ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 287/59/14-к

провадження № 51-10446 км 18

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої Григор`євої І.В.,

суддів Бущенка А.П., Крет Г.Р.,

за участю:

секретаря судового засідання Ширмер О.О.,

захисника Могуренка М.В.,

засудженої

(у режимі відеоконференції) ОСОБА_1,

прокурора Чабанюк Т.В.,

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу захисника Гіжицького А.П. на вирок Олевського районного суду Житомирської області від 23 липня 2018 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженки смт Олевська Житомирської області,

жительки

АДРЕСА_1,

засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені обставини

За вказаним вироком, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_1 було засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Вирішено питання щодо цивільних позовів, речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Суд визнав ОСОБА_1 винуватою у вчиненні за викладених у вироку обставин умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Як установив суд, 28 серпня 2013 року о 14:00 у будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті виниклих неприязних стосунків під час конфлікту вдарила сковорідкою по голові свого співмешканця ОСОБА_2, заподіявши тяжких тілесних ушкоджень - закриту черепно-мозкову травму, від якої останній ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у лікарні.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Гіжицький А.П. просить скасувати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) судові рішення і закрити кримінальне провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу. Суть доводів скаржника зводиться до того, що: досудове розслідування й розгляд справи було здійснено неповно з порушенням прав ОСОБА_1, котра через недозволені методи слідчого обмовила себе у вчиненні злочину; місцевий суд залишив поза увагою зазначене, не дав належної правової оцінки зібраним доказам і за відсутності достатніх фактичних даних для доведеності винуватості засудженої незаконно ухвалив обвинувальний вирок. За твердженням сторони захисту, допитані в ході судового розгляду потерпіла та свідки не підтвердили факту завдання ОСОБА_1 удару сковорідкою по голові ОСОБА_2, а версію про причетність інших осіб до заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень та про можливість отримання померлим травми голови внаслідок падіння суд не перевірив і не спростував. Водночас, не погоджуючись із висновком суду про допустимість протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_1, захисник посилається також на те, що в документі не відображено та в ході процесуальної дії не перевірено показань підозрюваної про свій захист, вимушеність застосування сковорідки після намагання ОСОБА_2 ударити її металевою коцюбою. Крім того, на думку скаржника, суд неправомірно допустив до участі в справі представника потерпілої ОСОБА_3 Вважає, що апеляційний перегляд було здійснено формально й необґрунтовано відхилено вимоги сторони захисту.

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.

Позиції інших учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції засуджена та її захисник підтримали касаційну скаргу; прокурор заперечив спроможність заявлених касаційних вимог і просив залишити їх без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

У касаційній скарзі захисник, серед іншого, посилається на неповноту розгляду справи, заперечує відповідність висновків у вироку фактичним обставинам кримінального провадження, тоді як їх перевірки в силу ст. 433 КПК до компетенції суду касаційної інстанції законом не віднесено. Згідно з правилами глави 31 вказаного Кодексу такими повноваженнями наділено апеляційний суд, який у цьому випадку керується статтями 409 - 411 КПК.

Разом із тим у силу приписів статей 370, 419 зазначеного Кодексу ухвала суду апеляційної інстанції має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Отже, при здійсненні апеляційної процедури згаданий суд зобов`язаний проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні даними всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні поданої скарги без задоволення суд повинен переконливо аргументувати свою позицію, адже справедливість засудження не має викликати сумнів. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 КПК завданнями та загальними засадами кримінального провадження.

При перегляді вироку щодо ОСОБА_1 апеляційний суд не дотримався вказаних законодавчих положень.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, у суді першої інстанції ОСОБА_1 не визнала своєї провини, категорично заперечувала заподіяння ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, наполягала на тому, що на досудовому розслідуванні внаслідок тиску та погроз слідчого обмовила себе у вчиненні злочину. За результатами розгляду справи місцевий суд дійшов протилежного висновку й ухвалив обвинувальний вирок.

Не погодившись із таким рішенням, сторона захисту оскаржила його в апеляційному порядку. У поданій скарзі захисник, навівши доводи про незаконність засудження ОСОБА_1, просив скасувати оспорюваний вирок і закрити кримінальне провадження. Скаржник стверджував, орім іншого, що вирок ґрунтується на припущеннях, ряд покладених у його основу доказів було зібрано з істотним порушенням вимог КПК (4651-17) , а протокол слідчого експерименту є недопустимим, оскільки слідчий примусив ОСОБА_1 до обмови. Зазначав захисник і про наявність у справі фактичних даних, які, на його думку, доводять причетність до смерті ОСОБА_4 інших осіб.

Під час апеляційного провадження сторона захисту також звертала увагу суду на порушенняправ ОСОБА_1 при оцінці доказів, та необхідність реагування на її небезпідставну заяву про незаконні методи слідства. При цьому згідно з даними носія інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії, засуджена деталізувала, у чому саме полягали надмірні заходу впливу, що призвели до обмови.

За наслідками апеляційного розгляду суд визнав скаргу необґрунтованою й залишив без змін обвинувальний вирок.

Однак у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції не навів переконливих спростувань усіх аргументів сторони захисту. Попри їх конкретність й те, що оскаржений вирок вирішальною мірою базується на даних слідчого експерименту, допустимість яких заперечувалась, апеляційний суд по суті обмежився формальним цитуванням доказів, відображених у рішенні місцевого суду, та посиланням на правильність викладеного у ньому висновку про мету засудженої уникнути кримінальної відповідальності.

Проте наведену позицію суду не можна визнати вмотивованою та прийнятною.

Стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) беззастережно забороняє катування та нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження.

Як визначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "Вергельський проти України" та "Яременко проти України" (рішення від 12 березня 2009 року та 12 червня 2008 року відповідно), коли особа висуває небезпідставну скаргу про те, що вона була піддана поганому поводженню з боку суб`єктів владних повноважень у порушення ст. 3 Конвенції, це положення, якщо його тлумачити в світлі загального обов`язку держави відповідно до ст. 1 Конвенції, вимагає за своїм змістом, щоб було проведено ефективне офіційне розслідування.

Згадані положення Конвенції та практика ЄСПЛ є джерелами права, на що всупереч п. 1 ч. 1 ст. 7, ст. 8 КПК суд апеляційної інстанції не зважив. Так само цей суд не врахував правил п. 2 ч. 2 ст. 87 вказаного Кодексу, в силу яких недопустимим є доказ, отриманий унаслідок погроз застосування жорстокого поводження.

Отже, залишаючи без ефективної перевірки заяви засудженої про незаконні методи слідства, у тому числі погрози застосування насильства, у зв`язку з цим і обмову ОСОБА_1 себе у вчиненні злочину, апеляційний суд істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, як про це слушно йдеться в касаційній скарзі.

Крім того, хоча у справі встановлено факт заподіяння ОСОБА_2 різних тілесних ушкоджень й механізму їхнього утворення, апеляційний суд, порушуючи ст. 419 КПК, такі дані не проаналізував і в ухвалі не дав вичерпної відповіді на доводи сторони захисту про причетність до злочину інших осіб.

Таким чином, оспорювану ухвалу не можна залишити в силі, вона підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 вказаного Кодексу, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Оскільки питання про доведеність чи недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину має бути вирішено за наслідками апеляційної процедури, то подану касаційну скаргу слід задовольнити частково.

Під час нового розгляду суду необхідно врахувати викладене, з використанням усіх процесуальних можливостей ретельно перевірити всі доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника, інші його доводи в касаційній скарзі й, здійснивши провадження з додержанням вимог чинного законодавства, прийняти справедливе рішення, яке відповідатиме ст. 370 КПК.

Ураховуючи, що ухвала апеляційного суду, за наслідками постановлення якої ОСОБА_1 було направлено до місць позбавлення волі, скасовується, а за вироком до набрання ним законної сили засудженій обрано запобіжний захід - особисте зобов`язання, остання підлягає звільненню з-під варти.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу захисника Гіжицького А.П. задовольнити частково.

Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Звільнити ОСОБА_1 з місць позбавлення волі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

А.П. Бущенко І.В. Григор`єва Г.Р. Крет