490/6018/20 Про придбання та зберігання боєприпасів без передбаченого законом дозволу, а також незаконне придбання та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу для власного вживання без мети збуту - 19.01.2022 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Херсонського апеляційного суду від 6 травня 2021 року щодо нього у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 312020150000000211 за обвинуваченням

ОСОБА_1, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого: вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 грудня 2012 року за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК), 09 жовтня 2017 року звільненого умовно-достроково на 1 рік 7 місяців 7 днів,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 грудня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК до покарання: за злочин, передбачений ч. 1 ст. 263 КК - у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі; за кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК - у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання ухвалено звільнити, якщо він протягом 3 (трьох) років від дня проголошення вироку не вчинить нового злочину та виконуватиме покладені на нього судом обов`язки.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК покладені на ОСОБА_1 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру на проведення експертиз.

Вирішено питання про долю речових доказів.

Вироком Херсонського апеляційного суду від 6 травня 2021 року вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 грудня 2020 року відносно ОСОБА_1 в частині призначеного покарання та звільнення від його відбування - скасовано, ухвалено в цій частині новий вирок.

ОСОБА_1 призначено покарання: за ч.1 ст. 263 КК у виді 3 років позбавлення волі; за ч.1 ст. 309 КК у виді 1 року обмеження волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ухвалено обраховувати із дня затримання ОСОБА_1 у порядку виконання цього вироку.

В іншій частині вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_1 залишено без змін.

Вирішено питання процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він у невстановлену дату та час, але не пізніше 30 травня 2020 року, у невідомому місці, за невстановлених обставин без передбаченого законом дозволу придбав патрони у кількості 28 штук, які відносяться до боєприпасів, з яких 15 патронів калібру 5,45 мм., 12 патронів калібру 5,6 мм., 1 патрон калібру 9 мм та корпус ручної осколкової гранати Ф-1 промислового виготовлення, спорядженим вибуховою речовиною тротил, яка належить до категорії "вибухові речовини" та в подальшому, в невстановлений досудовим розслідуванням період часу але до 30 травня 2020 року зберігав, без передбаченого законом дозволу, вищевказані бойові припаси та вибухову речовину в гаражі АДРЕСА_4.

ОСОБА_1 у невстановлену дату та час, але не пізніше 30 травня 2020 року, у невстановленому місці, при невстановлених обставинах незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, об`ємом 45,46 г (у перерахунку на суху речовину) та психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, загальним об`ємом 1,16764 г. У подальшому ОСОБА_1 вищевказані наркотичний засіб - канабіс, об`ємом 45,46 г (у перерахунку на суху речовину) та психотропну речовину - амфетамін, об`ємом 0,07212 г незаконно зберігав для власного вживання, без мети збуту у гаражі АДРЕСА_4, який знаходиться у користуванні ОСОБА_1, а психотропну речовину - амфетамін, об`ємом 0,00252 г для власного вживання, без мети збуту - за місцем свого проживання АДРЕСА_3, а психотропну речовину - амфетамін, об`ємом 1,0930 г для власного вживання, без мети збуту - у транспортному засобі марки "MERCEDES-BENZ С 220", VIN: НОМЕР_2 з номерним знаком НОМЕР_3 . Загальна маса виявленої та вилученої у ОСОБА_1 психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін, яку він незаконно придбав та зберігав без мети збуту складає 1,16764г.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок Херсонського апеляційного суду від 6 травня 2021 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині не застосування щодо нього положень ст. 75 КК та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення.

Засуджений вважає, що судом апеляційної інстанції не враховані його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність негативних характеристик, активна громадська позиція, добровільне лікування від наркотичної залежності, дострокове звільнення від відбування покарання за зразкову поведінку. На думку засудженого, апеляційним судом не враховані правові позиції Верховного Суду під час розгляду аналогічних справ.

Вважає, що вирок апеляційного суду є незаконним у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Шевченко О. О. касаційну скаргу засудженого вважала не обґрунтованою, просила її не задовольняти, а рішення апеляційного суду залишити без зміни.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу та переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК, у касаційному порядку не оспорюються.

Відповідно до ч. 2 ст. 420 КПК вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.

При ухваленні вироку апеляційним судом ці вимоги кримінального процесуального закону дотримані.

Розглядаючи апеляційну скаргу прокурора, суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок місцевого суду в частині призначення покарання та постановляючи свій вирок, зазначив зміст вироку суду першої інстанції, в якому викладено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із вказівкою місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінальних правопорушень, форми вини і мотивів кримінальних правопорушень; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні яких визнається обвинувачений, також виклав короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення та рішення по суті вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 65 КК суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд першої інстанції, призначаючи покарання, не звернув уваги на положення закону, згідно з якими при вирішенні зазначених питань має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи, та враховувати, що ст. 75 КК застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави, на які необхідно послатися у рішенні.

Звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, суд належним чином не вмотивував, які саме обставини справи та дані про особу винного дали підстави для висновку про можливість його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства. Зокрема, висновок про можливість призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК суд обгрунтував тим, що ОСОБА_1 має на утриманні двох малолітніх дітей, міцні соціальні зв`язки та здійснює активну громадську діяльність, є активним учасником та волонтером від відокремленого підрозділу ВГО "Об`єднання добровольців". Має позитивну характеристику від громадської організації "Сила побратимів України", має орден "Бойовий волонтер України" за волонтерську діяльність у зоні бойових дій, щиро покаявся у вчинених злочинах, сприяв розкриттю злочинів.

При цьому, ухвалюючи рішення про застосування ст. 75 КК, суд не в повній мірі врахував ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочинів, їх тяжкість, дані про особу винного, його поведінку під час та після вчинення злочинів, на що звернув увагу суд апеляційної інстанції.

Обставини, що мають правове значення при виборі покарання та порядку його відбування, а саме наявність у обвинуваченого двох малолітніх дітей, міцні соціальні зв`язки, активну громадську діяльність та позитивну характеристику, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів були враховані судом першої інстанції при визначенні виду та міри покарання, і ці обставини стали підставою для призначення ОСОБА_1 покарання на строк, наближений до мінімальної межі санкції статей КК (2341-14) , на підставі яких його засуджено.

Також апеляційний суд взяв до уваги, що фактичні обставини справи свідчать про підвищену суспільну небезпеку вчинених злочинів, те, що ОСОБА_1 вчинив їх в період непогашеної судимості за скоєння злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, конкретні обставини їх вчинення, а також дані про особу обвинуваченого, в цілому, а також те, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за ст. ст. 309 та 307 КК, за які суд, на підставі ст. 75 КК його звільняв від відбування покарання з випробуванням, що не призвело до позитивних змін в його особистості і не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, оскільки він не виконав покладені на нього судом обов`язки під час іспитового строку, внаслідок чого суд ухвалив рішення про направлення його для реального відбування покарання, призначеного вироком суду від 20 грудня 2012 року. Умовно-достроково був звільнений від відбування покарання, призначеного за цим вироком. Незважаючи на це, після звільнення з установи виконання покарань, ОСОБА_1 знову вчинив два умисних злочини, що, на думку апеляційного суду, свідчить про підвищену суспільну небезпечність особи засудженого та його схильність до скоєння кримінально караних діянь.

З урахуванням усіх встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого в умовах ізоляції від суспільства, призначивши покарання за ч.1 ст. 263 КК у виді 3 років позбавлення волі, що наближено до мінімальної межі; за ч.1 ст. 309 КК у виді 1 року обмеження волі.

На думку колегії суддів Верховного Суду, призначене апеляційним судом покарання є законним, справедливим, воно сприятиме виправленню ОСОБА_1 та попередженню вчинення ним нових злочинів. Підстав для пом`якшення покарання та застосування ст. 75 КК, як про це йдеться у касаційній скарзі, не вбачається.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 420, 374 КПК і підстави вважати його невмотивованим відсутні.

Доводи касаційної скарги і матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни або скасування вироку апеляційного суду, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.