725/2512/20 Про таємне повторне викрадення грошових коштів, скоєне шляхом проникнення до сховища апаратів для розливу питної води - 18.01.2022 Прийняття

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 17 грудня 2020 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 18 лютого 2021 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Кельменці Чернівецької області, жителя м. Чернівців,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Обставини справи1. Зазначеним вироком, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за частиною 3 статті 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.2. За обставин, детально викладених у вироку, суд визнав доведеним, що в м. Чернівцях у травні 2020 року засуджений повторно таємно з проникненням у сховище викрав чуже майно:- 05 травня 2020 року приблизно о 00:30 на вул. Кафедральній з автомобіля "Мерседес Бенц Віто" 1000 грн;- цієї ж ночі приблизно о 01:35 на вул. Козачука, 36 з апарату для розливу питної води 550 грн;- цієї ж ночі приблизно о 02:30 на вул. Л. Кобилиці, 56 з апарату для розливу питної води 691 грн; - 09 травня приблизно о 04:00 на вул. Сагайдачного, 26 з апарату для розливу питної води 900 грн; - 12 травня приблизно о 02:00 на вул. вул. Білоруській, 85 з апарату для розливу питної води 350 грн; - на початку травня 2020 року вночі на вул. Буковинській, 75 з апарату для розливу питної води 450 грн.

Вимоги і доводи касаційної скарги

3. У касаційній скарзі з доповненнями засуджений, посилаючись на частину 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ), просить скасувати оскаржені судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

4. Засуджений посилається на те, що:

- зізнання у скоєних злочинах були написані внаслідок психологічного та фізичного впливу працівників правоохоронних органів, а його заяви з цього приводу залишились без відповідної перевірки, незважаючи на внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань;

- більшість судових засідань у тому числі й проголошення вироку, відбувалось без його участі;

- розмір матеріальних збитків визначено без проведення експертизи;

- прокурори у провадженні не мали повноважень, оскільки постанова про призначення групи прокурорів датована 10 серпня 2020 року, тобто після завершення досудового розслідування;

- під час досудового розслідування та в суді першої інстанції захисники належним чином не здійснювали його захист;

- покарання є надмірно суворим, оскільки призначено без урахування позитивних даних про його особу;

5. На думку засудженого, вирок та ухвала не відповідають вимогам статті 370 КПК.

Позиції учасників касаційного розгляду

6. Засуджений у касаційній скарзі, а його захисник Божеску Г.В. у письмовій заяві повідомили суду про можливість здійснення касаційного розгляду без їхньої участі.

7. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

8. У судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог сторони захисту та просив залишити оскаржені судові рішення без зміни, вважаючи їх законними й обґрунтованими. За клопотанням прокурора Суд долучив до матеріалів кримінального провадження копію постанови слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Хмельницькому (далі - ДБР) від 04 серпня 2021 року про закриття кримінального провадження № 42020000000001991 від 19 жовтня 2020 року у зв`язку з відсутністю в діях працівників Чернівецького відділу поліції складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 365 КК.

Оцінка Суду

9. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

10. Згідно із частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього ж Кодексу.

11. Частиною 2 статті 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

12. Суд нагадує, що касаційна інстанція є судом права, а оцінка доказів у справі є завданням судів попередніх інстанцій. Проте за наявності відповідних доводів сторони кримінального провадження Суд здійснює перевірку того, чи додержалися суди процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.

13. У результаті касаційного перегляду встановлено, що висновок суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, оціненими відповідно до статті 94 КПК з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності для прийняття рішення.

14. В основу обвинувального вироку місцевий суд обґрунтовано поклав протоколи з відеозаписами слідчих експериментів за участю засудженого, в ході яких він у присутності захисника та понятих детально відтворив на місці події обставини вчинення ним шести епізодів крадіжок. Крім того, суд оцінив показання, допитаних у судовому засіданні, свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, а також наявні у справі письмові докази, зокрема, протоколи інших слідчих дій та висновки судових експертиз, зміст яких детально відображено у вироку.

15. Належність та допустимість зазначених доказів у касаційній скарзі не оспорюється.

16. Натомість сторона захисту вважає недопустимими заяви засудженого із зізнаннями у скоєних злочинах, наданих органу досудового розслідування, оскільки вони були написані під психологічним та фізичним тиском з боку співробітників поліції.

17. Суд зазначає, що суд першої інстанції у вироку не посилався на визнавальні показання засудженого, надані органу досудового розслідування. Таким чином, у цьому випадку немає потреби розглядати питання про їх допустимість.

18. Крім того, щоб у компетентних органів виник обов`язок провести розслідування за заявою про застосування методів, які порушують ст. 3 Конвенції, така заява має бути небезпідставною, тобто містити в своєму змісті конкретні обставини такого поводження і мати певне підтвердження цим обставинам, або інформацію, яка дає можливість перевірити, чи має заява певні підстави.[1]

19. Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 вперше повідомив про погане поводження з ним в судовому засіданні 11 серпня 2020 року, а до прокуратури подав заяву 19 жовтня 2020 року тобто через п`ять місяців після його затримання.

20. Територіальним управлінням ДБР у м. Хмельницькому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за заявою ОСОБА_5 19 жовтня 2020 року було зареєстроване кримінальне провадження № 42020000000001991. Згідно з постановою слідчого ДБР (див. п. 8), кримінальне провадження щодо працівників поліції було закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК.

21. Враховуючи, що висновок про винуватість засудженого не обґрунтовувався його показаннями, які він давав під час досудового розслідування, Суд не вважає, що відсутність на час судового провадження результатів перевірки заяви засудженого перешкодила судам постановити законні і обґрунтовані рішення.

22. Відповідно до встановлених у справі обставин засуджений викрадав грошові кошти. Підрахунок суми викрадених грошей не потребує спеціальних знань, а тому призначення товарознавчої експертизи, як про це йдеться у касаційній скарзі, не є обов`язковим. Достовірність представлених потерпілими доказів щодо розміру матеріальних збитків, Суд не перевіряє в силу частини 1 статті 433 КПК.

23. Доводи щодо відсутності повноважень у прокурорів в цьому провадженні були предметом перевірки судів нижчих інстанцій і обґрунтовано визнані такими, що спростовуються наявними у справі постановами про призначення групи прокурорів винесеними на початку досудового розслідування.

24. Також Суд вважає безпідставними доводи засудженого про порушення права на захист в суді першої інстанції через неналежне виконання своїх обов`язків захисниками.

25. Аналізуючи матеріали кримінального провадження та перебіг судового процесу, Суд відзначає, що у зв`язку з відмовою засудженого від захисника Олійнича Ю.В. йому було призначено захисника Ілащука І.М. Обидва захисника є професійними адвокатами, мають відповідний фах та кваліфікацію.

26. Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово висловлював свою позицію в подібних ситуаціях, зазначаючи, що ефективність захисту не є тотожною досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату, а полягає в наданні йому належних та достатніх можливостей з використанням власних процесуальних прав та кваліфікованої юридичної допомоги, яка в передбачених законом випадках є обов`язковою, захищатися від обвинувачення в передбачений законом спосіб. Подальша незгода обвинуваченого з раніше обраними та узгодженими з адвокатом позицією і тактикою захисту не свідчить про його неефективність.[2]

27. Та обставина, що захисник Ілащук І.М. під час судових дебатів заявив про залишення на розсуд суду визначення виду та розміру покарання, не є вагомою підставою вважати, що під час провадження в суді першої інстанції засуджений не був забезпечений ефективним захистом від обвинувачення, як про це йдеться в касаційній скарзі.

28. Перевіркою звукозапису судових засідань встановлено, що засуджений неодноразово порушував встановлений у суді порядок, у зв`язку з чим йому робились зауваження та попередження на які він не реагував, а тому суд видаляв його із зали судових засідань 31 серпня та 03 грудня 2020 року. Будучи доставленим до приміщення суду 17 грудня 2020 року, засуджений відмовився бути присутнім при оголошенні вироку, що підтверджується усною заявою захисника та актом складеним старшим судовим розпорядником суду (т. 4, а.с. 76).

29. Враховуючи це, у Суду немає підстав вважати, що суд першої інстанції діяв всупереч вимогам кримінального процесуального закону.

30. Отже, суд першої інстанції упродовж розгляду справи з`ясував усі передбачені статтею 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, і обґрунтовано визнав отримані докази достатніми для встановлення події злочинів та доведеності винуватості ОСОБА_1 у їх вчиненні.

31. Встановлені судом фактичні обставини кримінального правопорушення отримали правильну правову кваліфікацію за частиною 3 статті 185 КК.

32. Призначене засудженому покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів. Аргументів, які би доводили явну несправедливість покарання, призначеного засудженому, в касаційній скарзі не наведено.

33. Апеляційний суд провів розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону і погодився з висновками суду першої інстанції щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину, надавши умотивовані відповіді на всі аргументи, наведені в апеляційних скаргах сторони захисту, які переважно повторюються в касаційній скарзі. Зміст ухвали відповідає вимогам статті 419 КПК.

34. Таким чином, Судом не встановлено істотних порушень норм матеріального та процесуального права, які були би підставами для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень, а тому Суд вважає, що касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд

Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 17 грудня 2020 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 18 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

А.П. Бущенко Н.О. Антонюк Н.С. Стефанів [1] Постанови від 29 жовтня 2019 року у справі № 515/2020/16-к, http://reyestr.court.gov.ua/Review/85583596; від 17 листопада 2021 року у справі № 559/2530/19, http://reyestr.court.gov.ua/Review/101240926[2] Постанови від 6 квітня 2021 року у справі № 520/2598/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/96179812; від 08 листопада 2018 року у справі № 243/3885/14, http://reyestr.court.gov.ua/Review/78111237.