758/13221/19 Про таємне викрадення чужого майна - 22.10.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Богацької В.М. на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 року у кримінальному провадженні № 12019100100008098 від 23 серпня 2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Республіки Грузія, уродженця м. Тбілісі Республіки Грузія, мешканця АДРЕСА_1 ),

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина Республіки Грузія, уродженця м. Тбілісі Республіки Грузія, мешканця АДРЕСА_2 ),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Подільського районного суду м. Києва від 12 листопада 2019 року затверджено угоду, укладену між прокурором Тонканцовим Г.О. та обвинуваченим ОСОБА_1 12 листопада 2019 року, про визнання винуватості та засуджено останнього за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.

Тим же вироком затверджено угоду, укладену 12 листопада 2019 року між прокурором Тонканцовим Г.О. і обвинуваченим ОСОБА_2, про визнання винуватості та засуджено останнього за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.

Згідно з вищевказаними угодами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими в тому, що вони 25 серпня 2019 року приблизно о 05:45, керуючись корисливим мотивом, за попередньою змовою, незаконно проникли до квартири АДРЕСА_3 та таємно викрали майно потерпілої ОСОБА_3, чим заподіяли останній майнової шкоди на загальну суму 21 776 грн 96 коп.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 року апеляційну скаргу прокурора Богацької В.М. на вирок Подільського районного суду м. Києва від 12 листопада 2019 року повернуто апелянту на підставах, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У своїй касаційній скарзі прокурор Богацька В.М., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому вказує, що вона входить до групи прокурорів у кримінальному провадженні, а тому відповідно до положень статей 36, 393, 394 КПК України має право оскаржувати вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.

У судовому засіданні прокурор Сингаївська А.О. підтримала касаційну скаргу та просила її задовільнити в повному обсязі, захисник Ляшенко І.І., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, заперечував щодо задоволення поданої касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення апеляційного суду - без зміни.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України однією з підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

За ч. 2 ст. 438 КПК України у зв`язку з наявністю підстави, зазначеної у п.1 ч. 1 вказаної статті, суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись з вироком Подільського районного суду м. Києва від 12 листопада 2019 року, прокурор Богацька В.М. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просила скасувати рішення місцевого суду та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 року апеляційну скаргу повернуто прокурору на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України. При цьому суд, повертаючи апеляційну скаргу, зазначив, що затвердження обвинувального акта, участь у судовому провадженні суду першої інстанції та укладення угод з обвинуваченими про визнання вини здійснював прокурор Тонканцов Г.О., а оскільки прокурор Богацька В.М. є прокурором одного рівня з прокурором Тонканцовим Г.О., то вона на підставі ч. 4 ст. 36 КПК України не має повноважень для подання апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є актом реалізації судової влади. Якість судового рішення - це один із основних критеріїв ефективності правосуддя. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату - наскільки це дозволяють надані судді матеріали - у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб. Оцінка якості кожного рішення повинна здійснюватися тільки через використання права оскарження, установленого законом.

Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку. Вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Законність ухвали апеляційного суду - це його сувора відповідність приписам матеріального та процесуального права. Законною може бути лише та ухвала суду апеляційної інстанції, яка постановлена при неухильному дотриманні процесуального закону на всіх стадіях кримінального процесу.

Проте, на переконання колегії суддів, ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги прокурора цим вимогам не відповідає з огляду на таке.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КПК України прокурор - це особа, яка обіймає посаду, передбачену ст. 15 Закону України "Про прокуратуру", та діє у межах своїх повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Пунктом 20 частини 2 ст. 36 КПК України встановлено, що прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений оскаржувати судові рішення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 394 КПК Українивирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою ст. 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор Богацька В.М. відповідно до положень ст. 37 КПК України входить до складу групи прокурорів у даному кримінальному провадженні, та наділена правами прокурора приймати процесуальні рішення та вчиняти процесуальні дії, в тому числі подавати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Разом з тим висновки апеляційного суду про те, що прокурор Богацька В.М. на підставі ч. 4 ст. 36 КПК України не уповноважена оскаржувати вирок місцевого суду, є безпідставними, оскільки вказана норма жодним чином не позбавляє прокурора, який входить до групи прокурорів у кримінальному провадженні, права на подання апеляційної скарги, а лише надає таке право також і прокурорам вищого рівня (Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівнику обласної прокуратури, його першому заступнику та заступникам) незалежно від їх участі в судовому провадженні.

Крім того, відповідно до правового висновку, який міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19), передбачене ч. 6 ст. 393 КПК України, ч. 6 ст. 425 КПК України, пунктами 15, 20 ч. 2 ст. 36 КПК України право на подання апеляційної чи касаційної скарг прокурором, який входить до складу групи прокурорів, визначеної в порядку ст. 37 цього Кодексу, не обмежується його участю в судових засіданнях з розгляду конкретного кримінального провадження у судах попередніх інстанцій. Група прокурорів, визначена у конкретному кримінальному провадженні відповідно до ст. 37 КПК України, діє як єдиний суб`єкт на стороні обвинувачення - прокурор. Якщо прокурор був включений до групи прокурорів, однак не брав участі в судових засіданнях, він має право на подання апеляційної чи касаційної скарг.

Ураховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що прокурор Київської місцевої прокуратури № 10 Богацька В.М., яка входить до групи прокурорів у даному кримінальному провадженні, наділена правом апеляційного оскарження вироку місцевого суду, а тому рішення суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги прокурора на підставах, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, є необґрунтованим.

Допущене апеляційним судом порушення вимог кримінального процесуального закону згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України є істотним, оскільки перешкодило ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвалу апеляційного суду не можна вважати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції суд повинен, дотримуючись вимог процесуального закону та перевіривши апеляційну скаргу прокурора на предмет відповідності вимогам статей 394, 396 КПК України, постановити законне та обґрунтоване рішення.