664/2526/19 Про порушення Правил дорожнього руху та скоєння наїзду на пішохода, який перетинав проїзну частину дороги зліва направо відносно руху автомобіля, внаслідок чого потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили її смерть - 27.10.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Купчака С. Б. на вирок Херсонського апеляційного суду від 23 червня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019230000000246, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у с. Новомиколаївка Новотроїцького району Херсонської області, зареєстрований на АДРЕСА_1, проживає на АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Цюрупинського районного суду Херсонської області від 18 березня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.

Прийнято рішення щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно об 11:30, керуючи технічно справним автомобілем марки "OPEL MOVANO", державний номерний знак НОМЕР_1,рухаючись по вул. Садовій у напрямку вул. Бібліотечної в с. Великі Копані Олешківського району Херсонської області в районі будинку № 78, в порушення вимог пунктів 2.3 (б), 12.4 та 18.1 Правил дорожнього руху, зі швидкістю, яка перевищувала дозволену, проявив неуважність до дорожньої обстановки, яка склалася, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу не вжив своєчасних заходів для зниження швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, щоб дати дорогу пішоходу, внаслідок чого допустив наїзд на ОСОБА_2, котра по пішохідному переходу перетинала проїзну частину дороги зліва направо відносно руху автомобіля. У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_2 отримала тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть.

23 червня 2020 року Херсонський апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання та ухвалив у цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Купчак С. Б., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого, просить змінити вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання, звільнивши останнього від його відбування з випробуванням. Зазначає, що з огляду на всі обставини, які пом`якшують покарання, дані про особу винного, позицію потерпілої, котра просила не позбавляти волі засудженого, а також висновок органу пробації, виправлення ОСОБА_1 вважає можливим без відбування покарання у виді позбавленням волі із застосуванням положень ст. 75 КК.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник підтримав касаційну скаргу. Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 286 КК, а також вид і розмір призначеного засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки у касаційній скарзі не оспорюються.

Разом із тим, доводи касаційної скарги захисника щодо можливості звільнення засудженого ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням є необґрунтованими.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

У ст. 65 КК визначено загальні засади призначення покарання, які наділяють суд правом вибору між однією із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, кожна з яких є законною. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. За змістом ст. 75 КК рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа "Довженко проти України") зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, переглянувши вирок місцевого суду в апеляційному порядку, вказаних вимог закону апеляційний суд дотримався.

Обираючи ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд послався на тяжкість вчиненого злочину, що згідно зі ст. 12 КК є тяжким, обставини, що пом`якшують покарання - щире каяття, добровільне відшкодування шкоди, відсутність обставини, що його обтяжують, дані про особу винного, котрий раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, та призначив йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки, яке є мінімальним у межах санкції вказаної норми, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Згідно з приписами ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Врахувавши конкретні обставини вчиненого злочину та його наслідки, а саме те, що ОСОБА_1 допустив грубі порушення Правил дорожнього руху, керуючи транспортним засобом з перевищенням швидкості руху у межах населеного пункту скоїв наїзд на пішохода, який перетинав дорогу по пішохідному переходу, що призвело до його загибелі, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання у виді позбавлення волі.

При цьому, думка потерпілої та висновок органу пробації щодо можливості застосування щодо ОСОБА_1 положень ст. 75 КК були враховані апеляційним судом в сукупності з обставинами, передбаченими ст. 65 КК, однак не є вирішальними при прийнятті апеляційним судом відповідного рішення.

Вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання достатньо вмотивований та відповідає вимогам ст. 420 КПК.

На думку колегії, призначене за результатами апеляційного розгляду ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.