291/764/18 Про порушення Правил дорожнього руху, керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння без отримання права на керування автомобілем, що стало причиною зіткнення із іншим автомобілем та його перекидання, внаслідок чого один пасажир зазначеного автомобіля загинув на місці, а інший зазнав тілесних ушкоджень - 01.10.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Забродського Б. І. на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017060290000172, за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ружинського районного суду Житомирської області від 16 грудня 2019 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Цивільний позов ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілої 300 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Цивільний позов ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілого 300 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Згідно з вироком суду 25 червня 2017 року приблизно о 7:15 ОСОБА_3, порушуючи вимоги п. 2.9 "а", п. 2.1 "а", п. 31.4.5 "г" Правил дорожнього руху, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, взагалі не маючі посвідчення водія, керуючи автомобілем "MERCEDES-BENZ VANEO" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), у якому на задніх колесах встановлені шини, з різним розміром і малюнком протектора, та в салоні якого знаходились пасажири ОСОБА_4 і неповнолітні ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, рухався по правій смузі руху проїзної частини автодороги "Кременець - Біла Церква" у смт Ружин в напрямку с. Мовчанівка Ружинського району Житомирської області.

Рухаючись з перевищенням допустимої швидкості (80-90 км/год) у межах населеного пункту, по прямій горизонтальній ділянці, в задовільних умовах дорожнього руху, на 270 км + 886 м автодороги в смт. Ружин, ОСОБА_3 в порушення вимог п. 1.5, п. 2.3 "б", п. 12.3, 12.4 та 12.9 "б" Правил дорожнього руху, в силу свого алкогольного сп`яніння проявив безпечність і неуважність до дорожньої обстановки та її змін, невірно оцінив дорожню обстановку і, маючи технічну можливість запобігти зіткнення транспортних засобів шляхом своєчасного застосування термінового гальмування, з моменту виникнення небезпеки для руху не зменшив швидкості руху автомобіля, не застосував термінового гальмування, та, змінивши напрямок руху, продовжив його по смузі зустрічного руху, де в подальшому передньою правою частиною керованого ним автомобіля допустив зіткнення з передньою лівою частиною автомобіля "ЗАЗ - 110308" (державний номерний знак НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_8, який, рухаючись попереду по правому узбіччю, змінив напрямок руху і виїхав на праву смугу та в подальшому на смугу зустрічного руху, здійснюючи маневр повороту ліворуч до з`їзду з проїзної частини на польову дорогу. Після зіткнення транспортних засобів водій ОСОБА_3, не впоравшись з керуванням свого автомобіля, допустив його перекидання на лівий бік.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_4 отримав тяжких тілесних ушкоджень, що знаходяться в прямому причинному зв`язку з його смертю, а пасажир ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника Забродського Б. І., а вирок суду - без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі винного через суворість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в цьому суді. Зазначає, що при розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції не було належним чином повідомлено потерпілого, а також на думку захисника, розмір стягнення моральної шкоди на користь потерпілих є надто великим.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор та потерпіла ОСОБА_2 заперечували проти задоволення касаційної скарги захисника. Потерпілий ОСОБА_1 не заперечував проти задоволення цієї скарги в частині призначеного покарання засудженому та просив його зменшити, а в решті рішення залишити без зміни.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 434 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_3 та кваліфікація його дій у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в касаційній скарзі захисника не оспорюються.

Доводи захисника про невідповідність призначеного засудженому покарання через суворість є необґрунтованими з огляду на нижченаведене.

Відповідно до вимог ст. 65 КК суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд керувався саме вказаними вимогами кримінального закону.

З вироку убачається, що суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, при призначенні ОСОБА_3 покарання урахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким, дані про особу винного, котрий за місцем проживання характеризується позитивно, вчинив злочин вперше, є молодою особою, офіційно працює, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне часткове відшкодування завданих збитків. Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнав вчинення злочину особою, котра перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, суд врахував висновки досудової доповіді, відповідно до якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_3 та його ризик небезпеки для суспільства оцінюється, як середній, зважив на думку потерпілих ОСОБА_5. та ОСОБА_1, котрі просили суворо не карати засудженого, та думку потерпілої ОСОБА_2, котра наполягала на покаранні у виді позбавлення волі.

З урахуванням викладеного, а також позиції прокурора, суд дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_3 покарання у розмірі наближеному до мінімального, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК, у виді позбавлення волі на строк 4 роки та з додатковим покаранням у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Таким чином, суд дотримався вимог статей 50, 65 КК, призначив ОСОБА_3 покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.Переконливих доводів щодо явної несправедливості призначеного засудженому покарання через суворість у касаційній скарзі не міститься, а тому підстав для пом`якшення покарання Суд не вбачає.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника, належним чином перевірив доводи про невідповідність призначеного ОСОБА_3 покарання через суворість і визнав їх безпідставними, належним чином мотивувавши своє рішення.

Зокрема, суд зазначив, що хоча ОСОБА_3 вчинив злочин з необережності, проте цей злочин є тяжким, в результаті якого загинув потерпілий ОСОБА_4, а неповнолітній потерпілий ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, тому суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК.

Доводи захисника про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції, є необґрунтованими з огляду на нижченаведене.

Як убачається з матеріалів справи, апеляційний суд у порядку ст. 401 КПК надіслав потерпілому ОСОБА_5 копії ухвали про відкриття апеляційного провадження, апеляційної скарги захисника засудженого, а також повідомлення про призначення апеляційного розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_3 на 12:00 10 лютого 2020 року.

Заяв про відкладення судового розгляду, письмових пояснень щодо обставин справи чи будь-яких інших скарг потерпілий до суду не подавав.

Із звукозапису судового засідання убачається, що під час апеляційного розгляду кримінального провадження, судом встановлено, що вказану кореспонденцію потерпілим було отримано особисто. При цьому, жодних клопотань про відкладення розгляду справи від учасників судового провадження у зв`язку з неповідомленням потерпілого не надійшло.

Явка потерпілого в судове засідання суду апеляційної інстанції є його правом, а не обов`язком, тому жодних порушень прав учасників судового провадження під час апеляційного розгляду не було встановлено.

За таких обставин суд касаційної інстанції вважає, що відсутність потерпілого в судовому засіданні апеляційного суду, в цьому конкретному випадку, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в розумінні ст. 412 КПК, яке тягне за собою безумовне скасування судового рішення.

Крім того, потерпілий ОСОБА_5 рішення апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржував, отже, підстав вважати, що під час апеляційного розгляду були порушені його права, не вбачається.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 425 КПК захисник засудженого має право подати касаційну скаргу в частині, що стосується інтересів засудженого.

За таких обставин посилання захисника на неналежне повідомлення потерпілому про розгляд кримінального провадження, як на підставу для скасування оскаржуваного судового рішення, на думку Суду, слід визнати неспроможними і з огляду на те, що ці доводи не стосуються інтересів засудженого.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції проводився у передбаченому законом порядку. Зміст ухвали цього суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Що стосується доводів касаційної скарги про необґрунтований розмір стягнутої моральної шкоди, то вони є безпідставними.

Виходячи зі змісту ст. 128 КПК потерпілий у кримінальному провадженні має право заявити цивільний позов.

Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами визначеними КПК (4651-17) і при цьому застосовуються норми ЦПК (1618-15) .

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК моральна шкода, крім іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодження здоров`я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Зокрема, як убачається з вироку, вирішуючи питання про доведеність підстав та розміру заподіяної моральної шкоди, районний суд виходив з доведеності винуватості ОСОБА_3, у дорожньо-транспортній пригоді, внаслідок якої загинула дитина. Підставами для відшкодування заподіяної моральної шкоди районний суд вірно взяв до уваги, що діями ОСОБА_3 було завдано потерпілим непоправну психологічну травму внаслідок втрати сина, а для відновлення їм потрібен тривалий час та зусилля щоб налагодити звичайний ритм життя.

Таким чином, рішення суду щодо задоволення цивільного позову потерпілих та стягнення моральної шкоди з засудженого відповідає вимогам ст. 1167 ЦК, узгоджується з принципом розумності, виваженості та справедливості, відповідає характеру і обсягу моральних страждань потерпілих.

З таким рішенням погоджується і суд касаційної інстанції і підстави вважати його необґрунтовано завищеним, відсутні.

Доводи щодо суворості призначеного покарання, необґрунтованого розміру стягнутої моральної шкоди, які аналогічні доводам викладеним в апеляційній скарзі захисника, належно перевірені апеляційним судом, на них надано вмотивовані відповіді, ухвала суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для зміни чи скасування судового рішення, судом не встановлено, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.