712/10701/20 Про порушення Правил дорожнього руху, перевищення швидкості руху, неуважне керування автомобілем та скоєння зіткнення на перехресті із іншим автомобілем, внаслідок чого потерпілий цього автомобіля загинув на місці пригоди - 21.12.2021 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020251010003306

від 14 вересня 2020 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що судимості

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника

Фонрабе Є. В. на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 лютого

2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 31 травня 2021 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 лютого 2021 року, залишеним без зміни ухвалою Черкаського апеляційного суду від 31 травня

2021 року, ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат та долю речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 13 вересня

2020 року близько 22:22, керуючи технічно-справним автомобілем Nissan Leaf, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись у м. Черкаси по проїзній частині

вул. Байди Вишневецького зі сторони вул. Хрещатик в напрямку до вул. Гоголя

на перехресті з бульваром Шевченка поблизу будинку № 183 по бульвару Шевченка, порушив вимоги пунктів 2.3 (б), 16.11 Правил дорожнього руху, проявив крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змін, при наближенні до нерегульованого перехрестя нерівнозначних доріг та виїзді на перехрестя з другорядної дороги вулиці не зупинив керований ним транспортний засіб перед перехрестям

для надання переваги в русі транспортним засобам, що рухались по головній дорозі, та не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1. "Дати дорогу", а продовжив рух прямо та, виїхавши на перехрестя, не надав перевагу в русі і допустив зіткнення

з автомобілем Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який рухався по проїзній частині бульвару Шевченка зі сторони вулиці Святотроїцької в напрямку до вулиці Остафія Дашковича та перетинав перехрестя з вулицею Байди Вишневецького. В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_2 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

Засуджений та захисник у касаційних скаргах, кожен окремо, просять змінити оскаржені рішення щодо ОСОБА_1, призначити йому покарання

із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки та

на підставі ст. 75 цього Кодексу звільнити від його відбування з випробуванням

із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки.

При цьому як засуджений, так і його захисник, у своїх скаргах з доданими доповненнями посилаються на неправильне застосування закону України

про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість. Вважають, що суди не врахували повною мірою конкретних обставин справи та усіх даних про особу засудженого і безпідставно не застосували до нього положення статей 69 та 75 КК України. Так, на переконання скаржників, поза увагою місцевого та апеляційного судів залишилось те, що засуджений свою вину

у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся, після ДТП залишився на місці події та допомагав працівникам поліції, активно сприяв слідству під час досудового розслідування, раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності

не притягувався, одружений, має на утримання 2 дітей, допомагає батькам, позитивно характеризується за місцем проживання, має стійкі соціальні зв`язки,

з 2017 року приймає участь у Соціальному проєкті "Студія елементарного музикування" інклюзивний простір в рамках діяльності Благодійної організації "Благодійний фонд "Благо-справи", декілька разів направляв кошти потерпілому

на відшкодування шкоди, однак вони повертались.

Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції

Засуджений та захисник підтримали свої касаційні скарги і просили їх задовольнити.

Прокурор заперечив проти задоволення касаційних скарг засудженого та його захисника, вважав оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими, просив залишити їх без змін.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у касаційних скаргах.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи засудженого та його захисника про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість є обґрунтованими.

Відповідно до статей 50, 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне

й достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Частиною 1 ст. 69 КК України встановлено, що за наявності кількох обставин,

що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання,

не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Положеннями ч. 1 ст. 75 КК України визначено, що, якщо суд, крім

випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами

у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого

без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення

від відбування покарання з випробуванням.

Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про його особу, який

на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, за місцем роботи характеризується позитивно, раніше не судимий, має на утриманні двох малолітніх дітей, відсутність обтяжуючих покарання обставин та обставини, що пом`якшують покарання, якими визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

При цьому суд, зваживши на наведене, а також та думку потерпілого, дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_1 можливе лише при призначенні йому покарання у вигляді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Такого ж висновку дійшов і апеляційний суд, переглянувши вирок суду першої інстанції за апеляційними скаргами захисника та потерпілого. При цьому предметом перевірки апеляційного суду була, в тому числі, можливість застосування

до засудженого положень статей 69, 75 КК України, про що, як і в своїй касаційній скарзі, просив захисник.

Однак, суд, врахувавши обставини справи у їх сукупності, дійшов переконання

про відсутність підстав для призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, та із звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України, з чим погоджується і колегія суддів.

Разом із тим, судами не обґрунтовано підстав, на яких ОСОБА_1 призначено основне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, яке за своїм розміром, на думку колегії суддів касаційного суду, є явно несправедливим через суворість.

Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Ураховуючи наведене, а також характеризуючі дані, відсутність обтяжуючих покарання обставин та обставини, що пом`якшують покарання, - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, наявність у нього на утриманні 2 малолітніх дітей, колегія суддів касаційного суду вважає за можливе знизити розмір призначеного ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На думку колегії суддів касаційного суду, в даному конкретному випадку таке покарання відповідатиме вимогам статей 50, 65 КК України, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

З огляду на наведене касаційні скарги засудженого та захисника підлягають частковому задоволенню, а оскаржені вирок та ухвала щодо ОСОБА_1 зміні

в частині призначеного йому покарання.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Фонрабе Є. В. задовольнити частково.

Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 лютого 2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 31 травня 2021 року щодо ОСОБА_1 змінити, пом`якшити йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України