521/1062/17 Про незаконне носіння при собі без передбаченого законом дозволу ножа, що виготовлений промисловим способом по типу метальних ножів з двохлезовими клинками ножового типу, який відноситься до категорії наступальної бойової холодної клинкової зброї - 02.09.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника Кудрявцева М.Ю. та засудженого ОСОБА_1 на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 19 січня 2018 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 16 березня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160470003118, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого, востаннє вироком Київського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2016 року за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 3 роки,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 19 січня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у виді арешту на строк 3 місяці. На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Київського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2016 року і, з урахуванням положень ч. 1 ст. 72 КК України, за сукупністю вироків визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 1 місяць.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 72 КК України у строк відбутого покарання у виді позбавлення волі зараховано строк його попереднього ув`язнення із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі за період з 06 грудня 2014 року до 26 лютого 2016 року включно; один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі за період з 19 січня 2018 року до дня набрання вироком законної сили.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 21 липня 2016 року о 5:20 год біля будинку № 17 по вул. Іцхака Рабіна у м. Одесі незаконно носив при собі без передбаченого законом дозволу ніж, що виготовлений промисловим способом по типу метальних ножів з двохлезовими клинками ножового типу, який відноситься до категорії наступальної бойової холодної клинкової зброї та який було виявлено й вилучено у ОСОБА_1 працівниками поліції в ході проведення поверхневого огляду його сумки.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 березня 2020 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону №838-VIII від 26.11.2015 року (838-19) ) зараховано ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення у строк відбування покарання із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі з 19 січня 2018 року до дня набрання вироком законної сили, тобто до 16 березня 2020 року включно. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, постановлено вважати таким, що повністю відбув призначене покарання.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Кудрявцев М.Б., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважає, що протокол огляду місця події від 21 липня 2016 року є недопустимим доказом, оскільки він був складений після виявлення та вилучення ножа у ОСОБА_1 . Сам обвинувачений не зазначений в протоколі як учасник огляду місця події та відсутній його підпис. Він містить неточності, оскільки огляд місця події був проведений до внесення відомостей до ЄРДР. Окрім того, стверджує про відсутність в матеріалах провадження протоколу затримання ОСОБА_1, а також вказує, що суд першої інстанції не надав оцінки законності обшуку затриманого відповідно до вимог ч. 3 ст. 208 КПК України.

У касаційній скарзі засуджений просить вирок та ухвалу щодо нього скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Посилається на те, що в матеріалах кримінального провадження відсутній протокол його затримання. Досудове розслідування проводилося до внесення відомостей до ЄРДР. Вважає, що апеляційний суд з достатньою повнотою не перевірив всій його доводи апеляційної скарги та доповнення до неї.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та просить її відхилити.

Учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Доводи касаційних скарг про відсутність достатніх та допустимих доказів щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 є безпідставними з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину, з яким погодився апеляційний суд, є обґрунтованим, його зроблено на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст. 23 КПК України й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.

При цьому суд першої інстанції, заслухавши показання винного, свідків та дослідивши письмові докази у кримінальному провадженні, обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку належні та допустимі докази.

Зокрема, суд першої інстанції, мотивуючи свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у незаконному носінні холодної зброї без передбаченого законом дозволу, послався у вироку на показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які вказували, за яких обставин у обвинуваченого ОСОБА_1 працівниками міліції було виявлено та вилучено ніж, а саме вказували на те, що ОСОБА_3 сам видав наявний у нього ніж працівникам поліції. Це ж стверджував й засуджений відповідно до змісту вироку місцевого суду.

Відповідно до висновку криміналістичної експертизи № 490-Б від 04.10.2016 року ніж, виявлений та вилучений 21 липня 2016 року, виготовлено промисловим способом по типу метальних ножів з двохлезовими клинками ножового типу та відноситься до категорії метальної наступальної бойової холодної клинкової зброї.

Також суд, обґрунтовуючи свій висновок щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину, дослідив у судовому засіданні дані протоколу огляду місця події від 21.07.2016 року, згідно з яким біля будинку № 17 по вул. Іцхака Рабіна у м. Одесі працівниками поліції у ОСОБА_1 було виявлено та вилучено предмет, зовні схожий на ніж.

Усупереч твердженням у поданих касаційних скаргах, місцевий суд, дослідивши й зіставивши наявні у кримінальному провадженні фактичні дані, дав їм оцінку в аспекті ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості та достовірності, а також з`ясував передбачені ст. 91 вказаного Кодексу обставини, що належать до предмета доказування, й обґрунтовано вирішив, що зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку доводять вчинення засудженим кримінального правопорушення.

За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження діяння ОСОБА_1 обґрунтовано отримало правову оцінку за ч. 2 ст. 263 КК України. Тому вважати, що судом неправильно застосований закон про кримінальну відповідальність, немає підстав.

При призначенні ОСОБА_1 покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України суд вимог КК України (2341-14) дотримався. Обране покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції при розгляді кримінального провадження надав відповіді на всі доводи апеляційної скарги захисника та обґрунтовано визнав їх безпідставними. Свої висновки із цих питань, з якими погоджується й колегія суддів касаційного суду, суд належним чином умотивував.

Щодо доводів про недопустимість даних протоколу огляду місця події як доказу, колегія суддів вважає їх необґрунтованими.

Огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з`ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів.

За змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження.

У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення.

Із матеріалів провадження вбачається, що підставою для проведення огляду місця події стало повідомлення оперативного чергового про те, що 21 липня 2016 року о 5:20 год біля будинку № 17 по вул. Іцхака Рабіна у м. Одесі працівниками поліції у ході проведення поверхневого огляду сумки, належної ОСОБА_1, було виявлено предмет зовні схожий на ніж.

З метою з`ясування події, що відбулася, слідчим, у присутності понятих, із 7 години до 8 години 21 липня 2016 року було здійснено огляд місця події за вищевказаною адресою. Ураховуючи те, що зазначена слідча дія була невідкладною, вона здійснювалася одразу після вчинення злочину, а тому до внесення відомостей до ЄРДР.

Протокол огляду місця події підписаний без зауважень понятими, складений відповідно до вимог кримінального процесуального закону. При цьому слідчим дотримано процедуру вилучення предмета, зовні схожого на ніж, шляхом належного упакування для уникнення пошкодження та неконтрольованого доступу до нього.

Неточності, які містяться у протоколі огляду місяця події, та на які посилається сторона захисту в касаційній скарзі, не є істотними порушеннями, що вплинули на визнання цього доказу допустимим.

Доводи касаційних скарг про те, що відсутність у матеріалах провадження протоколу затримання ОСОБА_1, є істотним порушення вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки із матеріалів провадження не вбачається, що ОСОБА_3 був взагалі затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

Посилання в скарзі щодо незаконності обшуку ОСОБА_1 спростовуються матеріалами справим, оскільки обшук його не проводився, й відповідно до показань самого засудженого, свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 засуджений добровільно видав ніж працівникам поліції.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження в межах касаційного розгляду не встановлено.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів достатніх підстав для задоволення касаційних скарг засудженого та його захисника не убачає.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 19 січня 2018 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 16 березня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника Кудрявцева М.Ю. та засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.