ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ21 жовтня 2024 рокум. Київ

справа № 466/9119/23

провадження № 51-3512км24Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:головуючого ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,за участю:секретаря судового засідання ОСОБА_4,прокурора ОСОБА_5,захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року стосовно

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185; ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Обставини, встановлені за рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, короткий зміст судових рішеньЗа вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2023 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185; ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі:за ч. 4 ст. 185 КК на строк 5 років;за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК на строк 3 роки.На підставі ч. 1 ст. 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_8 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.На підставі ст. 75 КК ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік і покладено на нього ряд обов`язків, передбачених ст. 76 КК.Вирішено питання щодо речових доказів.За обставин, детально викладених у вироку суду першої інстанції, 24 червня 2023 року близько 13:00 ОСОБА_8, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), в умовах воєнного стану, який введено в Україні згідно з Указом Президента України, керуючись корисливим мотивом, з метою власного протиправного збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, таємно викрав належний ОСОБА_9 велосипед марки "Crossbike" вартістю 23 000 грн, який потім розібрав на запчастини, чим спричинив потерпілому майнову шкоду на загальну суму 23 000 грн.Крім того, ОСОБА_8 20 вересня 2023 року близько 08:10, перебуваючи біля службового входу в складське приміщення магазину "Близенько" № 99 ПП "Мережа-Сервіс Львів", розташованого за адресою: вул. Б. Хмельницького, 76, м. Львів, побачив ящики з бананами та іншими фруктами, які були розміщені поруч із зазначеним входом до магазину. Маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), в умовах воєнного стану, який введено в Україні згідно з Указом Президента України, керуючись корисливим мотивом, з метою власного протиправного збагачення, ОСОБА_8, переконавшись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, таємно викрав один ящик з бананами вагою 14,08 кг вартістю за один кілограм 31,57 грн (без урахування ПДВ), загальною вартістю

456,50 грн (без урахування ПДВ), які належать ПП "Мережа-Сервіс Львів". Після цього він намагався зникнути з місця вчинення злочину разом із викраденим товаром, однак, коли відійшов на відстань близько п`яти метрів, був зупинений працівником цього магазину, у звязку з чим позбавлений можливості розпорядитися викраденим майном та не довів до кінця свого злочинного умислу з причин, що не залежали від його волі.За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у таємному викраденні чужого майна (крадіжку), в умовах воєнного стану та засуджено за ч. 4 ст. 185 КК і у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану, проте засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК.Львівський апеляційний суд ухвалою від 23 квітня 2024 року зміниввирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 та визнав його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185; ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК, призначив йому покарання:за ч. 4 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років;за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК із застосуванням приписів ст. 69 цього Кодексу в виді позбавлення волі на строк 4 роки.На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_8 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.На підставі ст. 75 КК ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік і покладено на нього ряд обов`язків, передбачених ст. 76 КК.

Вимоги касаційної скарги з доповненнями та узагальнені доводи особи, яка її подалаУ касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 185 КК і призначити новий розгляд у цьому суді. У звязку з тим, що 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10) та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 (Дрібне викрадення чужого майна) Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10) (далі - КУпАП (80731-10) ), просить скасувати вирок Шевченківського районного суду від 13 грудня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК тазакрити в цій частині кримінальне провадження.Автор скарги, обгрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що у зв`язку з набуттям чинності Законом № 3886-IX діяння, вчинені як таємне викрадення чужого майна, якщо вартість цього майна не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі - НМ) на момент їх вчинення, є дрібною крадіжкою і не є кримінально караними, що виключає кримінальну відповідальність, передбачену ст. 185 КК. Оскільки ОСОБА_8 засуджений за вчинення 20 вересня 2023 року замаху на крадіжку в сумі 456,50 грн, кримінальне провадження стосовно нього в цій частині підлягає закриттю, бо прожитковий мінімум станом на 01 січня 2023 року становив 2684 грн (вартість викраденого розраховується з його урахуванням), а нижня межа кримінальної караності крадіжки, вчиненої у 2023 році, настає, якщо вартість предмета становить 2 НМ, тобто 2684 грн.Крім того, на думку касатора, суд апеляційної інстанції, порушуючи вимоги закону, постановив ухвалу, якою змінив вирок суду першої інстанції і при цьому погіршив становище засудженого, хоча відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 408 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) суд апеляційної інстанції змінює вирок суду першої інстанції, якщо це не погіршує становища обвинуваченого, в іншому випадку постановляє свій вирок.Указує, що, приймаючи рішення про можливість звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, суд апеляційної інстанції не врахував тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу засудженого, а саме того, що він з 1997 по 2019 роки неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за злочини проти власності, останній раз - 19 червня 2020 року за ч. 2 ст. 185 КК, що свідчить про відсутність позитивних змін у його особистості, небажання його виправлення та перевиховання, у зв`язку з чим підстави для звільнення його від відбування покарання з випробуванням відсутні.Прокурор зазначає, що відшкодування завданої шкоди потерпілому, згідно з положеннями законодавства, є обов`язком особи, яка вчинила злочин, та не свідчить про істотне зниження ступеня тяжкості вчиненого злочину, а думка потерпілого, який не має претензій до обвинуваченого, хоча і може враховуватися судом під час призначення покарання, однак не є вирішальною, у тому числі в ході прийняття рішення щодо застосування положень ст. 75 КК.На думку касатора, суд апеляційної інстанції не врахував того, що положення ст. 75 КК застосовуються лише в тому разі, коли для цього є достатні підстави, а суд не навів їх та належним чином не мотивував.Крім того, захисник засудженого - адвокат ОСОБА_6 заявив клопотання про виключення в судових рішеннях судів попередніх інстанцій посилання на вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК, у зв`язку з тим, що воно на сьогоді не підпадає під кримінально каране діяння, передбачене Особливою частиною КК.

Позиції учасників судового провадженняПрокурор підтримала касаційну скаргу частково.Захисник заперечував щодо задоволення касаційної скарги.Інші учасники провадження в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися, заяв чи клопотань стосовно відкладення розгляду справи не подавали.

Мотиви Суду Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження й доводи, викладені в касаційній скарзі з доповненнями, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.Відповідно до ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. За приписами ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є: 1) такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення;2) за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито, крім випадків, коли провадження може бути закрито лише за згодою підозрюваного, обвинуваченого, який проти цього заперечував; 2) судове рішення ухвалено незаконним складом суду.Згідно зі ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.За змістом ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість. Статтею 370 КПК регламентовано, що судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. У ньому мають бути наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Тобто рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.Так, Суд дійшов висновку, що доводи прокурора про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_8, засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК, є слушними, оскільки на день касаційного розгляду набули чинності зміни до законодавства України, що вплинули на розмір матеріальної шкоди, за заподіяння якої настає кримінальна відповідальність за крадіжку.Отже, 9 серпня 2024 року набув чинності Закон № 3886?IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, який є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання чинності цим Законом вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП (зміни, внесені Законом № 3886?IX, мають зворотну дію в часі).Зі змісту ст. 51 КУпАП випливає, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір викраденого майна в максимальній його межі перевищує 2 НМ.У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір НМ, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України (2755-17) .Відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) та Закону № 3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК, у 2023 році становила 2684 грн. ОСОБА_8 засуджений завчинення 20 вересня 2023 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК, який скоєно на суму 456,50 грн.Отже, вартість викраденого майна є меншою ніж 2 НМ, що застосовувався у 2023 році, і це діяння не підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК.За приписами п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом установлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ст. 284 КПК, у порядку п. 1-2 ч. 2 цього ж положення Кодексу.Відповідно до абз. 5 ч. 7 ст. 284 КПК ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених ст. 479-2 цього Кодексу.За статтею 479-2 КПК суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК, з огляду на приписи п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК, підлягає закриттю судом, оскільки втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.Викладене вище узгоджується із висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року в справі № 278/1566/21 (провадження № 51-2555кмо24).Доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК, і невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м`якості колегія суддів уважає необґрунтованими.Так, відповідно до вимог статей 50 і 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.У статті 65 КК визначено загальні засади призначення покарання, які наділяють суд правом вибору між однією з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, що впливають на покарання. Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права й обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.Підставами для судового розсуду під час призначення покарання виступають: кримінально-правові, відносновизначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, у процесі врахування пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначення "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.При цьому каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкта посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.Призначаючи ОСОБА_8 покарання, суди попередніх інстанцій обґрунтовано взяли до уваги ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК належить до категорії тяжких, його наслідки та суспільну небезпеку, особу винного, який раніше не судимий, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, є особою з інвалідністю 3 групи, його ставлення до вчиненого, те, що він визнав вину, висловив щирий жаль стосовно вчинених дій та осуд своєї поведінки, що є обставиною, яка пом`якшує покарання. Також суди визнали відсутність обставин, які обтяжують покарання.Колегія суддів не погоджується з доводами прокурора про те, що суди під час призначення покарання засудженому із застосуванням положень ст. 75 КК помилково урахували думку потерпілого та відшкодування завданої йому шкоди, оскільки ці відомості не були вирішальними, а взяті судами до уваги в сукупності з іншими доказами.Стосовно доводів касаційної скарги прокурора про те, що апеляційний суд залишив поза увагою, що ОСОБА_8 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за злочини проти власності, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.Судимість є правовим станом особи, який виникає у зв`язку з її засудженням до покарання і за визначених законом умов тягне настання для такої особи відповідних наслідків. Правильне застосування правових норм про судимість, її погашення чи зняття має важливе значення для вирішення кримінальних проваджень у разі вчинення такою особою нового злочину.Судимість має строковий характер. Закон визначає, коли саме виникає судимість (з дня набрання законної сили обвинувальним вироком), та встановлює підстави її припинення. Такими підставами є погашення судимості або її зняття. Як погашення, так і зняття судимості пов`язані зі спливом термінів, передбачених ст. 89 КК України, протягом яких особа повинна дотриматися визначених законом вимог та своєю поведінкою довести остаточне виправлення.Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 89 КК такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені відповідно до ст. 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового кримінального правопорушення і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом.Припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашено або знято, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов`язана вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків попередньої судимості. Урахування погашеної чи знятої судимості в ході вирішення будь-яких питань, у тому числі й під час характеристики особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є неприпустимим.Даних, які б свідчили про наявність в ОСОБА_8 незнятої чи непогашеної судимості, прокурором Суду не надано.Отже, доводи касаційної скарги прокурора в цій частині колегія суддів уважає такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.Наведене узгоджується з висновками Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеними в постановах від 17 вересня 2020 року (справа № 739/1140/18, провадження № 51-1858км20), 20 квітня 2023 року (справа № 206/1127/21, провадження № 51-2218км22), 21 серпня 2024 року (справа № 127/16102/23, провадження № 51-1225км24).Згідно зі ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч. 3 ст.127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.При цьому покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в інший передбачений законом спосіб. Покарання повинно визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, у тому числі потерпілих. Однією з умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення заподіяної шкоди. Урахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, тяжкість вчиненого засудженим злочину, дані про його особу, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про можливість виправлення і перевиховання ОСОБА_8 без його ізоляції від суспільства та призначили йому покарання із застосуванням ст. 75 КК. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним статтями 50, 65, 75 КК. Колегія суддів уважає, що доводи прокурора про недотримання судом апеляційної інстанції вимог ч. 4 ст. 408 та ч. 1 ст. 421 КПК під час перегляду справи щодо ОСОБА_8 є обгрунтованими.Так, відповідно до вимог ч. 4 ст. 408 КПК суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.Згідно з ч. 1 ст. 421КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: 1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; 2) необхідності застосування більш суворого покарання.Однак, з урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження й того, що постановлення ухвали апеляційним судом було пов`язане з погіршенням становища засудженого під час кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК (замість ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК) та призначення покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки (замість 3 років) і в цій частині кримінальне провадження підлягає закриттю, а також того, що Суд погоджується з обгрунтованим застосуванням ст. 75 КК, зміст ухвали в цій частині не суперечить вимогам ст. 408 КК, тому необхідність в її скасуванні відсутня.Колегія суддів не вбачає, щоб у подальшому були підстави для постановлення апеляційним судом вироку. Крім цього, Верховний Суд відповідно до вимог статей 284, 438 КПК уповноважений самостійно закрити кримінальне провадження в частині засудження ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК та внести інші зміни в судові рішення, без погіршення становища засудженого.У касаційних скаргах містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу Суду та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.Вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_8 змінити.Закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_8, засудженого за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК, на підставі п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК, оскільки втратив чинність Закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.Виключити з судових рішень посилання на застосування приписів ч. 1 ст. 70 КК.Уважати ОСОБА_8 засудженим за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК звільнити його від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік і покласти на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.У решті рішення судів залишити без зміни.Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3