485/1972/19 Про умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент його заподіяння, скоєне під час конфлікту на ґрунті особистих неприязних відносин - 10.01.2022 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Соколіка В.Д. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 16 березня 2021 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 03 червня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019150310000607, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Капал Капальського району Талди-Курганської області Казахстан, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

За вироком Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 16 березня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 17 вересня 2019 року о 19:00 год. біля будинку АДРЕСА_2, у ході суперечки, що виникла на ґрунті раптово неприязних відносин між ним та ОСОБА_2, діючи умисно завдав останньому металевою монтировкою не менше одного удару в нижню частину ребер, заподіявши закриту травму живота у вигляді розриву селезінки, яка супроводжувалась внутрішньою кровотечею, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 03 червня 2021 року вирок було змінено. Зокрема було виключено з мотивувальної частини вироку посилання суду на докази, що підтверджують винуватість ОСОБА_1, а саме на: заяву ОСОБА_3 від 18 вересня 2019 року, згідно з якою вона добровільно надала слідчому металеву монтировку; протокол огляду предмета від 18 вересня 2019 року, відповідно до якого слідчим оглянуто металеву монтировку; протокол огляду предмету від 26 листопада 2019 року, згідно з яким слідчим за участю обвинуваченого та його захисника було оглянуто металеву монтировку. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Соколік В.Д. ставить питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляд в суді першої інстанції.

Посилається на те, що суд апеляційної інстанції належним чином не розглянув його апеляційну скаргу, повторно не дослідив докази, які судом першої інстанції досліджені не повністю, безпідставно не задовольнив апеляційні вимоги щодо закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 за відсутністю доказів його винуватості у вчиненні злочину, за який його засуджено.

Вказує, що обвинувальний акт у провадженні не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Вважає, що, оскільки апеляційним судом виключено з мотивувальної частини вироку посилання як на доказ на знаряддя здійснення удару, тобто відсутнє знаряддя вчинення злочину, що виключає, на його думку, причетність ОСОБА_1 до вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Звертає увагу, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях, оскільки у висновках експертів № 78 від 27 вересня 2019 року, № 83 від 25 жовтня 2019 року та № 93 від 25 жовтня 2019 року зазначено, що наявні у потерпілого тілесні ушкодження могли утворитися, а не утворилися, від нанесення удару металевим предметом продовгуватої форми в ліву половину тулуба.

Стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, оскільки апеляційний суд не виправив допущених судом першої інстанції порушень і лише формально дав оцінку доводам сторони захисту.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримав доводи касаційної скарги.

Прокурор вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та просить її відхилити.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до частини 1 статті 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з вимогами статті 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник стверджує про необґрунтованість засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки вважає останнього невинуватим у вчиненні цього кримінального правопорушення. При цьому зазначає, що у кримінальному провадженні відсутні докази, які вказують на умисне завдання тілесних ушкоджень потерпілому. Однак ці доводи захисника є безпідставними з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину, з яким погодився апеляційний суд, є обґрунтованим, зробленим на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням вимог ст. 23 КПК України й оціненими відповідно до положень ст. 94 вказаного Кодексу.

При цьому суд першої інстанції, заслухавши показання самого обвинуваченого, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, дослідивши письмові докази у кримінальному провадженні, обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку належні та допустимі докази.

Зокрема, обвинувачений у судовому засіданні не заперечував завдання удару ОСОБА_2 металевою монтировкою по руці, яку він дістав зі своєї машини. Його показання узгоджуються з даними протоколу слідчого експерименту від 23 жовтня 2019 року, проведеного за його участю, під час якого він детально розказував та показав, куди він завдавав удари металевою монтировкою ОСОБА_2 (т. 1 а. п. 197-206).

Також суд першої інстанції, мотивуючи свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у заподіянні ОСОБА_2 ушкоджень, послався у вироку на дані протоколу слідчого експерименту, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_2, під час якого він детально розказував та показував, куди ОСОБА_1 завдав йому удари металевим предметом, зокрема у тулуб ( т. 1 а.п. 177-184). Також потерпілим був показаний механізм нанесення йому тілесних ушкоджень, який об`єктивно відповідає даним висновку судово-медичної експертизи № 83 від 25 жовтня 2019 року (т. 1 а.п.187-189).

Крім цього, суд, обґрунтовуючи свій висновок щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину, послався у вироку на показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які зазначали, що бачили як ОСОБА_1 металевим предметом, який дістав зі своєї машини, завдав удари ОСОБА_2 .

У судовому засіданні також були досліджені висновки експертів № 78 від 27 вересня 2019 року, № 83 від 25 жовтня 2019 року та № 93 від 25 жовтня 2019 року щодо наявності у потерпілого тілесних ушкоджень, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких й могли утворитися від завдання удару металевим предметом продовгуватої форми (т. 1 а.п.142-144, 187-189, 154-156).

Колегія суддів вважає, що зазначені докази відповідають вимогам ст. ст. 84- 86 КПК України щодо їх належності та допустимості, оскільки отримані у порядку, встановленому КПК України (4651-17) . При цьому процесуальні дії та складені за їх результатами протоколи огляду місця події, речей, слідчого експерименту відповідають вимогам статтей104-107, 237, 240 цього Кодексу.

Усупереч твердженням у поданій касаційній скарзі місцевий суд, дослідивши й зіставивши наявні у кримінальному провадженні фактичні дані, дав їм оцінку в аспекті ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості та достовірності, а також з`ясував передбачені ст. 91 вказаного Кодексу обставини, що належать до предмета доказування, й обґрунтовано вирішив, що зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку доводять вчинення засудженим інкримінованого йому правопорушення.

За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження діяння ОСОБА_1 обґрунтовано отримало правову оцінку за ч. 1 ст. 121 КК України. Отже, вважати, що судом неправильно застосований закон України про кримінальну відповідальність, немає достатніх підстав.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

Доводи сторони захисту, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях, оскільки у висновках експертів № 78 від 27 вересня 2019 року, № 83 від 25 жовтня 2019 року та № 93 від 25 жовтня 2019 року зазначено, що наявні у потерпілого тілесні ушкодження могли утворитися, а не утворилися, від нанесення удару металевим предметом продовгуватої форми в ліву половину тулуба, були предметом перевірки суду апеляційної інстанцій та обґрунтовано визнані безпідставними.

При цьому апеляційний суд обґрунтовано погодився із висновком суду першої інстанції про визнання допустимими та належними доказами висновки вказаних експертиз у розумінні ст. 85- 86 КПК України, оскільки вони є повними, обґрунтованими, не містять суперечностей з іншими доказами, були проведені експертом, що має достатній стаж роботи та був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, а судово-медична експертиза призначена та виконана з дотриманням норм Кримінального процесуального Кодексу (4651-17) й законодавства, яке регулює питання судової експертизи.

Твердження у касаційній скарзі про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КК України, не є предметом розгляду суду касаційної інстанції, оскільки оцінка відповідності обвинувального акта вимогам КПК України (4651-17) проводиться місцевим судом на стадії підготовчого судового засідання.

Апеляційним судом при перевірці цього кримінального провадження було надано відповіді на всі доводи апеляційної скарги та обґрунтовано визнано їх безпідставними. Свої висновки з цих питань суд належним чином умотивував. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

При цьому виключення судом апеляційної інстанції недопустимих доказів, а саме заяви ОСОБА_3 від 18 вересня 2019 року та протоколів огляду предмета від 18 вересня 2019 року та 26 листопада 2019 року не впливає на повноту судового розгляду та доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному спричиненні тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_2 .

Ураховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника не вбачає.

Керуючись статтями 412, 413, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

Вирок Березнегуватськогорайонного суду Миколаївської області від 16 березня 2021 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 03 червня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну каргу захисника Соколіка В.Д. - без задоволення.