725/1226/19 Про таємне викрадення чужого майна, скоєне шляхом проникнення на територію домоволодіння - 15.09.2020 Прийняття

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018260020001533, щодо

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя

стосовно якого закрито кримінальне провадження за ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 11 липня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання цього покарання та покарання за вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 22 січня 2019 року остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.

Ухвалено обчислювати строк покарання з моменту затримання ОСОБА_1, а саме з 31 січня 2019 року.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 28листопада 2018 року близько 03:30 зайшов на територію огородженого домоволодіння на АДРЕСА_2 ях, де через незачинені на ключ двері проник у коридор загального користування між квартирами АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1, звідкиповторно викрав майно ОСОБА_2 вартістю 700 грн.

Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 17 жовтня 2019 року скасував вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 11 липня 2019 року щодо ОСОБА_1, а кримінальне провадження закрив у зв`язку з недоведенням того, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.

Постановлено вважати ОСОБА_1 таким, що відбуває покарання за вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 22 січня 2019 року у виді позбавлення волі на строк 2 роки, та зараховано йому в строк відбуття покарання строк перебування його під вартою з 31 січня 2019 року по 17 жовтня 2019 року.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону. Вказує на те, що апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про відсутність доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, оскільки не надав належної оцінки всім доказам у сукупності, безпосередньо не допитав потерпілого та свідків, надав доказам іншу оцінку, ніж та, яку їм надав суд першої інстанції, а, крім того, безпідставно відхилив клопотання прокурора про повторний допит свідків у судовому засіданні.

Захисник Хоміцька Т.Б. подала заперечення на касаційну скаргу прокурора, у якому висловила свою думку про необхідність залишити ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 без зміни.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор частково підтримав касаційну скаргуна ухвалу щодо ОСОБА_1, а останній та його захисник заперечували проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Вимогами ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Статтею 433 КПК визначено межі перегляду судом касаційної інстанції. Частиною 2 цієї норми передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Що стосується доводів касаційної скарги про необґрунтованість висновків апеляційного суду щодо відсутності доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, то колегія суддів дійшла такого.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції визнав доведеною участь ОСОБА_1 у крадіжці майна ОСОБА_2, однак засуджений та його захисник, не погодившись із таким рішенням, оскаржили вирок в апеляційному порядку. У своїх скаргах посилалися на неповноту та однобічність судового розгляду, вказували на те, що вирок ґрунтується на припущеннях, зазначали, що суд не дав належної оцінки доказам, які свідчать про непричетність ОСОБА_1 до інкримінованого злочину. Зокрема, захисник посилався на неможливість обґрунтування винуватості ОСОБА_1 даними, що містяться у протоколі відеозапису, оскільки зображену на відео особу неможливо впізнати, що ставить під сумнів і показання свідка ОСОБА_3, який є працівником поліції, а отже є зацікавленою особою.

Перевіривши доводи сторони захисту та переглянувши в судовому засіданні згаданий відеозапис, суд апеляційної інстанції встановив відсутність на ньому чіткого зображення обличчя або будь-яких характерних ознак зафіксованої на відео особи, які давали б реальну можливість її впізнати, а тому дійшов висновку про необхідність призначення експертизи з метою ідентифікації зафіксованої на відеозаписі особи.

Згідно з висновками комплексної фототехнічної та портретної експертизи № 1092-К від 27 вересня 2019 року покращені зображення в окремих стоп-кадрах з наданих на дослідження двох відеофайлів для ідентифікації осіб є непридатними.

Надавши належну оцінку висновку експертизи, суд апеляційної інстанції визнав переконливими доводи сторони захисту щодо неможливості обґрунтування вироку показаннями свідка ОСОБА_3 про те, що на відеозаписі він впізнав ОСОБА_1 .

Ураховуючи відсутність будь-яких інших об`єктивних доказів причетності ОСОБА_1 до вчинення крадіжки майна ОСОБА_2, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність скасувати обвинувальний вирок та закрити кримінальне провадження у зв`язку з недоведенням того, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.

Із таким рішенням погоджується і суд касаційної інстанції, оскільки воно є обґрунтованим і повною мірою відповідає вимогам ч. 3 ст. 373 КПК, згідно з якою обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, а також вимогам п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК, яким передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, які би впливали на обґрунтованість ухвалиапеляційного суду про скасування обвинувального вироку місцевого суду щодо ОСОБА_1 із закриттям кримінального провадження, судом апеляційної інстанції допущено не було.