Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Маринчак Н.Є., Приходько І.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.06.2015 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2015 року

у справі № П/811/959/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "ВЕЛТА" (далі - позивач, ТОВ ВКФ "ВЕЛТА")

до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач, Маловисківська ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ТОВ ВКФ "ВЕЛТА" звернулось у квітні 2015 року до суду з адміністративним позовом до Маловисківської ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.12.2014 року № 0003982201 та № 0003992201.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.06.2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2015 року, позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є необґрунтованими та такими, що були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Недержавна служба безпеки "Меркурій-С" за період з 01.01.2014 року по 31.05.2014 року, результати якої оформлено актом від 22.10.2014 року № 18/2201/30912734, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), в результаті чого товариством завищено податковий кредит за травень 2014 року на суму 143 670,00 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.12.2014 року: № 0003982201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 23 912,00 гривень; № 0003992201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 119 758,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 59 879,00 гривень.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

За змістом пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Таким чином, чинним законодавством визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме - наявність у платника податку (покупця) належно оформленої та виданої податкової накладної.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судами, відповідно до статуту ТОВ ВКФ "ВЕЛТА" одним із видів діяльності є, зокрема, пошук корисних копалин, добування, переробка корисних копалин та реалізація продукції з їх використанням.

У ході розгляду справи встановлено, що на підставі договорів оренди землі від 07.09.2010 року, 01.04.2011 року, 20.12.2010 року та 10.12.2010 року у користуванні позивача перебувають земельні ділянки розміром: 1,5 га та 0,2 га - під будівлями та іншими угіддями; 4 га - забудованих земель промисловості; 26,31 га та 5,06 га - відкриті розробки та кар'єри, шахти, які експлуатуються.

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що у приватній власності позивача знаходяться земельні ділянки на яких розміщені об'єкти (основні засоби, технологічне обладнання та інші виробничі потужності), а саме: корпус дільниці гравітації, корпус дільниці доводки, склад готової продукції, дослідна дільниця, склад упакованої продукції, трансформаторна підстанція, площадка для складування хвостів, площадка для складування ч. концентрату, площадка для дренажу хвостів, площадка для дренажу ч. концентрату, резервуар води протипожежний, огорожа, адміністративно-побутовий комплекс, матеріальний склад, автомобільна ремонтна майстерня, бокси для транспорту, гаражу для автомобілів, електрична майстерня, механічна майстерня), що використовуються у господарській діяльності позивачем, а також необхідна для роботи техніка - трактори, екскаватори, тощо.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у перевіряємий період позивач (замовник) мав господарські правовідносини з ТОВ "Недержавна служба безпеки "Меркурій-С" (виконавець) за договором від 11.01.2011 року № 11004 про надання послуг з фізичної охорони майна, за умовами якого останнє взяло на себе зобов'язання виконати комплекс охоронних заходів власними штатними силами (охоронниками) та засобами, передбаченими чинним законодавством, з метою збереження майна замовника.

На підтвердження реального здійснення спірних господарських операцій, обумовлених спірним правочином, позивачем долучено до матеріалів справи копії податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та платіжних доручень.

Так, згідно даних додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даними декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року, суми податку на додану вартість визначені вказаними податкових накладних віднесено до податкового кредиту за травень 2014 року.

Водночас, згідно наявного у матеріалах справи наказу від 12.01.2011 року № 2-12 ТОВ "Недержавна служба безпеки "Меркурій-С" було взято під охорону всі промислові об'єкти ТОВ ВКФ "ВЕЛТА", що підтверджується додатковою угодою до договору та планом-схемою дислокації постів охорони, що підписані обома сторонами договору.

При дослідженні наявних у матеріалах справи документів судами встановлено, що такі є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , оформлені належним чином, а тому у повній мірі підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Недержавна служба безпеки "Меркурій-С".

Разом з тим, судами встановлено, що на момент складання податкових накладних зазначений контрагент позивача був зареєстрований платником податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та згідно наявної у матеріалах справи ліцензії серії АВ № 507305 мав право надавати послуги, пов'язані з охороною державної та іншої власності, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні за вказаними операціями.

Також, судами вірно зауважено, що витрати понесені позивачем за вищевказаними господарськими операціями з ТОВ "Недержавна служба безпеки "Меркурій-С" щодо надання послуг з фізичної охорони майна безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено реальність спірних господарських операцій, а тому обґрунтовано визнано підставність та правомірність формування позивачем податкового кредиту, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарських операцій, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220- 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області - відхилити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.06.2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2015 року у справі № П/811/959/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.