215/4405/15-к Про заволодіння чужим майном шляхом розбою, скоєне із застосуванням насильства у стані алкогольного сп'яніння - 17.09.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнями захисника Іванова А. Є. на вирок Дніпровського апеляційного суду від 4 березня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040760001062, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що судимості немає,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 29 липня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього певні обов`язки.

Згідно з вироком суду 22 червня 2015 року в період часу з 1:30 до 2:10, ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись біля зупинки громадського транспорту "Стадіон" в Тернівському району м. Кривий Ріг, дістав розкладний ніж та погрожуючи застосувати його до потерпілої ОСОБА_2, заволодів майном останньої на загальну суму 6060 грн.

Апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок суду в частині призначеного покарання та постановив новий вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. В решті вирок суду залишив без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі з доповненнями захисник, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. На думку захисника, апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про те, що при призначенні покарання місцевим судом не в повній мірі враховано вимоги ст. 65 КК та безпідставно скасував вирок в частині звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу з доповненнями та просили її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 187 КК в касаційній скарзі не оспорюються і згідно з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК Судом не перевіряються.

Доводи, викладені у касаційній скарзі з доповненнями захисника про невідповідність призначеного апеляційним судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, на думку Суду, є необґрунтованими з огляду на таке.

Згідно з вимогами ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а згідно із ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Визначені ст. 65 КК цього Кодексу загальні засади призначення наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якого є виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин провадження, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, і за змістом якої суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру суд, урахувавши тяжкість злочину, особу винного та інші обставини провадження, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Апеляційний суд, вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання, яке слід призначити ОСОБА_1, погодився із судом першої інстанції, який відповідно до вимог ст. 65 КК врахував: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким, дані про особу винного, котрий на момент вчинення злочину є несудимим, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, офіційно працевлаштований, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, обставину, що пом`якшує покарання - наявність на утриманні неповнолітньої дитини, а також обставину, що його обтяжує - вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Разом із тим, апеляційний суд зазначив про необґрунтованість звільнення судом першої інстанції засудженого від відбування призначеного йому покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, оскільки цей суд належним чином не врахував характеру та обставини вчиненого засудженим тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі. При цьому засуджений, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння в нічний час доби вчинив напад із застосуванням ножа, який тримав біля шиї потерпілої, чим було поставлено під загрозу життя і здоров`я останньої. Також, суд зазначив, що завданих потерпілій збитків засудженим відшкодовано не було.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК, з чим погоджується й колегія суддів.

Покарання, обране апеляційним судом у виді позбавлення волі на строк 5 років відповідає вимогам статей 50, 65 КК, принципу індивідуалізації призначеного покарання, є справедливим та достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення нових злочинів.

Враховуючи наведене, переконливих аргументів, які би доводили явну несправедливість призначеного покарання за вироком апеляційного суду, в касаційній скарзі з доповненнями захисника не наведено.

Вирок апеляційного суду є достатньо мотивованим і повною мірою відповідає вимогам статей 370, 420 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування чи зміни оскаржуваного вироку, при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено, а тому касаційна скарга з доповненнями захисника задоволенню не підлягає.