185/1230/18 Про умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя від якого потерпілий помер, скоєне під час конфлікту на ґрунті особистих неприязних відносин - 13.10.2020 Прийняття

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Киричка Г.О. на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Павлограда Дніпропетровської області,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Оскаржені судові рішення

1. Згаданим вироком, залишеним без зміни апеляційним судом, ОСОБА_1 засуджено за частиною 2 статті 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.

2. Судом визнано доведеним, що 26 листопада 2017 року приблизно о 13:15 біля будинку на АДРЕСА_1 в ході раптово виниклого конфлікту ОСОБА_1 кілька разів ударив ОСОБА_2 кулаками в голову, а після того, як останній упав на асфальтовану поверхню, продовжив завдавати ударів руками та ногами по різним частинам тіла потерпілого. Унаслідок цього потерпілому було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень, від яких він помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вимоги і доводи в касаційній скарзі

3. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на пункт 1 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ), просить скасувати оскаржені судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

4. На його переконання, висновки судів про доведеність винуватості засудженого ґрунтуються на недопустимих доказах. Він стверджує, що медична карта потерпілого з лікарні отримана органом досудового розслідування всупереч вимогам кримінального процесуального закону, при цьому стороні захисту в порядку статті 290 КПК вона не відкривалась і до матеріалів справи не долучалась. Ураховуючи, що на цей документ посилались експерти, слід визнати недопустимими: висновок судово-медичної експертизи № 762 від 04.12.2017, висновок додаткової судово-медичної експертизи № 762-1 від 23.01.2018, висновок додаткової судово-медичної експертизи № 762-2 від 07.02.2018.

5. Крім того, захисник зазначає, що всупереч статтям 291, 374 КПК суд не встановив мотиву кримінального правопорушення.

6. На думку захисника, апеляційний суд в ухвалі належним чином не спростував доводів, наведених у його апеляційній скарзі.

7. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

Позиції учасників судового провадження

8. У судовому засіданні захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу.

9. Прокурор, що представляв державне обвинувачення під час касаційного розгляду, заперечив проти задоволення касаційних вимог сторони захисту, просив залишити судові рішення без зміни, вважаючи їх законними та обґрунтованими.

Оцінка Суду

10. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що подану скаргу належить залишити без задоволення.

11. Сторона захисту вважає висновки судово-медичних експертиз недопустимим доказом на тій підставі, що вони складені з урахуванням медичної карти потерпілого, яка:

1) отримана органом досудового розслідування з КЗ "Павлоградська міська лікарня № 4" без ухвали слідчого судді, тобто з порушенням вимог частини 2 статті 159 КПК;

2) не долучена до матеріалів справи та не відкривалася стороні захисту в порядку статті 290 КПК.

12. Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 159 КПК тимчасовий доступ до речей і документів надається особою, у володінні якої вони знаходяться. Лише у разі відмови особи надати такий доступ, процесуальний закон вимагає втручання слідчого судді, який своєю ухвалою може зобов`язати володільця надати тимчасовий доступ до речей і документів органу досудового розслідування.

13. Сторона захисту не надала підтвердження тому, що тимчасовий доступ до медичної документації не був здійснений лікарнею та/або представниками потерпілого добровільно. Зокрема, дружина померлого, яка визнана потерпілою у цьому провадженні, не висловлювала жодних заперечень з цього приводу і її поведінка не свідчить про те, що вона вважала свої права порушеними внаслідок отримання органами розслідування доступу до згаданої медичної карти.

14. За таких обставин у Суду немає підстав вважати, що медична документація, надана експерту з порушенням процесуального закону.

15. Суд також відхиляє довід про недопустимість медичної документації через порушення правил статті 290 КПК. Суд уже вирішував, що відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання статті 290 КПК не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті статті 412 вказаного Кодексу, автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом й скасування на підставі пункту 1 частини 1 статті 438 КПК судових рішень, якщо сторона не клопотала про надання доступу до медичних документів або при здійсненні судового чи апеляційного провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами-[1].

16. У цьому провадженні сторона захисту, будучи ознайомленою з матеріалами досудового розслідування, протягом розгляду провадження в суді першої інстанції не порушувала питання про необхідність дослідження медичної карти потерпілого.

17. Зазначений судом мотив злочину - особиста неприязнь засудженого до потерпілого, що виникла в ході конфлікту, - відповідає встановленим судами фактичним обставинам справи. Під час судового розгляду, в апеляційній або касаційній скарзі сторона захисту не висловлювала будь-якого іншого пояснення дій засудженого.

18. Апеляційний суд, переглянувши справу в апеляційному порядку, обґрунтовано залишив вирок місцевого суду без змін, зазначивши в ухвалі підстави прийняття такого рішення. При цьому порушень процесуального порядку дослідження та оцінки судом наведених у вироку доказів суд апеляційної інстанції не встановив, а на доводи, викладені в апеляції захисника, у тому числі й на ті, що повторюються у його касаційній скарзі, навів переконливі мотиви їх спростування. Ухвала апеляційного суду не суперечить вимогам статті 419 КПК.

19. Таким чином, Суд вважає, що наведені стороною захисту доводи не дають підстав для скасування оскаржених судових рішень, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд

Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

головуючого	Бущенка А.П.,
суддів	Голубицького С.С., Григор`євої І.В.,
за участю: секретаря судового засідання прокурора	Червінської М.П., Єременка М.В.,
захисника засудженого	Киричка Г.О. (в режимі відеоконференції), ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),