740/2083/18 Про таємне викрадення чужого майна, скоєне за попередньою змовою групою осіб із проникненням на територію підприємства - 29.09.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 17 січня 2020 року у кримінальному провадженні,внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018270180000151, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 8 грудня 2017 року за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців.

На підставі ст. 71 КК до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 8 грудня 2017 року і остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 17 січня 2020 року вирок місцевого суду щодо засудженого ОСОБА_1 залишено без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 6 лютого 2018 року близько 19 години 00 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, за попередньою змовою з двома особами, матеріали справи відносно яких виділено в окреме провадження, проникли до нежитлової будівлі, розташованої на АДРЕСА_2, звідки повторно, таємно викрали металеву рельсу марки "Р-18", довжиною 6 м, вартістю 967,14 грн, що належить ТОВ "Біоенергія-Північ"; викраденим розпорядилися на власний розсуд, заподіявши матеріальної шкоди потерпілому на вказану суму.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції (далі - прокурор), посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому зазначає, що ОСОБА_1, будучи засудженим вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 8 грудня 2017 року за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки, 6 лютого 2018 року вчинив новий умисний злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК, тобто після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили, а тому, на його думку, при призначенні остаточного покарання ОСОБА_1 потрібно застосовувати положення ч. 4 ст. 70 КК, а не положення ст. 71 КК. При цьому вказує, що допущену місцевим судом помилку, апеляційний суд не виправив та безпідставно залишив апеляційну скаргу без задоволення.

Прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, подав заперечення на зазначену касаційну скаргу, в якому просить ухвалу апеляційного суду залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Титаренко Ю.О. вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Титаренка Ю.О., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі прокурором не оспорюються і не заперечуються.

Доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність у частині призначення ОСОБА_1 остаточного покарання на підставі ст. 71 КК, а не на підставі ч. 4 ст. 70 КК, є необґрунтованими.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 8 грудня 2017 року ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

Вказаний вирок набрав законної сили 14 лютого 2018 року, а інкримінований ОСОБА_1 злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК, він вчинив 6 лютого 2018 року, тобто після проголошення вироку Ніжинського міськрайонного суду від 8 грудня 2017 року, але до набрання ним законної сили.

Відповідно ж до висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 01 червня 2020 року у справі № 766/39/17 (провадження № 51-8867кмо18), при визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили, зокрема якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні, було вчинено після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ст. 71 КК (за сукупністю вироків).

Таким чином, місцевий суд при призначенні ОСОБА_1 остаточного покарання правильно застосував положення ст. 71 КК, з чим погодився і суд апеляційної інстанції.

Переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора на вирок місцевого суду, апеляційний суд перевірив викладені у ній доводи, визнав їх необґрунтованими, належним чином мотивував своє рішення та зазначив підстави, на яких апеляційну скаргу залишив без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би підставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

А тому касаційну скаргу прокурора необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 17 січня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - без задоволення.