738/488/19 Про умисне вбивство потерпілого скоєне на ґрунті тривалих неприязних стосунків - 13.10.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 30 вересня 2019 року таухвалу Чернігівського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року в кримінальному провадженні щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вирокомМенського районного суду Чернігівської області від 30 вересня 2019 року ОСОБА_1 було засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 04 лютого 2020 рокувирок місцевого суду змінив, пом`якшивОСОБА_1 призначене покарання до 7 років позбавлення волі.

У решті вирок місцевого суду залишив без змін.

Суд визнавОСОБА_1 винуватим в умисному вбивстві, вчиненому за обставин, детально викладених у вироку.

Як установив суд, в період з 21:00 11 листопада 2018 року до 00:00 12 листопада 2018 року у кухні будинку на АДРЕСА_1 під час вживання спиртних напоїв між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на ґрунті тривалих неприязних стосунків виникла сварка та бійка, в ході якої ОСОБА_1 вирішив позбавити життя ОСОБА_4 . Реалізуючи свій умисел засуджений, утримуючи потерпілого за руку, взяв з підлоги кухонний ніж, умисно завдав ним удару в підлопаткову ділянку грудної клітки, заподіявши цим тяжкого тілесного ушкодження, від якого той через короткий проміжок часу помер на місці події. Надалі ОСОБА_1 перетягнув труп до спальної кімнати в будинку, де залишив його на підлозі.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений, просить скасувати на підставах, передбачених пунктами 1, 2ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ), судові рішення щодо нього і закрити кримінальне провадження за відсутністю складу злочину. Аргументуючи свою позицію, засуджений зазначає, що суд залишив поза увагою його заяви про застосування до нього недозволених методів досудового розслідування. Вказує на недопустимість протоколу слідчого експерименту, а також на те,що його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину не доведено.Також наголошує, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 404 КПК урахував лише докази сторони обвинувачення.

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції захисник підтримав касаційну скаргу, а прокурор заперечив проти її задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушенні та особі засудженого.

У касаційній скарзі засуджений, серед іншого, посилається на неповноту розгляду справи, заперечує відповідність висновків у вироку фактичним обставинам кримінального провадження, тоді як їх перевірки в силу ст. 433 КПК до компетенції суду касаційної інстанції законом не віднесено. Згідно з правилами глави 31 вказаного Кодексу такими повноваженнями наділено апеляційний суд, який у цьому випадку керується статтями 409- 411 КПК.

Разом із тим згідно з вимогами статей 370, 419 цього Кодексу ухвала суду апеляційної інстанції має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Отже, при здійсненні апеляційного розгляду зазначеного провадження апеляційний суд зобов`язаний проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні даними всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, дати на кожен з них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні поданої скарги без задоволення суд повинен переконливо аргументувати свою позицію, адже справедливість засудження не має викликати сумнів. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 КПК завданнями та загальними засадами кримінального провадження.

При перегляді вирокумісцевого суду щодо ОСОБА_1 апеляційний суд не дотримався вказаних законодавчих положень.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, у суді першої інстанції ОСОБА_1 не визнав своєї вини, заперечував свою причетність до вбивства й стверджував,що обмовив себе через застосування до нього під час досудового розслідування правоохоронцями недозволених методів слідства. Зокрема зазначав, що він був дві доби прикутий наручниками до батареї, його били та йому погрожували. На такі обставини вказувала і свідок ОСОБА_5 . Згідно її показань, під час відвідування ОСОБА_1 ввечері 12 листопада 2018 року вона бачила, що його було прикуто кайданками до батареї опалення, по виразу його обличчя було видно, що на нього чинили тиск. Також у ході судового розгляду засуджений наголошував на тому, що слідчий експеримент за його участю, під час якого він розказав та показав механізм заподіяння тілесного ушкодженняОСОБА_4, проведено під тиском працівників поліції. Місцевий суд, установивши наявність підстав, з метою перевірки вказаних ОСОБА_1 фактів щодо фізичного та психологічного тиску працівниками поліції після його затримання в порядку ст. 206 КПК звернувся до прокурора. Разом з тим, достеменно не переконавшись у безпідставності заяв ОСОБА_1 за результатами розгляду справи, дійшов протилежного висновку й ухвалив обвинувальний вирок.

Не погоджуючись із таким рішенням, захисник оскаржив його в апеляційному порядку. У поданій скарзі захисник, навівши доводи про незаконність засудження ОСОБА_1, просив скасувати оспорюваний вирок, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК. Захисник, серед іншого, стверджував про недоведеність винуватостіобвинуваченого і відсутність у матеріалах провадження доказів, які б вказували на те, що саме ОСОБА_1 вбив ОСОБА_4 . Зазначав, що місцевий суднеправомірно визнав допустимим доказом протокол проведення слідчого експерименту та залишив поза увагою показання ОСОБА_1 про застосування до нього органами досудового розслідування недозволених методів слідства, внаслідок чого той обмовив себе.

Під час апеляційного провадження сторона захисту звертала увагу суду і на порушення прав ОСОБА_1 та на необхідність реагування на його заяву про застосування до нього недозволених методів слідства. Також з технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове засідання від 04 лютого 2020 року, вбачається, що ОСОБА_1 детально розповів про те, які саме недозволені методи слідства до нього застосовувались та в чому вони полягали.

За наслідками апеляційного розгляду суд визнав скаргу необґрунтованою й змінив вирок лише в частині призначеного ОСОБА_1 покарання.

Однак у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції не навів переконливих спростувань усіх аргументів сторони захисту, по суті, обмежився формальним цитуванням доказів, відображених у рішенні місцевого суду, та посиланням на правильність викладеного у ньому висновку про мету засудженого уникнути кримінальної відповідальності.При цьому, знаючи,що 16 травня 2019 року за ухвалою місцевого суду до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості № 42019270000000112 про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 365 КК, щодо перевищення службовими особами Менського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області службових повноважень щодо ОСОБА_1, суд не переконався у наявності/відсутності обставин, на які посилалась сторона захисту. Водночас їх встановленняу цьому кримінальному провадженнімає важливе значенняз огляду на те, що вирок місцевого суду вирішальною мірою базується на даних слідчого експерименту, проведеного за участю засудженого. З огляду на викладене наведену позицію суду не можна визнати вмотивованою та прийнятною.

Стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) беззастережно забороняє катування та нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження.

Як визначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "Вергельський проти України" та "Яременко проти України" (рішення від 12березня 2009 року та 12 червня 2008 року відповідно), коли особа висуває небезпідставну скаргу про те, що вона була піддана поганому поводженню з боку суб`єктів владних повноважень на порушення ст. 3 Конвенції, це положення, якщо його тлумачити у світлі загального обов`язку держави відповідно до ст. 1 Конвенції, вимагає за своїм змістом, щоб було проведено ефективне офіційне розслідування.

Зазначені положення Конвенції та практика ЄСПЛ є джерелами права, що залишив поза увагою суд апеляційної інстанції. Зокрема, цей суд не врахував правил п. 2 ч. 2 ст. 87 КПК, в силу яких недопустимим є доказ, отриманий унаслідок жорстокого поводження або погроз його застосування.

Таким чином, залишаючи без ефективної перевірки заяви сторони захисту про незаконні методи слідства щодо ОСОБА_1 й у зв`язку з цим обмовиостаннімсебе у вчиненні злочину, апеляційний суд істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, як про це слушно йдеться в касаційній скарзі.

З огляду на зазначене ухвалу апеляційного суду не можна залишити в силі, вона підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 вказаного Кодексу, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Оскільки питання про доведеність чи недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину має бути вирішено за наслідками апеляційної процедури, то подану касаційну скаргу слід задовольнити частково.

Під час нового розгляду суду необхідно врахувати викладене, з використанням усіх процесуальних можливостей ретельно перевірити всі доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника, інші його доводи в касаційній скарзі й, здійснивши провадження з додержанням вимог чинного законодавства, прийняти справедливе рішення, яке відповідатиме ст. 370 КПК.