756/10268/17 Про порушення ПДР, керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння та скоєння зіткнення із електроопорою, що призвело до загибелі пасажира автомобіля - 15.09.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами захисника Овсія Дмитра Юрійовича та засудженого на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 30 березня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року стосовно

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця смт Любар Любарського району

Житомирської області, який мешкає за адресою:

за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 30 березня 2018 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року, ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 09 жовтня 2015 року, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем "BMWX5", державний номер НОМЕР_1, рухаючись по просп. Героїв Сталінграда у напрямку просп. Московського, на перехресті з круговим рухом з вул. Мате Залки у м. Києві, в порушення вимог пунктів 2.9 "а", 12.1, 12.2, 12.4, 12.9 "б", 4.10 Правил дорожнього руху не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки в темну пору доби, перевищив максимально допустиму швидкість, здійснив виїзд на клумбу та допустив зіткнення з електроопорою, у результаті чого пасажир його транспортного засобу ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці події.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник Овсій Д.Ю., не погоджуючись із судовими рішеннями через неповноту досудового розслідування та судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що:

- ОСОБА_2 не було пред`явлено обвинувачення в належний спосіб, а обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України;

- не доведено належними доказами перевищення ОСОБА_2 допустимої швидкості;

- схема дорожньо-транспортної пригоди складена з порушеннями;

- речовий доказ - автомобіль - не був оглянутий судом;

- безпідставно відхилено клопотання сторони захисту про проведення слідчого експерименту;

- не встановлено інших учасників дорожнього руху;

- судом враховано суперечливі показання свідків;

- призначене ОСОБА_2 покарання є невиправдано суворим.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2, не погоджуючись із судовими рішеннями через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, просить їх змінити в частині призначеного покарання та застосувати положення ст. 75 КК України. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що при призначенні покарання судовими інстанціями не враховано в достатній мірі усіх обставин, що його пом`якшують покарання, та даних про його особу.

На касаційні скарги захисника та засудженого прокурор і потерпілий ОСОБА_1 подали письмові заперечення, в яких просять скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Захисник Овсій Д.Ю. підтримав подану ним касаційну скаргу, просив скасувати судові рішення й призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Водночас захисник відмовився висловлювати своє ставлення до касаційної скарги ОСОБА_2 через неспівпадіння їхніх позицій щодо підстав касаційного оскарження та прохання до суду касаційної інстанції.

Захисник Барташевич А.С. відмовився висловлювати свою позицію щодо касаційних скарг як захисника Овсія Д.Ю., так і його підзахисного ОСОБА_2, пославшись на неготовність до роботи в судовому засіданні через неознайомлення з матеріалами провадження.

Сам засуджений у судове засідання повторно не з`явився, будь-якого повідомлення поважності причин своєї неявки не надав.

Суд дійшов висновку про можливість проведення касаційного розгляду даного кримінального провадження за відсутності ОСОБА_2, який був належним чином повідомлений про дату й час проведення судового засідання, з урахуванням того, що Суд створив учасникам касаційного провадження всі умови для представлення своїх позицій під час касаційного перегляду, а також того, що інтереси ОСОБА_2 в судовому засіданні представлені двома професійними захисниками.

Заяви захисника Барташевич А.С. про неготовність до роботи в судовому засіданні Суд визнав неспроможними та такими, що не відповідають дійсним обставинам, так як захисник мав достатньо часу для підготовки до участі у касаційному провадженні, перешкод до ознайомлення з матеріалами справи у Верховному Суді не мав.

Висловлення учасниками провадження своїх доводів щодо касаційних скарг інших осіб є їхнім правом, чим захисники й скористались під час касаційного провадження.

Прокурори та потерпілий заперечили проти задоволення касаційних скарг, просили залишити їх без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 438 КПК України неповнота досудового розслідування та судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що порушує питання захисник, перегляду в касаційному порядку не підлягає, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.

Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

У поданій касаційній скарзі захисник порушує питання щодо безпідставного засудження ОСОБА_2 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Проте зазначені доводи сторони захисту суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

Той факт, що засуджений порушив правила безпеки дорожнього руху, що призвело до загибелі ОСОБА_3, підтверджується, зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, даними, що містяться у висновках експертиз.

Так, свідок ОСОБА_6 показав, що він 09 жовтня 2015 року в проміжок часу з 03 год до 04 год бачив на автодорозі по просп. Г.Сталінграда у м. Києві в напрямку Московського мосту автомобіль "BMWX5", який рухався на великій швидкості, після випередження іншого автомобіля водій не помітив звуження дороги, внаслідок чого здійснив наїзд на бровку та допустив зіткнення з електроопорою.

Свідок ОСОБА_7 показала, що 09 жовтня 2015 року приблизно о 03 год керувала своїм автомобілем у напрямку Московського моста, автомобіль "BMW X5" здійснив випередження її транспортного засобу, проте водій, не помітивши звуження дороги, наїхав на бровку, в результаті чого допустив зіткнення з електроопорою.

Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи № 684 від 23 січня 2017 року дії водія автомобіля "BMWX5", державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 у даній дорожньо-транспортній ситуації не відповідали вимогам пунктів 12.1, 12.4, 12.9 "б" та дорожнього знаку 4.10 Правил дорожнього руху та знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, при цьому водій мав технічну можливість попередити виникнення дорожньо-транспортної пригоди та не мав для цього яких-небудь перешкод технічного характеру.

Також суд першої інстанції врахував позицію самого обвинуваченого, який визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину, проте не пам`ятав обставини дорожньо-транспортної пригоди.

За повідомленням КМКЛ швидкої медичної допомоги, в крові ОСОБА_9 було виявлено 1,0% етилового спирту.

На думку Суду, суд першої інстанції дотримався вимог ст. 22, ч. 1 ст. 337 КПК України щодо змагальності сторін, рівності прав на збирання та подання доказів і судового розгляду в межах висунутого обвинувачення.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами кримінального провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їхню належність та допустимість, з урахуванням положень статей 85, 86, 94 КПК України.

Суд уважає, що висновки суду першої інстанції про доведення поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, належним чином обґрунтовані та вмотивовані, а його вирок відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.

Доводи захисника про невідповідність обвинувального акту вимогам кримінального процесуального закону не є предметом касаційного перегляду, оскільки оцінка обвинувального акту відповідно до ст. 314 КПК України відноситься до повноважень суду першої інстанції.

Щодо доводів касаційних скарг про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, то вони також є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Статтею 65 КК України визначено, що при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, суд першої інстанції, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, наявність як обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, так і обставини, що пом`якшує покарання - щирого каяття, а також дані про його особу, зокрема, те, що він за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину.

Таким чином, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_2 основне покарання у мінімальному розмірі, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України, дотримався вимог статей 65- 67 КК України.

Призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, підстав визнати його надмірно суворим, як про це зазначено в касаційних скаргах, Суд не знаходить.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою засудженого, доводи якої аналогічні доводам його касаційної скарги, з дотриманням вимог статей 404, 405, 407, 412- 414 КПК України перевірив зазначені в ній доводи, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які залишив її без задоволення, при цьому належним чином умотивував своє рішення.

При цьому суд апеляційної інстанції, додатково врахувавши позицію потерпілого про необхідність реального відбуття обвинуваченим призначеного покарання та позитивні характеристики ОСОБА_2, водночас не знайшов підстав для зміни судового рішення та звільнення останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Суд звертає увагу на те, що сторона захисту не оспорювала в апеляційному порядку обґрунтованість судового рішення в частині правильності кваліфікації, доведеності винуватості ОСОБА_2, та не ставила під сумнів допустимість і достатність наданих суду доказів.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Під час касаційного провадження сторона захисту надала додаткові відомості про те, що ОСОБА_2 має на утриманні двох малолітніх дітей, продовжує перебувати на службі в Службі Безпеки України, залучався до виконання службових обов`язків у зоні проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, має відповідні відзнаки, достовірність яких суд касаційної інстанції під сумнів не ставить.

Попри це Суд у даному кримінальному провадженні, з урахуванням встановлених обставин, позиції потерпілого, не вважає їх такими, що дають підстави для застосування до ОСОБА_2 положень ст. 75 КК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі й тих, на які вказував захисник у касаційній скарзі, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційні скарги захисника Овсія Дмитра Юрійовича та засудженого залишити без задоволення, а вирок Оболонського районного суду м. Києва від 30 березня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року стосовно ОСОБА_2 - без зміни.