360/2477/18 Про розбійний напад, скоєний з корисливих мотивів із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я останнього - 24.09.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Пасічника Ю. О. на вирок Бородянського районного суду Київської області від 20 березня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 червня 2019 року у кримінальному провадженні № 12017110120000566 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Бородянського районного суду Київської області від 20 березня 2019 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 24 червня 2019 року, ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за ч. 1 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Вирішено питання щодо запобіжного заходу та речового доказу.

Як установив районний суд, ОСОБА_1 01 червня 2017 року приблизно о 14:20 вчинила розбійний напад на потерпілу ОСОБА_2 у її будинку в с. Загальці Бородянського району, під час якого застосувавши насильство, яке є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої, бризнула останній балончиком зі сльозогінним газом в обличчя та на руки і заволоділа її коштами в сумі 6500 грн.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить змінити оскаржувані судові рішення через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої через суворість і застосувати до неї положення ст. 75 КК.

На думку захисника, при визначенні міри покарання засудженій місцевий суд не врахував належним чином її щирого каяття у скоєному, активного сприяння у розкритті злочину та наявності на утриманні двох неповнолітніх дітей і призначив суворе покарання. Звертає увагу на те, що потерпілій ОСОБА_2 повністю відшкодовано заподіяну шкоду і остання не має будь яких претензій до засудженої. З огляду на ці обставини захисник вважає, що при постановленні вироку місцевий суд не додержався вимог ст. 65 КК та ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ).

Також захисник стверджує, що суд апеляційної інстанції свого рішення про неможливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства належним чином не вмотивував, доводи апеляційної скарги сторони захисту в цій частині належним чином не перевірив, а тому ухвалене цим судом рішення не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Позиція учасників у суді касаційної інстанції

Захисник та засуджена ОСОБА_1 вимоги касаційної скарги підтримали повністю.

Прокурор висловилася проти задоволення касаційної скарги і просила залишити оскаржувані судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів і вимог касаційної скарги.

Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Як убачається з матеріалів провадження цих вимог закону місцевий суд дотримався.

При призначенні ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, районний суд врахував, що остання вчинила тяжкий злочин і щодо особи похилого віку, свою вину визнала частково, ніде не працює, не має постійного джерела доходів та за місцем проживання характеризується посередньо. Разом із тим суд також узяв до уваги, що заподіяну шкоду потерпілій було відшкодовано родичами засудженої, остання раніше не судима, сприяла у розкритті злочину та проживає з двома неповнолітніми дітьми, а тому призначив їй покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією кримінального закону за вчинене нею діяння.

При перегляді вироку за апеляційними скаргами сторони захисту, доводи яких є аналогічними доводам касаційної скарги, суд апеляційної інстанції ретельно їх перевірив та дійшов обґрунтованого висновку про призначення засудженій покарання з додержанням положень статей 50, 65 КК і навів у своєму рішенні відповідні мотиви на підтвердження цього.

За правилами ст. 75 КК, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Обставин, які би давали підстави дійти безсумнівного висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування призначеного покарання з матеріалів кримінального провадження не вбачається, а тому підстав для застосування до засудженої положень ст. 75 КК колегія суддів не знаходить.

Призначене ОСОБА_1 покарання є домірним скоєному та необхідним й достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів. Підстав вважати таке покарання явно несправедливим через суворість немає.

Вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду є належно обґрунтованими та вмотивованими і за змістом відповідають вимогам статей 370, 374 та 419 КПК, у них зазначено відповідні підстави та положення закону, якими керувалися ці суди при постановленні своїх рішень.

Доводи, наведені в касаційній скарзі захисника, не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, і не ставлять під сумнів законність цих рішень.

Під час перевірки матеріалів кримінального провадження судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень норм матеріального чи процесуального права, які можуть бути підставами для їх зміни або скасування.

Зважаючи на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

касаційну скаргу захисника Пасічника Ю. О. залишити без задоволення, а вирок Бородянського районного суду Київської області від 20 березня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 червня 2019 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.