469/1134/19 Про неодноразове, таємне викрадення чужого майна, скоєне з проникненням до приміщень - 28.10.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Миколаївського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019150150000360 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого, останній раз вироком Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 травня 2019 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України,

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Миколаївського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 листопада 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 1 місяць; за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 1 місяць.

Відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 травня 2019 року й ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 6 місяців.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 04 липня 2019 року в період часу з 09 до 15 год., а також 10 серпня 2019 року із 10 до 12 год., проник до кімнат оздоровчого спортивного табору "Корабель", "Маяк" та бази відпочинку "Альтаїр", які розташовані у с. Коблево Березанського району Миколаївської області, звідки умисно, повторно, таємно викрав майно ОСОБА_3 на суму 2 500 грн., ОСОБА_4 на суму 1 950 грн., ОСОБА_5 на суму 2 930 грн., чим спричинив потерпілим матеріальну шкоду на вказані суми.

Окрім того, ОСОБА_1 13 серпня 2019 року о 21:50 год. умисно, повторно проник до кімнати АДРЕСА_2, звідки намагався таємно викрасти майно ОСОБА_6 на суму 900 грн., ОСОБА_7 на суму 1 000 грн. та ОСОБА_8 на суму 4 615 грн., однак свій злочин не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був помічений та зупинений працівником поліції.

Миколаївським апеляційним судом за апеляційною скаргою прокурора вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок від 23 квітня 2020 року, яким ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України - 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 травня 2019 року та ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. В іншій частині вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі та в доповненні до неї засуджений, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів й даним про його особу, просить вирок апеляційного суду скасувати в частині призначеного покарання.

Вважає, що покарання, яке було призначене судом першої інстанції, було достатнім для його виправлення. Апеляційний суд при призначенні покарання залишив поза увагою обставини, які пом`якшують покарання. Розгляд у суді апеляційної інстанції відбувся без участі потерпілих, а тому при призначенні покарання не з`ясована їх думка.

Окрім того, вважає, що вчинені ним діяння є дрібними крадіжками, а тому відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" (2617-19) від 03 грудня 2019 року № 321-IХ, який набрав чинності з 01 липня 2020 року, не є злочинами, а відносяться до кримінального проступку.

Також просить на підставі ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання строк його перебування під вартою з 04 липня по 3 серпня 2018 року.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений підтримав подану скаргу з доповненнями.

Прокурор вважає скаргу необґрунтованою та просить її відхилити.

Інші учасники судового провадження було належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Також цей суд переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доводи касаційного скарги про невідповідність призначеного апеляційним судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого через суворість, не заслуговують на увагу.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави і суспільства.

Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

На думку колегії суддів, вирішення судом апеляційної інстанції питання про призначення ОСОБА_1 покарання ґрунтується на наведених вимогах закону.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими; дані про особу винного, який характеризується позитивно, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних корисливих злочинів; врахував, що судимість не була погашена на час вчинення нових злочинів; врахував, що ОСОБА_1 вчинив нові злочини в період невідбутого покарання за попереднім вироком Також судом ураховано обставину, яка пом`якшує покарання, щире каяття. Окрім того, судом апеляційної інстанції взято до уваги стан здоров`я обвинуваченого, а також те, що він має вагітну дружину й брата-інваліда.

На думку колегії суддів, апеляційний суд призначив ОСОБА_1 покарання відповідно до вимог закону, й воно за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Що стосується доводів касаційної скарги, що розгляд у суді апеляційної інстанції відбувся без участі потерпілих, а тому при призначенні покарання не з`ясована їх думка, то потрібно заначити наступне.

Частиною 4 ст. 405 КПК Українипередбачено, що неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження на апеляційний розгляд не перешкоджає проведенню такого розгляду, якщо вказані особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Як убачається з матеріалів провадження потерпілим були направлені повідомлення про день та час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції (т. 2 а.п. 26). Також у матеріалах провадження від потерпілої ОСОБА_3 є заява, в якій вона просить суд розглядати справу без її участі й указує, що у неї немає претензій до ОСОБА_1 .

Не вбачаються обґрунтованими й посилання в касаційній скарзі, що вчинені ним діяння є дрібними крадіжками, а тому відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" (2617-19) від 03 грудня 2019 року№ 321-IХ, який набрав чинності з 01 липня 2020 року, вони не є злочинами, а відносяться до кримінальних проступків.

ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, та закінчений замах на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло. Його дії кваліфіковані за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України. Згідно з положеннями ст. 12 КК України ці кримінальні правопорушення відносяться до категорії тяжких.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" (2617-19) від 03 грудня 2019 року № 321-IХ, який набрав чинності з 01 липня 2020 року, зміни були внесенні до ч. 1 ст. 185 КК України та до примітки до цієї статті, й не стосуються аспектів кваліфікації кримінальних діянь, які вчинив ОСОБА_1 .

Окрім того, безпідставними є також твердження засудженого про необхідність зарахування йому у строк покарання часу перебування під вартою з 04 липня по 03 серпня 2018 року, оскільки цей період вже був зарахований йому у строк відбування покарання вироком Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 травня 2019 року (т. 1 а.п. 219-223).

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження в межах касаційного розгляду не встановлено. Ураховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги засудженого не вбачає.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

Вирок Миколаївського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.