431/5860/17 Про відмову в поновленні строку апеляційного оскарження судового рішення - 22.09.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Луганського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року про відмову в поновленні строку апеляційного оскарження.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 3 вересня 2019 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 Кримінального кодексу України (далі - КК), на підставі ст. 49 КК у зв`язку з закінченням строку давності.

Не погодившись із ухвалою місцевого суду, обвинувачений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Старобільського районного суду Луганської області від 3 вересня 2019 року відмовлено та повернуто йому апеляційну скаргу.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає ухвалу апеляційного суду про відмову в поновленні строку апеляційного оскарження незаконною та необґрунтованою. При цьому вказує на те, що строк апеляційного оскарження пропустив із незалежних від його волі та бажання причин, зазначаючи про те, що копію ухвали місцевого суду, всупереч положенням ст. 376 КПК, йому не було надіслано, а отримав він її лише 18 січня 2020 року.

Прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої та апеляційної інстанцій, подав на касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 заперечення, в якому просить ухвалу апеляційного суду залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Єременко М.В. вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Єременка М.В. та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.

У п.1 ч. 1 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При цьому істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

Згідно зі ст. 370 і ч. 2 ст. 418 КПК ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

У п. 2 ч. 2 ст. 395 КПК встановлено, що апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на інші ухвали суду першої інстанції - протягом семи днів з дня її оголошення.

Згідно з ч. 3 ст. 395 КПК, якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення (п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК).

Частиною 1 ст. 117 КПК передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише в тому випадку, якщо судом буде визначено поважність причин його пропуску.

Виходячи із змісту норм процесуального закону, під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, оскільки в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності) (див.: рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року; рішення у справі "Устименко проти України" (Ustimenko v. Ukraine), заява № 32053/13, п. 47, від 29 жовтня 2015 року).

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Старобільського районного суду Луганської області від 3 вересня 2019 року.

Причини пропуску цього строку обвинувачений ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що при проголошенні ухвали йому її зміст не було чутно, оскільки він знаходився у кінці зали, тому просив надати копію ухвали для ознайомлення. Однак, як стверджує обвинувачений, всупереч вимогам ст. 376 КПК копія ухвали суду йому не була вручена. Після цього він неодноразово 13 вересня 2019 року та 8 січня 2020 року звертався до суду із заявою про видачу копії оскаржуваного ним судового рішення і тільки після другої його заяви 18 січня 2020 року він отримав поштою копію ухвали суду.

Водночас суд апеляційної інстанції, розглядаючи клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 зазначив, що як убачається з матеріалів кримінального провадження, 3 вересня 2019 року під час судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204 КК, захисником Слобода В.С. за погодженням з обвинуваченим ОСОБА_1 у присутності прокурора та обвинуваченого було заявлено клопотання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України, у зв`язку із закінченням строку давності на підставі ст. 49 КК України.

Після оголошення повного тексту судового рішення головуючий суддя роз`яснив усім присутнім учасникам кримінального провадження зміст ухвали та порядок її оскарження, на що обвинувачений пояснив, що йому зрозумілий зміст оголошеного судового рішення та порядок його оскарження.

Отже, оскільки сам обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Слобода В.С. були безпосередньо присутніми під час оголошення судового рішення 3 вересня 2019 року, тому саме з наступної дати після оголошення ухвали суду для обвинуваченого та його захисника починає обчислюватися строк на апеляційне оскарження ухвали суду, який спливає 10 вересня 2019 року.

Однак, обвинувачений ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Старобільського районного суду Луганської області від 3 вересня 2019 року лише 24 січня 2020 року, про що свідчить поштова кореспонденція, тобто після сплину строку на апеляційне оскарження.

Крім того, з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 звернувся до Старобільського районного суду Луганської області із заявою про видачу копії оскаржуваної ухвали лише 13 вересня 2019 року, тобто вже після закінчення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Таким чином, при постановленні ухвали про відмову в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали Старобільського районного суду Луганської області від 3 вересня 2019 року суд апеляційної інстанції виходив із матеріалів кримінального провадження й обставин, зазначених у клопотанні, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність поважних причин для поновлення цього строку.

З цим висновком погоджується й колегія суддів касаційного суду, вважає його правильним і таким, що ґрунтується на матеріалах провадження, насамперед з огляду на відсутність у цих матеріалах будь-яких даних щодо наявності клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про надання копії ухвали Старобільського районного суду Луганської області від 3 вересня 2019 року для ознайомлення до сплину строку її апеляційного оскарження (саме до 10 вересня 2019 року включно), як і щодо наявності інших поважних причин пропуску цього строку.

За таких обставин доводи обвинуваченого ОСОБА_1 про незаконність та необґрунтованість судового рішення апеляційного суду, постановленого за результатами розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Старобільського районного суду Луганської області

від 3 вересня 2019 року не знайшли свого підтвердження, а тому касаційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

у х в а л и в:

Ухвалу Луганського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року залишити без зміни, а касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 - без задоволення.