ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 236/3696/18
провадження № 51-2438км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Вус С. М., Чистика А. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,
прокурора Єременка М. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - Клечановської Ю. І., на вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 11 травня 2019 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 26 лютого 2020 року, які постановлені у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018050420000624, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого у тому ж місті ( АДРЕСА_2 ), такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 11 травня 2019 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 185 КК - на строк 3 роки; за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 186 КК - на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання щододолі речових доказів у справі, зокрема, ухвалено конфіскувати автомобіль марки "BMW-528I" державний номерний знак НОМЕР_1 .
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за встановлених та детально наведених судом першої інстанції у вироку обставин, 02 вересня 2018 року, приблизно о 02:00, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на власному автомобілі марки "BMW-528I", (державний номер знак НОМЕР_1 ), приїхав на вул. Київську у м. Лиман Донецької області, де зупинився поблизу домоволодіння АДРЕСА_3 та через вхідну хвіртку проник на огороджене подвір`я, звідки таємно викрав металеві вироби кухонного та господарчого призначення, які належали ОСОБА_2, чим спричинив потерпілому матеріальні збитки на загальну суму 404,49 грн.
Крім того, в цей же день, приблизно о 02:30, ОСОБА_1, пройшов через подвір`я і город вищевказаного домоволодіння та проник на подвір`я домоволодіння АДРЕСА_4 у тому ж місті, де намагався через відкрите вікно проникнути у житловий будинок, але був помічений власником домоволодіння ОСОБА_3, який в приміщенні будинку увімкнув світло і голосно став робити зауваження, повідомляючи, що викличе поліцію. Після чого ОСОБА_1 бажаючи досягти свого злочинного наміру, не реагуючи на зауваження ОСОБА_3, проник до приміщень літньої кухні, сараю та курятника вказаного домоволодіння, звідки став переносити майно ОСОБА_3 на загальну суму 4909,25 грн до свого автомобіля. Однак не довів злочин до кінця, з причин що не залежали від його волі, оскільки був затриманий на місці вчинення злочину працівниками поліції Лиманського ВГТ Слов`янського ВП ГУНП у Донецькій області.
Донецький апеляційний суд ухвалою від 26 лютого 2020 року залишив вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_1 без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала, та заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі захисник Клечановська Ю. І., не оскаржуючи фактичних обставин справи, доведеності винуватості та юридичної кваліфікації дій засудженого, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення в частині вирішення долі речового доказу, а саме автомобіля марки "BMW-528I" (державний номерний знак НОМЕР_1 ) та повернути вказаний автомобіль власнику ОСОБА_1 .
Суть доводів, наведених у касаційній скарзі захисника, зводиться до її вказівок на те, що з урахуванням обставин вчинення ОСОБА_1 злочину, вартості викраденого майна, а також факту того, що це майно було повернуто потерпілим, місцевий суд дійшов упередженого висновку про необхідність застосування спеціальної конфіскації до належного засудженому автомобіля марки "BMW-528I" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), вартість якого в десятки разів перевищує вартість викраденого майна. На думку захисника, така конфіскація порушує права її підзахисного та покладає на нього "надмірний індивідуальний тягар". У свою чергу, суд апеляційної інстанції проігнорував вказані порушення допущені місцевим судом.
У письмових запереченнях на касаційну скаргу захисника, прокурор, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просить залишити її без задоволення, а постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження у судовому засіданні
У судовому засіданні прокурор, навівши відповідні пояснення, заперечив проти задоволення касаційної скарги сторони захисту, просив постановлені у кримінальному провадженні судові рішення залишити без змін.
Захисник Клечановська Ю. І. подала до Верховного Суду заяву, в якій просить розглянути кримінальне провадження за її відсутності.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17)
) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, правильності кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 186 КК, а також справедливості призначеного покарання Верховний Суд не перевіряв, оскільки законності й обґрунтованості судових рішень у цій частині захисник не оскаржує.
За ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Доводи захисника Клечановської Ю. І. про те, що рішення судів попередніх інстанцій щодо ОСОБА_1 постановлено з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, Верховний Суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.
З матеріалів кримінального провадження видно, що належний ОСОБА_1 автомобіль марки "BMW-528I" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), був вилучений у ході огляду місця події 02 вересня 2018 року, в цей же день постановою слідчого СВ Лиманського ВП Слов`янського ВП ГУНП в Донецькійобласті цей автомобіль визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а ухвалою слідчого судді Краснолиманського міського суду Донецької областівід 04 вересня 2018 року на нього накладено арешт.
Частиною 1 ст. 98 КПК передбачено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, які були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до положень ч. 9 ст. 100 КПК питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, наданих суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 96-1 КК (в редакції, що була чинна на момент вчинення злочинів)"спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян..."
Пунктом 4 ч. 1 ст.96-2 КК(в редакції, що була чинна на момент вчинення злочинів) визначено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
За результатом судового розгляду місцевий суд, правильно встановивши, що належний ОСОБА_1 автомобіль марки "BMW-528I" (державний номерний знак НОМЕР_1 ) є знаряддям вчинення кримінальних правопорушень, з урахуванням наведених положень процесуального законодавства тавідповідно довимогп. 12 ч. 1 ст. 368, п .1 ч. 4 ст. 374 КПК, ухвалив рішення про його конфіскацію.
Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, зокрема, за апеляційною скаргою захисника Клечановської Ю. І., в якій вона серед іншого, заперечувала правильність рішення місцевого суду щодо конфіскації належного ОСОБА_1 автомобіля, погодився з таким рішенням суду першої інстанції.
Верховний Суд вважає висновки судів попередніх інстанції щодо вирішення долі речових доказів у справі, зокрема належного ОСОБА_1 автомобіля марки "BMW-528I" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), правильними.
Згідно зі ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) застосування конфіскації майна в конкретному випадку буде відповідати вимогам ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції не просто за умови, якщо така конфіскація формально ґрунтується на вимогах закону, але й за умови, що така законна конфіскація у даній конкретній ситуації не порушує "справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб".
Зокрема, порушення ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції через застосування конфіскації, яка формально ґрунтувалася на положеннях національного закону, але за обставин конкретної справи була визнана "неспівмірною", оскільки покладала на заявника "надмірний індивідуальний тягар", було встановлено у справі "Ісмайлов (Ismayilov) проти Російської Федерації". У той же час у деяких інших випадках, які згадуються у цьому ж рішенні, ЄСПЛ вважав конфіскацію такою, що не порушує ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції.
Так само Верховний Суд у своїх попередніх рішеннях, вказував на те, що при застосуванні спеціальної конфіскації у кожному конкретному випадку необхідно не тільки послатися на наявність для цього формальних підстав, передбачених у КК, але й переконатися, що таке застосування не порушуватиме "справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб", покладаючи на особу "надмірний індивідуальний тягар".
Верховний Суд зазначав, що в цілому не виключається можливість застосування спеціальної конфіскації навіть у тих випадках, коли конфіскація майна, з огляду на його вартість, виглядає набагато суворішим заходом, ніж призначене покарання. Однак у таких випадках необхідно навести належні аргументи, які обґрунтовують, з урахуванням обставин конкретної справи, що такий захід не порушуватиме наведені вище стандарти ЄСПЛ. При цьому до уваги можуть братися: вартість майна, що підлягає конфіскації, законність чи незаконність його походження; тяжкість і характер вчиненого злочину; наявність, розмір і характер завданої шкоди або шкоди, яка потенційно могла бути завданою злочином; вид і розмір призначеного покарання, тощо.
У цьому кримінальному провадженні Верховний Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 будучи у стані алкогольного сп`яніння, вчинив два епізоди злочинів проти власності, які відносяться до категорії тяжких та поєднані з проникненням у сховище та інше приміщення. Крім того, після скоєння крадіжки майна ОСОБА_2, та проникнувши на територію домоволодіння ОСОБА_3, ОСОБА_1, будучи викритим потерпілим, не реагуючи на його зауваження, не відмовився від свого злочинного умислу, а навпаки, діючи вже відкрито продовжив викрадати майно ОСОБА_3, яке, як і майно ОСОБА_2, переносив у свій автомобіль марки "BMW-528I" (державний номерний знак НОМЕР_1 ). При цьому, протиправні дії ОСОБА_1 були припинені лише працівниками правоохоронного органу, які застали засудженого на місці вчинення злочину і завдяки цьому викрадене у потерпілих майно було повернуто останнім.
З огляду на викладене, Верховний Судвважає, що за обставин цього кримінального провадження, рішення судів першої і апеляційної інстанцій про конфіскацію належного ОСОБА_1 автомобіля марки"BMW-528I" державний номерний знак НОМЕР_1, є правильним і в даному випадку не порушує "справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб" та не покладає на особу "надмірний індивідуальний тягар".
Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність і умотивованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій, касаційна скарга захисника не містить.
Посилання захисника в касаційній скарзі на рішення Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 133/2968/18, в якому суд касаційної інстанції визнав конфіскацію у особи автомобіля не пропорційним втручанням в право особи на мирне володіння майно, гарантоване ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, є необґрунтованим, оскільки обставини цього кримінального провадження є відмінними від тих, що були предметом розгляду касаційного суду у зазначеній справі.
Зокрема, на відміну від цієї справи у справі № 133/2968/18, особу було визнано винуватою у скоєнні одного епізоду незакінченого замаху на вчинення злочину середньої тяжкості, загальна вартість викраденого майна складала 880,71 грн, тоді як ОСОБА_1 заволодів майном потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на суму 404,49 грн і 4909,25 грн, відповідно. Відмінними є також і фактичні обставини, зокрема, у справі № 133/2968/18 особа намагалася заволодіти старопридатними матеріалами верхньої будови колії, що числилися на підприємстві як металобрухт, тоді як ОСОБА_1 заволодів особистими речами потерпілих, зокрема, предметами побутового та господарського призначення.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду є належно умотивованими та обґрунтованими і за змістом відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися при постановленні рішень.
Під час розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не було встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були безумовними підставами для скасування або зміни постановлених у кримінальному проваджені судових рішень.
Враховуючи наведене і керуючись статтями 433, 436- 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу захисника Клечановської Ю. І. необхідно залишити без задоволення, а постановлені у кримінальному провадженні судові рішення - без зміни.
На цих підставах Верховний Суд ухвалив:
Касаційну скаргу захисника Клечановської Ю. І. залишити без задоволення, а вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 11 травня 2019 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 26 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді
М. В. Мазур С. М. Вус А. О. Чистик