ЗАЗ 110206, недопалку марки "Київ" збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_1 ); відеозапису від 15 серпня 2018 року з нагрудних відеокамер працівників поліції від 15 серпня 2018 року та протоколі його огляду від 30 жовтня 2018 року, та в інших доказах, визнав доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 289 КК України.
Не погодившись із зазначеним вироком, крім інших, захисник ОСОБА_1 - адвокат Антоненко О. О. подала на нього апеляційну скаргу. Зокрема, захисник просила вирок районного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись при цьому на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та недопустимість доказів у цьому провадженні.
За наслідками апеляційного розгляду з урахуванням вказівок, які були зазначені у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 08 квітня 2021 року, суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу захисника Антоненко О. О. залишив без задоволення, а вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2020 року щодо ОСОБА_1 без змін.
Зазначивши в ухвалі мотиви та підстави, якими керувався при прийнятті рішення, суд апеляційної інстанції врахував всі докази у провадженні, які були дослідженні місцевим судом, і дійшов висновку про законність засудження ОСОБА_1 за злочин, передбачений ч. 2 ст. 289 КК України.
Колегія суддів касаційного суду вважає, що такі висновки апеляційного суду достатньо мотивовані та ґрунтуються на даних, які були належним чином перевірені в судовому засіданні та змістовно наведені в ухвалі, у тому числі й на результатах перевірки доводів захисника про недопустимість зазначених у його апеляційній скарзі доказів.
При цьому судами попередніх інстанцій було проведено ретельний аналіз тверджень сторони захисту та засудженого ОСОБА_1 про непричетність останнього до незаконного заволодіння транспортного засобу, що дало можливість дійти обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення.
Виходячи зі встановлених судом фактичних обставин, дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 289 КК України кваліфіковано правильно.
Також відсутні у матеріалах провадження будь-які дані, які б підтвердили посилання захисника щодо штучного створення доказів у цьому кримінальному провадженні .
Перевіряючи доводи, викладені у касаційній скарзі захисника про те, що місцевий суд ухвалюючи свій вирок не сформулював обвинувачення, яке визнав доведеним, колегія суддів касаційного суду дійшла такого висновку.
Зміст вироку суду повинен відповідати положеннями ст. 374 КПК України. Пунктом 2 ч. 3 вказаної статті передбачено, що у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній частині вироку, серед іншого, зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Суд звертає увагу, що фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правову норму, порушення якої інкриміновано обвинуваченому. Тому наведені у вироку фактичні дані у своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Зі змісту оскаржуваного вироку вбачається, що суд першої інстанції дотримався наведених вище вимог процесуального закону, оскільки в ході судового розгляду чітко та конкретно встановив фактичні обставини скоєного ОСОБА_1 злочину та в мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із достатньою конкретизацією зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, його наслідки, форму вини і мотиви кримінального правопорушення, що знайшло належне відображення у судовому рішенні.
Що стосується доводів захисника про недопустимість окремих письмових доказів, то суд касаційної інстанції дійшов наступного висновку.
За статтями 86, 87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо його отримано у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використано при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та іншими законами України, у тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України (4651-17) , для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Для встановлення того, чи були протоколи огляду місця події допустимими як докази у кримінальному провадженні, необхідно визначити законодавчо встановлені підстави, порядок та умови, необхідні для їх збирання, саме на той час, коли вони були зафіксовані та одержані. Якщо слідчим був порушений порядок їх збирання, такі докази не можуть вважатися допустимими і бути підставою для прийняття процесуальних рішень.
Доводи захисника про те, що протокол огляду місця події від15 серпня 2018 року є недопустимим доказом, через те, що цю слідчу дію було проведено за участю ОСОБА_1 після його фактичного затримання без участі захисника та із здійсненням його допиту до внесення відомостей до ЄРДР, то вони не заслуговують на увагу.
Огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з`ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій.
За змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР, що здійснюється після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається із протоколу огляду місця події, зазначений огляд було проведено 15 серпня 2018 року з 09:05 до 10:30 слідчим за участю двох понятих та ОСОБА_1 (а. к. п. 163-173, т. 1).
Відповідно до матеріалів кримінального провадження вбачається, що підставою для проведення вищевказаної слідчої дії 15 серпня 2018 року стало повідомлення ОСОБА_2 від 15 серпня 2018 року о 08:24 про те, що невідомі особи незаконно заволоділи його транспортним засобом (а. к. п.155,т. 1).
Таким чином, ураховуючи те, що вищевказаний огляд місця події 15 серпня 2018 року був невідкладним, а підставою для його проведення була інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі, тому його проведення до внесення відомостей до ЄРДР було законним.
Що стосується доводів захисника про те, що вищевказану слідчу дію було проведено за участю ОСОБА_1 після його фактичного затримання без участі захисника, то колегія суддів дійшла до наступного.
Відповідно до ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишитися поряд з уповноваженою особою.
Як видно з матеріалів провадження, ОСОБА_1 під час здійснення огляду місця події 15 серпня 2018 року дійсно змушений був залишатися поряд із уповноваженою службовою особою біля автомобіля, визначеним цією особою, що з огляду на ст. 209 КПК України можна вважати фактичним затриманням, однак, наведене не впливає на законність слідчої дії у вигляді огляду місця події, адже у даному конкретному випадку слідчий не здійснював обшук особи.
Крім того, хід і результати проведення цієї процесуальної дії було зафіксовано на цифрову фотокамеру "Canon", про що вказано у протоколі. При цьому особи, які брали участь у цій слідчій дії, після ознайомлення зі змістом цього протоколу, підписали його. Зауважень від понятих та ОСОБА_4 про порушення вимог КПК України (4651-17) при проведенні огляду місця події, зокрема і про незалучення адвоката, не було, також не надходило і відповідних заяв від ОСОБА_1 про необхідність залучення адвоката (а. к. п. 124-135, 139-147, т. 1).
Разом із цим колегія суддів касаційного суду бере до уваги положення ч. 3 ст. 237 КПК України, відповідно до якої участь захисника у зазначеній слідчій дії є необов`язковою.
Доводи захисника про те, що під час здійснення вищевказаного огляду місця події ОСОБА_1 було допитано, є необґрунтованими.
Як вбачається із протоколу огляду місця події від 15 серпня 2018 року, він містить ознаки саме безпосереднього сприйняття, дослідження обстановки на місці події, фіксації та виявлення різних речових доказі, також у цьому протоколі зафіксована відповідь ОСОБА_1, на запитання слідчого, щодо належності йому двох пакетів із речами, які знаходились у автомобілі. Зміст цього протоколу не може свідчити про здійснення допиту ОСОБА_1 .
При цьому колегія суддів касаційного суду бере до уваги висновки, викладені в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у справі № 740/3597/17 (провадження № 51-6070кмо19), зокрема про те, що показання і протокол слідчої дії є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд оцінює за правилами ст. 94 КПК України.
Також колегія суддів касаційного суду звертає увагу на положення ч. 4 ст. 95 КПК України, згідно з якою суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України.
Враховуючи наведене, зазначений огляд місця події здійснений відповідно до вимог, передбачених статтями 214, 223, 237 КПК України, з дотриманням законних прав ОСОБА_1, а тому докази отримані під час здійснення зазначеної слідчої дії є належними та допустимими.
Крім того, доводи захисника щодо недопустимості доказу висновку судової товарознавчої експертизи від 25 жовтня 2018 року № 12-2/794, були предметом перевірки судів попередніх інстанцій та на ці доводи були надані обґрунтовані відповіді з чим погоджується і колегія суддів касаційного суду.
Не знайшли свого підтвердження й доводи захисника щодо порушення вимог ст. 290 КПК України через невідкриття матеріалів досудового розслідування ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Згідно з ч. 2 вказаної статті прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.
Відповідно до положень ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів, суд не має права допустити ці матеріали як докази у справі.
Згідно з ч. 9 ст. 290 КПК України сторони кримінального провадження зобов`язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.
Колегія суддів касаційного суду звертає увагу на те, що будь-яка сторона кримінального провадження може відмовитись від ознайомлення з наданими матеріалами, проте така відмова має бути письмово підтверджена, щоб у судовому засіданні суд мав можливість переконатися, що відповідною стороною були виконані вимоги частин 1, 2, 3 та 6 ст. 290 КПК України, а сторона, якій надавалися ці докази, добровільно відмовилась від ознайомлення з ними з власної волі.
Письмове підтвердження про відмову протилежної сторони від ознайомлення з наданими матеріалами є законною підставою для суду допустити відомості, що містяться в них, як докази.
Якщо сторона кримінального провадження не надасть суду письмового підтвердження доступу до цих матеріалів іншій стороні, суд, відповідно до ч. 12 ст. 290 КПК України, не може допустити відомості, що містяться в цих матеріалах, як докази у кримінальному провадженні.
У разі, якщо одна зі сторін письмово не відмовляється від ознайомлення з матеріалами, до яких їй надано доступ, і своєю поведінкою зволікає з їх ознайомленням, протилежна сторона відповідно до положень ч. 10 ст. 290 КПК України має право звернутися з клопотанням до слідчого судді про встановлення цій стороні строку для ознайомлення з наданими матеріалами, після спливу якого відповідна сторона вважається такою, що реалізувала своє право на доступ до наданих матеріалів.
Лише при дотриманні цих умов суд може визнати, що сторонами було виконано вимоги частин 1, 2, 3 та 6 ст. 290 КПК України і допустити відомості, що містяться в цих матеріалах, як докази у кримінальному провадженні.
Вищевказана позиція узгоджується із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2021 року (справа № 522/1714/16-к, провадження № 51-40км18).
Як вбачається із матеріалів провадження, 02 листопада 2018 року слідчий у кримінальному провадженні за дорученням прокурора відповідно до вимог ст. 290 КПК України надав доступ до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 (а. к. п. 6, т. 1).
Як видно зі змісту протоколу, слідчим 02 листопада 2018 року було надано доступ для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування № 12018110130003471, в одному томі в підшитому і пронумерованому виді. При цьому підозрюваний ОСОБА_1 у присутності слідчого та двох понятих відмовився від ознайомлення з матеріалами досудового розслідування та отримувати копію обвинувального акта і реєстру до нього. Вказані факти підтверджено підписами понятих.
Крім того, під час розгляду провадження у місцевому суді сторона захисту та ОСОБА_1 будь-яких клопотань про надання можливості останньому ознайомитися із матеріалами досудового розслідування не подавали.
При цьому, як вбачається із матеріалів провадження, а саме реєстру до обвинувального акта, захисник Антоненко О. О. 02 листопада 2018 року у порядку ст. 290 КПК України була ознайомлена з матеріалами досудового розслідування щодо ОСОБА_1, що також не заперечується захисником з огляду на зміст її касаційної скарги.
Також, відповідно до розписки захисник, Антоненко О. О. отримала копію вищевказаного обвинувального акта та реєстр до нього.
Доводи захисника про те, що була порушена процедура вручення копії обвинувального акта разом із реєстром матеріалів досудового розслідування через те, що ці документи намагався вручити не прокурор, а слідчий, колегія суддів не перевіряє, оскільки ОСОБА_1 взагалі відмовився їх отримувати.
Враховуючи наведене, колегія суддів касаційного суду вважає, що матеріали провадження підтверджують виконання вимог статей 290, 293 КПК України, оскільки стороною обвинувачення були виконані вимоги зазначених статей цього Кодексу, а ОСОБА_1 добровільно відмовився ознайомлюватися та отримувати відповідні матеріали з власної волі.
Таким чином, колегія суддів касаційного суду не вбачає допущених порушень вимог статей 290, 293 КПК України у цьому провадженні.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги захисника Антоненко О. О., в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення та підстави, на яких цю скаргу визнав необґрунтованою. Ухвала апеляційного суду є належним чином вмотивованою та відповідає приписам ст. 419 КПК України.
Покарання призначено ОСОБА_1 з урахуванням положень ст. 65 КК України, і підстав вважати таке покарання несправедливим через суворість колегія суддів касаційного суду не вбачає.
Постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є належно вмотивованими та обґрунтованими, їх зміст відповідає вимогам статей 370, 374, 419 КПК України, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися під час їх постановлення.
Таким чином, у ході перевірки матеріалів провадження колегія суддів касаційного суду не встановила підстав для задоволення касаційної скарги захисника.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування судових рішень, касаційний суд не встановив, а тому підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Антоненко О. О. - без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
С. С. Слинько О. П. Ємець В. В. Наставний