Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Олендера І.Я.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 року по справі № 814/1302/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000011700 від 06.01.2015 року, № 0000011700 та № 0000471700 від 01.04.2015 року, № 0000161700 від 25.02.2015 року і вимоги № ф-0000151700 від 25.02.2015 року про сплату боргу (недоїмки).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт перевірки від 18.12.2014 року щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.

В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем:

- ст. 138 та ст. 177 Податкового кодексу України, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого перевіркою донараховано податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за 2011-2013 роки, на суму 25050,99 грн.;

- ч. 2 п.1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті донараховано єдиного внеску за 2011-2013 роки на суму 57951,28 грн.;

- п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього в сумі 32515,00 грн.

За результатами перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.01.2015 року № 0000011700, яким визначено податкове зобов'язання з податку доходів фізичних осіб у сумі 25256,49 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 6314,12 грн. та № 0000021700 про застосування штрафних санкцій з єдиного соціального внеску у сумі 5073,60 грн.

Не погодившись з результатами проведеної планової перевірки та прийнятими рішеннями, позивач скористався правом адміністративного оскарження та звернувся то контролюючого органу з первинною скаргою, під час розгляду якої, на підставі пп.78.1.5 п.78.1 статті 78 Податкового кодексу України, податковим органом проведено позапланову документальну перевірку платника податків з питань, що стали предметом оскарження, про що складено акт від 16.02.2015 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавстві, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, правильності нарахування обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхуванні за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року".

За результатами проведеної позапланової перевірки та результатами розгляду первинної скарги позивача, контролюючим органом:

- залишено без змін податкове повідомлення - рішення від 06.01.2015 року № 000001170, яким визначено податкове зобов'язання з податку доходів фізичних осіб у сумі 25256,49 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 6314,12 грн.;

- прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.04.2015 року № 0000011700, яким визначено податкове зобов'язання з податку доходів фізичних осіб у сумі 964,06 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 241,02 грн.;

- прийнято податкове повідомлення - рішення від 01.04.2015 року № 0000471700, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 20117,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 5029,25 грн.;

- прийнято рішення від 25.02.2015 року № 0000161700 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 57951,28 грн. та штрафні санкції в розмірі 8932,56 грн.;

- прийнято вимогу від 25.02.2015 року № ф-0000151700 про сплату боргу з єдиного внеску у сумі 57951,28 грн.

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на не підтверджені зв'язку пробігу автомобілів та, як наслідок, витрачання паливно-мастильних матеріалів з господарською діяльністю позивача, а тому ставиться під сумнів використання позивачем автомобілів Skoda Octavia A5 Ambiente та УАЗ-3103.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, позивач є власником автомобілів Skoda Octavia A5 Ambiente та УАЗ-3103. У перевіряємий період позивач здійснював роздрібну торгівлю деталями та приладдям для автотранспортних засобів. Основними суб'єктами-контрагентами, з якими позивач перебував у правових відносинах у перевіряємому періоді, були контрагенти-постачальники: ТОВ фірма "Авантехт-ранс", ТОВ "Укрзапчастина", ТОВ "Техноторг-Дон", ТОВ "Миколаївметалооптторг"; контрагенти-покупці: ПСП "Дмитрівка", ПАТ "Прикордонник", ПП "Анатолівське", КП "Причорномор'я".

З метою здійснення своєї основної діяльності позивачем було укладено договори з контрагентами-покупцями на поставку запасних частин до транспортних засобів та самохідних частин і на замовлення власним автомобільним транспортом доставлено придбаний товар контрагентам-покупцям. Здійснення вищезазначених поставок супроводжується оформленням первинних бухгалтерських документів, що фіксують факт здійснення господарських операцій, а саме: договори, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки та оплата (платіжні доручення, виписки з банку), які були надані до перевірки позивачем, що не заперечується контролюючим органом.

Для здійснення підприємницької діяльності позивач використовував власний автотранспорт, витрачені паливо-мастильні матеріали позивачем списувались у розмірі їх фактичної вартості з урахуванням норм витрат пально-мастильних матеріалів (далі -ПММ) на підставі подорожніх листів, карток обліку витрат палива, що підтверджено належними документами, копії яких містяться у матеріалах справи та були ретельно перевірені судом першої інстанції.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто, різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з пунктом 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що до витрат операційної діяльності відносяться витрати визначені згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Згідно з підпунктом "в" підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК України до складу валових витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, до яких відносяться і витрати на придбання пально-мастильних матеріалів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком судів, що позивач мав право включити до складу валових витрат вартість пально-мастильних матеріалів, використаних на перевезення в межах підприємницької діяльності по шляхових листах та оплачених послуг за умови документального підтвердження, що дані витрати пов'язані з підприємницькою діяльністю.

Суди попередніх інстанцій, встановивши документальне підтвердження витрат, пов'язаних з купівлею запасних частин, що були використані для поточного ремонту автомобілів, витрат на придбання ПММ, дійшли обґрунтованого висновку про врахування позивачем цих витрат під час визначення оподаткованого доходу.

Крім того, на підставі помилкових висновків щодо невірного визначення бази оподаткування та порушення норм податкового законодавства, контролюючий орган помилково дійшов висновку про заниження позивачем податку на доходи з фізичних осіб за 2011-2013 роки на суму 25050,99 грн., та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011-2013 року на суму 57951,28 грн.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області відхилити.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 року по справі № 814/1302/15 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.