ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ20 січня 2022 рокум. Київ

справа № 708/319/18

провадження № 51-3642км21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча Стефанів Н.С.,

судді: Голубицький С.С.,

Лагнюк М.М.,секретар судового засідання Безкровний С.О.,

учасники судового провадження:

прокурор Вараниця В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Горобця С.О. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 16 березня 2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 26 травня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018250290000067, стосовно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с. Чагорта Целінського району Калмикської області Російської Федерації,зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 ),засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України (2341-14) ).

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції в зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник посилається на те, що розгляд справи в суді першої інстанції був неповним, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а тому рішення суду є незаконним та необґрунтованим.

Звертає увагу на те, що суд першої інстанції не зазначив у вироку достовірних показань потерпілого ОСОБА_2, не дав їм належної оцінки та не співставив з іншими доказами в кримінальному провадженні, що є грубим порушенням статей 9, 94 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України (4651-17) ).Також суд був упередженим під час дослідження доказів та послався в судовому рішенні на показання, яких не давали потерпілий та свідок у справі.

Зазначає, що судами не взято до уваги, що потерпілий ОСОБА_2 надавав різні показання при кожному допиті.

Також посилається на те, що суд апеляційної інстанції всупереч приписам ст. 419 КПК України не надав належної оцінки вимогам засудженого щодо визнання своєї винуватості у вчиненні шахрайських дій, не навів в ухвалі достатніх доводів щодо необґрунтованості апеляційної скарги, обмежившись лише перерахуванням доказів, покладених в основу вироку, та загальним формулюванням про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Стверджує, що судами не враховано, що потерпілий не одразу звернувся до поліції щодо події, за яку засуджено ОСОБА_1, оскільки він знав засудженого та між ними була певна розмова щодо вказаного випадку, а за таких обставин у діях останнього виключається склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.

Зазначає, що судом апеляційної інстанції не спростовано доводів апеляційної скарги засудженого про те, що він не вчиняв злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, а прийшов до ОСОБА_2 у гості за його запрошенням і заволодів майном потерпілого шахрайським способом.

Вказує, що судами не спростовано доводів, зазначених у вироку Чигиринського районного суду Черкаської області від 13 червня 2018 року щодо засудження ОСОБА_1 за одним із двох епізодів за ст. 190 КК України.

Зміст судових рішень, у тому числі оскарженого, і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 16 березня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено йому покарання:

-за ч.3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України - у виді 1 року обмеження волі;

-за ч.2 ст. 186 КК України - у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Вирішено питання судових витрат та долю речових доказів.

За ухвалою Черкаського апеляційного суду від 26 травня 2021 року апеляційні скарги засудженого та його захисника Куріловича С.О.залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, маючи незняту та непогашену судимість, на шлях виправлення та перевиховання не став, повторно 06 лютого 2018 року о 17:00, перебуваючи в житловій квартирі АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_2, відкрито в умовах очевидності до останнього, незаконно, з корисливих мотивів, заволодів його телевізором "Sharp" з дистанційним пультом керування, вартість яких згідно з висновком товарознавчої експертизи № 23/02-18-03 від 23 лютого 2018 року становить 3000 грн, тюнером цифрового телебачення марки "World Vision" з пультом дистанційного керування вартістю 266, 25 грн, що на правах приватної власності належать потерпілому, після чого з викраденим з місця вчинення злочину зник та розпорядився ним на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_2 шкоди, що становить 3266, 25 грн.Він же повторно, 10 березня 2018 року об 11:30, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, з метою крадіжки чужого майна, шляхом вільного доступу, таємно з корисливих мотивів, з технічного поверху багатоповерхового житлового будинку на АДРЕСА_3, намагався викрасти чавунну засувку (задвижку) Ф-80, вартість якої згідно з висновком товарознавчої експертизи № 26/03-18-01 від 26 березня 2018 року становить 345 грн, що перебуває у власності КП "Єдиний розрахунковий центр", але злочин не закінчив з причин, які не залежали від його волі, вчинивши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак був виявлений працівниками КП "Єдиний розрахунковий центр" на місці вчинення злочину.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.

Захисник у касаційній скарзі зазначив, що брати участь у касаційному розгляді не бажає.

Засудженому було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду кримінального провадження, клопотань про його участь у касаційному розгляді не надходило. Неявка учасників провадження не перешкоджає його розгляду.

Мотиви Суду

Щодо меж перегляду

Згідно із ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України (4651-17) ) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

У касаційній скарзі, крім іншого, порушується питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК України не можуть бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку.

Суд касаційної інстанції виходить з фактичних обставин кримінального провадження, встановлених судами, та не втручається у правильність проведеної оцінки доказів, зібраних у цьому провадженні.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412 - 414 КПК України.

Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Як вказано у ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_1, правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України захисник у касаційній скарзі не оскаржує.

Щодо доведеності винуватості за ч.2 ст. 186 КК України

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування усіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 КПК України.

Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, суд першої інстанції обґрунтував показами потерпілого, даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09 лютого 2018 року, даними протоколу огляду предмету від 15 лютого 2018 року з фототаблицею до нього, даними звіту товарознавчої експертизи від 23 лютого 2018 року № 23/02-18-03, даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23 березня 2018 року.

Визнавши зазначені докази достовірними, допустимими, а в сукупності - достатніми, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 186 КК України.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок в апеляційному порядку за апеляційними скаргами засудженого та його захисника, погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони є правильними та такими, що відповідають фактичним обставинам цієї справи і ґрунтуються на зібраних у справі й детально досліджених у судовому засіданні доказах, у їх сукупності та взаємозв`язку.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо доведеності поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України за встановлених судами обставин, узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема висловленою в рішенні від 21 липня 2011 року в справі "Коробов проти України", де вказано, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом". Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Що стосується доводів касаційної скарги захисника щодо різних показань потерпілого, то вони є неспроможними.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження та носія технічного запису, суд першої інстанції допитав потерпілого, який пояснив суду, що вказана подія відбулася у 2018 році, коли до нього додому за вказаною адресою прийшов сусід по будинку ОСОБА_1, покрутився по квартирі і сказав, що забирає телевізор із тюнером, при цьому ніяких погроз не застосовував, нічого не пояснював. Забрав телевізор "Sharp" з пультом, тюнер і пішов. Ніяких угод, домовленостей чи обіцянок у нього з обвинуваченим не було.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши вказані показання потерпілого під час апеляційного розгляду, зазначив, що зазначені показання є логічними, чіткими і такими, що не змінювалися протягом судового розгляду.

Щодо твердження захисника про те, що суд першої інстанції послався в судовому рішенні на показання, яких не давали потерпілий та свідок у справі, то вони є безпідставними.

Як видно з носія технічного запису судового засідання, місцевий суд у вироку посилався на показання потерпілого, надані ним безпосередньо під час допиту в суді першої інстанції, а показання свідка у вироку суду взагалі відсутнє, оскільки вказаний свідок по епізоду ч.2 ст. 186 КК України не був допитаний, так як сторона обвинувачення не забезпечила його явку в судове засідання.

Доводи касаційної скарги захисника про те, що судами не спростовано доводів, зазначених у вироку Чигиринського районного суду Черкаської області від 13 червня 2018 року щодо засудження ОСОБА_1 за одним із двох епізодів за ст. 190 КК України, є безпідставними.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що вироком Чигиринського районного суду Черкаської області від 13 червня 2018 року ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України. Вказаний вирок ухвалою Черкаського апеляційного суду від 18 березня 2020 року скасовано і призначено новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції. Судом апеляційної інстанції встановлено, що правова кваліфікація дій ОСОБА_1 не відповідає формулюванню обвинувачення, визнаного судом доведеним, оскільки таке формулювання містить кваліфікуючі ознаки ст. 186 КК України та не місить елементів складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України.

Під час нового розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дії засудженого ОСОБА_1 за епізодом відкритого викрадення телевізора з тюнером у потерпілого кваліфіковано за ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, тому доводи касаційної скарги захисника про відсутність у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, є безпідставними та спростовуються матеріалами провадження.

Що стосується тверджень захисника про те, судом апеляційної інстанції не спростовано доводів апеляційної скарги засудженого, що він не вчиняв злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, а прийшов до ОСОБА_2 у гості за його запрошенням і заволодів майном потерпілого шахрайським способом, то вони є неспроможними.

Як правильно зазначив апеляційний суд в ухвалі, вказані доводи спростовуються доказами, покладеними в основу обвинувачення, які суд вважає належними і допустимими.

На думку Суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо доведення винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, поза розумним сумнівом.

Апеляційний суд, переглянувши вирок у межах апеляційних скарг, погодився з висновками суду першої інстанції щодо винуватості засудженого і залишив вирок без зміни.

Апеляційний розгляд кримінального провадження проведено відповідно до вимог закону. Суд апеляційної інстанції ретельно проаналізував доводи апеляційної скарги захисника та надав їм належну оцінку, навівши в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення та підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 374 КПК України, а ухвала апеляційного суду - статей 370, 419 цього Кодексу.

У касаційній скарзі захисника не наведено доводів, які б спростовували правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 та кваліфікації його дій.

Таким чином, даних, які би свідчили, що судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність або допущено такі істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, не виявлено.

Ураховуючи вищезазначене, Суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу захисника Горобця С.О. в інтересах засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 16 березня 2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 26 травня 2021 року стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни.Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

Н. С. Стефанів С. С. Голубицький М.М. Лагнюк