Суддя Вищого адміністративного суду України Шипуліна Т.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.02.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 у справі № П/811/1811/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги, перевіривши дотримання ст.ст. 20, 210, 211, 212 КАС України та її відповідність вимогам ст. 213 КАС України,

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.02.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги - задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області 18.08.2016 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою та клопотанням про поновлення процесуального строку касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.08.2016 Кіровоградській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області було відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.02.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 у справі № П/811/1811/14, а касаційну скаргу залишено без руху у зв'язку з недотриманням скаржником вимог частини п'ятої статті 213 цього Кодексу, зокрема, до касаційної скарги не було додано документу про сплату судового збору.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.08.2016 скаржником направлено до суду касаційної інстанції заяву про усунення недоліків, в якій податковим органом заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке мотивовано відсутністю відповідних бюджетних асигнувань з Державного бюджету України, що позбавляє податковий орган можливості виконати вимоги положень частини п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України щодо сплати судового збору.

Розглянувши вказане клопотання Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, суддя-доповідач дійшов висновку, що у його задоволенні слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, суддя-доповідач вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є підставою для відстрочення такої сплати.

Згідно частини третьої статті 214 та частини шостої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга повертається особі, що її подала якщо цією особою не усунуто недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.

Оскільки, Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області не виконано вимоги ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.08.2016, зокрема, документу про сплату судового збору не надано, касаційна скарга підлягає поверненню.

Відповідно до частини шостої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом з дотриманням строків на касаційне оскарження судових рішень.

Керуючись ст. 213, ч. 3 ст. 214, ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України,-

1. Відмовити в задоволенні клопотання Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.02.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 у справі № П/811/1811/14.

2. Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.02.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 у справі № П/811/1811/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення - повернути.

3. Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .