206/4563/18 Про незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту - 13.10.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Самарського районного суду м. Дніпра від 9 вересня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040700000805, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, жителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого в АДРЕСА_2 ), такого, що судимості не мав,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України (далі - КК),

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Самарського районного суду м. Дніпра від 9 вересня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 1 статті 309 КК до покарання у виді арешту на строк 6 місяців.

Строк відбування покарання визначено обчислювати з часу затримання.

Скасовано накладені ухвалами слідчих суддів арешти, стягнуто з ОСОБА_1 процесуальні витрати та вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за таких обставин.

7 квітня 2018 року близько 08:00 ОСОБА_1, перебуваючи в салоні автомобіля марки "BMW X5", д.н.з. НОМЕР_1, який використовував як таксі для перевезення пасажирів за плату, виявив сліп-пакет, в якому було п`ять сліп-пакетів, у кожному з яких містилася волога кристалічна речовина білого кольору, яку він за кольором та структурою визначив для себе як наркотичний засіб "кокаїн". Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, ОСОБА_1 привласнив виявлений сліп-пакет, поклав у відділення для окуляр, тим самим придбав та почав незаконно зберігати зазначену речовину у вказаному автомобілі без мети збуту.

Надалі цього ж дня близько 10:00, незаконно зберігаючи та перевозячи в автомобілі марки "BMW X5" "кокаїн" без мети збуту, на зазначеному автомобілі ОСОБА_1 прибув до місця свого мешкання на АДРЕСА_3, тим самим здійснив незаконне перевезення наркотичного засобу, обіг якого обмежений, - "кокаїну".

Цього ж дня близько 13:00 слідчим СВ Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 на підставі ухвали слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2018 року за участю двох понятих було проведено обшук автомобіля марки "BMW X5", під час якого у відділенні для окуляр, розташованому під дахом між водійським та пасажирським сидіннями, виявлено та вилучено сліп-пакет, в якому було п`ять сліп-пакетів, у кожному з яких містилася волога кристалічна речовина білого кольору.

ОСОБА_1 незаконно придбав, зберігав та перевозив у вказаному автомобілі наркотичний засіб "кокаїн" без мети збуту, загальна маса якого становить 0,9651 г, що відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 1 серпня 2000 року №188 "Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу" (z0512-00) не перевищує великого розміру наркотичних засобів.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року вирок Самарського районного суду м. Дніпра від 9 вересня 2019 року стосовно ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вимоги, наведені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення, та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

При цьому засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, вказує на порушення його права на захист на усіх стадіях кримінального провадження.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений не оспорює своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину, стверджує, що суд неправильно зрозумів його висловлювання, оскільки свою вину він визнав. Однак зазначає, що органами досудового розслідування несвоєчасно було внесено відомості до ЄРДР про вчинення злочину, вказує, що під час досудового розслідування йому не було надано захисника, а розписку про те, що він сам буде захищати свої інтереси було їм підписано через необізнаність у чинному законодавстві.

Також засуджений посилається на те, що суд апеляційної інстанції не вислухав його під час судового розгляду, у нарадчій кімнаті судді перебували менше двох хвилин, при цьому оголосили лише вступну та резолютивну частину судового рішення, чим позбавили його можливості реалізувати свої права, як обвинуваченого, порушили його право на захист і доступ до правосуддя.

Не погоджується засуджений і з призначеним йому покаранням, оскільки вважає його занадто суворим. Вказує, що позбавлення його волі призведе до втрати роботи та позбавлення можливості утримувати двох дітей. На обґрунтування своєї позиції щодо суворості призначеного покарання засуджений вказує, що раніше ніколи до кримінальної відповідальності не притягувався, наркотичних та психотропних засобів не вживав та від скоєного ним злочину не настало тяжких наслідків.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та засудженого, які підтримали касаційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи й перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Мотиви Суду

Відповідно до частини 1 статті 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частина 2 цієї статті вказує на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений, не погоджуючись з постановленими у кримінальному провадженні судовими рішеннями, зазначає про порушення його права на захист і неправомірне поводження з ним з боку працівників досудового розслідування. Однак така позиція засудженого є безпідставною та не знайшла свого підтвердження під час перевірки матеріалів кримінального провадження.

Так, вказуючи на порушення права на захист, засуджений зазначає, що слідчий не роз`яснив йому права мати безкоштовного захисника, а суд апеляційної інстанції не надав йому можливості висловити свою думку з приводу поданої ним апеляції.

Як установлено під час судового розгляду, ОСОБА_1 не визнав своєї винуватості та зазначив, що злочин він не вчиняв, а наркотичну речовину хтось залишив у нього в автомобілі під час таксування. При цьому стверджував, що винуватий лише в тому, що вчасно не передав наркотичні засоби правоохоронним органам, а зберігав та перевозив їх.

Однак під час судового розгляду суд належним чином перевірив надані стороною обвинувачення докази та дослідив їх під час судового розгляду в сукупності з показаннями свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які підтвердили, що під час обшуку в салоні автомобіля ОСОБА_1 дістав із кишені для окулярів сліп-пакети з речовиною білого кольору, а також письмовими доказами, а саме протоколом обшуку від 7 квітня 2018 року з фототаблицею (т.1, а.п. 13-18), відеозаписом проведення обшуку від 7 квітня 2018 року (т.1, а.п. 20), висновком експертизи №1/8.6/1680 від 18 травня 2018 року, відповідно до якої вилучена у транспортному засобі речовина містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - кокаїн загальною масою 0,9651 г.

При цьому суд послався на показання самого винного, які було досліджено з відеозапису обшуку. Так, ОСОБА_1 не заперечував факту знаходження у салоні автомобіля наркотичної речовини та зазначав, що ця речовина належить йому і що він лишив її собі після того, як пасажири забули цю речовину в салоні його автомобіля.

Під час судового розгляду ОСОБА_1 не визначився з позицією щодо своєї винуватості та зазначав, що наркотичні засоби залишили пасажири і він їх поклав у відділення для окулярів.

Суд апеляційної інстанції належним чином перевірив усі доводи засудженого та у своєму рішенні зазначив, що винний у своїй апеляційній скарзі не оспорював висновків про доведеність його винуватості, а просив змінити судове рішення та пом`якшити йому покарання.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що ОСОБА_1 під час судового розгляду не визначився, чи визнає він свою вину, з його показань не убачається щирого каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні, а зміст апеляційної скарги зводиться до пом`якшення йому покарання без мотивів щодо оскарження судового рішення в частині кваліфікації його дій або у зв`язку з недоведеністю його винуватості стороною обвинувачення.

Тобто доводи засудженого про порушення його права на захист є безпідставними.

При цьому, на думку засудженого, порушення його права на захист обумовлене тим, що йому не було роз`яснено права мати безкоштовного захисника, а розписку про те, що він буде сам захищати свої інтереси він вважає неправомірною, оскільки підписував все, що надавав йому слідчим.

Однак матеріали кримінального провадження не містять як письмових, так і усних клопотань засудженого про участь захисника під час проведення досудового розслідування, а під час судового розгляду, і у суді першої, і у суді апеляційної інстанції у ОСОБА_1 був захисник, при цьому відсутні клопотання про невдоволення роботою захисника або інші скарги від самого ОСОБА_1 .

Із звукозаписів судових засідань у суді першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 жодного разу не виразив недовіри до свого захисника та жодним чином не намагався замінити його, хоча мав на це повне право.

Тобто суд жодним чином не перешкодив ОСОБА_1 у здійсненні його права на захист. При цьому матеріали кримінального провадження не містять жодних доказів, які б давали підстави вважати їх неналежними або здобутими з порушення прав та свобод особи захищати в належний спосіб свої права.

Крім того, під час судового засідання в суді апеляційної інстанції був присутній захисник, також були роз`яснені всі права, надано право заявляти клопотання, висловити думку щодо поданої апеляційної скарги.

Тобто суд апеляційної інстанції, дотримуючись норм процесуального закону, належним чином провів апеляційний розгляд, після чого надав винному право виступити в дебатах та висловити свою думку в останньому слові. На жодній стадії апеляційного розгляду ОСОБА_1 не заявив клопотання про зміну своїх вимог, визначених в апеляційній скарзі, та підтримав її у повному обсязі.

З огляду на наведене доводи касаційної скарги засудженого щодо порушення його права на захист не знайшли підтвердження під час перевірки матеріалів провадження, а тому його доводи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження у суді є неспроможними.

Таким чином, доводи засудженого, викладені в касаційній скарзі не заслуговують на увагу.

Також касаційна скарга засудженого містить вимогу про пом`якшення йому покарання. Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що суд призначив йому занадто суворе покарання. Вказує, що на його утриманні перебувають дружина та двоє дітей, від вчиненого кримінального правопорушення не настало негативних наслідків, а тому позбавлення його волі є занадто суворим покаранням.

Однак такі доводи засудженого є необґрунтованими виходячи з наступного.

Так, суд першої інстанції, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, ступінь суспільної небезпеки скоєного, характер та спосіб вчинення злочину, який відноситься до злочинів середньої тяжкості, особу винного, який раніше не судимий, характеризується посередньо, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, і відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_1 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, та призначив йому покарання у виді арешту.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу, належним чином перевірив усі доводи, наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1, визнав їх неспроможними та залишив вирок місцевого суду без зміни.

Доводи засудженого про неврахування такої пом`якшуючої покарання обставини, як щире каяття, колегія судді вважає неспроможними, оскільки під час судового розгляду, як у суді першої. так і апеляційної інстанції, відповідаючи на запитання, ОСОБА_1 не виражав щирого каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні та частково визнавав себе винним.

Така позиція засудженого вказує на часткове визнання своєї вини, а щире каяття як обставина, яка пом`якшує покарання, - це розкаяння, яке передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Поряд з цим у матеріалах справи відсутні дані на підтвердження того, що засуджений повністю визнав свою винуватість.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд правильно визначив засудженому покарання у виді арешту, оскільки саме такий вид буде достатнім та співмірним з вчиненими кримінальними правопорушеннями та сприятиме виправленню засудженого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.

З огляду на викладене колегія суддів не вбачає підстав, які би вказували на можливість скасувати судові рішення, оскільки вони є законними, вмотивованими та належним чином обґрунтованими.

У зв`язку з цим касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

Вирок Самарського районного суду м. Дніпра від 9 вересня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.