ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2024 року

м. Київ

справа № 754/8773/22

провадження № 51-5986 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

засудженої ОСОБА_6 ( у режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_7,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженої ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 09 лютого 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року, а також прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022100030001623, за обвинуваченням

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 ), раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Деснянського районного суду міста Києва від 09 лютого 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч.3 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Строк відбуття покарання постановлено рахувати з моменту затримання, а саме з 02 серпня 2022 року.

Вирішено питання щодо речових доказів, судових витрат у провадженні та скасовано арешт на майно.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року апеляційні скарги захисника та прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.

За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватою у тому, що вона у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, через месенджер "Telegram" незаконно придбала у невстановленої органом досудового розслідування особи (матеріали щодо якої виділено в окреме провадження), особливо небезпечну психотропну речовину - 4-ММС (4-метилметкатинон), масою не менше 637,57 г, що є особливо великим розміром, яку отримала 2 серпня 2022 року в приміщенні відділення № 221 "Нової пошти", за адресою: АДРЕСА_2, та направилась за місцем свого проживання, де, цього ж дня, приблизно о 12:10 год її було затримано працівниками поліції та в ході особистого обшуку виявлено й вилучено пластикове відро зі шпаклівкою, всередині якого знаходився поліетиленовий пакет з вказаною психотропною речовиною, яку вона незаконно придбала та зберігала з метою подальшого збуту.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

Засуджена ОСОБА_6 у касаційній скарзі просить скасувати постановлені щодо неї судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Зазначає, що в її діях відсутній склад інкримінованого злочину, оскільки не доведено, що вона збувала психотропну речовину, тому суди безпідставно не застосували закон України про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню, а саме ч. 3 ст. 309 КК України.

Посилається на порушення місцевим судом вимог КПК України (4651-17) через відсутність у матеріалах кримінального провадження технічного носія інформації та журналу судового засідання за 04 листопада 2022 року.

Засуджена вважає призначене їй покарання надто суворим через те, що суди в повній мірі не врахували даних про її особу, а також те, що вона на стадії судових дебатів та в останньому слові висловила щире каяття в незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини.

Прокурор у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

В обґрунтування своєї позиції вказує, що апеляційний суд всупереч норм ст. 419 КПК України не дав належну оцінку доводам апеляційної скарги сторони обвинувачення про відсутність підстав для застосування до засудженої положень ст. 69 КК України.

Суд проігнорував доводи про те, що ОСОБА_6 вчинила особливо тяжкий злочин, предметом якого є психотропна речовина у особливо великому розмірі, яку вона могла збути значній кількості людей.

Крім того, на думку прокурора, місцевий суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував норми ч.2 ст. 59 КК України та необґрунтовано призначив засудженій додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке встановлюється за вчинення корисливих тяжких чи особливо тяжких злочинів, а у вироку не встановлено в діях ОСОБА_6 корисливого мотиву, що апеляційний суд теж залишив без уваги.

Позиції інших учасників судового провадження

На касаційну скаргу прокурора від захисника ОСОБА_7 надійшли заперечення, у яких він, посилаючись на безпідставність доводів скарги сторони обвинувачення, просить залишити її без задоволення.

Засуджена ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні вимоги касаційної скарги сторони захисту підтримали та просили задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 касаційну скаргу засудженої просила залишити без задоволення, а касаційну скаргу сторони обвинувачення підтримала частково, не підтримала доводи щодо неправильного застосування норм ч.2 ст. 59 КК України.

Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді

За змістом ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до вимог ст. 438 цього Кодексу підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України (4651-17) ; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно із ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Оскаржувані судові рішення відповідають наведеним вимогам закону.

Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

В ході судового провадження засуджена ОСОБА_6 своєї винуватості у вчиненні інкримінованого їй злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, не визнала, виклавши при цьому свою версію події, яка судом була спростована на підставі ретельно та всебічно досліджених у судовому засіданні доказах.

Свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, та правильність кваліфікації її дій, суд першої інстанції зробив із додержанням ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу, про що в судовому рішенні наведено докладні мотиви.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника засудженої - адвоката ОСОБА_7, в частині встановлених місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження, не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції дати правильну юридичну оцінку вчиненому.

Доводи засудженої ОСОБА_6 про неправильну кваліфікацію її дій за ч. 3 ст. 307 КК України через недоведеність того, що вона збувала психотропну речовину, є неприйнятними.

Слід звернути увагу, що така кваліфікуюча ознака як незаконний збут психотропної речовини органом досудового розслідування ОСОБА_6 не інкримінувалась. Вона обвинувачувалась у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини в особливо великих розмірах. Місцевий суд, розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, визнав його доведеним й засудив ОСОБА_6 за ч.3 ст. 307 КК України.

Суд зазначив, що вина засудженої у вчиненні інкримінованого їй злочину повністю доведена: показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які є співробітниками оперативного підрозділу УБН у м. Києві та повідомили, що володіли оперативною інформацією про отримання особою поштового відправлення в Деснянському районі м. Києва з великою кількістю психотропної речовини, яка мала знаходитись у відрі. Згідно орієнтування, отримати посилку повинна була дівчина зі світлим волоссям, котра раніше вже отримувала аналогічні відправлення. Також їм було відомо про кур`єра в магазині "Тіп-Топ" ОСОБА_6 . Остання, 02 серпня 2022 року отримала у відділенні Нової пошти відправлення в коробці, яку везла на скейтборді, та згодом у цій коробці правоохоронцями було виявлено відро, запаковане в пакет, в середині якого була штукатурка у якій в прозорому пакеті знаходилась психотропна речовина; даними протоколу затримання ОСОБА_6 від 02 серпня 2022 року з фототаблицею та відеозаписом підтверджено факт виявлення й вилучення посилки з якої у відрі зі шпаклівкою було вилучено прозорий пакет з кристалоподібною речовиною білого кольору; висновком експерта від 03 серпня 2022 року встановлено, що вилучена у ОСОБА_6 під час особистого обшуку кристалічна речовина біло-бежевого кольору містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - 4-ММС (4-метилметкатинон), маса якого в речовині становить 637,57 г; даними протоколу огляду мобільного телефону "Redmi 9C" від 2 вересня 2022 року, вилученого під час затримання ОСОБА_6, підтверджено, що в месенджері "Телеграм", згідно змісту листування за 1 серпня обговорювалось надходження поштового відправлення; протоколом огляду диску з відеозаписом з камер відеоспостереження за 2 серпня 2022 року в приміщенні відділення № 221 "Нова пошта" від 19 вересня 2022 року зафіксовано як до приміщення відділення заходить дівчина, підходить до кас для видачі товару, тримаючи у руці мобільний телефон, який підносить для сканування. В цей час, до приміщення заходить хлопець, який тримає в руках скейтборд, розміщується за дівчиною. Працівник " Нової пошти" розміщує на касовій зоні картонну коробку з емблемою " Нової пошти", дівчина забирає у хлопця скейтборд, а хлопець забирає картонну коробку, після чого вони разом виходять з приміщення; показаннями самої обвинуваченої ОСОБА_6, яка спочатку хоча і заперечувала свою причетність до скоєного, проте в подальшому визнала себе винною у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту та просила суд перекваліфікувати її дії на ст. 309 КК України; а також іншими доказами.

Суд першої інстанції всебічно перевірив версію обвинуваченої про відсутність у неї умислу на збут психотропної речовини та правильно визнав її неспроможною, навівши у своєму рішенні відповідні мотиви.

Так, у вироку чітко зазначено обставини, які були встановлені в ході судового розгляду, та свідчили про обізнаність ОСОБА_6, що у поштовому відправленні знаходилась психотропна речовина в особливо великому розмірі та наявність у неї умислу на подальший її збут. Суд вірно врахував, що такими обставинами є особливо великий розмір психотропної речовини та попередня домовленість про її придбання, що підтверджується перепискою ОСОБА_6 в належному їй телефоні в месенджері "Telegram" з абонентом " ОСОБА_11", з приводу відправлення речовин "меф", "фен", "амф" на ім`я ОСОБА_12 (Київ, НП 221), повідомлення було переслано від абонента Tip-Top shop. Крім того, на одному зі скріншотів переписки зображено посилку на скейтборді, що узгоджується з показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 . Пояснити походження вказаного листування обвинувачена не змогла, заперечувала факт ведення переписки з вказаним абонентом, при цьому стверджувала, що мобільним телефоном, огляд якого здійснювався в ході досудового розслідування, користувалась лише вона. Оглядом автоматичного бота з назвою " Tip-Top shop 24/7" у мобільному додатку "Telegram" встановлено, що вказаний бот надсилає повідомлення щодо придбання, відправки наркотичних засобів, психотропних речовин - амфетаміну, Alfa PvP, A PVP GREEN, а також вибору міст, куди може бути здійснена відправка, пропонує роботу в якості кур`єра. А відтак об`єктивно підтверджується той факт, що ОСОБА_6 була обізнана у змісті поштового відправлення та наявності у ньому забороненої у обігу психотропної речовини. Також суд встановив, що ОСОБА_6 не має офіційного джерела доходу, а також не перебуває під наглядом лікаря-нарколога, сама наркотичні засоби та психотропні речовини не вживає.

Таким чином, на основі викладених обставин, суди достовірно встановили наявність у ОСОБА_6 умислу на подальший збут психотропної речовини в особливо великому розмірі, яку вона незаконно придбала та зберігала, а тому її дії за ч. 3 ст. 307 КК України кваліфіковано вірно.

Твердження засудженої про відсутність у матеріалах кримінального провадження технічного носія інформації та журналу судового засідання місцевого суду за 04 листопада 2022 року є надуманими.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що судове провадження щодо ОСОБА_6 в суді першої інстанції, відповідно до вимог ст. 107 КПК України, фіксувалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу, під час судового засідання вівся журнал судового засідання. До матеріалів провадження додано журнали всіх судових засідань та технічні носії інформації, в тому числі за 04 листопада 2022 року, на яких зафіксовані процесуальні дії, проведені на стадіях судового розгляду. Тому порушення вимог КПК України (4651-17) , про які безпідставно йдеться у касаційній скарзі ОСОБА_6, відсутні.

Доводи касаційних скарг прокурора про м`якість призначеного засудженій покарання через застосування положень ст. 69 КК України, а засудженої про його суворість, не заслуговують на увагу.

Відповідно до норм ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання, а згідно з ч. 2 ст. 50 цього Кодексу покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виправлення, як мета покарання, це той наслідок, який прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.

При цьому, каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

За змістом ч. 1 ст. 69 КК України суд, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Наведених вимог закону місцевим судом, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, повністю дотримано.

Обираючи ОСОБА_6 покарання, суди належним чином врахували ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжким.

Всебічно взято до уваги й дані про особу засудженої, яка раніше не судима, не працює, навчається в Київському національному університеті технологій та дизайну, має постійне місце проживання, проживає разом з бабусею, позитивно характеризується за місцями навчання та проживання, на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, які пом`якшують покарання, обґрунтовано визнано вчинення кримінального правопорушення вперше, а також молодий вік обвинуваченої (2002 року народження). Обставини, що його обтяжують - відсутні.

Разом із цим, суд слушно врахував психологічну характеристику ОСОБА_6 з місця попереднього ув`язнення відповідно до якої, остання перебуває на профілактичному обліку як особа, схильна до суїцидальних реакцій у вигляді самоушкодження, має підвищену емоційну вразливість, схильна до тяжких внутрішніх переживань.

Отже, урахувавши наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_6 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також зваживши на конкретні обставини вчинення злочину, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення засудженій основного покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді п`яти років позбавлення волі, тобто нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, за якою її засуджено, оскільки саме таке покарання буде відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації.

Суд не вбачає правових підстав вважати призначене ОСОБА_6 покарання явно несправедливим через суворість чи м`якість і таким, що суперечить його меті, як про те безпідставно стверджують прокурор та засуджена у своїх касаційних скаргах.

Твердження засудженої про безпідставне неврахування судами її щирого каяття у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини, яке вона висловила на стадії судових дебатів і в останньому слові, є неприйнятними.

Щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово висловлювався про те, що щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження ( до прикладу, постанова ВС від 9 жовтня 2018 року у справі № 756/4830/17-к).

Як під час досудового розслідування, так і в ході судового розгляду ОСОБА_6 у вчиненому не розкаялася, відповідних висновків для себе не зробила, жодних дій, які би вказували на її щире каяття не вчинила, натомість вину визнала лише частково на стадії судових дебатів та в останньому слові, що не може свідчити про її щире каяття.

Сторона обвинувачення, обґрунтовуючи свою незгоду із застосуванням норм ст. 69 КК України щодо ОСОБА_6, основним аргументом вказує те, що засуджена вчинила особливо тяжкий злочин, предметом якого є психотропна речовина у особливо великому розмірі.

У той же час, Суд звертає увагу, що місцевий суд визнав доведеним обвинувачення, яке інкримінувалося ОСОБА_6 органом досудового розслідування, й засудив її за ч. 3 ст. 307 КК України, тобто за незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, в особливо великих розмірах.

Таким чином, та обставина на яку посилається прокурор, а саме особливо великий розмір психотропної речовини, є кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, та самостійним елементом його об`єктивної сторони. Вона закріплена у диспозиції статті й наявна в юридичному формулюванні обвинувачення та була врахована судом при кваліфікації дій засудженої. Тому не може повторно враховуватись при призначенні покарання, як про те безпідставно йдеться у касаційній скарзі прокурора.

Не заслуговують на увагу й доводи прокурора щодо неправильного застосування судом норм ч. 2 ст. 59 КК України та необґрунтованого призначення засудженій додаткового покарання у виді конфіскації майна.

За змістом норм ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна встановлюється, зокрема, за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині Кримінального кодексу (2341-14) .

Злочин, передбачений ч. 3 ст. 307 КК України, згідно ст. 12 цього Кодексу є особливо тяжким, санкція якого передбачає безальтернативне додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Корисливим тяжким або особливо тяжким злочином може бути визнаний будь-який із злочинів, визначених у частинах 4 чи 5 ст. 12 КК України, якщо його вчинено з корисливих спонукань. Під корисливими спонуканнями слід розуміти бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов`язків або досягти іншої матеріальної вигоди.

Вирішуючи питання щодо доцільності призначення засудженому додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд має виходити з наявності чи відсутності у діях винного корисливого мотиву.

Судами першої та апеляційної інстанцій достовірно встановлено, що засуджена ОСОБА_6 придбала та зберігала психотропну речовину в особливо великих розмірах з метою збуту, тобто бажала одержати внаслідок вчинення особливо тяжкого злочину матеріальні блага для себе або інших осіб. Таким чином, встановлені судами обставини підтверджують наявність у ОСОБА_6 корисливого мотиву при кваліфікації її дій за ч. 3 ст. 307 КК України, а тому призначення судом додаткової міри покарання у виді конфіскації майна, яке передбачено санкцією цієї статті, є правильним.

Посилання сторони обвинувачення на постанову ВС від 12 вересня 2023 року у справі № 753/5750/22 є нерелевантним тому, що обставини, які були встановлені Судом у цій справі, відмінні від тих, які встановлені у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 .

Ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, вона в повній мірі відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, тому касаційні доводи сторони обвинувачення про протилежне також безпідставні.

Матеріали провадження не містять даних про істотні порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування судових рішень, а тому підстав для задоволення касаційних скарг засудженої та прокурора немає.

Беручи до уваги викладене та, керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд вважає, що оскаржувані судові рішення слід залишити без зміни.

З цих підстав Суд ухвалив:

Вирок Деснянського районного суду міста Києва від 09 лютого 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженої та прокурора - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_13